Спецможливості
Агрохімія

Шкідники волоського горіха: система захисту

21.02.2017
35864
Шкідники волоського горіха: система захисту фото, ілюстрація

Ук­раїна є од­ним із найбільших ви­­робників та ек­с­пор­терів горіха. За да­­ни­ми Цен­т­ру про­мис­ло­во­го ви­ро­щу­ван­ня, щорічний уро­жай горіха в країні ста­но­вить 75–85 тис. т (за де­я­ки­ми да­­ни­ми — до 100 тис.), при­близ­но дві тре­ти­ни від цієї кількості йде на ек­с­порт в інші країни. Нинішні по­тре­би на­се­лен­ня Ук­раїни в горіхах за­до­во­лені ли­ше на 40%. Один із пріори­тетів куль­ту­ри — еко­логічність куль­ти­ву­ван­ня. Вва­жається, що горіхи мож­на ви­ро­щу­ва­ти як ор­­га­нічну куль­ту­ру, тоб­то без за­сто­су­ван­ня за­собів за­хи­с­ту та до­б­рив. Але ре­алії жит­тя дик­ту­ють свої умо­ви. На­­­разі в різних країнах світу за­реєстро­ва­но по­над 100 шкідників горіха.

 

 

Горіх — од­на з най­не­ви­баг­ливіших до ґрун­то­вих умов та аг­ро­техніки рос­ли­на. Ви­ро­щу­ють її на кар­бо­нат­них ґрун­тах, постійно роз­пу­шу­ю­чи та удо­б­рю­ю­чи по­верх­ню. Мо­лоді де­ре­ва по­тер­па­ють від мо­розів, то­му на зи­му їх потрібно підгор­та­ти. За на­леж­но­го до­гля­ду горіхи рос­туть до­сить швид­ко, да­ю­чи 1–1,5 м при­ро­с­ту в рік. Горіхові де­ре­ва не­щад­но ек­сплу­а­ту­ють ґрунт: рівень ґрун­то­вих вод під ни­ми різко зни­жується, ґрунт кам’яніє, навіть тра­ви не ви­т­ри­му­ють та­ко­го сусідства. У ли­ст­ках горіха містить­ся от­руй­на ре­чо­ви­на — юг­лан­дин. До­ща­ми во­на ви­ми­вається з опа­ло­го ли­с­тя в ґрунт та пригнічує роз­ви­ток інших рос­лин.

На Півдні Ук­раїни, у регіоні по­­тенційно­го про­мис­ло­во­го ви­ро­щу­ван­ня, горіхові ли­ст­ки, гілки, пло­­­ди та штамб по­шко­д­жу­ють і ура­жу­ють близь­ко 50 видів шкідників та хво­роб.

Пошкодження горіховим галовим кліщемПошкодження горіховим галовим кліщем (вигляд знизу)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Од­ним із най­по­ши­реніших шкідників у всіх зо­нах куль­ти­ву­ван­ня є горіхо­вий га­ло­вий, або бо­ро­дав­ча­с­тий, кліщ (Eriophyes tristriatus Nal., ро­ди­на Eriophyidae). Кліщі, що на­ле­жать до цієї ро­ди­ни, па­ра­зи­ту­ють тільки на рос­ли­нах. Шкідник має ви­дов­же­не чер­во­по­дібне мікро­скопічних розмірів (100–150 мк) тіло. Зи­мує в брунь­ках, ос­нов­ної шко­ди за­вдає мо­ло­дим ли­с­точ­кам ще до то­го, як во­ни повністю роз­ви­нуть­ся. По­шко­д­жу­ю­чи ли­ст­ки, вик­ли­кає ут­во­рен­ня на їхньо­му верх­нь­о­му боці гор­бас­тих то­в­стостінних ви­пук­ло­с­тей (галів) унаслідок уве­ден­ня фер­ментів сли­ни під час жив­лен­ня. На ниж­нь­о­му боці ли­ст­ка ут­во­рю­ють­ся за­гли­би­ни, гу­с­то вкриті во­ло­с­ка­ми, — так звані ереніуми, в яких і жи­вуть кліщі. Про­тя­гом ве­ге­тації роз­ви­вається декілька (до чо­ти­рь­ох) по­колінь. Рідко по­шко­д­жує пло­ди. Із кінця серп­ня до се­ре­ди­ни ве­рес­ня (за­леж­но від регіону) відбу­вається міграція шкідни­ка під лу­соч­ки бру­нь­ок, де він і зи­мує.

