Спецможливості
Статті

Технологічні аспекти вирощування ярого ячменю

10.04.2009
721
Технологічні аспекти вирощування ярого ячменю  фото, ілюстрація

Ячмінь, як і озима пшениця та інші важливі зернові культури, відіграє провідну роль у вирішенні зернової проблеми України.

Ячмінь, як і озима пшениця та інші важливі зернові культури, відіграє провідну роль у вирішенні зернової проблеми України.

За посівною площею і врожайністю він займає четверте місце серед зернових культур у світовому землеробстві після пшениці, кукурудзи та рису. Посівна площа ячменю на земній кулі становить майже 75 млн га. В Україні його висівають на площі близько 3 млн гектарів.
У структурі посівних площ Лісостепу ярий ячмінь у середньому займає близько 10%, а в окремі роки, коли доводиться пересівати озимі, - 12 і навіть 15%. У зв'язку з цим, досить актуальним є завдання з розробки нових і вдосконалення наявних технологій вирощування ярого ячменю в зоні Лісостепу України, які були б економічно та енергетично виправдані й забезпечували високі сталі врожаї високоякісного зерна.

Попередники
Кращими попередниками для ячменю є просапні та озима пшениця, тобто культури, які залишають поле досить чистим від бур'янів з достатньою кількістю в грунті легкодоступних рослинам поживних речовин. Важливо також, щоб під попередник ячменю було внесено органічні й мінеральні добрива, бо він добре реагує на їхню післядію.
У степовій зоні України кращими попередниками для ячменю є кукурудза, просапні, зернобобові та баштанні культури.         
У Лісостепу добрими попередниками є кукурудза, цукрові буряки та інші просапні й зернобобові культури, під які вносили добрива.    
На Поліссі ячмінь висівають на родючіших грунтах після культур, під які теж вносили органічні та мінеральні добрива. Кращими попередниками є картопля, цукрові буряки, кукурудза, зернобобові культури. Чергування культур з різними біологічними властивостями та неоднаковими потребами у зволоженні, освітленні й поживних речовинах є одним із найважливіших заходів боротьби з усіма бур'янами, що засмічують посіви. Відомо, що сільськогосподарські культури й технології їхнього вирощування по-різному впливають на бур'яни. Тому культури, чутливі до забур'янення, потрібно висівати після таких попередників, які найбільше пригнічують бур'яни або їхнє вирощування сприяє очищенню грунту від бур'янів. Зернобобові культури як попередники сприяють не тільки підвищенню врожаю ячменю, але й збільшують вміст білка на 1,5-2%. У дослідженнях Уманського СГІ урожайність ярого ячменю після цукрових буряків становила 33,2, після кукурудзи - 32,8 ц/га. Однак стійкішою вона була після кукурудзи, тоді як після буряків вона значною мірою залежала від погодних умов. У спеціалізованих зернових сівозмінах ярий ячмінь вирощують також і після озимої пшениці. За біологічними особливостями ця культура значно різниться з переліченими вище попередниками, тож і на водно-поживний режим та фітосанітарний стан посівів впливає дещо по-іншому.

