Спецможливості
Аналітика

Вирощування сочевиці в Україні: повернення додому

16.01.2017
18544
Вирощування сочевиці в Україні: повернення додому фото, ілюстрація

Небагато вітчизняних аграріїв знають про те, що до початку Другої світової війни Україна посідала лідируючі позиції в світі з вирощування і споживання сочевиці. Зараз же знання про цю надзвичайно корисну стародавню культуру втрачено, а агрономам і селекціонерам доводиться починати з нуля. Прийнята «Програма розвитку в Україні посівів нуту, сочевиці і квасолі на 2016-2020 рр» ставить за мету збільшити посівні площі під культурами, наростити експорт і задовольнити внутрішні потреби населення в високобілкових продуктах.

 

 

Бобова цариця- сочевиця

Ще біблійна історія свідчить, що Ісав за тарілку сочевичної юшки продав братові Якову своє первородство, яке в Ізраїлі вважалося священним і передавалося з величезною часткою спадщини. За інформацією головного наукового співробітника Одеського селекційно-генетичного інституту, доктора біологічних наук, професора В. Січкаря, сочевиця здатна поглинати азот і утримувати його в грунтах, а також служить родючим «будівельним блоком» для інших культур. «Надмірне насичення посівів в Україні такими високоенергетичними культурами, як соняшник і рапс, призвело до істотного зниження вмісту в грунті органічної речовини, що негативно позначається на водоутримуючих здібностях грунту, - пояснює вчений. - Найбільш дешевим шляхом поліпшення є впровадження науково-обґрунтованої сівозміни. Введення зернобобових у сівозміну дозволяє зменшити внесення мінеральних добрив і пестицидів. За вегетаційний період зернобобові культури пов'язують 80-150 кг азоту в діючій речовині, що еквівалентно внесенню 300 - 400 кг аміачної селітри. Якщо підрахувати вартість мінерального добрива, то видно, що симбіотична азотфіксація має економічний сенс».

В. Сичкарь, доктор биологических наук, профессор, Одесский селекционно-генетический институт

Учений додав, що під час сівби зернобобових в грунті накопичується значна кількість різних видів корисних мікроорганізмів. За рахунок цього виходить органічна маса, яка поступово спрямовується на формування гумусу. У процесі росту коріння рослин виділяє фізіологічно активні сполуки, які використовуються як живильні компоненти. Вони містять вуглеводи, органічні кислоти, амінокислоти, пектид, вітаміни, алкалоїди.

До речі, сочевиця здатна витримати не тільки тривалу посуху, але й переносити короткочасні до -5 °С заморозки в період вегетації. Унікальна вона і тим, що не спроможна накопичувати нітрати і радіонукліди, тому, навіть вирощена в забруднених районах, завжди є екологічно чистим продуктом.

За унікальні властивості сочевицю називають бобової царицею. Сочевицею  в світі щорічно засівають близько 1,2 млн га в Індії і Пакистані, Туреччині та Сирії, Китаї, Йорданії, Ірані та США. Вирощують її і в країнах Західної Європи. Майже 50% світових площ сочевиці знаходяться в Північній Америці - 60% світових експортних обсягів походять саме з цього регіону. Сочевиця є однією з найбільш прибуткових культур, поряд з нутом і рапсом.

Україна: з лідерів - у «чайники»

Наші діди ще пам'ятають смак сочевиці, адже до початку Другої світової СРСР був головним постачальником сочевиці на світовий ринок, експортуючи 90% і постійно збільшуючи площі під культурою. Грунтово-кліматичні умови України, зокрема Подільського, Чернігівського, Київського і Волинського регіонів, були одними з найбільш сприятливих для отримання високих врожаїв сочевиці. За даними Держкомісії з сортовипробування сільгоспкультур, середній урожай сочевиці в 1954-1958 роки в українській Лісостеповій зоні становив 14,1 ц / га, в Степу - 15,7 ц / га.

Однак після війни сочевиця почала втрачати народногосподарське значення, площі під нею істотно скоротилися, а поступово - про культуру забули. Зараз навіть чимало аграріїв в Україні вважають сочевицю екзотичною культурою.

Александр Штефанец, член правления Сообщества производителей и потребителей бобовых в Украине

«Те, що сочевиця починає повертатися на наш стіл, можна назвати великим авансом», - вважає член правління Товариства виробників і споживачів бобових в Україні Олександр Штефанець.

Дійсно, на полицях наших магазинів присутня в основному закордонна сочевиця: з Канади і Туреччини - червона, з Росії - зелена. Лише мала частина - сочевиця українського походження. Інтерес до вирощування сочевиці у фермерів був викликаний, в першу чергу, попитом з боку іноземних покупців - таких, як Туреччина, Індія, Пакистан, де ця культура популярна і затребувана, - пояснює А. Штефанець.

