“Вчитися, вчитися і ще раз вчитися!”

Назва статті взята з виступу ватажка світового пролетаріату Володимира Леніна. А ось ще один вислів ватажка – “при комунізмі країною зможе керувати навіть кухарка”. Йдемо далі. “На жаль, сформована протягом першого десятиліття незалежності вітчизняна система управління ще не може претендувати на структурну завершеність — такий жорсткий, але реальний висновок зроблено в Посланні Президента України до Верховної Ради “Європейський вибір”. Оскільки в ній найхимернішим робом переплелися інститути радянської доби і нові, що склалися вже в нашу добу. Тобто, йдучи вперед, ми мимохіть весь час наступаємо на граблі одвічних помилок, б’ємо лоба об частокіл зайвої централізації, ламаємо ноги на манівцях юридичної невизначеності”. (Ірина Нагребецька, “Урядовий кур’єр”, 08.09. 2002).
Хто ж представляє вітчизняну систему управління аграрним сектором країни? Із 23 народних депутатів, які розробляють аграрну політику в обраній навесні цього року Верховній Раді, тільки четверо мають економічну освіту (троє з них — фахівці з організації соціалістичного виробництва). Аграрну політику розроблятимуть, окрім того, 6 агрономів, 5 механіків, 3 техніки з осіменіння, ветеринар, програміст, технолог, гідротехнік, учитель української мови. А чим займатимуться інші наші аграрники, які йшли у Верховну Раду під гаслом необхідності створення потужного аграрного лобі? Один агроном займатиметься фінансами і банківською діяльністю, інший агроном разом із зоотехніком — закордонними справами, третій агроном — європейською інтеграцією, четвертий агроном — державним будівництвом, один із “аграрних” механіків — Державним бюджетом, другий — пенсіонерами, а “аграрний” будівельник — енергетичним комплексом.
Виникає побоювання — чи проходитиме процес законотворення на належному рівні, зможуть ці фахівці розробляти ефективні закони, здійснювати реформи, керувати державою?..
Ми звернулися з проханням прокоментувати наші сумніви до ректора Міжнародного інституту менеджменту (МІМ-Київ) Богдана Будзана.
Богдан Будзан. Я категорично не поділяю ні похмурість Вашого аналізу, ні надто драматичні висновки з нього. По-перше, давайте облишимо розмови про комунізм і кухарок. Хіба можна говорити, що слова “пророка” здійснились, якщо ми туди далеко не дійшли, а тепер і зовсім повертаємо в інший бік. Отже, давайте триматися ближче до реального життя і сучасних проблем. Що ж до кухарок, то, на мою думку, ще ніколи в історії нашої країни в неї не було такого високоосвіченого керівництва. В усіх гілках влади працюють люди з вищою освітою, багато з них мають вчені ступені кандидатів і докторів наук, є й академіки. Так що це зовсім не кухарки. Це стосується, зокрема, й представників агропромислового корпусу у Верховній Раді, яких, до речі, дуже багато, — і добре, що серед них є фахівці найрізноманітніших аграрних професій. А те, що вони працюють не тільки в Комітеті з питань аграрної політики та земельних відносин, а й в інших профільних комітетах, у тому числі в таких ключових, як фінансовий, державного будівництва, бюджетний тощо, то це на благо, бо при вирішенні цих життєво важливих питань є кому захищати й відстоювати інтереси аграріїв.
А от щодо заклику “Вчитися!”, то він завжди був і буде правильним і актуальним, незалежно від того, хто і коли його виголосив чи виголошує. До того ж, учитися треба всім: і фахівцям, і академікам, і бізнесменам.
Як не прикро, але український істеблішмент здебільшого не володіє сучасними управлінськими знаннями, не має фундаментальної підготовки з вирішення проблем ринкової економіки. Більшість людей, які перебувають біля керма держави, ніколи глибоко не вивчали стратегічний і фінансовий менеджмент, маркетинг, еккаунтинг, господарське право тощо, а їх базова вища освіта не завжди відповідає посаді. Проте це не дивно — адже вищі навчальні заклади практично тільки-но почали випускати висококваліфікованих фахівців з менеджменту з магістерськими та вченими ступенями. А їм ще потрібен якийсь час для опанування знаннями на практиці, для набуття певного досвіду. Тому треба радіти й дякувати Богові, що в Україні знайшлися талановиті менеджери-самоуки, які завзято й успішно взялися за архіскладне завдання реформування та трансформації нашої економіки й соціального укладу. Але, як відомо, між найкращою самодіяльністю та надійним професіоналізмом є велика відмінність. Отже, вчитися ніколи і нікому не завадить, від цього залежить наше спільне благополуччя.
“Пропозиція”. Богдане Павловичу, яка Ваша думка стосовно складу депутатського корпусу, який розроблятиме закони, за якими має жити держава?

Богдан Будзан. Вибори до Верховної Ради — це вибори народом політики і політиків, які повинні виробляти відповідне до його виявлення законодавче поле, в якому може нормально розвиватися країна. Тому, я вважаю, склад Верховної Ради не підлягає обговоренню — він такий, яким є, яким його обрали. Що стосується формування окремих комітетів Верховної Ради, то це вибір самих депутатів з огляду на свої політичні погляди та фахову підготовленість.
Звісна річ, усі ми зацікавлені в тому, щоб законодавчий процес проводився на системній науковій основі, щоб народні депутати робили свою справу професійно, реально оцінювали свій “бекграунд” (виховання, культурний рівень, освіта. — Ю.М.) і не соромилися вчитися, набувати досвіду управління державою. Безперечно, депутату треба підбирати собі таку робочу команду, яка глибоко професійно буде опрацьовувати законодавчі ініціативи, які депутат пропонує, залучати до цієї роботи науково-дослідні установи і центри, які здатні на розробку високоякісних законопроектів.
“Пропозиція”. За радянських часів була відпрацьована система підготовки кадрів управлінців для цієї сфери. Наскільки можливим є “перековування” кадрів, які пройшли школу комуністичного менеджменту, до роботи в ринкових умовах?
Богдан Будзан. Було б нерозумним, якби суспільство відмовилося від тих фахівців, які працювали в старій системі, але готових вчитися, адаптуватися до ринкових умов, проходити перепідготовку, з тим щоб змогти свої знання і досвід застосовувати в нових умовах. Але тільки тих людей, які хочуть це робити, бо небажаючих перевиховати неможливо. Що ж до системи підготовки кадрів, то в напрацьованій системі було багато корисного, і ці методи можуть бути застосовані й тепер.
Що вище на службових сходинах стоїть людина, то більше вона повинна мати стратегічного мислення, стратегічного бачення, вміти працювати з людьми.
“Пропозиція”. Кілька слів на закінчення. Вчитися, вчитися, і ще раз вчитися. Але бажано “до того”. А то уявіть людину, яка спочатку береться робити складну операцію, а потім починає вчитися на лікаря.
Богдан Будзан. Тут я з Вами згоден: справді, це бажано. Проте це не значить, що треба відмовлятися від послуг народних цілителів, які вже тепер реально допомагають людям. А вчитися, безперечно, не зашкодить і їм.
Юрій Михайлов