Спецможливості
Технології

«Три кити» органічного землеробства (закінчення)

19.12.2019
1608
«Три кити» органічного землеробства (закінчення) фото, ілюстрація

Дія соломи буде ефективніша, якщо її заорювати разом із зеленими добри­вами (сидератами). Таке поєднання може підвищити прибавку продуктив­ності культур на рівні до 50 ц/га зерно­вих одиниць порівняно із застосуван­ням гною в нормі 15 т/га.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Щодо вибору типу сидерату є певні особливості. Вирощування куль­тури по зайнятому пару доцільне лише на бідних ґрунтах. Для цього слід вико­ристовувати гіркий і жовтий люпини, ранньовесняні посіви яких забезпечують накопичення протягом 90–100 днів 300– 400 ц/га біомаси, яка містить 120–150 кг азоту, 30–40 кг P2O5 і 120–140 кг K2О.

Для післяукісної сидерації краще використовувати скоростиглі культури: гірчицю білу, редьку олійну, ріпак, озимий і ярий, інші хрестоцвіті культури. Крім удобрювального ефекту, вони знижують забур’яненість посівів, мають добрий фітосанітарний ефект. Також вони малочутливі до впливу низьких температур і зменшення сонячної активності.

Бобові сидерати краще ростуть на родючих ґрунтах із незначною забур’яненістю полів, проте вони не здатні наростити велику біомасу за короткий період.

Підсівну сидерацію застосовують під озимі зернові. Для цього краще використовувати люпин багаторічний, бобові багаторічні трави. Багаторічний люпин можна підсівати навіть по снігу (за товщини снігового покриву до 20 см) або рано навесні.

На жаль, описані вище заходи з використанням рослинних решток і сидератів ефективні лише за наявності достатньої вологи в ґрунті і помірної температури повітря. За негативної тен­денції до аридизації клімату, особливо на Півдні України, було б ефективніше використовувати їх у вигляді компосту, технологію виробництва якого плану­ють розробити в ННЦ «ІМЕСГ» і ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії» ім. О.Н. Соколовського, який має досвідчених фахівців із цих питань.

 

Через деструктивну діяльність людини рівень кислотності опадів за останні 180 років (з початку технологічної цивілізації) зріс у 100 разів, що спричинило вимивання з орного шару до 300 кг/га кальцієвих сполук. Таку негативну дію справляє і більшість мінеральних добрив. Через це в Україні кожен четвертий гектар орних земель кислий, а в зонах Лісостепу і Полісся – майже кожен другий. Тому в розвинутих країнах одна тонна діючої речовини добрив забезпечує прибавку 30 т зерна, а в Україні – лише 14 т. Крім того, значна кількість зрошуваних земель на Півдні України має підвищену засоленість. Тому обов’язковими прийомами для усунення цих явищ, особливо за ведення органічного землеробства, є вапнування й гіпсування ґрунтів.

 

За часів СРСР діяла Державна про­грама хімізації сільського господарства, складовою якої була хімічна меліорація кислих і солонцюватих ґрунтів. Завдяки їй в Україні такі заходи виконували щороку на площі 1,4–1,5 млн га, що дало змогу майже вдвічі скоротити площі сильнокислих ґрунтів, на 28% — серед­ньокислих, на 33% — збільшилася площа слабокислих і в 2,2 раза – близьких до нейтральних ґрунтів.

На жаль, нині подібної програми немає, і вирішення проблеми лягає на плечі суб’єктів господарювання. Враховуючи обмеженість їхніх ресур­сів, в органічному землеробстві слід керуватися такими принципами: вико­нувати заходи хімічної меліорації тіль­ки за рекомендаціями відповідних дослідницьких установ; ці роботи бажано починати заздалегідь, у пере­хідний період до органічного земле­робства; на закислених ґрунтах слід культивувати види й сорти, які добре витримують кисле середовище; утри­муватись від вирощування на кислих ґрунтах ярої та озимої пшениць, ячме­ню, сої, ріпаку, соняшнику, люцерни, капусти тощо; на цих ґрунтах краще почуваються овес, озиме жито, морква, люпин, злакові трави й картопля.

Ще більшу увагу в органічному зем­леробстві слід приділяти солонцюватим землям, площа яких в Україні стано­вить близько 2,8 млн га, з них зрошува­них – майже 0,5 млн га. Особливо чут­ливими в цих умовах є цінні чорнозем­ні ґрунти, які переважають у складі зрошуваних земель України.

Раціональне використання цих ґрунтів в умовах зрошення висуває жорсткі вимоги до поливної води, яка має бути тільки першого класу якості і відповідати додатковим вимогам щодо токсичності, викладених у ДСТУ 2730:2015. Використання цих земель для органічного землеробства може бути прийнятним тільки у разі заля­гання підґрунтових вод на глибинах, більших за критичні через загрозу під­топлення і поглинання токсичних речовин рослинами з підґрунтових вод.

