Яким повинен бути сучасний елеватор: кейс «Епіцентр-Агро»

Зараз один з провідних агрохолдингів України, компанія «Епіцентр-Агро», активно розширює потужності зі зберігання, обладнуючи їх за останнім словом техніки. На деяких з них побували журналісти сайту «Пропозиція».

Вінницький елеватор агрохолдингу інколи називають «цинковим містечком»: силосів тут не один десяток, і їх будівництво продовжується. До наступного врожаю елеватор планує добудувати 3-ю чергу і довести потужності з одночасного зберігання до 375 тис. т. Тоді він увійде до п’ятірки найбільших в Україні. Аналогічні роботи цього року до нового врожаю проведено на Закупнянському ХПП (Хмельницька обл.), де потужності зі зберігання зросли з 45 до 105 тис. т. Крім того, цьогорічний урожай зернових прийняли нові елеватори в Вендичанах і Вапнярці (обидва — Вінницька обл.) потужністю відповідно 120 і 200 тис. т.

«Зараз спостерігається тенденція до збільшення місткості елеваторів і силосів. Зараз замовляють елеватори місткістю не менше 20 тис. т», — коментує ситуацію Антон Галела, генеральний директор фірми «Агрікон», що спеціалізується на будівництві елеваторів. Ці тенденції значною мірою зумовлені політикою «Укрзалізниці», яка згортає обробку вантажів на станціях з недостатнім вантажообігом і змушує відправників зернових вантажів переходити на т. зв. маршрутні перевезення — цілий ешелон (54 вагони) відразу. Завантажити такий ешелон потрібно за добу. Відповідно, сама ситуація спонукає аграріїв нарощувати потужності елеваторів.

Але сучасний елеватор повинен бути не лише великим. Дуже важливе значення має енергоощадливість сушарки. А в цьому напрямку можна досягти суттєвої економії. Наприклад, на Закупнянському ХПП, як розповів директор підприємства Сергій Манич, стара ДСП-50 споживала в середньому 1,7 м³ газу на тонно-відсоток, а нова Tornum — 1,23 м³. Тому «Епіцентр-Агро» під час будівництва нових і розширення старих елеваторів встановлює сушарки Tornum або французької фірми LAW. Теж якомога потужніші, адже зараз по всій країні збільшуються посіви кукурудзи, яка за валовим збором вже вийшла на 1 місце серед усіх культур, обійшовши пшеницю. А збирають «царицю полів» зазвичай вологою, тож вона майже завжди вимагає досушування.

Сепаратори для нових елеваторів обрали барабанного типу французької компанії Marot. Барабан такого сепаратора складається з 4 решіт, якими можна не тільки очищати, а й калібрувати зерно за розміром. До переваг барабанних елеваторів відносять те, що, на відміну від вібраційних, не створюють вібраційних навантажень і відтак не змушують будівельників посилювати конструкції споруд.

Найкращим варіантом транспортерів, як прийшли до висновку в «Епіцентр-Агро», є стрічкові. Засновник польської компанії Feerum, яка будує вінницький елеватор «Епіцентр-Агро», Даніель Януш пояснює: «Тут від завальної ями до крайнього силоса 500 м. Якщо зерно транспортувати на таку відстань ланцюговими транспортерами, багато роздробиться, особливо якщо це кукурудза або соя. А стрічкові транспортери транспортують зерно дуже акуратно». До того ж витрати електроенергії при обладнанні елеватора стрічковими транспортерами на 40% нижчі, ніж ланцюговими. «Тільки на Вінницькому елеваторі «Епіцентр-Агро» завдяки цьому заощадили більше 1000 кВт споживаної потужності», — говорить Д. Януш.

Ще однією перевагою стрічкових транспортерів називають довговічність. «Ланцюгові транспортери пропрацюють 2–3 роки — і потрібен ремонт. А стрічкові за умови вчасної заміни підшипників можуть пропрацювати і 20 років. Мабуть, через це більшість продавців намагається продати в першу чергу ланцюгові транспортери. А портові елеватори, де потрібна висока продуктивність і надійність, працюють на стрічкових», — додає Даніель Януш.

Також компанія втілює на Вінницькому елеваторі нове рішення, яке суттєво продовжить роботу зернопроводів, клапанів, засувок, норій — футерування їх гарячим поліуретаном. Як пояснив пан Януш, таке рішення вперше застосовується в будівництві елеваторів: раніше воно застосовувалось у більш «серйозних» галузях, наприклад, у суднобудуванні. За рахунок футерування термін служби зернопроводів до початку просипання зерна, як очікується, повинен зрости з 2–3 до 10 років.

Сучасний елеватор — це також надійні і довговічні силоси. Як з’ясували фахівці «Епіцентр-Агро», відвідавши цілу низку заводів як в Україні, так і за кордоном, такі силоси виробляє багато хто. «Епіцентр-Агро» не відкидає з порогу співпраці з українськими виробниками. Так, під час попереднього розширення Вінницького елеватора 6 з 16 встановлених силосів виготовила українська фірма «Юг-Елеватор». І керівництво елеватора й зараз, після певного періоду експлуатації, не має на них ніяких нарікань. Силоси цього ж виробника застосовувалися під час розширення Закупнянського ХПП. «Ми цим обладнанням задоволені, хоча спочатку трішки скептично відносилися до вітчизняного устаткування», — розповідає Сергій Манич.

