Сорти яблуні, стійкі до борошнистої роси

Борошниста роса за останні десятиріччя стала однією з найпоширеніших та найбільш небезпечних хвороб плодових культур. Вона уражує молоді тканини листків, пагонів, які покриваються білим борошнистим нальотом, відстають у рості, засихають та опадають. Інфіковані суцвіття не утворюють плодів, а сформовані зав’язі швидко обсипаються. Ця хвороба може знизити врожай яблук на 40–60%.

ПРОЯВИ ХВОРОБИ

Борошниста роса — гриб, що уражує листки, молоді пагони, суцвіття, рідше — зав’язь і плоди. Збудником захворювання є гриб, який належить до класу Fscjmycetes, порядку Erysiphales. Крім яблуні, він іноді уражує й грушу.

Перші ознаки хвороби з’являються відразу після розпускання бруньок. Прояви первинної інфекції у вигляді борошнисто-білого нальоту виникають на розетках молодих листків і суцвіттях. Листки деформуються та стають ланцетоподібними, листкові пластинки закручуються краями вниз, грубшають, втрачають тургор і засихають.

Уражені суцвіття відстають у розвитку, цвітуть недружно, тичинки та пелюстки на їхніх квітках деформуються, пелюстки стають жовто-зеленими. Потім квіти засихають і опадають, не утворюючи зав’язі. Іноді на молодій зав’язі з’являється борошнистий наліт, який згодом зникає, унаслідок чого на шкірці плодів, якщо ті й далі розвиваються, залишається слід від міцелію — сітка.

Особливо сильно хворіють такі високоцінні сорти, як Ренет Симиренка, менш уражуються Ренет Шампанський, Старкінг, Шафран літній. Улітку хвороба поширюється спорами, а взимку патогенна грибниця міститься в уражених бруньках, на корі дерева.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Закладаючи сад, варто зважати на стійкість сортів до борошнистої роси. Протягом чотирьох років на Дослідній станції помології ім. Л.П. Симиренка провадили дослідження сортів і гібридних елітних форм власної селекції на ураження борошнистою росою (Podosphaeria Leucotricha Salm.). Зокрема, було встановлено, що в умовах правобережної частини Західного Лісостепу (Дослідна станція помології ім. Л.П. Симиренка) виявлено деякі сорти з повною польовою стійкістю проти цієї хвороби, а саме: Оригінальне, Мир, Дебют, Вікторія, Вікторія нова, Либідь. Навіть за порушення системи хімічного захисту в епіфітні роки пагони й листки цих дерев уражувались не більше ніж на 1 бала (за дев’ятибальною шкалою).

Є група сортів з дуже слабкою (1–2 бала) сприйнятливістю до цієї хвороби: Мавка, Слава переможцям, Даринка, Алкмене, Амулет, Глостер, Граф Еззо, Джеймс Грів, Едера, Мелба, Перлина Києва, Редфрі, Ревена, Топаз.

Серед вирощуваних сортів із достатньо високою стійкістю виявлено, зокрема, такі: Внучка, Папіровка, Росавка, Флоріна, Благодать, Власта, Пламенне, Пепінка золотиста, Ровесник, Ювілейне МІС, Арбат, Делішес, Вільямс Прайд, Гала Маст, Гарант, Глостер, Голд Раш, Едера, Імрус, Скіфське золото, Ревена, Редфрі, Ремо, Лігол, Перлина Києва, Пінова. В епі­фітні роки навіть за значного порушення системи хімічного захисту пагони й листки їхніх дерев уражуються не більш ніж на 2–4 бала.

Група сортів, що мають середню сприйнятливість (ступінь ураження — 4–6 бала), включає такі: Любава, Мліївчанка осіння, Гетьманське, Фортуна, Орбіта, Ренет Симиренка, Ренет мліївський, Сапфір, Світанок Млієва, Симиренківець, Айдаред, Аскольда, Голд Раш, Джонатан, Джонаголд, Елстар, Імант, Лодел, Пінова, Ремо.

