Світ пшениці

Пшениця — одна з основних і найдавніших культурних рослин у світі. На сьогодні найбільші площі під пшеницею — в Індії та Росії, але найбільші в світі обсяги зерна цієї культури виробляють у ЄС-25 (понад 100 млн т, у т. ч. в 2005/06 МР — близько 123 млн га), де значно вищі показники врожайності. Зокрема, якщо порівняти середні показники виробництва за останні три сезони, в ЄС-25 валовий збір пшениці майже вдвічі більший, ніж в Індії, та втричі більший, ніж у Росії. Другий світовий виробник пшениці — Китай, за яким ідуть Індія, США та РФ. Тут і далі йдеться про м’яку пшеницю, в т. ч. твердозерну, але не про дурум.
На глобальному рівні виробництво пшениці з кінця 90-х років минулого століття знижувалося, найменше (555 млн т) зібрали у неврожайному для більшості основних країн-виробників 2003/04 МР. Неврожайним цей сезон був і для України. Останні два сезони вирізняються рекордними показниками виробництва пшениці в світі. Так, у 2004/05 МР зібрали (за оцінками провідних міжнародних експертів) 628–629 млн т, у 2005/06 МР — 617–619 млн т.

Споживання пшениці на глобальному рівні в цілому зростає: за 20 років на 140 млн т. У поточному сезоні воно очікується в межах 620–622 млн т. У наступному експерти передбачають зниження споживання пшениці (за рахунок використання на фуражні цілі), однак у довгостроковій перспективі тенденція загального зростання світового споживання пшениці, найімовірніше, зберігатиметься. Отже, нарощування виробництва пшениці не втрачає актуальності, особливо для України, де потенціал щодо підвищення врожайності не вичерпано, крім того, нарощування виробництва можливе за рахунок зменшення втрат під час збирання врожаю. Динаміку валових зборів, збираних площ та врожайності в цілому в світі подано на рис. 1, 2.
Щодо світової торгівлі пшеницею, обсяг річного експорту-імпорту зерна цієї культури перевищує 100 млн т (17–19% обсягу виробництва) і становить близько 108–109 млн т, із яких майже 25% на зовнішні ринки постачають Сполучені Штати, приблизно по 13–15% — Австралія, Канада та країни Євросоюзу (структуру світового експорту та імпорту в розрізі основних країн-експортерів у 2004/05 МР та прогноз на 2005/06 МР подано на рис. 3, 4).

Рекордним для України за обсягами експорту пшениці був 2002/03 МР, тоді із показником експорту на рівні 6,5 млн т країна посіла сьоме місце серед провідних світових постачальників пшениці на імпортні ринки, за рік до цього Україна вийшла на шосте місце із показником 5,5 млн т — у 2001/02 МР Україні за обсягами відвантажень на зовнішні ринки поступилася Росія. У 2003/04 МР Україна змушена була імпортувати досить великі обсяги пшениці, але у 2004/05 МР експорт відновився. У поточному сезоні можуть бути досягнуті показники 2002/03 МР.
Головний імпортер пшениці — Єгипет. Ця країна за рік стабільно завозить 6–8 млн т. Єгипет зазвичай виробляє менше, ніж ввозить, тобто в структурі споживання домінує імпортована пшениця. Далі можна назвати ЄС-25 із річним імпортом від 5 до 14 млн т. При цьому ЄС — нетто-експортер пшениці, навіть у 2002/03 МР, коли було ввезено рекордні 14 млн т, експорт становив близько 20 млн т. По 5% світової торгівлі останніми роками припадає на Японію, Бразилію та Алжир (5,5–5,7 млн т). Ці країни завжди серед провідних імпортерів (Японія завозить у межах 5,5–6,2 млн т, Бразилія — 5,2–7,7 млн т, Алжир — 4,0–6,1 млн т). Час від часу істотні обсяги пшениці імпортує Китай (до 7 млн т). Останнім часом ця країна є нетто-імпортером, хоча в окремі сезони імпорту тут не було або експортували пшениці більше, ніж імпортували.

Новий сезон навряд чи буде сприятливий для експорту пшениці з України, бо перспективи врожаю не обіцяють значних експортних надлишків (хіба що в секторі фуражної пшениці), ймовірним є імпорт продовольчої пшениці (динаміку виробництва та експорту пшениці з України подано на рис. 5). На глобальному рівні теж очікується зниження виробництва пшениці, проте міжнародні експерти не виключають зростання обсягів світової торгівлі (можуть перевищити 110 млн т).