Спецможливості
Технології

Тех­но­логія післяз­би­раль­ної об­роб­ки та сушіння зер­на

26.06.2017
15384
Тех­но­логія післяз­би­раль­ної об­роб­ки та сушіння зер­на фото, ілюстрація

Зерно у процесі збирання має вигляд неоднорідної зернової маси, до якої, крім нього, входять різні домішки органічного і мінерального походження. Особливо небажаними є листостеблові частки бур’янів, які, як правило, мають підвищену вологість. Тому таке зібране зерно нестійке під час зберігання, через одну-дві доби у ньому можуть розпочатись процеси гідролізу, що призводить до погіршення якості та втрат урожаю.

 

 

Най­нестійкішим є зер­но, зібра­не пря­мим ком­бай­ну­ван­ням. Навіть за зби­ран­ня су­хої зер­но­вої ма­си у ній містить­ся би­те, трав­мо­ва­не, плю­с­к­ле зер­но, ор­ганічний пил, що знач­но зни­жує стійкість зер­на. Тож зібра­не збіжжя потрібно не­гай­но спря­мо­ву­ва­ти на об­роб­ку, ба­жа­но у по­тоці зі зби­ран­ням.

Післяз­би­раль­на об­роб­ка вклю­чає низ­ку опе­рацій, які про­во­дять за­леж­но від ста­ну, при­зна­чен­ня та особ­ли­во­с­тей куль­ту­ри. До ос­нов­них опе­рацій на­ле­жить розміщен­ня свіжозібра­но­го зер­на, йо­го очи­щен­ня, сор­ту­ван­ня, сушіння, вен­ти­лю­ван­ня та,
за по­тре­би, охо­ло­д­жен­ня.

Прий­ман­ня і розміщен­ня зер­на

За­вчас­но, пе­ред по­чат­ком зби­раль­них робіт, го­ту­ють зер­но­с­кла­ди, пе­ревіря­ють ро­бо­ту і ком­плектність техніки для післяз­би­раль­ної об­роб­ки вро­жаю. У зер­но­с­кла­дах ба­жа­но звільни­ти приміщен­ня від за­лишків зер­на, про­ве­с­ти дезінфекцію пре­па­ра­та­ми, ре­ко­мен­до­ва­ни­ми для зне­за­ра­жен­ня. Із ура­ху­ван­ням об’ємів за­готівлі й асор­ти­мен­ту куль­тур потрібно скла­с­ти план їхньо­го розміщен­ня.У зерноскладах бажано звільнити приміщення від залишків зерна, провести дезінфекцію препаратами, рекомендованими для знезараження

У про­цесі зби­ран­ня зер­но, що над­хо­дить після об­мо­ло­чу­ван­ня ком­бай­на­ми, розміщу­ють ок­ре­ми­ми партіями за­леж­но від ви­ду куль­ту­ри, сор­ту, ре­про­дукції, по­каз­ників якості. Ок­ре­мо розміщу­ють низь­ко­якісне і де­фект­не зер­но (ура­же­не фу­заріозом, саж­кою, ріжка­ми, кло­пом-че­ре­паш­кою, про­рос­ле, із не­вла­с­ти­вим за­па­хом, зне­барв­ле­не, із важ­ковідо­крем­лю­ва­ни­ми і шкідли­ви­ми домішка­ми). Особ­ли­ву ува­гу приділя­ють розміщен­ню зер­на силь­них і цінних сортів пше­ниці, твердій пше­ниці, пи­во­вар­но­му яч­ме­ню, якість яких має бу­ти під постійним кон­тро­лем.

Під час розміщен­ня вра­хо­ву­ють стан і тех­но­логічні по­каз­ни­ки зер­на, за яки­ми во­но має бу­ти об­роб­ле­не і до­ве­де­не до норм го­то­вої про­дукції. Особ­ли­ву ува­гу звер­та­ють на смітність і во­логість зер­на. За пе­ре­ви­щен­ня нор­ми смітності, вста­нов­ле­ної ок­ре­мо для кож­ної куль­ту­ри, та­ке зер­но відо­крем­лю­ють і на­далі спря­мо­ву­ють на очи­щен­ня.