Велику зацікавленість становлять сорти з комплексною стійкістю проти грибних хвороб. Упродовж років досліджень ми виокремили цілу низку сортів яблуні з високою стійкістю проти двох і більше таких захворювань. Слід зазначити, що комплексна стій­кість більш характерна для нових сор­тів, аніж виведених у 40–60-х роках.

Із-поміж добре відомих і популярних, а також нових сортів найвищою стійкістю проти найпоширеніших грибних хвороб (парша, борошниста роса та бура плямистість) відзначаються такі як: Акане, Алкмене, Дебют, Джеймс Грів, Делічія, Катя, Мир, Перлина Києва, Прима, Росавка, Теремок, Едера та ін.

РЕКОМЕНДОВАНІ СОРТИ

Оригінальне — літнього строку достигання. Дерево середньоросле з кулястою середньозагущеною кроною. На підщепі М 7 у пору плодоношення вступає на третій рік. Плоди середнього розміру та більшого за середній (150–170 г), достатньо одномірні, видовжено-округлоконічні, зеленувато-жовті, інколи з рожевуватим рум’янцем на незначній частині поверхні, на сонячному боці. Шкірочка середньої товщини. М’якоть жовтувато-кремова із зеленуватими прожилками, щільна, дуже соковита (8–8,5 бала). Знімальна стиглість плодів настає через тиждень-два після достигання Папіровки залежно від погодних умов.

Цінність: швидкоплідність, зимостійкість, невибагливість до умов вирощування, висока врожайність, стійкість проти хвороб, а також високі товарні якості плодів. Перспективний для Західного та Центрального Лісостепу.

Дебют — сорт ранньозимового строку достигання. Дерево середньоросле, з колоноподібною формою крони. Плоди округлоконічні, масою 150 г, зеленувато-жовті з рум’янцем на сонячному боці. М’якоть світло-жовта, щільна, дрібнозерниста, ароматна й дуже соковита. Дегустаційна оцінка — 8– 8,5 бала. Стійкість до грибних хвороб висока.

Цінність: стійкість до грибних хвороб і висока зимостійкість.

Делічія — ранньоосінній сорт американської селекції. Дерево середньоросле, з широкоовальною кроною в молодому віці та округлою, компактною, негустою — у плодоносному. Плодоносить переважно на кільчатках, списиках і плодових прутиках.

Плоди більші за середні, масою 150–190 г, середньої одномірності, зеленувато-жовті, з темно-червоним розмито-смугастим рум’янцем на більшій частині поверхні, має незначну кількість дрібних, ледь помітних під шкірочкою цяточок. Шкірочка тонка, середньої міцності, гладенька, блискуча. М’якоть біла, окремими роками — рожевувато-біла, дрібнозерниста, середньої щільності, соковита, відмінного кисло-солодкого смаку. Дегустаційна оцінка — 8,4–8,6 бала. Знімальна й споживча стиглість плодів настає в першій декаді вересня. В холодильнику яблука зберігаються протягом 1,5–2,5 місяця. Транспортабельність добра. Використовують переважно свіжими, а також для виготовлення натуральних соків.

Цінність: високі показники зимостійкості, стійкості проти парші, борошнистої роси та бурої плямистості, скороплідність і врожайність, стабільне плодоношення, відмінна товарна й споживча якість плодів.

Мир — сорт зимового строку достигання. Дерево середньоросле з кулястою середньозагущеною кроною. Пагони середньої довжини й товщини. Цвіте в середні строки. В пору плодоношення на підщепі М 7 вступає на третій-четвертий рік, на підщепі М 9 — на другий-третій рік вирощування в саду.

Плід за розміром більший за середній, масою 150–180 г, одномірний, ширококулястоконічний, жовтий із незначним світло-червоним штрихуватим рум’янцем. Середня врожайність на підщепі М 9 — понад 30 т/га. У Лісостепу України знімальна стиглість плодів настає у третій декаді вересня — першій декаді жовтня. Транспортабельність висока. У звичайному сховищі зберігається до квітня, в холодильнику — до травня-червня.