Нівелювати вплив засолення ґрунтів можливо механічним або хімічним шляхами. Перший є однора­зовим заходом, розрахованим на 40–50 років післядії. Він полягає у плантажній оранці. Проте цей прийом неефективний на приморських і солончакових солон­цях, зокрема: на оглеєних і лучно-оглеєних; лучних солонцевих комплексах із заляганням мінералізованих підґрунто­вих вод (понад 10 г/л солей) на глиби­ні 3 м і менше; ґрунтах із карбонатними ґрунтотворними породами (мергелізованими та червоно-бурими глинами, мор­ськими третинними глинами тощо); мочаристих солонцевих ґрунтах.

Виконувати плантажну оранку слід улітку або восени, коли можна забезпе­чити високу якість оранки, на полях, призначених на наступний рік для чор­ного або зайнятого пару чи просапних культур. Рано навесні механічний вплив на ґрунт треба продублювати чизелем на глибину 20–25 см у два-три сліди для вирівнювання поверхні.

Хімічну меліорацію виконують шля­хом унесення в ґрунт або поливну воду хімічних меліорантів. Згідно з чинними екологічними стандартами, дозволеними для використання в органічному земле­робстві є такі меліоранти природного походження: карбонат кальцію (крейда, вапнякова глина, вапнякове борошно, фосфатна крейда, карбонат магнію і кальцію, сульфат кальцію (гіпс), дефекат.

Фото 2. Дисковий модульно-адаптивний технічний засіб на базі ПРТ-10-1Для здешевлення такої технології в ННЦ «ІМЕСГ» розроблено навісний модуль до гноєрозкидачів типу ПРТ (фото 2). Завдяки встановленню дво­дискового розкидального апарата шири­на розподілу дефекату збільшується до 12 м, а норму внесення можна зменшу­вати до 2 т/га. Крім цих функцій, модуль може бути використаний для розподілу пташиного посліду й перегною.

Для розподілу порошкоподібних меліорантів у ННЦ «ІМЕСГ» створено шне­ковий навісний модуль до розкидачів мінеральних добрив типу РУМ (фото 3).

Меліоранти слід вносити поверхне­вим способом для культур весняної сівби по зяблевій оранці із загортанням боронами. Навесні – після весняної оранки або в незораний ґрунт перед культивацією. На посівах озимих зерно­вих і багаторічних трав – по мерзлота­лому ґрунту. За внесення в запас на два- три роки частину (половину чи третину норми) вносять під оранку, решту – після її проведення. Під час внесення у запас раціональним рішенням буде застосування безполицевого обробітку ґрунту для зосередження меліоранта у верхньому, робочому, шарі ґрунту.

Наступною важливою проблемою в органічному землеробстві є захист рослин від хвороб і шкідників.

Фото 3. Машина для внесення порошкоподібних хіммеліорантів МВХ-8Найдієвішим методом захисту рос­лин від шкодочинних організмів є агро­технічний, який створює сприятливі умови для росту й розвитку рослин, що сприяє підвищенню їхньої стійкості до шкідників і хвороб, а також виконує згубну дію на ці шкідливі об’єкти.

Насамперед це стосується раціональ­них сівозмін, впровадження яких відда­ляє в часі культури, які мають спільних шкідників і хвороб, а також сприяє уникненню масового розвитку фітопа­тогенів. Наприклад, за розміщення ози­мої пшениці після стерньового попере­дника чисельність хлібної жужелиці досягає до 130 особин на 1 м2, а після соняшнику, кукурудзи або гороху їхня кількість у п’ять — вісім разів менша.

Зменшити чисельність шкідників і збудників хвороб можна й шляхом раціонального обробітку ґрунту: наприклад, раннє лущення стерні й зяблева оранка відчутно пригнічують розмноження злакових мух, пшенично­го трипса й стеблового хлібного пиль­щика, знижуючи їхню чисельність на 80–90%. Це стосується також і сівби та збирання врожаю в оптимальні строки. Не менш важливим засобом є й вико­ристання сортів сільськогосподарських культур, стійких до хвороб і шкідників.

Завдяки ранньому лущенню решток пшениці інтенсифікується розмножен­ня жука-малашки, який знищує личин­ки пшеничного трипса, а післяжнивне подрібнення решток стебел кукурудзи зменшує чисельність стеблового куку­рудзяного метелика.

Радикальним засобом знезараження посівів є заселення їх корисними орга­нізмами, які знищують шкідників і зменшують прояв хвороб.