Сергей Феофилов, генеральный директор «УкрАгроКонсалт»

На думку генерального директора «УкрАгроКонсалту» Сергія Феофілова, підвищення уваги українських аграріїв до сочевиці обумовлено можливістю її повсюдного вирощування і високими показниками рентабельності сочевиці - до 80-100%. У той же час, експерт відзначає, що в структурі сільгоспвиробництва частка підприємств з виробництва дрібнотоварних культур займає 5-7%, а низькі показники врожайності сочевиці свідчать про те, що аграрії не приділяють їм належної уваги, не прагнуть підвищити продуктивність, тим самим знижуючи ефективність виробництва і недоодержуючи можливий прибуток.

Площі під сочевицею в Україні поступово збільшуються: у 2016 році було засіяно близько 8 тис. га, в 2017 планується близько 20 тис. га. Якщо в 2015 році фермери отримували в середньому 12 ц/га, то в 2016-му - 17-22 ц/га. В основному, сочевицю висівають у Полтавській, Харківській, Сумській, Вінницькій та Тернопільській областях. І хоча сочевиця менш урожайна, ніж горох і квасоля, при дотриманні всіх правил технології в кращих господарствах і на сортостанціях збирають 20-30 ц/га зерна.

Основні проблеми, з якими стикаються аграрії, - відсутність якісного насіння сочевиці, необхідного обсягу посівного матеріалу, недосконалість технологій вирощування сочевиці, а також не розвинена переробка бобових. «Власна селекція насіння сочевиці в Україні знаходиться на дуже низькому рівні, нею займаються лічені селекціонери, - говорить А. Штефанець - Щодо технології та обміну досвідом, то фермер, який вирішив виростити насіння сочевиці, спирається лише на власний досвід, отриманий від культивування інших культур. По суті, він лише починає накопичувати досвід, який, на жаль, не завжди позитивний».

У той же час, президент Товариства виробників і споживачів бобових в Україні Антоніна Скляренко висловила надію, що в найближчі роки ситуація з насіннєвим матеріалом сочевиці виправиться. Наприклад, завдяки спільній реалізації проектів міжнародної технічної допомоги з міжнародними організаціями такими, як FАО, Всесвітній банк та інші, а також фінансовими структурами - ЄБРР з одного боку і українським фермерами з іншого. Третьою стороною таких проектів можуть виступити інституції та установи тих країн, які мають власні якісні сорти бобових і володіють передовими технологіями їх вирощування, наприклад Канада, Туреччина, Австралія, Індія.

Окремий напрямок - робота з адаптації існуючих і селекції нових сортів сочевиці в Україні. Наприклад, Товариство ініціювало обмін досвідом в сфері селекції та насінництва з Глобальною конфедерацією бобових, в яку входять близько 18 національних профільних бобових асоціацій країн-лідерів з вирощування цих культур, а також їх науково-дослідні установи. До роботи планується залучати інститути НААН та науково-дослідні станції насінництва. В результаті очікується адаптація і виведення нових сортів бобових, сочевиці зі збільшенням таких показників, як врожайність, вміст протеїнів, стійкість кліматичних змін, шкідників і хвороб.

Оскільки вітчизняного посівного матеріалу поки дуже мало, фермери використовують насіння сочевиці з Туреччини і Канади.

Україна — Канада: потрібно

Якщо в Україні загублено традиції вирощування сочевиці, то в інших країнах час не витрачають. Найбільш цікавим для українських аграріїв є досвід канадських фахівців по вирощуванню сочевиці, оскільки кліматичні умови цієї країни схожі з нашими. Хоча в Канаді сочевицею зацікавили тільки в 70-х роках ХХ століття вона вже багато досягла.

«Валовий збір сочевиці в Канаді в останні роки досяг близько 2 млн т. До речі, посівні площі соняшнику в даний період тут складають всього 275 - 397 тис. Га», - підкреслює В. Січкар.

За його словами, подібний канадському урожай сочевиці нескладно отримати й у Україні. Наприклад, в 2015 році в ТОВ «Шестерня» Широківського району Дніпропетровської області в цілому на круг отримали по 15 ц/га з насіння вітчизняного сорту сочевиці Лінза. «Якщо порахувати економічну ефективність, то сочевиця краща, ніж урожай озимої пшениці 80 ц/га при значно менших витратах на одиницю продукції», - стверджує В.Січкарь. Аналогічний урожай сочевиці отримали також в агрофірмі «Зоряни» Долинського району Кіровоградської області, вперше посіявши культуру в 2015 році.