Підготовка грунту
Ячмінь потребує поліпшеного обробітку грунту: він має бути пухким, чистим від бур'янів. Залежно від попередника, складу грунтів і погодних умов, грунт готують по-різному. В разі висівання ярого ячменю після зернових та зернобобових культур система зяблевого обробітку грунту передбачає лущення стерні та оранку на зяб. Лущити стерню треба одночасно зі збиранням попередника. Якщо поле засмічене однорічними бур'янами, частіше обмежуються одним лущенням дисковими лущильниками (ЛДГ-10, ЛДГ-15) на глибину 6-8 см. За сильної забур'яненості через три-чотири тижні після першого здійснюють друге лущення на глибину 10-12 см лущильниками ЛДГ-20 або ЛДГ-10А. Після збирання кукурудзи поле лущать важкими дисковими боронами (БДТ-7А, БДТ-10) на глибину 12-14 см. На полях, засмічених гірчаком, осотом, пирієм, лущення проводять теж двічі: на площах, забур'янених кореневищними бур'янами (пирієм), дисковими боронами БДТ-7, БДТ-3 або лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15, на глибину 10-12 см; на полях із коренепаростковими бур'янами (осот) перше лущення дисковими лущильниками проводять на глибину 6-8 см, а друге, через 15-20 днів, - лемішними лущильниками (ПЛН-10-25) на глибину 12-14 сантиметрів.
Зяблеву оранку плугами з передплужниками після стерньових попередників здійснюють на глибину 20-22 см, а на полях, засмічених осотом, 25-27 см, гірчаком - до 30 сантиметрів.
Після таких просапних культур, як картопля, цукрові буряки, зяблеву оранку проводять на глибину 20-22 см і часто без попереднього лущення; після кукурудзи - на глибину близько 30 см. У районах Степу України орати на зяб найкраще наприкінці вересня; в Лісостепу на полях, засмічених багаторічними бур'янами, - наприкінці вересня - на початку жовтня; однорічними - на початку серпня з подальшим напівпаровим обробітком поля; на Поліссі - через два-три тижні після своєчасного лущення.
У районах недостатнього зволоження з можливістю вітрової ерозії застосовують безполицевий обробіток, особливо, якщо ячмінь висіяли після стерньових попередників або кукурудзи. Починають такий обробіток голчастою бороною БИГ-3 (а в разі сильного пересихання грунту, замість БИГ-3, застосовують дискове лущення), після чого площу обробляють культиватором КПЕ-3,8А на глибину 12-14 см. Восени такі поля обробляють плоскорізами-глибокорозпушувачами (КПГ-250. ПГ-3-5, ОПТ-3-5) на глибину 16-12 см на легких грунтах і з мілким орним шаром або на 27-30 см на грунтах з глибоким орним шаром.
Весняний обробіток грунту під ячмінь на пухких грунтах потребує раннього дворазового боронування середніми або важкими боронами, на важких грунтах - боронування (закриття вологи) й культивації з одночасним боронуванням на глибину загортання насіння (6-8 см). Поля, чисті від післяжнивних решток, обробляють агрегатом з послідовно з'єднаних важких, середніх і легких борін. Починати обробіток грунту слід після настання його фізичної стиглості.
Норми добрив
та система удобрення
Засвоєння кореневою системою ячменю поживних речовин грунту невисоке, тому він дуже добре реагує на внесення добрив.
Удобрюючи посіви ячменю, треба врахувати його потреби в поживних речовинах на різних грунтах. Так, на підзолистих і сірих лісових грунтах, деградованих та опідзолених чорноземах, сіроземах і каштанових грунтах він особливо добре реагує на азотні та фосфорні добрива. Калій найефективніший на піщаних і осушених торфових грунтах, фосфор - на глибоких чорноземах.
Пивоварний ячмінь слід добре забезпечувати, насамперед, фосфорно-калійними добривами, завдяки яким зерно накопичує більше крохмалю, а продовольчий і кормовий - азотними.
Ячмінь позитивно реагує не тільки на безпосереднє внесення добрив, а й на їхню післядію. Тому за інтенсивного вирощування ячменю його посіви удобрюють мінеральними добривами, а органічні вносять під попередники.
Норми мінеральних добрив найбільш доцільно розраховувати на запланованій врожайності або відповідно до зональних рекомендацій.
Висока врожайність ячменю забезпечується за використання мінеральних добрив з урахуванням післядії органічних добрив приблизно в таких нормах і поєднаннях: під час основного внесення на дерново-підзолистих супіщаних і суглинкових грунтах Полісся - N60P30K45, лівобережного Центрального Лісостепу - N45P30K30, на чорноземах Центрального й Північного Степу - N45P30K30, на каштанових і солончакуватих грунтах Південного Степу - N45P45. У разі висівання ячменю після неудобрених попередників норми мінеральних добрив збільшують на 25-30 відсотків.
Фосфорні та калійні добрива вносять під основний обробіток грунту, азотні - краще локально одночасно з передпосівною культивацією культиваторами-рослинопідживлювачами на глибину 10-12 сантиметрів.
Мінеральні добрива вносять теж у рядки під час сівби ячменю: в Степу й Лісостепу - гранульований суперфосфат, з розрахунку 10-15 кг/га фосфору, на Поліссі - мінеральне добриво (по 10-15 кг азоту, фосфору й калію).
З мікродобрив додають ті, що містять мідь, бор, марганець. На чорноземах ефективні марганцеві шлами, які вносять по 2-3 ц/га під зяблеву оранку, та марганізований гранульований суперфосфат - у рядки під час висіву ячменю в дозі близько 50 кг/га. Кислі грунти обов'язково вапнують, особливо в разі вирощування пивоварного ячменю (підвищуються маса 1000 зернин і вміст крохмалю в зерні). У вологі роки, в період кущіння, здійснюють азотне підживлення з розрахунку 20-30 кг/га азоту.