Цінність: скороплідність, невибагливість до умов вирощування, висока врожайність, зимостійкість, висока стійкість до парші та борошнистої роси, а також високі товарні й смакові якості плодів.

Катя — літній сорт шведської селекції. Дерево середньоросле з компактною широкоовальною або округлою кроною середньої загущеності, яку утворюють скелетні гілки середньої міцності, із піднесеними кінцями, які відходять від стовбура під кутом 40–80°. Плодоносить на кільчатках, плодових прутиках, однорічних приростах. На середньорослій підщепі починає плодоносити на третій рік. Плодоносить стабільно.

Плоди середніх розмірів, масою 119–140 г, одномірні, округлоконічні, зеленувато-жовті, з яскраво-червоним розмитим рум’янцем майже по всій поверхні. Шкірочка тонка, щільна, еластична, гладенька, блискуча. М’якоть світло-кремова, щільна, дрібнозерниста, соковита, доброго кисло-солодкого смаку. Дегустаційна оцінка — 7,5–8 бала. Знімальна й споживча стиглість плодів настає в другій-третій декаді серпня. В холодильнику зберігаються до двох місяців. Транспортабельність висока. Використовують переважно свіжими, а також на переробку.

Цінність: зимостійкість вища за середню, стійкість проти парші досить висока, до борошнистої роси — вища за середню, скороплідність, стабільна та висока врожайність. Перспективний для Західного й Центрального Лісостепу та Північного Полісся.

Перлина Києва — зимовий сорт, одержаний 1984 року в УкрНДІ садів­ництва. Дерево сильноросле, з широкопірамідальною ажурною кроною, утвореною міцними гілками, що відходять від стовбура під середньо гострим кутом, кінці їх спрямовані вгору. Плодоносить на кільчатках і верхівках однорічних приростів.

Плоди за розміром вищесередньої величини та великі, масою 160–225 г, одномірні, конічні з ребристою верхів­кою, світло-зелені, з яскравим темно- червоним розмитим рум’янцем на 2/3–4/5 поверхні плоду та сизим нальотом. Шкірочка середньої товщини, щільна, суха, еластична. М’якоть зеленувато-кремова, дрібнозерниста, щільна, соковита, кисло-солодка. Дегустаційна оцінка — 7,4–7,6 бала. Знімальна стиглість плодів настає у третій декаді вересня, споживча — на початку листопада, в холодильнику зберігаються п’ять-шість місяців.

Цінність: висока зимостійкість, імунність до п’яти рас парші, висока стійкість до борошнистої роси, бурої плямистості та плодової гнилі.

Едера — зимовий сорт української селекції, одержаний 1984 року в УкрНДІ садівництва. Дерево сильно- та швидкоросле, з широкопірамідальною середньозагущеною кроною, утвореною міцними гілками, що відходять від стовбура під середньогострим кутом. Тип плодоношення змішаний.

Плоди вищесередньої величини та великі, масою 160–220 г, одномірні, ширококонічні, ребристі по всій висоті плоду, зеленувато-жовті, з оранжево- червоним розмитим рум’янцем на більшій частині поверхні. М’якоть жовто-кремова, дрібнозерниста, середньої щільності, ароматна, соковита, гармонійного кисло-солодкого смаку. Дегустаційна оцінка — 7,6–7,8 бала. Знімальна стиглість настає у другій- третій декаді вересня, споживча — в січні. В холодильнику плоди зберігаються протягом семи-восьми місяців. Транспортабельність висока.

Цінність: висока зимостійкість, імунність до п’яти рас парші, висока стійкість проти борошнистої роси та бурої плямистості.

Біологічний потенціал сортів, імунних і високостійких проти грибних хвороб, є гарантією стабільних урожаїв санітарно безпечних і дешевших плодів навіть за умови дії несприятливих природних і агротехнічних чинників.

В. Волошина, канд. с.-г наук,

Дослідна станція помології

ім. Л.П. Симиренка ІС НААН України

журнал «Пропозиція», №6, 2019 р.