Субклінічний кетоз: мовчазний викрадач прибутку молочної ферми

Успішне отелення, нормальний перебіг післяродового періоду та удій молока в період лактації значною мірою залежать від перехідного періоду, який розпочинається за три тижні до отелу та закінчується трьома тижнями після нього. В цей час важливо подолати негативний енергетичний баланс, що виникає внаслідок значних енерговитрат організму на виробництво молока.

О. Гнатюк,
керівник відділу маркетингу,
О. Костюк,
менеджер із роботи з ключовими клієнтами,
ТОВ «Байєр», підрозділ захисту
здоров’я тварин

Проблема кетозу виникає тоді, коли рівень споживання організмом сухої речовини на початку лактації не зростає достатньою мірою для того, щоб забезпечити енергетичні потреби тварини. Зазвичай найвищий рівень засвоєння сухої речовини організмом тварини настає на 8–12-й тижні після отелення, коли пік молоковіддачі залишається позаду. Тому часто корови в перехідний період не в змозі забезпечити потреби свого організму в енергії, і внаслідок цього він змушений вдатися до мобілізації власних жирових запасів, які в печінці перетворюються на кетонові тіла (бета-гідроксибутират, ацетон та ін.). Кетонові тіла є проміжними продуктами метаболізму, вони забезпечують енергією периферичні тканини.

Моніторинг кетозу
Субклінічний кетоз — це захворювання обміну речовин, пов’язане з негативним енергетичним балансом упродовж перехідного періоду. Золотим стандартом для моніторингу кетозу в стаді є вимірювання рівня бета-гідроксибутирату (БГБ) у сироватці крові, оскільки цей вид кетонових тіл є більш стабільним у крові, ніж ацетон або ацетоацетат. Субклінічний кетоз проявляється підвищеною концентрацією БГБ у крові, сечі та в молоці корів, особливо в перші два-три тижні після отелення. Із збільшенням молочної продуктивності та жирності молока ризик виникнення кетозу зростає.
Захворювання починається тоді, коли рівень БГБ у сироватці крові становить 1,2 ммоль/л. Його рівень, за якого спостерігатимуться клінічні симптоми, може коливатися, але, як правило, становить 3,0 ммоль/л і більше. Часто корови з високим рівнем БГБ не проявляють клінічних симптомів, пов’язаних із зміною апетиту або поведінки. З цієї причини спроба диференціювати клінічний та субклінічний види кетозу на фермі не виправдана, набагато важливіше зробити загальний висновок про здоров’я стада на основі вимірювання рівня кетонових тіл.

Фактори ризику
Важливо відмітити, що тварини з вищою молочною продуктивністю мають вищий рівень кетонових тіл, ніж тварини з меншим виробленням молока. Це пояснюється тим, що високопродуктивні тварини потребують більше енергії та мобілізують більше периферичного жиру, а тому перебувають у зоні вищого ризику виникнення кетозу.
Багато дослідників указують на те, що у тварин зі збільшенням числа лактацій зростає також імовірність виникнення кетозу.
Кондиція тіла корів перед отеленням також є важливим фактором ризику виникнення кетозу в період лактації: корови з кондицією ≥4,0 бали мають вищий рівень кетонових тіл порівняно з коровами нормальної вгодованості або ж худими.

Кетоз на фермі: чого очікувати
Унаслідок субклінічного кетозу страждає економіка молочної ферми, перш за все, через зниження рівня молочної продуктивності. Вплив на удій молока відчутний уже за концентрації БГБ у крові ≥1,2 ммоль/л для першого тижня післяродового періоду та 1,4 ммоль/л — для другого.
Виявлено прямий кореляційний зв’язок між рівнем БГБ та втратою молока: що вищий показник БГБ, то більше падає рівень молочної продуктивності (табл. 1).
Хоча в середньому тривалість субклінічного кетозу становить 16 днів, але негативний вплив на молочну продуктивність триває протягом усього лактаційного періоду.
Загалом підвищення вмісту БГБ у крові до рівня ≥1,8 ммоль/л у перший тиждень лактації пов’язане із втратою молока обсягом 300–328 кг на корову за весь період лактації.