Сівба
Підготовка насіння
Високоякісне насіння формують з допомогою відповідних заходів під час післязбиральної його обробки:
-  очищення насіння від мертвих і живих домішок та доведення за чистотою до вимог державного стандарту;
- сортування насіння - це виділення із загальної маси насіння повноцінних його частин певної величини та пружності.
Протруювання насіння - це обробка його хімічними препаратами для знищення збудників хвороб, бактерій, грибних вірусів та проти шкідників. Здійснюють його різними способами, але найпоширеніший метод - протруєння та інкрустація насіння, тобто протруєння насіння з фіксуванням протруювачів на насінні з допомогою полімерних плівкоутворювачів.
Строки й способи сівби,
глибина загортання насіння
У зоні нестійкого зволоження північної частини лівобережного Лісостепу, особливо в роки з екстремальними погодними умовами, врожайність ячменю значною мірою залежить від норм висіву. Вибір норми, незважаючи на уявну її простоту і вивченість, є достатньо складним питанням технології, до якого доводиться повертатися щорічно.
 Цю проблему слід вирішувати відповідно до цілої низки умов, що постійно змінюються: час достигання грунту, вологозабезпеченість, сорт, технологія тощо. Тому раз і назавжди визначеної норми висівання не може бути. Вона постійно змінюється. Можна вести мову тільки про орієнтовні норми висіву для різних зон.
Встановлюючи норму висівання, слід враховувати біологічну особливість ярого ячменю, формувати різну кількість пагонів кущіння, зниження енергії кущіння за збільшення кількості рослин на одиниці площі. Продуктивність колосу пагонів кущіння зменшується за надмірного або пізнього їхнього формування. Раніше твердили, що найпродуктивні рослини будуть із нормою висіву в межах 4-5 млн/га. Зазвичай коефіцієнт кущіння в таких посівах становить 2-3. У лісостеповій і поліській зонах оптимальною нормою сівби вважають 4,5 млн/га, у передкарпатській і карпатській зонах вона зростає до 5 млн/га схожих насінин. За підвищених норм висіву (від 5 до 7 млн насінин на один гектар) умови світлового режиму в посівах помітно погіршуються. В зріджених посівах, навпаки, ростові процеси посилюються, але підвищення кущіння й продуктивності рослин не компенсує недостатньої щільності колосоносних стебел перед збиранням. Отже, тільки за оптимальних норм висівання створюються умови для формування структури рослин, які забезпечують найвищу продуктивність посівів.
Сіяти ячмінь треба в ранні строки. Запізнення із сівбою на п'ять-сім днів призводить до зниження врожаю в умовах України на 4-6 ц/га, в посушливі роки - на 10-14 ц з гектара.
Основний спосіб сівби - звичайний рядковий з міжряддям 15 см.
За інтенсивного вирощування ячменю під час сівби створюють постійні технологічні колії, перекриваючи висівні апарати шостого-сьомого та 18-19 сошників у середній сівалці (СЗ-3,6, СЗП-3,6) трисівалкового агрегату.
Якщо ячмінь сіють після кращих попередників, тоді застосовують меншу норму, ніж після гірших, а в разі запізнення з сівбою або висівання в сухий грунт - більшу. За вузькорядної сівби беруть на 0,5-1 млн схожих зернин більше, ніж у разі висіву звичайним рядковим способом.
Під ярий ячмінь часто підсівають у сівозміні багаторічні трави: конюшину, люцерну, еспарцет. Норми висіву багаторічних трав, залежно від зони, становлять: конюшини - 14-20 кг/га, люцерни - від 10-12 до 18-20, еспарцету - від 60-80 до 100 кг/га. Суміші слід висівати зернотрав'яними сівалками СЗТ-3,6, СЗ-3,6А, які окремо висівають насіння ячменю й трав.
Глибина загортання насіння ячменю становить на важких глинистих грунтах 3-4, на легких - 5-6, у посушливих степових районах - 7-8; конюшини й люцерни - 2-3, еспарцету - 3-4 сантиметри.

