Спецможливості
Агробізнес

Польський досвід кредитування фермерів: використовувати чи ні?

19.07.2013
695
Польський досвід  кредитування фермерів: використовувати чи ні? фото, ілюстрація

На прилавках багатьох наших супермаркетів можна побачити сільгосппродукцію, вироблену в Польщі. Її обсяги та асортимент постійно збільшуються, а якість, як визнають самі покупці, поліпшується. Як польські фермери, значна більшість із яких належить до розряду малоземельних, змогли нагодувати власну країну та успішно конкурувати на зовнішніх ринках? І чи можемо ми використати цей досвід? А якщо так, то що саме? Відповіді на ці запитання дають співробітники Проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC, Група Всесвітнього банку) «Розвиток агрофінансування в Україні», які недавно побували в сусідній країні. За результатами свого візиту вони підготували детальний звіт. Сьогодні ми пропонуємо його скорочений варіант.

На прилавках багатьох наших супермаркетів можна побачити сільгосппродукцію, вироблену в Польщі. Її обсяги та асортимент постійно збільшуються, а якість, як визнають самі покупці, поліпшується. Як польські фермери, значна більшість із яких належить до розряду малоземельних, змогли нагодувати власну країну та успішно конкурувати на зовнішніх ринках? І чи можемо ми використати цей досвід? А якщо так, то що саме? Відповіді на ці запитання дають співробітники Проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC, Група Всесвітнього банку) «Розвиток агрофінансування в Україні», які недавно побували в сусідній країні. За результатами свого візиту вони підготували детальний звіт. Сьогодні ми пропонуємо його скорочений варіант.

М. Луговий,
Національний прес-клуб «Українська перспектива»

Дрібнотоварне виробництво залишається основою польського сільського господарства
Основу аграрного сектору Польщі становлять мікрогосподарства, які обробляють по 5–10 га землі. Такий стан справ є наслідком повоєнного розподілення землі в Польщі. На відміну від Радянського Союзу, цей процес там не супроводжувався масовою колективізацією, і Польща була єдиною країною соціалістичного табору, де селяни масово не гуртувалися в колгоспах та радгоспах і залишалися вільними хліборобами.
Сьогодні середній розмір польських господарств — близько 7 га. У країні є й великі господарства, але їх украй мало (так, лише 9% господарств обробляє площу розміром понад 100 га). Однак у різних регіонах ситуація складається по-різному. Так, на заході Польщі вже є чимало господарств, які обробляють по 50–80 га. Водночас на півдні країни їхні розміри переважно не перевищують 3–4 га. Причому є навіть господарства розміром у 1 га. Та парадокс полягає в тому, що саме південно-східні воєводства, де розміщені найдрібніші господарства, виробляють основну частину сільськогосподарської продукції країни.
Серед польських господарств сильно розвинена спеціалізація: наприклад, одні спеціалізуються на виробництві молока, інші — овочів. У Польщі вважають, що багатопрофільні господарства менш ефективні.
Держава здійснює довготермінову політику розвитку дрібних господарств, що також розглядається як ефективний засіб самозайнятості населення та вирішення соціальних проблем села.

Польська земля зростає в ціні
До середини 90-х років Польща була імпортером сільськогосподарської продукції. Наразі ситуація різко змінилася: понад 10% сільгосппродукції поляки реалізують на зовнішніх ринках. Характерно, що половина експортних поставок припадає на Німеччину.
Щорічне зростання виробництва продукції сільського господарства в Польщі нині становить 20%. Такому динамічному розвиткові агросектору країни сприяв вступ Польщі до ЄС. За вісім років членства в Євросоюзі польські фермери заробили чималі гроші. Багато з них уже не потребує кредитів на фінансування оборотних коштів. З цієї причини місцеві банки все частіше змушені видавати невеликі позики навіть відносно великим господарствам.
Значну частину отриманих прибутків польські фермери інвестують у землю. Ціна 1 га землі в Польщі коливається від 20 до 25 тис. злотих, що еквівалентно 5–6 тис. євро. Це в 10–12 разів перевищує відповідну ціну двадцятирічної давнини. Для порівняння, ціна 1 га землі в Голландії становить близько 30 тис. євро.
Рентабельність польського сільського господарства сьогодні — близько 40–50%. Кожен гектар у середньому забезпечує прибуток у 3–4 тис. злотих (750–1000 євро). При цьому субсидії ЄС із розрахунку на 1 га становлять близько 250 євро. У Польщі вважають, що за результатами сезону кожен фермер з урахуванням дотацій має заробляти не менше 10 тис. євро — лише тоді він зможе забезпечити своїй родині належний рівень життя.