Виявлено безпосередній зв’язок між кетозом та відтворною здатністю тварин: що більший негативний енергетичний баланс після отелення, то довша тривалість періоду від отелення до овуляції та нижчий рівень заплідненості після осіменіння. Це пояснюється тим, що у рідині домінантного фолікула також зростає рівень кетонових тіл, які гальмують розвиток гранульозних клітин, відповідальних за виділення естрогенів. Так, у тварин, у яких субклінічний кетоз виник у перший або другий тижні після отелення, рівень заплідненості у середньому на 20% нижчий, а також більша частота виникнення кіст яєчників.

Очевидний також зв’язок між субклінічним кетозом та післяродовими захворюваннями, найчастіше — з метритом. У тварин із підвищеним рівнем БГБ у перший тиждень після отелення (1,2 ммоль/л) метрит трапляється утричі частіше. Рівень БГБ, за якого зростає ризик зміщення сичуга, становить ≥1,8 ммоль/л протягом другого післяотільного тижня.

Окрім цього, негативний вплив кетозу відображається на здоров’ї вимені: у тварин із гіперкетонемією мастити трапляються частіше (табл. 2). Гіперкетонемія є одним із головних чинників зниження рівня захисту тканин вимені від інфекцій. По-перше, з причини енергетичного дефіциту знижується здатність клітин неспецифічного імунітету (наприклад, макрофагів) до фагоцитозу. По-друге, під впливом кетонових тіл можливість лейкоцитів мігрувати до вогнища запалення значно знижується. Саме тому мастити у тварин із підвищеним рівнем кетонових тіл характеризуються довшим та важчим перебігом.
Окрім зазначених вище проблем, які зумовлює кетоз, у господарстві зростає також відсоток вибракувань тварин: через низьку молочну продуктивність, хвороби, асоційовані з кетозом, а згодом і через проблеми з відтворною функцією.
Отже, субклінічний кетоз у перший або другий тижні після отелення пов’язаний із:
   зниженням рівня молочної продуктивності;
   підвищенням у 3–8 разів ризику лівостороннього зміщення сичуга;
   втричі вищим ризиком виникнення метриту;
   підвищенням ризику клінічного кетозу в 4–6 разів;
   підвищеною ймовірністю субклінічного ендометриту на четвертий тиждень післяпологового періоду;
   збільшенням тривалості перебігу та ступеня важкості маститу.
З огляду на зазначене субклінічний кетоз є дуже серйозним метаболічним захворюванням, що впливає на економічні показники ферми та на загальне здоров’я стада. Здебільшого наслідки кетозу, як правило, недооцінюють та виявляють його випадково.

Вирішення проблеми
Останні дослідження, які були проведені в різних країнах світу різними вченими, доводять позитивну дію препарату Катозал® у процесі контролю кетонових тіл у корів після отелення. Окрім зниження рівня кетонових тіл у крові тварин, дослідники відмічають також позитивний вплив Катозалу® на показники запліднюваності, а також на рівень прояву післяродових захворювань та на молочну продуктивність.
Під час випробування різних схем найдієвішою виявилася схема, за якою Катозал® вводили протягом п’яти днів по 25 мл внутрішньом’язово під час другого тижня лактації (кількість досліджуваних тварин = 79). У результаті застосування такої схеми збільшився показник здорових тварин у стаді щодо кетозу: на десятий день рівень здорових тварин у контрольній групі становив 17%, а в групі, що отримувала Катозал®, — 42% (рис. 1).
Також слід відмітити, що рівень субклінічного кетозу в групі тварин, які отримували Катозал®, був удвічі меншим, ніж у контрольній групі: відповідно, 23,8% — у дослідній і 48,6% — у контрольній.
У дослідній групі було відмічено також підвищення рівня молочної продуктивності: на 10-й день після отелення середній показник надою був на 3,4 л/гол. вищим у групі, що проходила лікування Катозалом®, порівняно з групою, що не отримувала такого лікування (рис. 2).
Згідно з даними спостережень, тварини із вищим рівнем продуктивності на початку лактації утримують його протягом усього лактаційного періоду: наприклад, підвищення піку лактації всього на один літр дає прибавку протягом усієї лактації вже на рівні 200 л.
Рівень захворюваності іншими хворобами (такими, як лівостороннє зміщення сичуга, мастит, клінічний кетоз) у контрольній групі становив 29,7%, а в групі із застосуванням Катозалу® — 19,1%.