Зер­но із різною во­логістю має та­кий по­ря­док розміщен­ня і об­роб­ки: до 14–15% — виз­на­ча­ють як су­хе і при­дат­не для зберіган­ня; до 17% — як во­ло­ге, та­ке, що по­тре­бує підсу­шу­ван­ня чи вен­ти­лю­ван­ня; по­над 17% — як си­ре з обов’яз­ко­вим сушінням у по­тоці зі зби­ран­ням. У разі на­ко­пи­чен­ня і за­трим­ки із сушінням си­ро­го зер­на йо­го слід розміщу­ва­ти на ус­та­нов­ках ак­тив­но­го вен­ти­лю­ван­ня з обов’яз­ко­вим кон­тро­лем за тем­пе­ра­ту­рою і во­логістю.

Очи­щен­ня і сор­ту­ван­ня зер­на

Зер­но, зібра­не ком­бай­на­ми, підля­гає не­гай­но­му очи­щен­ню, особ­ли­во як­що во­но во­ло­ге. За­трим­ка з очи­щен­ням во­ло­го­го і си­ро­го зер­на мо­же при­зве­с­ти до йо­го са­мозігріван­ня і погіршен­ня якості вже че­рез 10–12 год зберіган­ня на­си­пом.

Очи­щен­ня мо­же бу­ти по­пе­реднім, пер­вин­ним і вто­рин­ним — за­леж­но від чи­с­то­ти, во­ло­гості та при­зна­чен­ня зер­но­вої ма­си. По­пе­реднє за­сто­со­ву­ють у разі знач­но­го (по­над 15%) засмічен­ня, підви­ще­ної во­ло­гості зер­на, а та­кож пе­ред сушінням у шахт­них зер­но­су­шар­ках. Пер­вин­но­му очи­щен­ню підля­гає все свіжозібра­не зер­но. Під час цієї опе­рації виділя­ють ос­нов­ну фракцію зер­на, відо­крем­лю­ють крупні і дрібні домішки.

Вто­рин­не очи­щен­ня ви­ко­ну­ють у ре­жимі сор­ту­ван­ня, йо­го за­сто­со­ву­ють для насіння і про­до­воль­чо­го зер­на з ме­тою до­ве­ден­ня до норм чи­с­то­ти, вста­нов­ле­них для кож­ної куль­ту­ри. За до­по­мо­гою сор­ту­ван­ня відби­ра­ють фракції із най­кра­щи­ми про­до­воль­чи­ми яко­с­тя­ми і посівни­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми. Досвід ми­ну­лих років по­ка­зав, що навіть в умо­вах по­су­хи і за­готівлі дрібно­го насіння з ньо­го шля­хом сор­ту­ван­ня мож­на відібра­ти фракції пше­ниці і яч­ме­ню з ви­со­кою схожістю і си­лою рос­ту (ма­са 1000 насінин ста­но­ви­ла по­над 40 г). Вста­нов­ле­но, що для цьо­го підсівне ре­ше­то для більшості сортів пше­ниці ози­мої має бу­ти ти­по­розміром не мен­ше 2,5х20 мм (табл. 1). Насіння фракції, відібра­не за цим ти­по­розміром, мож­на за­гор­та­ти глиб­ше й от­ри­му­ва­ти дружні схо­ди.

Для очи­щен­ня-сор­ту­ван­ня за­сто­со­ву­ють різні повітря­но-решітні зер­но­се­па­ра­то­ри, аспіра­то­ри. Для відбо­ру важ­ковід- о­крем­лю­ва­них домішок ви­ко­ри­с­то­ву­ють трієри, пнев­мо­сор­ту­вальні сто­ли, гірки.
Зер­но­очисні ма­ши­ни ма­ють бу­ти укомп­лек­то­вані змінни­ми ро­бо­чи­ми ор­га­на­ми, аби за­без­пе­чи­ти різні ре­жи­ми се­па­ру­ван­ня. Ре­жим очи­щен­ня-сор­ту­ван­ня до­би­ра­ють до кож­ної куль­ту­ри ок­ре­мо (табл. 2). Але в кож­но­му кон­крет­но­му ви­пад­ку ре­жим уточ­ню­ють, ви­хо­дя­чи із фак­тич­ної чи­с­то­ти і круп­ності зернівки, її во­ло­гості. Особ­ли­ву ува­гу слід звер­ну­ти на добір підсівних решіт, які є ос­нов­ни­ми, оскільки виз­на­ча­ють вихід і якість насіння та про­до­воль­чо­го зер­на.