Кооперація господарств
Польські господарства поки що слабко скооперовані між собою. Та, проте, цей процес триває. Особливо динамічно кооперація розвивається серед виробників овочів та фруктів. Насамперед, це стосується післязбиральної обробки продукції, формування товарних партій, зберігання тощо. Це дає змогу отримати вищу ціну за кінцеву продукцію. Фермери це розуміють і об’єднуються у так звані групи виробників. Вони отримують дотації від ЄС, розмір яких сягає 70% обсягу інвестицій. На сьогодні вже 30% овочів та фруктів виробляють фермери, згуртовані в такі групи виробників.

Зв’язки з переробниками
Майже всі польські фермери працюють під замовлення. Зокрема, тісними є їхні зв’язки з переробними підприємствами. Особливо це важливо для дрібних господарств, які слабко скооперовані між собою.
З переробниками фермери укладають контракти, як правило, короткотермінові. Найтісніші зв’язки між виробниками та переробниками — у сфері виробництва та переробки птиці. Ця продукція користується підвищеним попитом як на внутрішньому ринку, так і на зовнішньому, тож збут гарантований. До схеми «виробник — переробник» тут підключається банк. Він укладає договір із переробником (у даному разі — з бойнею), відповідно до якого банк зобов’язується кредитувати господарства, які постачають птицю на переробку. А погашення кредитів здійснює переробник за рахунок коштів, які належить виплатити даному постачальникові. Така схема вигідна всім учасникам: банк збільшує свій кредитний портфель та знижує ризики, переробник отримує гарантовані поставки сировини, а для фермерів спрощується процедура отримання кредитів.

