Спецможливості
Технології

Шкідники виноградників

05.05.2021
2962
Шкідники виноградників фото, ілюстрація

Частка витрат на захист насаджень у технології вирощування винограду сягає 70%, адже недооцінка фітосанітарного стану може призвести до повної втрати потенційного врожаю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З 400 зареєстрованих на плодових культурах видів шкідників економічно значимі близько 30 видів. Серед них регульовані — гронова, двовилітна та виноградна листовійки, п’ядуни, філоксера, численні види клі­щів. Однак на фоні основних шкідників у ампелоценозах відбувається трансформація непомітних видів фітофагів у економічно домінуючі. Серед них — бавовникова совка, американський білий метелик, оленка волохата, бронзівка золотиста, цикадка біла та інші види.

Бавовникова совкаНа виноградниках України останнім часом значно зросла шкідливість гусениць лускокрилих шкідників (ряд Lepidoptera). Оскільки бавовникова совка (Helicoverpa armigera Hb.) — порівняно новий шкідливий об’єкт на виноградниках, зупинимося детальніше на біології розвитку цього шкідника. Бавовникова совка — поліфаг, вона шкодить томатам, баклажанам, перцю, квасолі, кукурудзі, декоративним рослинам. Живиться і бур’янами: блекотою, пасльоном чорним, дурманом, лободою. А останніми роками активно поширюється на виноградниках Північного Причорномор’я.

Зимує у фазі лялечки в ґрунті на глибині до 10 см. На Півдні України метелик вилітає в кінці третьої декади травня — на початку червня. Літ шкідника триває понад 40 днів. Одна самка здатна репродукувати до 2700 яєць, які вона відкладає по одному на листя та суцвіття винограду. Спочатку гусениці живляться на рослинному органі, де були відкладені яйця, пізніше мігрують на суцвіття. Розвиток гусениці триває від 12 до 23 днів. Дорослі гусениці спускаються на павутинці на ґрунт, де й заляльковуються. Повний цикл розвитку влітку триває близько 40 днів.

На Півдні України останніми роками розвивається три повних покоління бавовникової совки, але істотних збитків завдає друге та третє. Гусениці молодшого віку вигризають округлі отвори в шкірці винограду, дорослі — повністю виїдають м’якоть, забруднюючи гроно своїми екскрементами. Внаслідок пошкодження бавовниковою совкою гроно втрачає товарну цінність, продукція стає непридатна для споживання та переробки. На пошкоджених гронах активно розвиваються гнилі, які в окремих випадках повністю їх знищують.

Небезпека розвитку бавовникової совки на виноградниках полягає в тому, що строки проведення захисних заходів не збігаються з термінами проведення захисних заходів проти першого покоління гронової листовійки, які, зазвичай, проводять у більшості господарств Півдня України, що спричиняє додаткові грошові витрати.

Основними заходами захисту виноградних насаджень від бавовникової совки є превентивні: глибока зяблева оранка, культивація міжрядь у період масового заляльковування гусениць, знищення бур’янів, оскільки гусениці часто розвиваються на пасльонових, щирицевих, лободових. У разі заселення шкідником 8–10% виноградних кущів потрібне застосування відповідних інсектицидів.

Імаго американського білого метеликаДо ентомологічних об’єктів внутрішнього карантину належить ще один представник лускокрилих — американський білий метелик (Hyphantria cunea Dr., ряд Lepidoptera, родина Ведмедиці — Arctidae), який останніми роками досить активно розвивається на виноградниках.

Характерною ознакою родини є те, що дорослі метелики-ведмедиці переважно білого або жовтого кольору або ж мають складне яскраве чи жовте забарвлення. На тілі гусениць є товсті пучки волосків, за що їх і названо ведмедицями. Ці гусениці часто потрапляють нам на очі в кінці літа, коли вони швидко пересуваються по землі в пошуках затишних місць для побудови кокона та заляльковування.

Американський білий метелик (АБМ) також є шкідником-поліфагом, що пошкоджує (за різними джерелами) 250–300 видів рослин. Найчастіше — плодові дерева, волоський горіх, бузину, хміль, виноград.

Поширення шкідника відбувалось із Північної Америки. До Європи, а саме до Угорщини, АБМ потрапив 1940 року, а в Україні, зокрема в Закарпатській області, його зареєстрували як об’єкт внутрішнього карантину 1952 року.