Ви­со­ку про­дук­тивність та якість очи­щен­ня за­без­пе­чу­ють се­па­ра­то­ри БСХ, КБС, БЦСМ, СС, СПО-50 вітчиз­ня­но­го ви­роб­ництва, а та­кож се­па­ра­то­ри кон­цер­ну Сіmвrіа, фірм Petkus, Denis. На очи­щенні-сор­ту­ванні насіння добрі ре­зуль­та­ти по­ка­зує ком­плект об­лад­нан­ня, до скла­ду яко­го вхо­дять се­па­ра­то­ри БСХМ-16, пнев­мостіл ПСС, норії із пла­с­ти­ко­ви­ми ков­ша­ми ви­роб­ництва Хо­рольсь­ко­го ме­ханічно­го за­во­ду.

Сушіння зер­на

Цю опе­рацію ви­ко­ну­ють у разі підви­ще­ної зби­раль­ної во­ло­гості, а та­кож за­для термічно­го зне­за­ра­жен­ня зер­на від шкідників. За на­яв­ності різних партій на­сам­пе­ред су­шать во­логіше, ура­же­не, з оз­на­ка­ми са­мозігріван­ня зер­но. Під час за­готівлі різних сортів пше­ниці спо­чат­ку су­шать зер­но твер­дих, силь­них і цінних сортів.

Різні куль­ту­ри по­тре­бу­ють індивіду­аль­них підходів у про­ве­денні сушіння. Пше­ни­цю ви­су­шу­ють за змінних тем­пе­ра­тур­них ре­жимів із ура­ху­ван­ням якості клей­ко­ви­ни у зерні. За слаб­кої клей­ко­ви­ни тем­пе­ра­ту­ру підви­щу­ють, за над­то міцної — зни­жу­ють, аби збе­рег­ти та поліпши­ти якість зер­на. Підви­щені тем­пе­ра­ту­ри да­ють змо­гу де­що зміцни­ти клей­ко­ви­ну, по­ни­жені — не при­зво­дять до її до­дат­ко­во­го зміцнен­ня. За м’яких ре­жимів ви­су­шу­ють зер­но цінних, силь­них і твер­дих пше­ниць. Зер­но про­рос­ле, уш­ко­д­же­не кло­пом-че­ре­паш­кою фор­мує слаб­ку клей­ко­ви­ну, то­му йо­го та­кож ви­су­шу­ють за підви­ще­них тем­пе­ра­тур, але з постійним кон­тро­лем за ре­жи­мом сушіння.

Ви­би­ра­ю­чи ре­жим, слід вра­хо­ву­ва­ти кон­ст­рукцію зер­но­су­шар­ки. За сушіння пше­ниці у шахт­них пря­мо­точ­них зер­но­су­шар­ках ре­жим сушіння вста­нов­лю­ють відповідно до таб­л. 3. Після кож­но­го про­хо­д­жен­ня зер­на че­рез су­шар­ку йо­го во­логість має зни­жу­ва­тись не більш як на 6–8%. То­му для зни­жен­ня во­ло­гості по­над 8% зер­но слід про­пу­с­ти­ти че­рез су­шар­ку декілька разів.

У су­шар­ках ре­цир­ку­ляційних зер­но ви­су­шується за од­не про­пу­с­кан­ня за­вдя­ки постійній цир­ку­ляції по­токів зер­на у шах­тах су­шар­ки. Роз­поділен­ня по­токів та­ке: у се­ред­нь­о­му дві тре­ти­ни су­хо­го зер­на по­дається на ре­цир­ку­ляцію (змішується із во­ло­гим хо­лод­ним зер­ном), а од­на тре­ти­на — у зер­но­с­хо­ви­ще.

Тех­но­логія ре­цир­ку­ляційно­го сушіння вклю­чає п’ять циклів:

— змішу­ван­ня си­ро­го хо­лод­но­го зер­на із су­хим нагрітим;

— ко­рот­ко­час­не нагріван­ня сумішки зер­на;

 — відле­жу­ван­ня сумішки у теп­ло­во­ло­го­обмінни­ку;

 — ос­нов­не сушіння;

 — охо­ло­д­жен­ня.

