Вплив норм висіву на формування продуктивності озимого ріпаку

Значна кількість дискусійних питань щодо норм висіву, спонукає до більш детального їхнього вивчення. Чітких параметрів щодо загущених або зріджених посівів на сьогодні не встановлено, але рекомендації формують з огляду на ріст кореневої шийки та винесення точки росту озимого ріпаку восени. Проте відмічають певні характеристики рослини, яка для свого оптимального розвитку потребує достатню кількість поживних речовин та води, щоб сформувати добру вегетативну масу і забезпечити врожайність насіння. Однак відомо, що як зрідження, так і загущення посівів негативно впливає на формування врожайності озимого ріпаку. 

Занадто густі посіви перешкоджають потраплянню світла до рослин, внаслідок чого погіршується стан рослин озимого ріпаку, формується щупле насіння або ж посів взагалі гине. Агрофітоценози ріпаку озимого стають значно вразливіші до пошкоджень шкідниками, хворобами і не здатні конкурувати за фактори життя із бур’янами. До того ж варто зазначити, що насіння втрачає свої характеристики: енергію проростання, схожість, вирівняність, а в кінцевому підсумку це впливає на врожайність. 

Агровиробники стверджують, що оптимальною нормою висіву ріпаку озимого є близько 80–100 схожих насінин на квадратному метрі для сорту та 40–60 для гібриду. Певною мірою на норму висіву впливає і сортотип. Тому рекомендовану норму висіву можна знизити для гібридів на 20–30 %. 

Ріпак озимий володіє компенсаторними властивостями, тобто у разі зрідження він доволі сильно гілкується, закриваючи вільні площі, однак за сильного загущення він може самозріджуватися. 

Норми висіву, як і строки висіву для ріпаку озимого регулюють відповідно до різних ґрунтово-кліматичних зон України. 

 

Озимий ріпак — холодостійка культура, яка для свого розвитку вимагає невисокої температури. Насіння здатне проростати за температури 2…3 °С, дружні сходи з’являються на 5–10-й день за температури 12…18 °С. Він до кінця осінньої вегетації утворює розвинену листкову розетку. Добре розвинені рослини формуються за оптимальних строків сівби і норм висіву насіння. 

 

 

Згідно схеми досліджень, гібриди озимого ріпаку в умовах дослідного поля висівали з нормами 500 тис. шт./ га, 400 тис., 300 тис. та 200 тис. шт./ га. За вирощування гібридів озимого ріпаку відмічено, що показники діаметру кореневої шийки та висоти точки росту на рівнем ґрунту в зимовий період більшою мірою залежали від норми висіву, ніж від особливостей гібрида. Так за норми висіву 500 тис. насінин/ га (конт­рольний варіант) діаметр кореневої шийки у гібрида Панчер становив 0,84 см, а висота кореневої шийки над рівнем ґрунту — 2,35 см, тоді як у гібрида Фенцер ці показники були на рівні 0,82 та 2,18 см. 

Зниження норми висіву до 400 тис. насінин/ га сприяло збільшенню діаметра кореневої шийки до 0,86–0,87 см та зниженню висоти точки росту до 2,07–2,24 см у рослин ріпаку озимого. За норми висіву 300 тис. шт./га діаметр кореневої шийки становив 0,94–0,97 см, а висота точки росту над рівнем ґрунту – 1,95–2,09 см. 

Максимальний діаметр кореневої шийки у рослин ріпаку озимого було відмічено на варіанті з нормою висіву 200 тис. шт./ га. Так у гібрида Панчер він становив 1,13 см, а у гібрида Фенцер – 1,11 см. За такої норми висіву висота точки росту над рівнем ґрунту була на рівні 1,77–1,88 см, що в цілому сприяло хорошій перезимівлі рослин. 

Відповідно було відмічено і різницю у висоті. Так, у передзбиральний період висота рослин ріпаку озимого була не однаковою і більшою мірою залежала від норми висіву. Відмічено, що чим більша кількість рослин була на полі, тим вищими вони були, що пояснюється конкуренцією за сонячне світло. 

За порівняння висоти рослин ріпаку озимого за однакових норм висіву можна відмітити, що рослини Фенцеру є більш високорослішими порівняно з Панчером, що пояснюється генетичними особливостями гіб­риду. На варіантах із нормою висіву 500 тис. на­­сінин/ га висота рослин ріпаку озимого Панчер у передзбиральний період становила 167 см, за 400 тис. – 165 см. 

Подальше зниження норми висіву до 300 тис. на­­­сінин/ га сприяло тому, що висота рослин гіб­риду Панчер перед збиранням становила 162 см. 

Найменшого значення висоти рослин у гібрида Панчер було відмічено на варіанті з нормою висіву 200 тис. шт./ га. При цьому вона становила 156 см, що на 11 см менше ніж на контрольному варіанті. 

Дослідженнями відмічено, що у передзбиральний період висота рослин ріпаку озимого гібрида Фенцер за норми висіву 500 тис. шт./га становила 173 см. За мінімальної норми висіву (200 тис. насінин/ га) висота рослин також була найнижчою і становила 163 см у передзбиральний період. 

У ході проведених досліджень також було виявлено залежність формування врожаю насіння гібридів ріпаку озимого від норми висіву. Встановлено що на контрольному варіанті з нормою висіву 500 тис. насінин/ га врожайність гібрида Панчер була на рівні 4,37 т/ га, тоді як у гібрида Фенцер — 4,55 т/ га. За зниження норми висіву до 400 тис. шт./ га врожайність ріпаку озимого також дещо знизилась і становила 4,22 т/ га у гібрида Панчер та 4,43 т/га у гіб­рида Фенцер. 

 

За вирощування гібридів ріпаку озимого з нормою висіву 300 тис. насінин/ га гібрид Панчер показав урожайність на рівні 4,16 т/ га насіння, що на 0,21 т/ га було менше, ніж на контрольному варіанті. Для гібриду Фенцер показник урожайності був 0,19 т/ га менший, ніж на контролі, і становив 4,36 т/га. 

Більш суттєве зниження врожайності гіб­ридів ріпаку озимого порівняно з контролем було відмічено на варіанті з нормою висіву 200 тис. шт./ га насінин. При цьому врожайність гібриду Панчер становила 3,62 т/ га, а гібриду Фенцер – 3,87 т/ га. Зниження врожайності на цьому варіанті для гібридів становило 0,68–0,75 т/ га. 

За результатами проведених досліджень вивчено вплив норм висіву озимого ріпаку на його продуктивність. Встановлено що рослини ріпаку озимого мають високу компенсаторну здатність і здатні формувати високі показники продуктивності як за рекомендованих норм висіву (500 тис. насінин/ га), так і за знижених (200–300 тис. на­­­­сінин/ га). Однак це не означає, що варто нехтувати рекомендаціями оригінаторів насіння та знижувати норми висіву на 40–50 % від рекомендованих. Адже можливе пошкодження чи знищення рослин протягом осінньо-зимового періоду внаслідок посухи, вимерзання, випрівання та пошкодження мишовидними гризунами та іншими шкідниками. Виявлена особливість ріпаку озимого дає змогу визначати ту межу густоти стояння ріпаку, за якої забезпечується висока та стабільна продуктивність, а отже й рентабельність виробництва.