Більшість польських фермерів не мають
уявлення про бухгалтерський облік
Більшість польських господарств не ведуть бухгалтерського обліку та не готують ані балансу, ні звіту про прибуток та збитки, ні статистичних звітів. Відповідно до польського законодавства, вести бухгалтерський облік повинні лише ті господарства, які мають річний дохід у 1,2 млн євро. Однак деякі господарства ведуть бухоблік за власною ініціативою, переважно для того, щоб відзвітувати перед власниками про результати своєї діяльності.
Оскільки немає бухобліку, то абсолютна більшість польських фермерів не розуміють, що таке прибуток. Результати минулого року вони оцінюють за залишком грошей у кишені.
Євросоюз усе більше наполягає на обов’язковості ведення бухобліку польськими фермерами, однак справа поки не рухається. Причина зрозуміла: якщо фермер має, приміром, 7 га землі, то навіть за прибутку у 1000 євро/га річний сімейний бюджет становитиме 10 000 євро. Прожити на ці гроші можна, але найняти бухгалтера — навряд чи. Можна, щоправда, обрати спрощену систему бухобліку і покласти її ведення на самого фермера, однак це означає, що всі фермери країни повинні пройти спеціальне навчання. Оскільки відсутність бухобліку у дрібних господарствах поки що не стримує розвитку польського аграрного сектору, то проблема гостро не стоїть. Однак із укрупненням господарства рано чи пізно прийдуть до необхідності ведення відповідного обліку. З іншого боку, це дасть змогу й державі отримати достовірнішу інформацію про аграрний сектор країни.
Кредитування польських аграріїв
Сьогодні в Польщі працює 80 банків. Між ними існує висока конкуренція. Багато з них кредитують сільське господарство, однак лише три банки спеціалізуються у цій сфері. У BGZ-банку, на який припадає 20% усіх кредитів для аграрного сектору, вважають, що кредитування сільського господарства — це дуже специфічна сфера діяльності. Тут стверджують, що простіше зробити банкіра з фермера, ніж навпаки — фермера з банкіра.
Аграрний портфель польських банків доволі якісний: відсоток неповернення сільськогосподарських кредитів суттєво менший за середній показник в інших галузях. Причому частка безнадійних аграрних кредитів становить лише 1–2%, і вони переважно пов’язані із втратою працездатності фермерами в результаті нещасних випадків. Предметом застави найчастіше виступає земля.
Кредитний процес, зазвичай, перебігає так: отримавши заявку на кредит, банк вносить дані позичальника до своєї системи та ретельно перевіряє їх. Зокрема, чи не заставлене майно клієнта в інших банках, чи не внесено його або власника та менеджерів до списків недобросовісних позичальників тощо.
Оскільки польські фермери не ведуть бухобліку, основною доступною інформацією, яку банки використовують для аналізу даних кредитної історії, є документи, що підтверджують обсяги продажів сільськогосподарської продукції. Спеціалісти банку порівнюють інформацію, отриману від господарств, із середніми даними по країні чи воєводству. Потому комп’ютер автоматично розраховує суму, яку може обслужити клієнт. Лише після цього її порівнюють із сумою, вказаною в заявці.
Під час розрахунків також враховують поточну дебіторську та кредиторську заборгованості позичальника, але це, як правило, не потребує обов’язкового документального підтвердження. Польські банкіри довіряють не лише паперу, але й фермерському слову.
Під час оцінювання господарства банк також прогнозує майбутні фінансові потоки. Для цього використовують спеціальні інструменти, які дають змогу швидко оцінити кількість необхідних ресурсів для кожного виду продукції (приміром, добрив, гербіцидів, палива, мотогодин), а також їхню вартість. Обов’язковим є і візит банківського представника до господарства.
Аграрні портфелі багатьох польських банків постійно зростають. Часто зростання обмежене лише обсягом коштів, які банк спроможний залучити (депозити + позики на ринку капіталу). Середній розмір кредиту, який видають на поповнення обігових коштів, зазвичай коливається в межах 100–150 тис. злотих (25–37 тис. євро).

Польська гостинність та ділова репутація
Зазвичай банк обов’язково відвідує кожного нового клієнта. Не залишаються поза увагою і постійні клієнти: до них виїздять принаймні один раз на рік. Це дорого, та банк свідомо йде на такі витрати: без візиту важко оцінити господарство належним чином. За результатами кожного візиту співробітник банку готує звіт, у якому фіксує все те, що побачив, і робить відповідні висновки.
Представники банку намагаються відвідати за день два господарства. Три клієнти на день — це вже нереально, навіть якщо вони перебувають поряд, оскільки кожен візит до господарства завершується застіллям. Керівники банків визнають, що це не завжди добре, але така традиція.
Іноді фермер може попросити консультанта приїхати до нього не на службовому, а на приватному автомобілі. Це щоб сусіди не подумали, що у нього замало грошей чи, навпаки, з’явилися фінансові проблеми. Про ділову репутацію польський фермер пам’ятає завжди.

