Соя: десикація посівів

Прояв цих біологічних характеристик призводить до нерівномірної вологості стеблостою, ускладнення визначення оптимального строку збирання врожаю культури. До того ж за холодної і вологої погоди під час формування та достигання насіння вказані вище особливості проявляються ще інтенсивніше, що значно розтягує вегетаційний період культури і вкрай негативно позначається на використанні сої як попередника під озимі зернові.

Нерівномірність достигання сої, підвищена вологість повітря у серпні — вересні, забур’яненість посівів і поширення хвороб призводять до кількісних та якісних втрат урожаю.

Задля запобігання негативній дії вказаних факторів й отримання високого та якісного врожаю сої з меншими втратами слід обов’язково проводити передзбиральну десикацію посівів.

В основі фізіологічної дії десикантів лежать незворотні перетворення колоїдів клітини у бік послаблення здатності тканин утримувати воду; швидка втрата вологи прискорює підсихання рослини та насіння. Тобто діюча речовина десиканту утворює в рослині сильні оксиди, які руйнують клітинні мембрани та цитоплазму, внаслідок чого тканини швидко зневоднюються через витікання клітинного соку.

Враховуючи те, що фізіологічні явища підсушування та зневоднення починають відбуватися в рослині під час достигання, застосування в певні строки відповідних норм синтезованих препаратів позитивно впливає на біологічні процеси, що перебігають у рослині. Під час передзбирального періоду у рослин сої призупиняється утворення плодоношення, уповільнюється ріст стебла, майже не відбувається процес поглинання поживних речовин, припиняється накопичення сухої маси, починається процес природної стиглості. Внаслідок механізму дії десикантів у оброблених рослин зупиняється ріст та надходження поживних речовин і накопичення сухої маси, прискорюється достигання вже сформованого насіння, відбувається його підсушування без негативного впливу на поживні і посівні якості сої.

Завдяки цьому заходу ( десикації) також зменшується забур’янення посівів. В умовах несприятливої та тривалої вологої погоди останнє є одним із чинників, що погіршують фітосанітарний стан посіву та знижують урожай сої.

Десикація посівів є невід’ємним елементом технології вирощування сої, особливо за умов дощової осені. Вона допомагає швидко й якісно провести збирання врожаю культури  сої та значно зменшити витрати на доведення його до технологічних і посівних кондицій. Цей технологічний захід ( десикація), крім названих переваг, також сприяє зниженню витрат на сушіння насіння, а за певних умов може бути єдиною можливістю зберегти весь урожай.

Небажаним є і раннє збирання врожаю сої , адже насіння з підвищеною вологістю легко піддається механічним пошкодженням, а також схильне до самозігрівання і пліснявіння. Водночас запізнення зі збиранням урожаю сої призводить до його незворотних втрат.

Разом з тим, порушення строків збирання і недотримання правил підготовки і використання збиральної техніки спричинюють втрати врожаю (майже до 15–30%), а також травмування (до 20–25%) і мікротравмування (до 35–40%) насіння сої.

У сучасному сільськогосподарському виробництві на посівах сої застосовують десиканти на основі диквату, глюфосинату амонію та гліфосату. Для гарантованого зменшення втрат урожаю культури десикацію посівів сої проводять із застосуванням препаратів, що наведені у табл. 1 та які рекомендовані «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Серед них — препарати Диквалан (дикват, 150 г/л)  та Напалм (ізопропіламінна сіль гліфосату, 480 г/л). Диквалан — ефективний десикант для зменшення передзбиральної вологості с.-г. культур та підсушення наземної маси бур’янів. Він сприяє зниженню розповсюдження хвороб культур, що обробляються.

А застосування препарату Напалм в якості десиканту сприяє полегшенню та прискоренню збирання врожаю. Обробка Напалмом дає змогу зменшити вологість зерна до збиральної. Одночасно з десикацією Напалм звільняє поля від багаторічних бур’янів.

Розпочинати десикацію рекомендовано за вологості насіння 50% і нижче, врожайність і маса 1000 насінин за таких умов не зменшуються, відсутній негативний  вплив на вміст білка (табл. 2).

Крім товарних посівів, передзбиральну десикацію застосовують також і для насіннєвих посівів сої. Десикація насіннєвих посівів сої забезпечує можливість отримати насіння з високою енергією проростання і лабораторною схожістю навіть у несприятливих для дозрівання умовах.

Одночасно з десикацією сої на полях знищуються багаторічні бур’яни (осоти рожевий та жовтий, березка польова, гірчак рожевий, пирій повзучий, хвощ польовий, гocтpeць, cвинopий, гyмaй, щaвeль гopoб’ячий, aбo мaлий,  тa iн.). Десикація перед збиранням культури особливо ефективна за середнього та сильного ступенів забур’яненості.

Десиканти вносять шляхом наземного обприскування, на великих площах — із застосуванням авіації.