Горіхо­вий га­ло­вий кліщ — по­шкод­­жує ли­ше на­са­д­жен­ня горіха. По­ши­ре­ний у пра­во­бе­реж­них рай­о­нах Лісо­сте­пу та Сте­пу, на Поділлі. Ниж­чу чи­­се­ль­­ність на­разі спо­с­теріга­ють на Поліссі та в Цен­т­ральній Ук­раїні.

Жив­ля­чись на листі, кліщі вик­ли­ка­ють гли­бокі па­то­логічні зміни. Найбільше по­тер­па­ють мо­лоді та се­ред­нь­овікові де­ре­ва: пе­ред­час­но опа­дає ли­с­тя, спо­с­терігається їхнє за­галь­не пригнічен­ня, зни­жується про­дук­тивність у на­ступні ро­ки, погіршується де­ко­ра­тивність де­­рев. Де­які фахівці вва­жа­ють, що горіхо­вий га­ло­вий кліщ є носієм бак­теріаль­них хво­роб, зо­к­ре­ма бак­теріаль­ної пля­ми­с­тості горіха. Бо­ро­ти­ся з цим шкідни­ком до­сить важ­ко, ад­же в місцях по­шко­д­жен­ня він ут­во­рює га­ли — ве­ликі ок­руглі здут­тя, ли­с­тя зіспо­ду вкри­вається гу­с­тою жов­ту­ва­тою по­встю. В цьо­му по­встя­но­му по­критті (ереніумі) кліщі до­б­ре за­хи­щені — навіть більшість ака­ри­цид­них пре­па­ратів не ма­ють ви­ра­же­ної си­с­тем­ної дії. Оп­ти­мальні стро­ки бо­роть­би — тра­вень — по­ча­ток черв­ня, тоб­то період, ко­ли відбу­вається міграція та розмно­жен­ня кліщів у га­лах.

Горіх, пошкоджений гусеницею яблуневої плодожеркиЯб­лу­не­ва пло­до­жер­ка (Laspeyresia pomonella L., ряд Lepidoptera (Лу­с­ко­крилі), ро­ди­на Tortricidae (Ли­с­то­вій­ки)) — шкідник-поліфаг. По­ши­ре­ний в Ук­раїні по­всюд­но, по­шко­д­жує яб­лу­ню, гру­шу, ай­ву, аб­ри­кос, сли­ву, глід, ка­ш­тан, а фор­ма L. putaminana Strg — пло­ди во­лось­ко­го горіха.

В умо­вах Півдня Ук­раїни роз­ви­ва­єть­ся у двох по­коліннях: пер­ше — в травні — червні, а дру­ге — в липні — ве­ресні. Гу­се­ниці першого по­коління з’яв­ля­ють­ся на по­чат­ку черв­ня і по­шко­д­жу­ють мо­­ло­ді пло­ди, внаслідок чо­го ті опа­да­ють. Од­­­на гу­се­ни­ця мо­же по­псу­ва­ти до 10 плодів.

Ме­те­лик пло­до­жер­ки тем­но-сіро­го ко­ль­о­ру з тем­ни­ми по­пе­реч­ни­ми смуж­ка­ми та ве­ли­кою оваль­ною пля­мою жов­то-ко­рич­не­во­го ко­ль­о­ру, із зо­ло­ти­с­то-мідним бли­с­ком на вер­шині кри­ла, роз­мах крил — 18–20, до­вжи­на тіла — близь­ко 10 мм. Ме­те­ли­ки літа­ють у травні — червні, у вечірніх сутінках та вночі, а вдень не­ру­хо­мо си­дять на гілках та стов­бурі, зли­ва­ю­чись за ко­ль­о­ром із ко­рою. За нічної тем­пе­ра­ту­ри повітря по­над 15°С ме­те­ли­ки по­чи­на­ють відкла­да­ти яй­ця, розміщу­ю­чи їх по од­но­му на гла­денькій по­верхні ли­с­тя або плодів. Од­на сам­ка здат­на відкла­с­ти від 40 до 220 яєць.