Кредити та страховка — в одному банку
Польські фермери мають кілька обов’язкових видів страхування: зокрема врожаю, ферми, сільськогосподарської техніки, транспорту, житлового будинку. Банки тісно співпрацюють зі страховими компаніями. Наприклад, BGZ-банк уклав договір про співпрацю з відомою німецькою страховою компанією «Конкордія». Представники банку одночасно є й представниками цієї страхової компанії. Використовуючи стандартні страхові продукти, вони здійснюють страхування. Такий підхід вигідний для польських сільгоспвиробників: від банку вони отримують комплексні та якісні послуги. Водночас і банк, і фермер витрачають на це мінімум часу.
Державна підтримка
Держава підтримує, насамперед, розвиток. За кредитами на інвестиції, які банк надає на термін до 10 років, держава компенсує половину відсоткової ставки.
Діє також пільгове кредитування. Це коли фермер сплачує лише 3%, а решту суми відсоткової ставки банку повертає держава. Порядок дій за пільгового кредитування такий: кожен банк отримує від держави гроші на пільгове кредитування і розподіляє їх серед своїх регіональних відділень. Ті, своєю чергою, ухвалюють рішення, кому ці позики надавати.
За словами представників BGZ-банку, за весь час не було жодного випадку, щоб держава не сплатила банкам гроші за цією схемою. Вони також стверджують, що не існує корупції під час ухвалення рішень місцевими відділеннями банків щодо того, кому з фермерів надавати пільгові кредити, а кому ні.

То використовувати чи ні?
Перш, ніж робити висновки про доцільність використання польського досвіду кредитування сільського господарства, слід зрозуміти, що спільного і в чому відмінності між аграрними секторами двох наших країн. Україна і Польща розміщені поруч, мають багато спільного в культурі та історії, та на цьому подібність практично завершується. Чим же різниться ведення сільського господарства у двох сусідніх країнах?

Основні відмінності
Œ   На відміну від України, основу аграрного сектору Польщі становлять навіть не малі, а мікрогосподарства із середньою площею у 5–10 га (водночас приватних селянських господарств/домогосподарств у нашому розумінні там практично немає). У нас кажуть: «Це маленьке господарство — лише 1000 га», у Польщі ж, навпаки: «Яке велике господарство — аж 100 га». Наявність великої кількості дрібних господарств різко здорожує для банків процес їхнього кредитування, бо трудомісткість з обробки однієї кредитної заявки мало залежить від розміру господарства. На обробку заявок від 10 господарств площею по 10 га кожне піде майже вдесятеро більше часу, ніж для кредитування одного господарства у 100 га. Таким чином, з точки зору організації кредитування сільського господарства тут перевагу має Україна. Однак, з іншого боку, у нас «за бортом» залишаються мільйони домогосподарств.
   Земля у Польщі перебуває в приватній власності. Таким чином, її можна використати як предмет застави. Це, звичайно, полегшує кредитування фермерів. Тут перевагу має Польща.
Ž   Хоча наші країни розміщені поряд, українські землі значно родючіші, оскільки до них свого часу не дійшов льодовик, який накрив територію сучасної Польщі. У цьому відношенні Україна має перевагу перед будь-якою іншою країною світу, не лише перед Польщею.
   Польща є членом ЄС. Якщо навіть судити лише за результатами восьмирічного членства, це є перевагою.
   Оскільки в Польщі практично не було колгоспів та радгоспів, то основній частині польських селян після розпаду соціалістичного табору не довелося повністю змінювати своє життя і знову розпочинати все спочатку. Вони просто продовжували робити те, що робили завжди. Звідси — почуття господаря. Це поняття, скоріш, морально-етичного характеру, однак воно має важливе практичне значення, оскільки породжує почуття відповідальності. Фермери ставляться до свого господарства як до справи всього життя і бережуть свою репутацію. Як наслідок — дотримання договірних зобов’язань.
Хоча, як бачимо, сільське господарство Польщі дуже відрізняється від нашого, багато з польського досвіду все-таки можна і треба використовувати.

Інтерв'ю
Українська делегація на продовольчій виставці в Японії. Крайній праворуч - Юрій Луценко
Японія, як відомо, — одна з найзаможніших країн світу. При цьому за кількістю населення лише трохи поступається Росії. А ще дуже обмежена в земельних ресурсах, тож більшістю продуктів забезпечити себе не може. Це робить ринок «країни сонця... Подробнее
КАБП
Завдяки проведенню реформ, Україна сьогодні має найбільший за останній час інвестиційний потенціал. До найважливіших міжнародних партнерів України належить Канада.

1
0