Однак збудовані цього року силоси і ті, що ще тільки будуються, — винятково імпортні. Як пояснили фахівці «Епіцентр-Агро», хоча оцинковку по всій Європі, і в Україні в тому числі, застосовують одну й ту саму, закордонні підприємства повністю автоматизовані, що виключає дію «людського фактору». Тому вирішено було віддати перевагу імпортним силосам, водночас не віддаючи перевагу якомусь одному виробнику. Тому щойно збудовані силоси «Епіцентр-Агро» і ті, що будуються, поставлені компаніями Feerum і Simeza (Іспанія).

Про сучасні стандарти якості й надійності силосів Даніель Януш розповів на прикладі тих, що зараз споруджуються на вінницькому елеваторі. Наприклад, щільність покриття оцинковки, з якої виконують стіни силосів, становить 450 г/м². Це гарантує велику довговічність, адже навіть на покриття щільністю 275 г/м² гарантія становить 10 років. А дах виконується з оцинковки зі спеціальним полімерним покриттям, адже звичайне цинкове покриття швидко псується від пташиного посліду.

Звичайно, одного цього недостатньо для надійності — буває, що силоси, споруджені начебто з якісних матеріалів, одного дня падають, і не тільки в Україні, а й у Європі чи Північній Америці. Даніель Януш вважає, що таке стається, по-перше, через те, що замовники мають справу з продавцем, який «зліплює» елеватор з різнорідного обладнання: силоси від одного виробника, сушарки від другого, транспортери від третього, автоматика — від четвертого. В такій ситуації трапляється, що не приділяють достатньої уваги питанню: а хто ж буде відповідальним на випадок чого? «А ми практично все робимо самі: проектування, обладнання, автоматику, самі пишемо програми для управління елеватором», — розповідає Д. Януш.

До того ж силоси, які замовляють українські замовники — досить великі за європейськими масштабами, і у європейських виробників мало досвіду в будівництві об’єктів подібної величини. Особливо дається взнаки брак досвіду роботи з великими об’єктами в тому, що стосується проектування, розрахунків різноманітних навантажень (снігових, вітрових, сейсмічних), міцності грунтів, випробування матеріалів, що використовуються, на міцність. «У нас, наприклад, є лабораторія, де бляха або болти випробовуються на розрив, а тим часом навіть у ЄС деякі виробники силосів взагалі не розуміють, що таке випробування на розрив», — розповів Даніель Януш.

Антон Галела пропонує ще один спосіб убезпечитися від обвалу силосів — обирати надійних постачальників обладнання. «За довгі роки роботи в галузі ми сформували списки, з обладнанням яких виробників ми б хотіли працювати, а з яким — ні. Серед тих, в кому впевнений, можу назвати силоси Feerum, Simago, GSI, сушарки Bühler”, — розповів він.

Надзвичайно велику роль відіграє автоматизація елеватора. На нових елеваторах «Епіцентр-Агро» вона просто вражає. «Довжина шафи управління елеватора в Вінниці — 15 м», — розповідає Д. Януш. А пункт управління сучасним великим елеватором схожий на бачений-перебачений у фільмах пункт управління військовим судном.

Така автоматизація дає змогу бачити всі транспортери, норії, сушарки, клапани, засувки. За допомогою автоматики можна обрати різні режими роботи очисного обладнання (з барабаном чи без, з повітрям чи без).

Також автоматика дає змогу обрати оптимальний режим для сушіння кожної конкретної культури. Так, для ріпаку найкращий режим роботи сушарки — без рециркуляції повітря, для соняшнику — без рециркуляції і попередньою вентиляцією перед запуском, бо якщо соняшник зберігається певний час, він виділяє гази. Рециркуляцію повітря, тобто, рекуперацію тепла, під час сушіння олійних краще відключати, бо повітря, що повторно використовується, містить пил, який може спровокувати загоряння.

Так само ретельно автоматика слідкує за процесом зберігання зерна за допомогою численних датчиків, розташованих на шнурах по всій висоті силосів. Особливо ретельно доводиться слідкувати за соняшником, адже навіть за невеликого перезволоження починається процес самозігрівання насіння.

Важливою складовою сучасного елеватора виступає лабораторія. Наприклад, на Вендичанському елеваторі «Епіцентр-Агро» лише в лабораторне обладнання було вкладено 2 млн грн. 1,3 млн грн з них припадає на експрес-аналізатор якості зерна Infratec компанії Foss. Як відзначають фахівці лабораторії, вони високо оцінюють швидкість роботи приладу — він проводить аналіз усього за 1 хвилину. А автоматичні пробовідбірники вже стали обов’язковим елементом устаткування сучасного елеватора.

Звичайно, все це недешево. Але зараз у сільгоспвиробників нема іншого вибору, ніж облаштовувати і розширювати потужності зі зберігання по мірі зростання врожайності культур і збільшення частки кукурудзи в загальній площі.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com