Спецможливості
Аналітика

Як на українських овочівників подіяло російське ембарго

05.10.2017
3302
Як на українських овочівників подіяло російське ембарго фото, ілюстрація

Заборона на ввезення до Росії українських овочів і фруктів завдала відчутного удару по Кам’янсько-Дніпровському району – основному в країні регіону вирощування тепличних овочів. Тож місцеві господарі пробиваються на інші ринки збуту, зокрема, до країн ЄС.

 

На тепличні овочі знову немає ціни

«Станом на 22 вересня червоний помідор у Кам’янці-Дніпровській закуповували по 6 грн/кг, рожевий – по 12. Це лише покриває затрати виробників, але не більше», - говорить Руслан Кінащук, один з найбільших виробників тепличних овочів у своєму селі Водяному, що біля Кам’янки-Дніпровської. Інші його односельці додають: щоб так заробляти, як колись, треба, щоб червоний коштував 12 грн, а рожевий – 17. Колись – це як за «старого режиму». Але ностальгують тут за "старим режимом" не тому, що тоді долар був по 8, а тому, що тоді не було війни з Росією. Торговельної.

Річ у тім, що провідний в Україні регіон з вирощування тепличних овочів, де, за оцінками місцевої влади, нараховується 2000 га плівкових теплиць (учетверо більше, ніж скляних по всій країні) і вирощується щороку півмільйона тонн овочів, з яких зараз 60% припадає на помідори й 40% на огірки (донедавна довгий час це співвідношення становило 90:10), багато років орієнтувався насамперед на московський ринок збуту. Тож втрата російського ринку суттєво підірвала добробут місцевості, де в райцентрі і сусідніх великих селах (Водяному, Великій Знам’янці, Благовіщенці та ін.) плівкові теплиці стоять практично в кожному дворі, в т. ч. у лікарів і держслужбовців. Значною мірою – ще й тому, що збіглася в часі зі зниженням платоспроможності вітчизняного споживача. Не дивно, що ціни на помідор та огірок з плівкових теплиць обвалилися ще восени 2015 р. і поставило овочівників у найбільшу за багато років скруту.

«Грати в рулетку» почали більшість тепличників

Тому багато хто став економити на насінні, використовуючи самозбір — насіння, вилучене з гібридних плодів. Хоча самим овочівникам добре відомо, що з гібридів так збирати насіння не можна, бо в цьому випадку, на відміну від сортів, не успадковуються батьківські характеристики. Як вважає Валентин Алергуш, тепличник і власник магазину «Агрополіс» у Кам’янці-Дніпровській, що торгує насінням овочів та всім необхідним для овочівників-професіоналів (добрива, торф, пестициди, тощо), на подібний самозбір припадає більше половини використовуваного в плівкових теплицях району насіння.

А сіяти самозбір — це грати в рулетку. В селі Гладківка в Голопристанському районі на Херсонщині, де теж багато плівкових теплиць, розповідають про овочівника, який з самозбору збирав нормальний якісний урожай протягом семи (!) сезонів, і лише на восьмий вродило таке, що господар назвав сміттям. Але зазвичай вже перше покоління гібридних овочів, вирощених із самозбору, формує дрібніші плоди, а відтак — нижчу врожайність, ніж закладалося селекціонерами. «Урожай цієї осені нижче середнього, бо помідори стали більше хворіти. Я пов’язую це з масовим переходом на самозбір», — говорить В. Алергуш. Ще одна проблема самозбору — велика кількість деформованих плодів, наприклад, кривих огірків. Виручка за такий товар у нинішніх умовах навіть не покриває затрат овочівника. «Якщо вже заощаджувати, то не на насінні, а на добривах — наприклад, італійські добрива, збагачені мікроелементами, замінити звичайною нітроамофоскою», — вважає Валентин Алергуш.

Закриватися або перебудовуватися

В такій ситуації дехто вже розбирає свої «балагани» — так тут називають примітивні саморобні низькі теплиці, зазвичай на дерев’яному каркасі. Водночас господарі, які вже міцно стоять на ногах, маючи від 0,5 до 3 га теплиць і будуючи більш сучасні конструкції — високі, аркового типу, шукають нових оптових покупців, якщо вже московські перекупники в Кам’янці-Дніпровській майже не з’являються.

Частину товару, який купували росіяни, стали брати білоруси — щоб згодом реекспортувати до тієї ж Росії. Крім того, тепличники спробували налагодити співпрацю з роздрібними мережами. Однак наразилися на певні труднощі: у рітейлерів — свої, доволі прискіпливі вимоги до розміру та кольору плодів.