Яй­ця ок­руглі, пласкі, білу­ва­то-про­зорі, діаме­т­ром 0,9–1,3 мм. Ембріо­наль­ний роз­ви­ток яй­ця, за­леж­но від тем­пе­ра­ту­ри, три­ває до 10 днів. Відро­д­жені гу­се­ниці — білу­ва­то-ро­жеві, за­в­довжки близь­ко 2 мм, із тем­ною голівкою. У міру жив­лен­ня, яке три­ває до 38 днів, та рос­ту гу­се­ниці на­бу­ва­ють інтен­сив­но-ро­же­во­го ко­ль­о­ру. По закінченні жив­лен­ня во­ни за­ляль­ко­ву­ють­ся в місцях роз­га­лу­жен­ня гілок, під ко­рою, біля ко­ре­не­вої ший­ки, під груд­ка­ми землі, в бур’янах. Ме­те­ли­ки другого по­коління з’яв­ля­ють­ся в липні, гу­се­ниці відро­д­жу­ють­ся про­тя­гом вось­ми-де­ся­ти днів від по­чат­ку льо­ту ме­те­ликів. 

Навколоплідник горіха, що пошкоджений гусеницею яблуневої плодожеркиНай­ш­ко­до­чинніші — гу­се­ниці другого по­коління, які відро­д­жу­ють­ся про­тя­гом серп­ня. Про­ни­ка­ю­чи все­ре­ди­ну горіха че­рез ос­но­ву пло­ду, виїда­ють йо­го яд­ро. Ча­с­ти­на по­шко­д­же­них плодів мо­же пе­ред­час­но опа­с­ти, а ті, що за­­­ли­ша­ють­ся на де­ре­вах, утра­ча­ють свою то­варність. Зи­мує шкідник у фазі ля­леч­ки в па­ву­тин­но­му ко­коні під ко­рою та в ґрунті.
Для за­хи­с­ту вро­жаю від яб­лу­не­вої пло­до­жер­ки потрібно постійно про­во­ди­ти фіто­санітар­ний моніто­ринг шкідни­ка за до­по­мо­гою фе­ро­мон­них па­с­ток. Оскільки ме­те­ли­ки літа­ють ви­со­ко, па­ст­ки слід розміщу­ва­ти у верхній ча­с­тині кро­ни. У не­ве­ли­ких на­са­д­жен­нях па­ст­ки вивішу­ють із роз­ра­хун­ку 1 шт./100 кв. м, на ве­ли­ких ма­си­вах — 1 шт./2 га. Па­ст­ки пе­ревіря­ють раз на три дні. За відло­ву по­над п’яти ме­те­ликів на тиж­день че­рез 7–14 днів ре­ко­мен­дується про­ве­с­ти об­роб­ку пе­с­ти­ци­да­ми (їх за­сто­со­ву­ють у період відро­д­жен­ня гу­се­ниць, по­ки во­ни ще не встиг­ли по­тра­пи­ти у плід). Як­що кількість відлов­ле­них на па­ст­ку ме­те­ликів мен­ша за по­ро­го­ву, за­сто­су­ван­ня пе­с­ти­цидів не­доцільне.

Один зі спо­собів ре­гу­лю­ван­ня чи­­сель­­­­­ності яб­лу­не­вої пло­до­жер­ки в невеликих горіхових садах — ма­со­ве відлов­лю­ван­ня самців на фе­ро­монні па­ст­ки. Для відло­ву ме­те­ликів потрібно ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти од­ну па­ст­ку на од­не до­рос­ле де­ре­во або на два-три мо­ло­дих. У міру за­пов­нен­ня клей­о­вої вклад­ки в пастці її або очи­ща­ють, або заміню­ють. Вар­то вра­хо­ву­ва­ти, що по­зи­тивні ре­­зу­ль­та­ти мож­на очіку­ва­ти, про­во­дя­чи ма­­со­ве відловлювання ме­те­ликів декілька років поспіль. У будь-яко­му разі за­сто­су­ван­ня фе­ро­мон­них па­с­ток за­без­пе­чить зни­щен­ня ча­с­ти­ни самців і тим са­­мим знач­но по­сла­бить по­пу­ляцію шкід­ни­ка. За не­знач­но­го за­се­лен­ня на­­са­д­жень яб­лу­не­вою пло­до­жер­кою ви­ко­ри­с­то­ву­ють хар­чові па­ст­ки (збро­д­жені со­лодкі роз­чи­ни си­ропів, ва­рен­ня, квасів) та ло­вильні по­яси, а та­­кож про­во­дять обов’яз­ко­ве зби­ран­ня та зни­щен­ня падалиці. До по­чат­ку льо­ту ме­те­ликів (при­близ­но у квітні) слід уваж­но ог­ля­ну­ти ко­ру де­рев, її роз­ще­ли­ни, особ­­­ли­во в нижній ча­с­тині стов­бу­ра, та зни­щи­ти зи­му­ючі ко­ко­ни з ля­леч­ка­ми. 