На ре­цир­ку­ляцію зер­но відби­рають після дру­го­го або тре­ть­о­го циклів за­леж­но від тех­но­логічної схе­ми ро­бо­ти су­шар­ки. Та­кож мож­ли­ва зміна чер­гу­ван­ня циклів, особ­ли­во дру­го­го і тре­ть­о­го.
Із різних тех­но­логічних схем ре­цир­ку­ляції най­е­фек­тивнішим є за­сто­су­ван­ня двох кон­турів, що дає змо­гу знач­но спро­с­ти­ти ек­сплу­а­тацію су­шар­ки й ав­то­ма­ти­зу­ва­ти про­цес сушіння.

Тем­пе­ра­тур­ний ре­жим у ре­цир­ку­ляційних су­шар­ках вста­нов­лю­ють за­леж­но від во­ло­гості пше­ниці,
якості клей­ко­ви­ни та до­дат­ко­вих при­ст­роїв для нагріван­ня зер­на. У су­шар­ках без підігріван­ня зер­на тем­пе­ра­тур­ний ре­жим має відповіда­ти зна­чен­ням таб­л. 4.

У ре­цир­ку­ляційних су­шар­ках, укомп­лек­то­ва­них при­ст­ро­я­ми для по­пе­ред­нь­о­го підігріван­ня зер­на, тем­пе­ра­тур­ний ре­жим має відповіда­ти зна­чен­ням таб­л. 5. Як до­дат­кові при­ст­рої ви­ко­ри­с­то­ву­ють ко­лон­ки, у яких зер­но пе­ре­бу­ває у стані падіння, або кипіння. Час пе­ре­бу­ван­ня зер­на у цих ко­лон­ках не пе­ре­ви­щує 8–10 с, то­му тем­пе­ра­ту­ру аген­та сушіння на вході у нагрівник мож­на збільшу­ва­ти до 250…370оС за­леж­но від якості клей­ко­ви­ни пше­ниці про­до­воль­чої. Ос­нов­ною ме­тою підігріван­ня є підви­щен­ня тем­пе­ра­ту­ри зер­на, яка не по­вин­на пе­ре­ви­щу­ва­ти мак­си­маль­но до­пу­с­ти­мо­го по­каз­ни­ка.

Ви­ко­ри­с­тан­ня ре­цир­ку­ляційних су­ша­рок має низ­ку пе­ре­ваг: 

— відпа­дає по­тре­ба у до­борі партій зер­на за во­логістю;

— сушіння мож­на ве­с­ти за м’яко­го ре­жи­му зі змен­шен­ням ви­т­рат енер­го­ре­сурсів. За­оща­ди­ти енер­го­ви­т­ра­ти та інтен­сифіку­ва­ти сушіння мож­на та­кож за­вдя­ки об­лад­нан­ню зер­но­су­ша­рок при­ст­ро­я­ми для підігріван­ня зер­на пе­ред ос­нов­ним сушінням.

Вка­зані тем­пе­ра­турні ре­жи­ми теп­ло­носія під час сушіння пше­ниці сто­су­ють­ся, го­ло­вним чи­ном, вітчиз­ня­них шахт­них зер­но­су­ша­рок, на­при­клад ти­пу ДСП. У су­шар­ках за­рубіжних ви­роб­ників, які ма­ють іншу кон­ст­рукцію, тем­пе­ра­турні ре­жи­ми теп­ло­носія вста­нов­лю­ють відповідно до їхніх па­с­порт­них зна­чень, але тем­пе­ра­ту­ри нагріван­ня зер­на ма­ють бу­ти ви­т­ри­мані згідно з ре­ко­мен­даціями.

Ос­нов­ним по­каз­ни­ком про­це­су сушіння є тем­пе­ра­ту­ра нагріван­ня зер­на. У су­шар­ках, не об­лад­на­них дис­танційною тер­мо­метрією, тем­пе­ра­ту­ру ба­жа­но кон­тро­лю­ва­ти че­рез кожні 2 год про­це­су сушіння.