Авіаційне обприскування культур ( десикація) зазначеними хімічними речовинами найкраще проводити в ясну тиху погоду, вранці або ввечері. Посіви сої підлягають обприскуванню в напрямку вітру у бік посівів чутливих до вказаних препаратів культур на відстані не менш як 500 м, у протилежному напрямку від вітру — 100 м. Оптимальна температура для використання препаратів — 10…20°С. Застосування препаратів в умовах знижених температур (менше 10°С) сповільнює прояв візуальних ознак їхньої дії на рослини, однак не впливає на їхню ефективність.

Сонячна і жарка погода прискорює прояв візуальних ознак дії препаратів, однак трохи зменшує їхню ефективність. Випадання дощу через 15–30 хв після внесення препаратів  не знижує ефективність їхньої дії на рослини. Наявність пилу, роси на поверхні рослин, а також несприятливі умови (посуха, суховії) зменшують ефективність дії десикантів на рослини, тому за таких умов не рекомендується їх застосовувати.

Спосіб проведення десикації сої визначається господарствами виходячи з розмірів полів і регламенту застосування препарату, який використовують. Звичайні обприскувачі не завжди відповідають вимогам, адже соя — висока культура і її не завжди зручно обприскувати наземною апаратурою. Під час десикації важливо, щоб були покриті робочим розчином повністю всі рослини та кожна окремо. Тому останніми роками набуває поширення обробка полів за допомогою малої авіації: дельтапланів і мотодельтапланів. Завдяки висоті польоту від 1–3 м над полем такі апарати забезпечують більшу точність обробки, порівняно з літаками Ан-2 і вертольотами: за  робочої ширини захвату не менш ніж 10 м знесення десикантів за межі ділянки, що обприскується, має становити не більше 20% (за обробки з літаків і вертольотів — понад 70%), нерівномірність розподілення робочої рідини за шириною захвату — не більше 15%. Під час десикації сої доцільніше застосовувати дельтаплани, що буде дешевше, порівняно з літаками,  завдяки меншій витраті робочого розчину (5,0 л/га)  і палива,  точність розподілення препарату буде вищою, а ймовірність ушкодження сусідніх посівів — меншою.

Останнім часом значного поширення набула тенденція використання препаратів на основі гліфосату як десикантів. Але насправді вони не є такими, оскільки їхня дія викликає загибель клітин рослин, що супроводжується подальшим уповільненням їхнього висиханням природним шляхом. Особливо повільно висихають генеративні органи, які здебільшого і є метою вирощування культур. Принцип же дії десиканту полягає в тому, що клітина гине внаслідок розриву клітинної оболонки і зневоднення. Справжні десиканти штучним шляхом впливають на зниження вмісту вологи як в оброблених рослинах, так і в їхніх генеративних органах.

Під час виконання робіт із десикації літак (Ан-2) обладнують обприскувачем з пристроєм безклапанового відсікання рідини (ОЖ-2). На штангах обприскувача літаків встановлюють розпилювачі з перетином 2×5 мм, а на вертольотах — з вихідним отвором діаметром 3 мм і більше, із завихрювачами (Мі-1 і Мі-2). За обприскування десикантами норма витрати робочого розчину має забезпечувати повне і рівномірне покриття всієї поверхні рослини. Для наземних обприскувачів вона становить 150–300 л/га з тиском 2–3 атм., для авіаційних обробок — 30–70 л/га, тиск — 1,5–2,0 атм.

Високих машин для наземної обробки, що можуть заходити в посіви високорослих сортів сої, у більшості господарств немає. Прикладом такої техніки є самохідний обприскувач Spra-Coupe марки «Челленджер»: він може обприскувати рослини заввишки понад 2 м, дає можливість економити до 30% робочого розчину і завдяки великій швидкості роботи (20 км/год) скоротити час обробки від 350 до 100 год. Крім того, завдяки високому дорожньому просвіту обприскувач дає змогу знизити втрати врожаю на 30–40%. Можна також застосовувати великокліренсні обприскувачі, наприклад Nitro 3200/4200. Завдяки кліренсу 1,85–2,25 м вони дають змогу обробляти сою різних сортів.

Десиканти можна також використовувати у суміші з 15%-м розчином сечовини (карбаміду), тоді, без зниження ефективності дії препаратів, зменшують на 25% норму їхньої витрати. Використання препаратів на основі ізопропіламінної солі гліфосату можливе для підсушування сої перед збиранням її врожаю за несприятливих погодних умов (зливові дощі) та прискорення достигання пізньостиглих сортів, а в холодні роки — і середньостиглих. Завдяки застосуванню гліфосату в суміші з карбамідом період часу підсушування рослин значно скорочується і втрати врожаю будуть мінімальними.