Фото 4. Протруювач насіння ПНУ-10Важливим фактором впливу на фітосанітарний стан посівів є раціо­нальне використання органічних добрив — оптимальними дозами. Вони позитивно впливають на розвиток рос­лин та підвищення стійкості проти шкідників і хвороб. Дружні сходи, енергійний розвиток, підвищена лист­кова поверхня рослин роблять їх менш чутливими до дротяників, блішок, дов­гоносиків, листогризучих совок, гусе­ниць тощо. Своєчасне збирання вро­жаю й очищення полів від рослинних решток також упливають на ці показ­ники. Так, за перестоювання озимої пшениці на полі до трьох разів зростає пошкодження зерна клопами й фітопа­тогенними грибами та відбувається ензимо-мікозне виснаження зерна.

Знезараження посівів без застосу­вання хімічних засобів в органічному землеробстві можливе за допомогою біологічного методу використання природних популяцій ентомофагів, акарифагів і ентомопатогенів. Найпоширеніші ентомофаги злакових попелиць — малашка зелена, сонечко семи- та 13-крапкове, личинки золотоочки зви­чайної тощо. На хлібних клопах паразитують теленомуси, мухи-фазії. Личинок клопів знищують мурашки, жужелиці, кліщі тощо. Шведськими мухами охоче ласують червоні кліщі й пара­зитичні комахи.

Висів низки культурних нектароносів — коріандру, анісу тощо — поблизу посівів озимої пшениці втричі підвищує ефек­тивність паразитування черепашки. Аналогічний ефект — за висіву еспарцету, гречки та гірчиці.

Дієвим доповненням до цих методів є штучне розведення ентомофагів та щорічне їхнє розселення на початку розвитку покоління шкідників. Найпопулярніший спосіб — використання трихограми для боротьби зі стебловим метеликом на повівах кукурудзи, що майже вдесятеро дешевший, аніж використання інсектицидів. Найпоширенішим видом трихограми на разі є Trichogramma evanescens Westwood. Ураховуючи, що вона живе протягом усього п’яти-шести днів і відкладає яйця тільки в перші дні свого життя і лише в свіжі яйця шкідника, дуже важливо вста­новити оптимальні строки її внесення. Так, перше внесення потрібно робити через три-чотири дні від початку льоту шкідни­ка, повторне – через п’ять — сім днів. Норма внесення трихогра­ми — 75–100 тис. самиць на 1 га. Вносити її на посіви треба в без­вітряну погоду рано вранці або пізно ввечері. Також слід урахову­вати, що після внесення вона мігрує в межах від трьох до шести метрів. Найефективнішим методом її внесення є авіаційний.

Останнім часом набувають значного поширення мікробіологічні препарати, які використовують як для передпосівної обробки насіння, так і для обробки рослин у період вегетації. Діюча речовина цих препаратів ґрунтується на вмісті вегетативних клітин, спор та бактерій грибів або вірусів, які не накопичуються в рослинах і через це не шкодять органічному землеробству. Перелік цих засобів містить велику гаму препаратів, кожен із яких використовують залежно від принципу дії. Деякі з них призначені для боротьби з гризунами. Багато таких засобів випускають в Україні як препарати для передпосівної обробки насіння (Фітоцид-р, Фітохелп, Біокомплекс – БТУ-р, Органік-баланс, Біоінокулянти – БТУ), так і шляхом обприскування рослин (Екстерн, Липосам тощо).

Слід також звернути увагу й на засоби для протруювання зерна. Практично всі технічні засоби передпосівної обробки насіння шляхом нанесення на нього захисних препаратів, які пропонує ринок України, чинять підвищене травмування насін­ня (особливо таких культур, як соя і горох) через тривалий його контакт із рухомими механічними органами протруюва­чів. Цих недоліків значно менше в протруювачі, розробленому в ННЦ «ІМЕСГ» (фото 4), завдяки мінімізованому контакту насіння з обертальним змішувальним пристроєм.

Сьогодні на ринку України є відповідні технічні засоби та методики для того, аби налагодити вирощування якіс­ної, безпечної органічної продукції з отриманням високих результатів урожайності сільськогосподарської продукції. На жаль, на сьогодні вирішальними факторами, що гальмують упровадження органічного землеробства в Україні, все ще залишаються економіка вирощування аграрної продукції, а від­так — спрощення догляду за посівами. Проте тенденція до роз­витку органічного землеробства з кожним роком зростає, і все більше агропідприємств переходять до органічних технологій.

 

Ю. Вожик, д-р техн. наук, ННЦ «ІМЕСГ»

Журнал «Пропозиція», №11, 2018 р.

Інтерв'ю
Марина Чулаєвська, старший тренер Association4U
Нині Україна на шляху імплементації Угоди про асоціацію з Європейським союзом – документу, що визначає план реформ на найближчі 10 років. Ця угода - великий рамковий документ, що стосується різних
Президент УАВК Микола Пономаренко
На ринку картоплі зараз — ажіотаж, якого не траплялося майже 10 років. Споживачі занепокоєні неврожаєм і закуповуються картоплею на сезон — цілими мішками. Виробники (перш за все городники) нарікають на неврожай. Відтак Україна вперше за... Подробнее

1
0