Хімічний за­хист на­са­д­жень горіха від яб­лу­не­вої пло­до­жер­ки є до­сить про­бле­ма­тич­ним. Це по­яс­нюється тим, що пло­ди горіха містять олії, в яких мо­жуть роз­­­­чи­ня­ти­ся та ут­ри­му­ва­ти­ся фо­с­фо­р­ор­­га­нічні та де­які інші інсек­ти­ци­ди. Як варіант де­ре­ва захищають біопре­па­ра­та­ми на ос­нові авер­мек­ти­нів, що ви­роб­ля­ють Streptomices aver­mitilis, Pseu­­­­domonas aureofaciens і Bacillus thuringiensis.

На жаль, на­разі не­має пе­с­ти­цидів, доз­во­ле­них для за­хи­с­ту на­са­д­жень горіха від шкідли­вих ор­ганізмів. То­му гос­по­дар­ни­кам варто до­кла­да­ти ба­га­то зу­силь для по­пе­ре­д­жен­ня за­се­лен­ня де­рев шкідни­ка­ми, ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи при цьо­му аг­ро­технічні й ме­ханічні за­хо­ди за­хи­с­ту, на­ве­дені ви­ще. Для зни­щен­ня шкідників, які ма­со­во роз­ве­лись у на­са­д­жен­нях, ре­ко­мен­дуємо за­сто­со­ву­ва­ти хімічні пре­па­ра­ти, зо­к­ре­ма із груп лямб­да-ци­га­ло­т­ринів, тіаме­ток­самів, тіак­ло­­­придів, хло­ран­т­раніліпролів, що доз­во­лені для за­хи­с­ту пло­до­вих куль­тур. Зва­жа­ю­чи на те, що нор­ми і спо­со­би об­­роб­ки ци­ми пре­па­ра­та­ми мо­жуть різни­тись за­леж­но від ви­роб­ни­ка, вар­то ке­ру­ва­тись відповідни­ми інструкціями. 

Гілка горіха, що ушкоджена АБМУ 2015 році на горіхо­вих де­ре­вах до­сить ак­тив­но роз­ви­вав­ся аме­ри­кансь­кий білий ме­те­лик (Hyphantria cunea Dr., ряд Lepidoptera, ро­ди­на Вед­ме­диці (Arctidae)), який на­ле­жить до об’єктів внутрішньо­го ка­ран­ти­ну.

Аме­ри­кансь­кий білий ме­те­лик (АБМ) є шкідни­ком-поліфа­гом, що по­шко­д­жує (за різни­ми дже­ре­ла­ми) 250–300 видів рос­лин. Най­частіше — це пло­дові де­ре­ва, во­лось­кий горіх, бу­зи­на, хміль, ви­но­град.

Ви­со­ка шко­до­чинність АБМ полягає в здат­ності гу­се­ниць повністю об’їда­ти ли­с­тя на рос­ли­нах, які во­ни опо­­­­­­­ви­ва­ють па­ву­ти­ною, ут­во­рю­ю­чи гніз­­­­­­­­да. Через по­шко­д­жен­ня ли­ст­ко­вої по­­­верхні зни­жується фо­то­син­те­тич­на діяльність рос­лин, по­ру­шу­ють­ся про­це­си обміну, що, своєю чер­гою, впли­ває на вро­жайність, зи­мостійкість, за­­хис­­ні функції і ча­с­то стає при­чи­ною за­ги­белі на­са­д­жень.