Використання ж гліфосатів як десикантів доцільне для:

• прискорення дозрівання і більш раннього одержання врожаю;
• зниження вологості зібраного врожаю за високої засміченості посівів;
• уникнення дозрівання вегетативних органів бур’янів у посівах;
• дефоліації посівів.

Препарати на основі гліфосату блокують рослинний фермент, що бере участь у синтезі ароматичних кислот. У разі застосування гліфосатів вегетативні частини висихають поступово, та й процес висихання генеративних органів значно уповільнюється. Це, швидше, дефоліація, ніж десикація. Одночасно висихають листя й стебла, знищуються бур’яни, завдяки чому полегшується збирання врожаю. Ці препарати швидко проникають у судинну й кореневу системи рослини. Однак симптоми дії гліфосату можна побачити лише через два тижні. Окрім знищення бур’янів і підсушування рослин, ці препарати також уповільнюють розвиток хвороб.

У фазі початку побуріння бобів нижнього і середнього ярусів сої застосовують глюфосинат амонію. В результаті у рослин сої, що були обприскані десикантом, швидко накопичується вільний аміак до токсичного рівня, що надає препарату так званого ефекту спалювання: відбувається швидке побуріння зелених частин рослин. До того ж припинення утворення амінокислоти глютамін призводить до повільнішого, але тривалого ефекту. Токсичність аміаку, глютамінове виснаження і швидке пригнічення фотосинтезу забезпечують швидку та високоефективну дію глюфосинату амонію як десиканту і гербіциду суцільної дії. Повна десикація рослин сої відбувається через 10–14 днів після застосування препарату залежно від погодних умов. Опади впливають на ефективність десиканту в період перших 6 год після застосування. Інтенсивність дощу впливає більше, ніж інтервал часу між застосуванням глюфосинату амонію і випаданням опадів. Таким чином, препарати на основі глюфосинату амонію знижують вологість рослинної маси, покращують якість, полегшують та здешевлюють збирання врожаю.

Для посилення дії десикантів та підвищення продуктивності рослин сої ефективним є застосування також суміші препаратів із 10%-м розчином аміачної селітри. Безпосередньо перед авіаобробкою посівів готується маточний розчин препарату, а заздалегідь — у відповідних ємностях — водний розчин цього добрива. Перед виконанням авіаобприскувань за допомогою помпи водний розчин добрива завантажується у хімічний бак повітряного судна. Щоб не забруднювати розпилювачі, цей розчин відбирається з верхнього його прошарку, а вже потім через верхній люк — маточний розчин гербіциду.

Для приготування робочого розчину під час наземного обприскування ( десикації) бак обприскувача заповнюють водою на 1/3 об’єму, вмикають режим змішування і додають необхідну кількість препарату. Заповнюють бак обприскувача до повного об’єму у режимі змішування. Під час внесення препарату режим змішування має бути постійно ввімкненим для підтримання однорідного стану робочого розчину. Робочий розчин необхідно використати упродовж 24 год.

Під час комбінування пестицидів із сечовиною розчини компонентів слід готувати окремо. Одержаний однорідний маточний розчин пестициду вливають у розчин добрива і старанно перемішують. Кількість препарату, необхідного для заправки місткості, в якій готують робочу рідину, визначають за формулою: К=(А*Б)/В, де К — кількість препарату для заправляння місткості, л, кг; А — об’єм місткості, л; Б — норма витрати препарату, л, кг; В — фактичні витрати робочої рідини, л/га.

Для переведення норми витрат пестициду, який подається за діючою речовиною, у показник витрати за препаратом (для забезпечення заданої за д. р. концентрації), використовують формулу перерахунку: Д=(А*100)/Б, де Д — витрата препарату;  А — витрата  д. р.; Б — процентний вміст д. р. у препараті.

 Для визначення строку повної стиглості насіння і збирання сої зазвичай керуються такими показниками: опадання листя, підсихання і побуріння стебел та бобів на всій рослині, відокремлення насіння від стулок і властивість під час струшування рослини «гриміти» (за вологості насіння не більше 14–16%).

Таким чином, застосування десикації сої сприяє зниженню вологості насіння, полегшує збирання врожаю, зменшує забур’яненість, а також втрати врожаю та витрати на доведення зібраного насіння до вимог стандарту. З економічної точки зору, застосування десикації практично завжди є виправданим заходом, завдяки якому підвищення врожайності та покращання якості продукції не тільки повністю покриває витрати, але й гарантує отримання відчутного прибутку.

Доцільно зауважити, що збільшення прибутковості культури досягається завдяки отриманню високого врожаю, також завдяки впровадженню інноваційних елементів адаптивної технології, таких як науково обгрунтоване поєднання застосування агрохімікатів та інокуляції насіння регулюючими препаратами, високу ефективність яких необхідно належним чином оцінити та впроваджувати у технологію вирощування сої.  

І. Сторчоус, канд. с.-г. наук