Інші куль­ту­ри та­кож ма­ють свої особ­ли­вості сушіння. На­при­клад, жи­то і ячмінь — порівня­но тер­мостійкі куль­ту­ри, то­му їхнє зер­но під час сушіння мож­на нагріва­ти до 60°С за ви­нят­ком пи­во­вар­но­го яч­ме­ню. Ос­танній по­ви­нен ма­ти ви­со­ку схожість, у зв’яз­ку з чим мак­си­маль­но до­пу­с­ти­ма тем­пе­ра­ту­ра йо­го нагріван­ня ста­но­вить 40°С для зер­на з во­логістю до 19%, та 45°С — ви­щої во­ло­гості.

Овес до­пу­с­ти­мо нагріва­ти до тем­пе­ра­ту­ри 50°С не­за­леж­но від во­ло­гості зер­на, од­нак слід постійно кон­тро­лю­ва­ти стан зер­но­вої ма­си, оскільки за підси­хан­ня об­лу­щується плівка яд­ра, погіршу­ють­ся умо­ви сушіння.

Го­рох під час сушіння схиль­ний до розтріску­ван­ня, то­му ре­жи­ми цьо­го про­це­су ма­ють бу­ти м’яки­ми: тем­пе­ра­ту­ра нагріван­ня зер­на — до 40…45°С; зни­жен­ня во­ло­гості на 2–3% за од­не про­пу­с­кан­ня су­шар­ки; проміжне відле­жу­ван­ня.

Ріпак то­вар­ний во­логістю до 13% ви­су­шу­ють за тем­пе­ра­ту­ри теп­ло­носія 80…90оС, нагріван­ня насіння — до 50°С, у разі ви­щої во­ло­гості тем­пе­ра­ту­ру зни­жу­ють на 10…20°С і 5…10°С, відповідно. У су­шар­ках без пе­ремішу­ван­ня насіння тем­пе­ра­ту­ру теп­ло­носія вста­нов­лю­ють на рівні 60 °С. Су­шар­ки, при­зна­чені для сушіння ріпа­ку, мак­си­маль­но гер­ме­ти­зу­ють, у про­цесі сушіння не до­пу­с­ка­ють ви­не­сен­ня насіння із шах­ти су­шар­ки.

Насіннєве зер­но ви­су­шу­ють у шахт­них зер­но­су­шар­ках за помірніших ре­жимів: за йо­го во­ло­гості до 19% тем­пе­ра­ту­ра нагріван­ня не має пе­ре­ви­щу­ва­ти 40°С для пше­ниці, жи­та, яч­ме­ню, вівса та 35°С — для го­ро­ху. За ви­щої во­ло­гості тем­пе­ра­ту­ру для всіх куль­тур зни­жу­ють на 5°С і за­сто­со­ву­ють ступінчасті ре­жи­ми сушіння. Тем­пе­ра­тур­ний ре­жим для сушіння ріпа­ко­во­го насіння за­ле­жить від йо­го во­ло­гості: за 17% і ниж­че — нагріва­ють до 40°С, 17–19% — 37°С; по­над 19% — 35°С. Тем­пе­ра­ту­ру кон­тро­лю­ють у ко­ро­бах ниж­нь­о­го ря­ду су­шиль­ної шах­ти, во­на не по­вин­на пе­ре­ви­щу­ва­ти мак­си­маль­но до­пу­с­ти­мо­го зна­чен­ня. 

Для сушіння ре­ко­мен­ду­ють як су­шар­ки вітчиз­няні — ДСП-32ОТ, АІ–ДСП-50, АІ-УЗМ, АІ-УСШ, СЗМ-540, так і за­рубіжно­го ви­роб­ництва — ком­паній Sukup, MC, GSI, Delux (США), Riela (Німеч­чи­на) то­що. Ос­таннім ча­сом на­бу­ва­ють по­ши­рен­ня та­кож блоч­но-мо­дульні су­шар­ки, які мо­жуть по­сту­по­во збільшу­ва­ти по­тужність, а та­кож пе­ре­сувні — для сушіння зер­на по­за місцем зби­ран­ня.
Порівню­ю­чи різні су­шар­ки, мож­на ска­за­ти, що за­рубіжні, як пра­ви­ло, ма­ють кра­щу енер­ге­ти­ку, нижчі пи­томі ви­т­ра­ти паль­но­го. Вітчиз­няні вирізня­ють­ся рівномірнішим сушінням, оскільки тов­щи­на ша­ру зер­на між ко­ро­ба­ми не пе­ре­ви­щує 200 мм.