Константин Сарнацкий, руководитель Платформы Канадского Агробизнеса, основатель компании VRAS

Керівник Платформи Канадського Агробізнесу, засновник компанії VRAS Костянтин Сарнацький каже, що варто подумати на тим, як об'єднати обмежені можливості України з необмеженими можливостями Канади, стати її партнером, в тому числі, на експортних ринках. «Канада дуже сильна в сегменті бобових культур і особливо сочевиці - №1 у світі за експортом завдяки кращій генетиці, сучасним технологіям та оптимальній логістиці, - пояснює він. - Величезнимм мотиваторами канадських фермерів вирощувати і продавати свій врожай, який відповідає найвищим стандартам, не в останню чергу служать всілякі профільні асоціації та регіональні урядові організації, які допомагають об'єднати всі сторони процесу і залучити фінансування».

Для формування ринку сочевиці в Україні К. Сарнацький радить почати з конкретного плану на 3-5 років. «Хтось вірить у такий сценарій на державному рівні? Я - ні, - додав він. - Я вірю в бізнес, якому цей сегмент ринку і ця культура здадуться економічно привабливими. Тоді з'являться конкретний план і фінансування і, можливо, успіх. Трохи пізніше з'явиться і статистика ринку сочевиці в Україні».

Плани і прогнози

Антонина Скляренко, президент Сообщества производителей и потребителей бобовых в Украине

За прогнозом А. Скляренко, вже до 2020 року посівні площі під сочевицею збільшиться до 50-70 тис. га з 3-5 тис. га в 2016 році. Експерт підкреслює, що багато в чому даній тенденції сприятиме висока прибутковість її виробництва. За оцінками Товариства, в 2015/16 МР при витратах на вирощуванні сочевиці в обсязі 9 тис. грн/га прибутковість склала близько 18,3 тис. грн/га.

Експерт звернула увагу на зміну в географії вирощування сочевиці через клімат. Якщо раніше сочевицю не вирощують на Західній Україні, то в 2016 році на Львівщині одна з компаній отримала найбільшу врожайність по Україні.

А. Скляренко впевнена, що стимул навчитися вирощувати сочевицю у фермерів грунтовний. «За останні два роки ціни на пшеницю знизилися майже вдвічі, а ціни на бобові, сочевицю зросли на $ 200-300. Відповідно, питання потрібно вирощувати чи ні бобові, не варто», - впевнена експерт.

Істотну роль у підвищенні рентабельності вирощування бобових, сочевиці в Україні може зіграти фактор навчання фермерів сучасним технологіям. У рамках 5-річної програми Спільнота бобових з початку 2017 року проводити навчання фермерів в форматі виїзних майстер-класів по областям України. Але крім отримання теоретичних знань, необхідно і сучасне зернозбиральних і зерноочисне обладнання, обладнання для зберігання.

В. Січкар наполегливо радить для підвищення економічної стійкості аграрного сектора, вирощувати в господарстві кілька зернобобових культур. «Кожна з них характеризується критичним періодом по відношенню до вологості, яка настає в різні місяці. І якщо для гороху найбільш важливим є кількість опадів в травні, для сочевиці ця фаза настає в кінці травня і протягом червня.

А.Штефанець впевнений, що цей сегмент «приречений на розвиток», якщо йому надати правильний вектор. «Фермери готові вирощувати все, що у них гарантовано куплять, і в чому їх титанічна праця буде винагороджена прибутком. Розвиток контрактного землеробства, давальницькі контракти, аграрні розписки, де покупець фінансує фермера, частково або повністю гарантують, що викуплять вирощений фермером товар за ринковою ціною. Такий покупець в основному сьогодні спирається на зовнішній ринок збуту. Саме тому бобові культури, сочевиця по праву називають експортно орієнтованими. І це їх більше мінус ніж плюс, оскільки міжнародний ринок не завжди стабільний за ціною», - говорить він. Експерт акцентує увагу на необхідності розвивати внутрішній ринок споживання, повернути давній, дуже корисний продукт сочевицю в українську сім'ю. «Моя сім'я вже його повернула сочевицю і нут в постійний раціон харчування. А моя 4-річна дочка завжди просить добавку супу з сочевиці», - додав А. Штефанець.

 

Лариса Степанушко

Ключові слова: Інші культури

https://mzuri.in.ua/

Інтерв'ю
Компанія Agrieye з'явилася тільки рік тому, але вже встигла вийти на ринки Перу, Еквадору, Пакистану, Малайзії, США, Норвегії, Кенії, Єгипту. Як говорить засновник і генеральний директор компанії AGRIEYE Андрій Севрюков: "Основний мій вид... Подробнее
Директор компании "Агро-Вент" Андрей Марущак
Малиновий сезон-2017 в Україні проходив дуже бурхливо. Зростаючі обсяги пропозиції ягоди змусили дуже нервувати самих виробників, які побоювалися обвалу цін. У такому ж нервовому, і навіть виснаженому стані були і переробники, які зірвали... Подробнее

1
0