А переорієнтація на ринок ЄС вимагає від українських дрібних тепличників докорінної зміни своєї роботи. По-перше, якщо для московського ринку і для російського в цілому чим більший помідор, тим краще, то споживачі в країнах ЄС віддають перевагу томатам середнього розміру — 160–200 г. Відтак треба переходити на вирощування інших гібридів. А у кожного гібриду — свої нюанси агротехнології, свій характер, до кожного потрібно звикати.

По-друге, великооптовим покупцям не потрібна різносортиця — їм треба однорідна за своїми характеристиками продукція. Один виробник, навіть найбільший, такої партії сам не збере, а для того, щоб прийняті від багатьох різних господарів томати були однорідними, треба, щоб вони ще перед початком сезону узгодили, які гібриди будуть вирощуватися і за якою технологією. А потім, що найскладніше в наших реаліях — цієї технології дотримуватися. Особливо складно узгодити технологію пестицидної обробки: чимало господарів дуже вже полюбляє високоефективні препарати, які містять заборонені в ЄС речовини або вищу, ніж дозволено в ЄС, їх концентрацію.

Порятунок — у кооперації

Формування великих партій однорідної продукції, узгодження технології — основне заняття європейських кооперативів, які об’єднують тамтешніх тепличників. Однак вітчизняні овочівники до кооперації не схильні, побоюючись, що сусід «підсуне» під високоякісну продукцію томати нижчого сорту або з перевищенням вмісту шкідливих речовин. Тому Руслан Кінащук вважає, що кооперацію розвиватиме вже молоде покоління, яке тільки починає брати в свої руки батьківський і дідівський бізнес.

Андрій Чорний

Втім, неформальні об’єднання господарів у Кам’янсько-Дніпровському районі вже існують. Одна з таких груп у Водяному, до якої входять і великі та передові господарі, вже має досвід формування великих партій товару, зокрема й на експорт. Один з них розповідає, що минулої осені вдалося відправити до країн ЄС 3 «фури» місцевих помідорів — до Польщі, Болгарії та Греції. Наприклад, Болгарія та Греція брали рожеві помідори, яких на місцевому ринку бракувало.

Але тут далася взнаки третя, найбільша проблема вітчизняних тепличників — відсутність цивілізованої доробки продукції. Адже покупці з країн ЄС висувають певні жорсткі вимоги не тільки до розміру плодів, а й до транспортабельності, на яку суттєво впливають умови зберігання помідорів відразу після збирання, умови перевезення і навіть тара, в яку вони упаковуються. «Оптовий покупець із Польщі, який до нас приїздив торік, поставив низку умов, за яких він міг би регулярно купувати великі партії наших помідорів», — розповів один з найбільших тепличників села Водяне, директор фірми «Агрокоін» Андрій Чорний. Тому нещодавно його фірма відкрила в Водяному Пакувальну платформу, де були втілені ці вимоги: після сортування помідори упаковуються в спеціальні міцні гофроящики (а не в ящики з-під бананів, як це робить основна маса тепличників), охолоджуються до 10°С (бо теплі помідори дуже швидко починають текти, навіть якщо висока транспортабельність закладена генетично) і дезинфікуються озоном (щоб не так сильно загнивали по дорозі).

За допомогою такої платформи Андрій Чорний розраховує за два роки вийти на обсяги доробки в 20 тис. т. за сезон, з яких принаймні кілька тисяч тонн відправляти на експорт. Тоді можна буде говорити хоча б про часткову компенсацію припинення поставок до Росії.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com

Открытие Упаковочной платформы
Международный менеджер проектов MEDA канадец Нік Рамзінг (слева) и менеджер Украинского проекта бизнес-развития плодоовощеводства Дмитрий Николаев (справа)(
погрузочное оборудование Упаковочной платформы
сортировка и калибровка помидоров
овощи упаковываются в специальный гофроящик
холодильная камера
погрузка каменских овощей

Інтерв'ю
Вихід на зовнішні ринки все частіше стає закономірним етапом розвитку успішного бізнесу. Втім, перед керівником, що прийняв рішення про зовнішню експансію, традиційно постає багато запитань. І хоча
Вкрай важливо не лише готуватися до придбання землі, але й не втратити земельні ділянки, що є в користуванні агропідприємств уже сьогодні. В цьому контексті вкрай важливо розуміти, на які умови договору оренди, емфітевзису слід звертати... Подробнее

1
0