Про­дук­тивність зер­но­су­ша­рок мож­на оціню­ва­ти за пла­но­ви­ми оди­ни­ця­ми (за пла­но­ву оди­ни­цю слу­гує 1 т про­до­воль­чо­го зер­на пше­ниці, ви­су­ше­на із во­ло­гості 20% до 14%). Для об­чис­лен­ня пла­но­вих оди­ниць, а от­же, і фак­тич­ної про­дук­тив­ності су­­шар­­ки ко­ри­с­ту­ють­ся фор­му­лою:

Мпл. = Мф х Кв х Кк,

де Мпл.  — ма­са про­су­ше­но­го зер­на у пла­но­во­му об­чис­ленні, т; Мф — ма­са си­ро­го зер­на, т; Кв, Кк — ко­ефіцієнти пе­ре­ра­ху­ван­ня ма­си про­су­ше­но­го зер­на у пла­нові оди­ниці за­леж­но від во­ло­гості, куль­ту­ри та при­зна­чен­ня зер­на.

Та­кож про­ект­на ви­т­ра­та па­ли­ва під час сушіння по­дається у ви­гляді умов­но­го. (Умов­ним па­ли­вом вва­жа­ють те­о­ре­тич­не, яке за спа­лю­ван­ня виділяє 29,2 Мдж теп­ло­ти.) Для роз­ра­хун­ку пи­то­мої ви­т­ра­ти умов­но­го па­ли­ва ко­ри­с­ту­ють­ся фор­му­лою:

Вп = Кн х Вн / Мпл,

де Вп — пи­то­ма ви­т­ра­та умов­но­го па­ли­ва на пла­но­ву оди­ни­цю, кг/т; Вн — ма­са на­ту­раль­но­го па­ли­ва, кг; Мпл — ма­са зер­­на в пла­но­во­му об­чис­ленні, т; Кн — ко­ефіцієнт пе­ре­ра­ху­ван­ня на­ту­раль­но­го па­ли­ва в умов­не за теп­ло­тою зго­рян­ня.

В про­цесі сушіння ма­са зер­на зни­жується за­леж­но від по­чат­ко­вої і кінце­вої во­ло­гості. Але убу­ван­ня ма­си від змен­шен­ня во­ло­гості не відповідає її різниці, то­му для пра­виль­но­го роз­ра­хун­ку ко­ри­с­ту­ють­ся фор­му­лою:

Х = Мф х 100 (а -b) / 100 - b,

де Х — убу­ван­ня ма­си зер­на, %; а — по­каз­ник во­ло­гості до сушіння, %; b — по­каз­ник во­ло­гості після сушіння, %.

Мф  — ма­са про­су­ше­но­го зер­на у пла­но­во­му об­чис­ленні, кг.

 Ак­тив­не вен­ти­лю­ван­ня зерна

У про­цесі зби­ран­ня, об­роб­ки та зберіган­ня зер­но мо­же ма­ти підви­щені по­каз­ни­ки во­ло­гості та тем­пе­ра­ту­ри, що зни­жує йо­го стійкість і якість. Для та­ко­го зер­на ефек­тив­ним мо­же бу­ти ак­тив­не вен­ти­лю­ван­ня, яке по­ля­гає в про­ду­ванні ат­мо­сфер­ним повітрям зер­но­вої ма­си за до­по­мо­гою вен­ти­ляційно­го об­лад­нан­ня. Прий­ом має низ­ку суттєвих пе­ре­ваг, зо­к­ре­ма: зер­но об­роб­ляється без пе­реміщен­ня і трав­му­ван­ня, цей ме­тод не по­тре­бує знач­них капіта­ло­в­кла­день і енер­го­ви­т­рат, при­ско­рює дозріван­ня не­до­стиг­ло­го зер­на, підви­щує стійкість і три­валість йо­го зберіган­ня. Прий­ом є од­на­ко­во ефек­тив­ним як для про­до­воль­чо-кор­мо­во­го зер­на, так і насіннєво­го.

Вен­ти­лю­ван­ня відбу­вається у ре­жимі підсу­шу­ван­ня або охо­ло­д­жен­ня (за­леж­но від ста­ну зер­на). У ре­жимі підсу­шу­ван­ня зер­но вен­ти­лю­ють су­хим чи нагрітим повітрям, за до­по­мо­гою та­ко­го прий­о­му зер­но, зібра­не із во­логістю до 17%, мож­на до­ве­с­ти до су­хо­го ста­ну. Підсу­шу­ван­ня ріпа­ку про­во­дять за йо­го во­ло­гості не більше 13%.

