Увага: злакова листовійка!

У полі зору Головної державної інспекції захисту рослин Мінагрополітики України разом із багатьма шкідниками зернових культур перебуває й злакова листовійка. Поширена вона на всій території країни, але відчутної шкоди завдає в приморських районах Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей і в Криму. Живиться рослинами з родин злакових та айстрових, віддаючи перевагу пшениці та ячменю, може пошкоджувати також жито й овес.

Останні п'ять років у названих вище регіонах злакова листовійка заселяла від 4 до 48% площ посівів пшениці та ячменю. У крайових смугах середня чисельність гусениць була в межах 0,3-3, максимально - до шести екземплярів на 1 м2. При цьому пошкодженість стебел у середньому становила 1-4%. Але в господарствах Херсонської області на площах зернових колосових культур (4-22 тис. га) щороку здійснювали захисні заходи від листовійки в комплексі з іншими шкідниками.
Це метелик, розмір якого у розмаху крил - 15-18 мм. Передні крила попелясто-сірі, з темнішим коричнево-сірим хвилястим поперечним рисунком у середній частині. Задні крила світліші, однотонні, із світлішою бахромою на задньому краю. Гусениці мінливого забарвлення в різних віках: у молодших (І-ІІ) - світло-оранжеві зі світло-коричневою головою, середніх (ІІІ-ІV) - світло-зелені з чорною головою, а в старших (V-VI) - від жовтого до брудно-білого кольору з розкиданими по тілу великими чорними, блискучими, зморшкуватими бляшками. Голова блискуча, коричнева, із слабо помітним малюнком, по боках має по дві чорні плями. Довжина тіла в останньому віці - 10-12 мм. Лялечка завдовжки від 5 до 8 мм, мумієподібна, від жовтого до світло-коричневого кольору, з двома відростками на кремастері; міститься в пухкому павутинному коконі. Яйця дрібні (0,5 мм), овально-еліптичні, від блідо-оранжевого до червоного кольору.
 Зимує гусінь першого віку в павутинних коконах у тріщинах кори дерев у лісосмугах і на узліссях. Навесні гусениці виходять із коконів, звисають на павутинках із гілок дерев і розносяться вітром на прилеглі посіви, заселяючи спочатку крайові смуги. На рослинах вони мінують листки ближче до центральної жилки. У третьому віці гусениця скручує листок за спіраллю й живиться в цій трубці, вигризаючи вузькі смужки епідермісу. Потім вона залазить у пазуху верхнього листка, а з нього - в колос і пошкоджує його, спричиняючи часткову або повну білоколосість. Живлення гусениці триває до молочно-воскової стиглості зерна, після чого вона в пазусі останнього листка утворює павутинний кокон, де й заляльковується. Через 10-14 днів починають з'являтися метелики, які відлітають із посівів у лісосмуги. Самиці відкладають яйця на стовбури дерев. Гусениці, що виплодилися, не живлячись, розповзаються по деревах і влаштовуються на зимівлю.
Недобори врожаю зерна пшениці від пошкодження листовійкою в місцях її масового розмноження, за даними Інституту захисту рослин УААН, можуть сягати 10-15 ц/га (Арєшніков, 1978).
Яйцями злакової листовійки живляться личинки й імаго сонечок, личинки золотоочок, мурашки та інші хижаки. Гусениць у місцях виплодження й зимівлі заселяють паразитичні комахи. Тривалий час (понад 8 місяців) шкідник підпадає під дію збудників грибних і бактеріальних хвороб, а також несприятливих погодних умов.
У літньо-осінній період працівники пунктів сигналізації й прогнозів обстежують лісосмуги на наявність зимуючого запасу злакової листовійки. Вони визначають процент заселених шкідником дерев, середню кількість яйцекладок на кожному дереві та гусениць на 10 см2 кори. Отриманий матеріал є підставою для довгострокового прогнозування розмноження шкідника в наступному році. Проте інтенсивність його розмноження залежить від комплексу чинників, особливо від погодних умов.
У разі порушення агротехніки вирощування зернових культур та задовільних умов перезимівлі гусениць (не було холодових стресів), ранньої й теплої сухої весни, теплої погоди в травні - першій декаді червня можливі утворення осередків підвищеної кількості й шкодочинності злакової листовійки. Тому цього шкідника завжди треба тримати в полі зору й за потреби здійснювати захисні заходи. Особливо це стосується південних регіонів України.

Заходи захисту
Для захисту посівів зернових колосових культур від злакової листовійки велике значення має розумне поєднання організаційно-господарських, агротехнічних і хімічних заходів.
Дотримання правильної сівозміни та просторової ізоляції під час розміщення посівів пшениці дає змогу уникнути перезаселення їх шкідником із стерньових попередників. Підвищенню стійкості посівів до пошкоджень значною мірою сприяє комплекс агрозаходів, що поліпшують ріст і розвиток рослин. Важливими є також кваліфікована підготовка грунту до сівби, проведення посівної в оптимальні строки добре підготовленим доброякісним насінням, а також правильне застосування добрив.
У період заселення зернових, якщо кількість гусениць на полі сягає 40-50 екз./м2 за сухої спекотної погоди або 100 екз./м2 - за прохолодної дощової, посіви треба обприскувати препаратами Бі-58 новим, к.е. (1,5 л/га), Сумітіоном, к.е. (1,0 л/га) або Парашутом 450, мк.с. (0,25-0,50 л/га). Враховуючи специфіку поширення цього шкідника, доцільно здійснювати обробки крайових смуг поля. До виходу рослин у трубку інсектициди розпилюють за допомогою тракторної апаратури, а в пізніші періоди використовують літаки.

М. Круть
Інститут захисту рослин УААН