Догляд за посівами
Якщо ячмінь сіють у посушливу весну, то для підвищення польової схожості й дружного проростання насіння здійснюють післясходове коткування посівів кільчасто-шпоровими котками 3ККШ-6. У районах з достатньою кількістю вологи, особливо на важких запливних грунтах, де може утворюватися грунтова кірка, її руйнують ротаційними мотиками МВН-2,8 або голчастими боронами БИГ-3А.
У період вегетації застосовують інтегровану систему захисту посівів від хвороб, шкідників та бур'янів. У разі виявлення на рослинах ознак борошнистої роси, іржі посіви у фазі кущіння обприскують з обприскувачів ОПШ-15-01, ОМ-320-2, ОВТ-2, ОВТ-1А.

Збирання й зберігання
врожаю
Передчасне збирання зменшує врожай зерна та його якість. Роздільний спосіб застосовують за стійкої сонячної погоди на забур'янених посівах у разі підгону й підсівання трав. У валки косять усередині і не пізніше кінця воскової стиглості, коли пожовтіє понад 80% колосся, а вологість зерна становитиме 30-38%. Підбирають валки не пізніше ніж через три-чотири дні, коли вологість зерна зменшується до 14-18 відсотків.
Прямим комбайнуванням збирають низькорослі, зріджені посіви, чисті від бур'янів, без підгону, за настання повної стиглості зерна. Найкраще, якщо врожай буде зібрано за чотири-п'ять днів. На сьомий день після настання повної стиглості фізіологічний зв'язок зерна з рослиною припиняється, крохмаль переходить у розчинні форми вуглеводів і витрачається на дихання.
Збирають ячмінь у фазі воскової стиглості зерна, поєднуючи роздільне збирання з прямим. Починають роботу, коли вологість зерна сягає 30-38%. Скошують ячмінь жатками ЖВП-6А, ЖВН-6А у валки завтовшки 12-18 см і завширшки близько 1,8 м за висоти зрізу середньо- і низькорослих сортів 15-20 см, високорослих - 25-30 сантиметрів.
За такої висоти стерні валки швидше сохнуть. За двофазового збирання виляглого забур'яненого ячменю використовують бобові жатки ЖБА-3,5, бо під час роботи різальних агрегатів зернових жаток втрачається багато зерна. Роздільне збирання в зоні Лісостепу проводять протягом двох-чотирьох днів, після чого переходять на пряме комбайнування, яке починають за вологості зерна 15-18%. Для прямого комбайнування залишають чисті, стійкі до осипання та зрідження, низькорослі посіви ячменю, які досягли повної стиглості.
Швидкість за прямого комбайнування становить 6-7, на обмолоті валків - 4,5-5 км/год. Втрати зерна під час збирання мають бути не більше 0,5 відсотка. Після збирання зерно старанно очищають, за потреби, пропускають через сушильні агрегати, доводять вологість до 14-15% і використовують за призначенням.

Дослідження проводив відділ випробування пестицидів та агрохімікатів УЛЯБП АПК, у ВП НАУ НДГ "Великоснітинське" на площі 80 гектарів.
Виконавці: О. Конопольський, заввідділу, В. Драбанюк, мол. наук. співробітник 

Advertisement

Інтерв'ю
Николай Орлов
У 2016 році значно зросла кількість рейдерських захоплень підприємств. Серед постраждалих є і  представники аграрного бізнесу. Лише протягом першого півріччя зі скаргами на дії рейдерів до
Компанія «Нертус» активно розвиває два напрямки. Перший — насінництво гібридів соняшнику й кукурудзи сербської селекції. Другий — ЗЗР та мікродобрива. На сьогодні в портфелі компанії «Нертус» вже 70 препаратів для зернових, зернобобових,... Подробнее

1
0