У ре­жимі охо­ло­д­жен­ня зер­но вен­ти­лю­ють хо­лод­ним ат­мо­сфер­ним повітрям у най­хо­лодніші го­ди­ни до­би або охо­ло­д­же­ним за до­по­мо­гою хо­ло­диль­них ма­шин. Охо­ло­д­жен­ня мож­на про­ве­с­ти та­кож за до­по­мо­гою вен­ти­ляційно­го об­лад­нан­ня су­шар­ки, у цьо­му разі відклю­ча­ють її топ­ку і вен­ти­лю­ють зер­но. Внаслідок охо­ло­д­жен­ня, про­ве­де­но­го в осінньо-зи­мо­вий період, підви­щується стійкість зер­на і збільшується три­валість йо­го зберіган­ня.

У про­цесі вен­ти­лю­ван­ня слід до­три­му­ва­тись норм по­да­ван­ня повітря у на­сип зер­на за­леж­но від йо­го во­ло­гості (табл. 6). Слідку­ють та­кож за ви­со­тою на­си­пу, во­на має за­без­пе­чу­ва­ти рівномірне про­ду­ван­ня зер­на. Про­во­ди­ти вен­ти­лю­ван­ня потрібно за пев­них умов, а са­ме: фак­тич­на во­логість зер­на має пе­ре­ви­щу­ва­ти йо­го рівно­важ­ну, інак­ше зер­но, на­впа­ки, зво­ло­жу­ва­ти­меть­ся че­рез по­гли­нан­ня во­дя­них парів повітря. Як­що рівно­важ­на во­логість невідо­ма, то вен­ти­лю­ван­ня про­во­дять за тем­пе­ра­ту­ри зовнішньо­го повітря, по­каз­ник якої ниж­чий від тем­пе­ра­ту­ри зер­на на 5°С і більше. За до­що­вої і ту­ман­ної по­го­ди ця різни­ця має ста­но­ви­ти не мен­ше ніж 8°С.

Зер­но, що зігрівається, вен­ти­лю­ють без­пе­рерв­но — не­за­леж­но від ме­те­о­ро­логічних умов і рівно­важ­ної во­ло­гості — до тем­пе­ра­ту­ри, близь­кої до нічної. Зігріте зер­но вен­ти­лю­ють за збільше­но­го об­ся­гу по­да­ван­ня повітря та змен­ше­ної ви­со­ти на­си­пу. Але кра­ще зігріте зер­но не­гай­но спря­му­ва­ти на сушіння.

Ак­тив­не вен­ти­лю­ван­ня про­во­дять у на­зем­них зер­но­с­кла­дах, у бун­кер­них схо­ви­щах-си­ло­сах, які ма­ють вен­ти­ляційну си­с­те­му. Для тим­ча­со­во­го зберіган­ня і вен­ти­лю­ван­ня не­ве­ли­ких об­сягів зер­на (на­при­клад, зібра­них в умо­вах фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ст­ва) мож­на бу­ду­ва­ти де­шеві май­дан­чи­ки-на­ко­пи­чу­вачі місткістю до 30–40 т. Вен­ти­лю­ють май­дан­чи­ки за до­по­мо­гою різних вен­ти­ля­торів із роз­ра­хун­ку 40–120 м3 повітря на 1 т зер­на.

Зберіган­ня зер­на

Зберіган­ня про­во­дять за­леж­но від во­ло­гості зер­на та йо­го при­зна­чен­ня. Зер­но, при­зна­че­не для пе­ре­роб­ки чи зберіган­ня, по­вин­не ма­ти во­логість відповідно до вста­нов­ле­ної нор­ма­тив­ни­ми до­ку­мен­та­ми (стан­дар­та­ми) за­леж­но від куль­ту­ри та її при­зна­чен­ня. Пше­ни­цю, жи­то, ячмінь зберіга­ють за во­ло­гості зер­на 14–15%, овес — 13–14, го­рох — 15–16, ріпак — 7–8%. Для три­ва­ло­го зберіган­ня во­логість зер­на до­дат­ко­во зни­жу­ють на 1–2%. У про­цесі зберіган­ня ство­рю­ють такі умо­ви, які за­без­пе­чу­ють стійкість про­дукції, за­побіга­ють її уш­ко­д­жен­ню шкідни­ка­ми, ура­жен­ню хво­ро­ба­ми, зво­ло­жен­ню й са­мозігріван­ню.

