Удавана пріоритетність
«Чудова організація», — похвалила роботу німецьких організаторів сільськогосподарського заходу у Берліні відвідувачка з Японії. «Це — наша визначна особливість», — наголосила співробітниця компанії-організатора. На жаль, наша організованість у різних сферах буття далека від німецьких стандартів. Втім, хай там як, але жити у безладі впродовж тривалого часу складно. Накреслити стратегічні напрями державної аграрної політики в Україні й зробити крок до наведення ладу у цій сфері покликаний був круглий стіл, який відбувся в Національному інституті стратегічних досліджень.
«Чудова організація», — похвалила роботу німецьких організаторів сільськогосподарського заходу у Берліні відвідувачка з Японії. «Це — наша визначна особливість», — наголосила співробітниця компанії-організатора. На жаль, наша організованість у різних сферах буття далека від німецьких стандартів. Втім, хай там як, але жити у безладі впродовж тривалого часу складно. Накреслити стратегічні напрями державної аграрної політики в Україні й зробити крок до наведення ладу у цій сфері покликаний був круглий стіл, який відбувся в Національному інституті стратегічних досліджень.
О. Рижков
o.ryzhkov@univest-media.com
Слово «стратегія» затребуване в стабільних економіках. Маючи грунт для безпомилкового довгострокового прогнозування ситуації, ринкові аналітики не витрачають надзусиль, аби визначити стратегічні напрями розвитку і засоби досягнення мети. У нас, натомість, країна стабільної нестабільності. Вся історія української незалежності - це набір різноджерельних імпульсів різної довжини. Законодавча база змінюється блискавично. Апетити у владців зростають дедалі більше. Агробізнес - не виняток. Озвучена нещодавно президентом країни потенційна вартість оренди землі - не менше 1000 грн/га - викликає особливу турботу аграріїв.
Слово «пріоритет» поруч з агросектором особливо часто почало зустрічатися після відчутного подорожчання російського газу. Вочевидь, металургія за такої ситуації трохи зменшила свій експортний потенціал, тому й владна риторика щодо агросектору змінилася на поважнішу. Втім, на думку багатьох учасників круглого столу, вона так і залишилася риторикою. Наразі пріоритетність агросектору в нашій країні, радше, удавана, а не реальна.
Слово «підтримка» щодо сталого розвитку сільських територій лунає звідусіль. Однак внесок держави у цей розвиток мінімальний. Справжню підтримку розбудові соціальної інфраструктури на селі надають вітчизняні агрофірми. Хоча, за ідеєю, неабияка роль у впровадженні аграрної політики має належати державній підтримці сільськогосподарського виробництва та окремих аграріїв. Вона передбачає цінове регулювання, субсидії і дотації на виробництво і придбання ресурсів, фінансово-кредитну підтримку, податкове стимулювання, а також спеціалізовану підтримку за окремими напрямами та програмами. Втім, як слушно зазначила у своїй доповіді завідувач відділу секторальної економіки Національного інституту стратегічних досліджень Оксана Собкевич, державній політиці у цій сфері притаманна низка проблем. Зокрема, йдеться про зменшення фінансування заходів прямої підтримки аграрного сектору, неефективне використання коштів Аграрним фондом під час здійснення ним цінового регулювання на аграрному ринку, низький рівень обізнаності селян щодо можливостей одержання державної допомоги, складність і непрозорість процедури її отримання тощо.
Вочевидь, хаотичному шараханню в різні сторони у державній аграрній політиці України варто покласти край. Перелік проблемних питань в організаційно-економічній царині агросфери чималенький. Тут і незавершеність інвентаризації земель, і повільне розмежування земель державної і комунальної власності, й невизначеність правових та організаційних засад зонування земель тощо.
На заході чимало йшлося про консолідацію зусиль науки, виробництва, державних управлінців задля створення ефективних організаційно-економічних інструментів державної аграрної політики. Власне, агросектор перетворюватися на одну з провідних галузей національної економіки має не штучно - через занепад інших унаслідок світової економічної кон'юнктури. Із приходом нової владної команди, скажімо, вугільна галузь, порівняно із сільським господарством, перебуває у привілейованому становищі. Владці, на жаль, подеколи не можуть піднятися вище регіональних чи галузевих інтересів і замислитися над речами, конче потрібними для ефективного державотворення. Гостре бажання щось «вибити для своїх» тут і зараз, «поки не розпочалося», зумовлює брак стратегічного мислення.
Чи можливо взагалі в нашій країні мислити стратегічно? «Я не знаю, що буде завтра», - цю фразу в різних варіаціях мені неоднораз доводилося чути від фермерів, власників середніх за площею господарств, навіть топ-менеджерів агрохолдингів.
Удаваність теперішньої стабільності також не сприяє стратегічним перейманням. Утім, так чи інак, на виклики сучасності слід реагувати. Із браком довіри між органами державної влади та бізнесом, про який чимало йшлося на круглому столі, варто боротися. Рух назустріч одне одному має бути жаданим для обох сторін. Поки що, на жаль, складається таке враження, що держава не надто поспішає рухатися назустріч, а навпаки - намагається мерщій відмежуватися від агробізнесу якнайдалі.