Роз­ви­вається шкідник у двох по­коліннях. Зи­му­ють ля­леч­ки під відста­лою ко­рою де­рев, у роз­га­лу­женні гілок та щіли­нах, рос­лин­них решт­ках, інших за­хи­ще­них місцях. У при­род­них умо­вах во­ни ви­т­ри­му­ють мо­ро­зи до -30°С, але ду­же чут­ливі до різких пе­ре­падів тем­пе­ра­тур у вес­ня­ний період.

Ме­те­ли­ки виліта­ють на­прикінці квітня — в першій де­каді трав­ня, ве­дуть сутінко­вий спосіб жит­тя. У цій стадії шкідник сніжно-білий, із роз­ма­хом крил 25–35 мм, у де­я­ких ек­земп­лярів — навіть до 40–50 мм, до­вжи­на тіла — 9–15 мм. Жи­вить­ся не­кта­ром квіту­чих рос­лин і шко­ди не за­вдає. Сам­ки відкла­да­ють яй­ця куп­ка­ми по 200–350 ек­земп­лярів, пе­ре­важ­но на нижній бік листків. Од­на сам­ка спро­мож­на відкла­с­ти до 1500 яєць. Відкла­дені яй­ця ку­лясті, гла­денькі, го­лу­бу­ваті або жов­ту­ваті, діаме­т­ром 0,5–0,6 мм. Відро­д­жен­ня гу­се­ниць відбу­вається че­рез 14–25 днів. Гу­се­ниці мо­лод­шо­го віку ма­ють зе­ле­ну­ва­то-жов­те за­барв­лен­ня, з віком во­ни на­бу­ва­ють ко­рич­ню­ва­то­го ко­ль­о­ру з чор­ни­ми бо­ро­дав­ка­ми на спині та оран­же­ви­ми — на бо­ках. Груд­ний щи­ток і че­ревні ніжки чор­но­го ко­ль­о­ру.

Відро­д­жені гу­се­ниці жив­лять­ся тка­ни­на­ми листків, ске­ле­ту­ю­чи їх. Одра­зу після відро­д­жен­ня во­ни фор­му­ють на гілках горіха гніздо, в яко­му жив­лять­ся та роз­ви­ва­ють­ся про­тя­гом 1,5 міся­ця. Гу­се­ниці пер­шо­го-дру­го­го віків ут­во­рю­ють гніздо з декількох ли­с­точків, обпліта­ю­чи їх па­ву­ти­ною, де й три­ма­ють­ся ра­зом усе­ре­дині цих па­ву­тин­них гнізд. Гу­се­ниці тре­ть­о­го-чет­вер­то­го віків — ок­ре­ми­ми гру­па­ми, але все ще в ме­жах од­но­го гнізда, яке на той час знач­но збільшується, і про­дов­жу­ють виділя­ти па­ву­ти­ну. За зрізу­ван­ня та­ко­го гнізда гу­се­ниці ут­ри­му­ють­ся в па­ву­тині й не ви­па­да­ють. Гу­се­ниці п’ятого віку жи­вуть усе­ре­дині гнізда, але па­ву­ти­ну вже не про­ду­ку­ють (наприкінці цьо­го віку гу­се­ниць гніздо мо­же ся­га­ти 1–1,5 м у діаметрі), а шо­с­то­го віку — три­ма­ють­ся гнізда все рідше (во­ни роз­пов­за­ють­ся най­б­лиж­чи­ми ли­ст­ка­ми). Гу­се­ниці сьо­мо­го віку за­се­ля­ють уже всю кро­ну рос­ли­ни і жи­вуть та жив­лять­ся по­одинці. Ча­с­то (за спа­лахів розмно­жен­ня) гу­се­ниць стар­ших віків мож­на по­­­­­ба­чи­ти на стов­бу­рах де­рев, пар­ка­нах та стінах бу­динків.