Зер­но про­до­воль­чо-кор­мо­ве і технічне зберіга­ють у су­хо­му стані на­си­пом у зер­но­с­кла­дах, си­ло­сах еле­ва­торів, бун­кер­них схо­ви­щах. Ви­со­та на­си­пу об­ме­жується технічни­ми мож­ли­во­с­тя­ми схо­вищ, во­на має за­без­пе­чу­ва­ти їхнє нор­маль­не об­слу­го­ву­ван­ня і кон­троль за якістю про­дукції.

Ос­таннім ча­сом зер­но все більше зберіга­ють у ме­та­ле­вих си­ло­сах-ба­ш­тах, об­лад­на­них си­с­те­мою ак­тив­ної вен­ти­ляції. Вар­то зва­жа­ти на те, що зер­но у ме­та­ле­вих си­ло­сах, особ­ли­во верхні йо­го ша­ри, за­знає впли­ву від ко­ли­вань ме­те­о­умов — змінює тем­пе­ра­ту­ру і во­логість. То­му в разі знач­но­го підви­щен­ня тем­пе­ра­ту­ри і зво­ло­жен­ня слід вжи­ти терміно­вих за­ходів — про­ве­с­ти вен­ти­ляцію чи пе­ре­за­ван­та­жи­ти схо­ви­ще.  Зер­но насіннєве зберіга­ють у за­кри­тих зер­но­с­кла­дах на­си­пом чи за­па­ко­ва­ним. Ви­со­та на­си­пу не має пе­ре­ви­щу­ва­ти 2 м, у схо­ви­щах із ак­тив­ною вен­ти­ляцією — 3 м. Не до­пу­с­кається розміщен­ня у суміжних засіках насіння важ­ковідо­крем­лю­ва­них куль­тур (на­при­клад, жи­то і пше­ни­ця, ячмінь і овес). Щоб насіння не змішу­ва­лось, засіки не до­си­па­ють на 15–20 см і вста­нов­лю­ють на відстані 0,5 м від зовнішніх стін схо­ви­ща. За­па­ко­ва­ним зберіга­ють насіння до­ба­зо­вих, ба­зо­вих ка­те­горій, а інко­ли пер­ших ре­про­дукцій. Мішки вкла­да­ють шта­бе­ля­ми на піддо­ни із відда­лен­ням від підло­ги на 15 см, а від стін — на 70 см.

Кон­троль якості зерна

Якість зер­на кон­тро­лю­ють як у про­цесі післяз­би­раль­ної об­роб­ки, так і на стадії зберіган­ня. У про­цесі об­роб­ки за­сто­со­ву­ють внутрішньо­го­с­по­дарсь­кий кон­троль якості, на стадії зберіган­ня — дер­жав­ний кон­троль го­то­вої про­дукції. Зер­но про­до­воль­чо-кор­мо­ве і технічне кон­тро­лю­ють за по­каз­ни­ка­ми, вста­нов­ле­ни­ми для кож­ної куль­ту­ри стан­дар­та­ми ДСТУ, насіння — згідно з ви­мо­га­ми ДСТУ 2240-93.

 

М. Кир­па, д-р с.-г. на­ук,

за­вла­бо­ра­торії післяз­би­раль­ної об­роб­ки і зберіган­ня зер­на та стан­дар­ти­зації,
Інсти­тут сільсько­го гос­по­дар­ст­ва сте­по­вої зо­ни НА­АН

Інтерв'ю
Марина Чулаєвська, старший тренер Association4U
Нині Україна на шляху імплементації Угоди про асоціацію з Європейським союзом – документу, що визначає план реформ на найближчі 10 років. Ця угода - великий рамковий документ, що стосується різних
Клінт Мартін
11 липня 2016 року Україна і Канада підписали Угоду про створення зони вільної торгівлі. Це найбільша угода такого плану після ЗВТ з Євросоюзом. 

1
0