Вертикальні ферми приходять в Україну

Зараз багато хто, навіть геть далекі від сільського господарства люди, захоплено розповідає про вертикальні ферми. Однак з’явились у нашій країні й ті, хто від розмов перейшов до справ. І їхнім досвідом вже встигли зацікавитися в ОАЕ і навіть у Європі, звідки й прийшла до нас технологія вертикальних ферм.

Вертикальні ферми — одна з тем, що часто обговорюються різноманітними любителями футурології та сучасних технологій. Та є в Україні й люди, які вже не лише облаштовують вертикальні ферми, а й відпрацювали технології — як з агрономічного, так і з економічного боку — так, що готові поділитися з іншими своїм досвідом. Ясна річ, не за спасибі.

Команда молодих людей, які раніше не працювали в сільському господарстві, почали активно працювати над створенням вертикальної ферми більше 3 років тому. Спочатку з’їздили на спеціалізовану виставку до Нідерландів — країни, яка є визнаним європейським лідером у цьому напрямку (тоді як світовим лідером виступають США). Потім побачили роботу вертикальних ферм, як товарних, так і дослідницьких — як у Нідерландах, так і у США. Побачили і вирішили зробити стелажі самостійно.

І вже 2 роки тому зібрали перший урожай з власної вертикальної ферми вже в Києві. Її облаштували в великих і глибоких підвальних приміщеннях в одному з віддалених від центру районів. Розташування під землею дає змогу обходитися без опалення, адже температура цілий рік тримається на рівні близько 12°С.

Тим більше, що вирощуються здебільшого зеленні культури: салат найрізноманітніших типів і форм, рукола, шпинат, базилік тощо. Також вирощується мікрозелень, але в значно менших обсягах, ніж зелень.

Насіння київська вертикальна ферма купує переважно у нідерландських селекційних компаній Rijk Zwaan і Enza Zaden. «У останньої вже є сорти, розраховані саме на умови вертикальних ферм — стабільну температуру, контрольований клімат і гідропонну технологію живлення», — коментує співвласник ТОВ «Щастя здоров’я”, інвестора вертикальної ферми, Максим Кірічко. «У нас у Нідерландах навіть є спеціальна дослідницька вертикальна ферма», — додає представниця компанії «Енза Заден» Лія Губкіна.

Вирощування культур у закритому приміщенні вимагає штучної підсвітки. І тут саме в нагоді стали LED-лампи. Вони забезпечують потрібний рівень освітлення. Більше того, для різних культур можна застосовувати лампи різного спектру — оптимального для конкретної культури.

Культури в київській вертикальній фермі вирощуються на гідропоніці на плотах. Ці плоти з рослинами, висадженими у штучний субстрат, плавають у поживному розчині на стелажах. Процес вирощування в вертикальній фермі — безперервний конвеєр. Наприклад, на київській вертикальній фермі врожай збирають цілий рік через день. Завдяки цьому покупцям пропонується завжди свіжа продукція.

До того ж — абсолютно екологічно чиста. Закритий простір дає змогу, доклавши, звичайно, певних зусиль, забезпечити абсолютно чисте середовище, в якому не заводяться ні шкідники, ні патогени. Тому й засоби захисту рослин на вертикальній фермі не потрібні. Натомість на київській вертикальній фермі реалізовано систему захисту середовища, в якому ростуть рослини. Само собою, вона включає перевдягання і дезінфекцію на вході, як у тепличних комплексах. Крім того, піддається озонування повітря, яке забирається знадвору системою вентиляції. Як розповів співвласник вертикальної ферми, це досить складна система, адже слід правильно визначити концентрацію озону — так, щоб гинули патогени, але не страждала культура.

Основним ринком збуту наразі є заклади харчування. З супермаркетами вертикальна ферма поки що не працює. По-перше, щоб працювати з роздрібними мережами, потрібно вийти на певні, порівняно великі, обсяги виробництва. По-друге, робота з супермаркетами не настільки прибуткова, як закладами харчування. По-третє, супермаркети вимагають упаковувати продукцію.

Максим Кірічко вже зараз бачить цілу низку переваг над традиційними теплицями. Це можливість працювати цілий рік, на відміну від теплиць, які сподіваються на сонячне світло, адже взимку світла бракує і рослини без підсвітки не виростиш, навіть за умови опалення. До того ж опалення не потрібне взагалі. Як і засоби захисту рослин — ні хімічні, ні навіть біологічні. При цьому гідропонна технологія дає змогу повторно використовувати левову частку обсягу води і відтак дуже мало її споживати. А висока ступінь автоматизації дає змогу тримати на фермі мінімум персоналу.

Дуже важливо й те, що вертикальна ферма займає дуже мало території — сотки і десятки соток порівняно з гектарами і десятками гектарів теплиць. А така мала площа дає змогу розташувати ферму прямо в мегаполісі. Нагадаємо, відстань доставки для зеленних культур відіграє особливо велике значення: транспортні витрати відчутно здорожують продукт, а перевезення на довгі дистанції погіршує його товарну якість. Тому вертикальні ферми мають неабияку конкурентну перевагу не лише перед теплицями, а й перед вирощуванням зелені в відкритому грунті.

Крім того, оскільки замовник вимагає, щоб зелень була чистою, без землі, вирощений у відкритому грунті продукт слід ретельно мити, для чого витрачається багато води. А зелень з гідропоніки просто не має шансів забруднитися землею. Врешті, у вертикальній фермі на одному й тому самому стелажі можна збирати до 12 врожаїв за рік. А в відкритому грунті сезон дозволяє виростити не більше 3–4, а реально намагаються вирощувати на тій самій ділянці не більше 1 врожаю зелені за рік, щоб уникнути всього негативу, пов’язаного з монокультурою. Та й строк вегетації того ж таки салату в вертикальній фермі вдвічі коротший, ніж у відкритому грунті.

І зараз ТОВ «Щастя здоров’я” вже не лише вирощує зелень і мікрозелень у вертикальній фермі в Києві, а й створює подібні ферми для інших. Вже будуються вертикальні ферми у Львові і Дніпрі. Досвідом киян зацікавилися навіть в ОАЕ та Європі. «Ми можемо будувати значно дешевше, ніж голландці», — пояснив М. Кірічко.

І в Україні, і за кордоном багато кому цікавий не тільки технологічний, а й бізнесовий досвід киян. Власники київської вертикальної ферми вважають, що цілком реально вийти на врожайність 4–5 кг з квадратного метра стелажу за місяць. А з такою врожайністю можна окупити ферму за 3–3,5 роки. Хоча термін окупності сильно залежить і від каналу збуту і ринку, на який орієнтується ферма.

Натомість можливість розширення асортименту культур, що вирощуються у вертикальних фермах, київські практики оцінюють стримано. Принаймні, не беруться прогнозувати, коли в вертикальних фермах почнуть вирощувати хоча б такі традиційні тепличні культури, як огірок або перець. Наразі це низькорослі культури, в першу чергу — з коротким терміном вегетації. Наприклад, відомо про вирощування в вертикальних фермах суниці, але здебільшого це зеленні культури. Як прогнозує Максим Кірічко, вертикальні ферми розвиватимуться там, де або земля дорога (мегаполіси), або де клімат суворий (пустелі або зони з холодною і мало сонячною зимою). Також він зазначає, що развіттія вертикальних ферм сильно залежить від подальшого розвитку і здешевлення LED-технологій.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com