Гніздо АБМ на гілці горіхаПо закінченні жив­лен­ня гу­се­ниці за­­­ля­­­­­ль­ко­ву­ють­ся. Ля­леч­ка ли­­мон­но-жов­та, з ча­сом стає тем­но-ко­рич­­­не­вою, за­вдовжки 8–15 мм, пе­ре­бу­ває в пух­ко­му бруд­но-сіро­му ко­коні. Стадія ля­­леч­­ки три­ває до 20 діб. У липні з’яв­ля­ють­ся ме­те­ли­ки другого по­ко­лін­ня, які вирізня­ють­ся ви­со­кою пло­до­ви­тістю — сам­ка відкла­дає до 2500 яєць. Закінчив­ши жив­лен­ня, гу­се­ниці цьо­го по­коління за­ляль­ко­ву­ють­ся у ве­ресні — жовтні і в цій стадії зи­му­ють. 

Си­с­те­ма за­хи­с­ту на­са­д­жень — ка­ран­тин­­ні, аг­ро­технічні, хімічні та біо­ло­­гічні за­­­хо­­­­­ди, спря­мо­ва­ні на об­ме­жен­ня чи­сель­ності шкідни­ка та за­по­бі­ган­ня по­ши­рен­ню йо­го те­ри­торією країни. 

До ка­ран­тин­них за­ходів на­ле­жать: вве­ден­ня ка­ран­ти­ну на те­ри­торіях, де ви­яв­ле­но шкідни­ка; постійні об­сте­жен­ня на­са­д­жень і зни­щен­ня йо­го в осе­ред­­ках ви­яв­лен­ня.
Аг­ро­технічні за­хо­ди вклю­ча­ють: про­­ріджен­ня кро­ни; ви­да­лен­ня, зрізу­ван­ня та зни­щен­ня гілок із гнізда­ми гу­се­ниць; куль­ти­вацію міжрядь для бо­роть­би з бур’яна­ми; піджив­лен­ня на­са­д­жень. Хімічні й біологічні за­хо­ди бо­роть­би з аме­ри­кансь­ким білим ме­те­ли­ком за по­тре­би за­сто­со­ву­ють про­ти кож­ної ге­не­рації шкідни­ка в період роз­вит­ку гу­се­ниць мо­лод­ших віків. Як пра­ви­ло, до об­роб­ки хімпре­па­ра­та­ми вда­ють­ся для зни­щен­ня гу­се­ниць першого по­коління. За­со­би за­хи­с­ту про­ти гу­се­ниць другої ге­не­рації оби­ра­ють за­леж­но від інтен­сив­ності роз­вит­ку та чи­сель­ності шкідни­ка, згідно з «Пе­реліком пе­с­ти­цидів і аг­рохімікатів, доз­во­ле­них до ви­ко­ри­с­тан­ня в Ук­раїні». Для за­побіган­ня по­ши­рен­ню шкідни­ка в на­са­д­жен­нях горіха слід якісно про­во­ди­ти за­хисні за­хо­ди й на інших сусідніх пло­до­вих куль­ту­рах.

Оскільки аг­робіоце­ноз горіхо­вих на­са­д­жень завжди має пев­ний за­пас шкідли­вих ор­ганізмів — збуд­ників хво­роб та шкідників, для кон­тро­лю їхньої чи­сель­ності та збе­ре­жен­ня де­рев обов’яз­ко­вим за­хо­дом є про­ве­ден­ня фіто­санітар­но­го моніто­рин­гу та поєднан­ня різних ме­тодів за­хи­с­ту — аг­ро­технічно­го, біологічно­го й хімічно­го.

 

М. Кон­стан­ти­но­ва, канд. с.-г. на­ук, кон­суль­тант

 

Інформація для цитування

Небезпечні шкідники волоського горіха на Півдні України/ М. Константинова // Пропозиція. — 2017. — № 2. — С. 156-158

Інтерв'ю
Юрий Крутько
25 квітня керівнику районної організації ГО «Аграрна самооборона України» в Кропивницького районі Віталію Береговому серед білого дня в обласному центрі спалили автомобіль. Сталося це після того, як «Аграрна самооборона України» втрутилася... Подробнее
Наразі багато країн світу шукають спосіб, як поліпшити екологічні умови та знайти нові джерела енергії. Одним із рішень цієї глобальної проблеми є вирощування унікального дерева, яке вже відоме у всьому світі під назвою «павловнія». Це... Подробнее

1
0