Гусениця американського білого метеликаВисока шкодочинність американського білого метелика полягає у здатності гусениць повністю об’їдати листя на рослинах, які шкідник оповиває павутиною, утворюючи гнізда. Пошкодження листкової поверхні рослин знижує їхню фотосинтетичну діяльність, порушує процеси обміну, що в свою чергу впливає на врожайність, зимостійкість, порушує захисні функції і часто стає причиною загибелі насаджень.

Розвивається шкідник у двох поколіннях. Зимують лялечки під відсталою корою, у розгалуженні гілок та щілинах дерев, рослинних рештках, інших захищених місцях. Лялечки в природних умовах витримують значне зниження температури — до -30°С, але дуже чутливі до різких температурних перепадів у весняний період.

Метелики вилітають у кінці квітня — в першій декаді травня, ведуть сутінковий спосіб життя. Метелик сніжно-білий, із розмахом крил 25–35 мм, а в деяких екземплярів — до 40–50 мм, довжина тіла — 9–15 мм, живиться нектаром квітуючих рослин, але шкоди їм не завдає. Іноді трапляються екземпляри з чорними або коричневими цятками на крилах. Голова покрита щільними довгими волосками, основа вусиків чорна з білими лусочками, у самців вони гребінчасті, у самок — ниткоподібні.

Самки відкладають яйця купками по 200–350 екземплярів, переважно на нижню сторону листків. Одна самка спроможна відкласти до 1500 яєць.

Кокони американського білого метелика в тріщинах тариВідроджені гусениці живляться тканинами листків, скелетуючи їх. В утворених на пагонах винограду гніздах гусениці розвиваються протягом 1,5 місяця. Фахівці відзначають, що відразу після відродження гусениці починають живитись і формувати гніздо. Гусениці першого-другого віків утворюють гніздо з декількох листочків, обплітаючи їх павутиною. В кінці 5-го віку гусениць гніздо може сягати розміру 1–1,5 м у діаметрі. Молоді гусениці (першого-другого віків) тримаються разом усередині павутинних гнізд. Гусениці третього-четвертого віків тримаються окремими групами, але все ще в межах одного гнізда, яке на той час значно збільшується, і продовжують виробляти павутину. За зрізування такого гнізда гусениці утримуються в павутині й не випадають. Гусениці п’ятого віку живуть усередині гнізда, але павутину вже не продукують, шостого — тримаються гнізда все рідше (вони розповзаються на найближчі листки), а сьомого — заселяють уже всю крону рослини й живуть та живляться поодинці. Часто (за спалахів розмноження) гусениць старших віків можна побачити на стовбурах дерев, парканах та стінах будинків.

За високої чисельності на виноградних кущах вони обплітають павутиною грона та пошкоджують зелені ягоди винограду. Дорослі гусениці досягають довжини 30–40 мм, покидають гнізда та оголені до жилок листки й мігрують на сусідні кущі винограду. В результаті завданої шкоди ослаблені виноградні рослини погано витримують умови зими, через що можуть декілька років поспіль не плодоносити.

Після закінчення живлення гусениці заляльковуються. Лялечка американського білого метелика лимонно-жовтого кольору, з часом стає темно-коричневою, завдовжки 8–15 мм, перебуває у пухкому брудно-сірому коконі. Стадія лялечки триває до 20 діб. У липні з’являються метелики другого покоління, які вирізняються високою плодовитістю — самка відкладає до 2500 яєць. Закінчивши живлення, гусениці другого покоління заляльковуються у вересні-жовтні (у цій стадії і зимують).

Поширення американського білого метелика відбувається, в основному, транспортними засобами під час перевезення сільськогосподарської продукції та промислових вантажів. Середні темпи поширення шкідника в країні перевищили 200 км на рік.

Система захисту насаджень включає карантинні, агротехнічні, хімічні та біологічні заходи спрямована на обмеження чисельності шкідника та перешкоджання його поширенню територією країни.

До карантинних заходів належать: уведення карантинного стану на територіях, де виявлено шкідника, постійні обстеження насаджень та знищення шкідника в осередках виявлення.

Агротехнічні заходи включають: обламування пагонів винограду задля прорідження крони, видалення прикореневої порослі, зрізування та знищення пагонів із гніздами гусениць, культивацію міжрядь для боротьби з бур’янами, підживлення насаджень рекомендованими добривами.

Хімічні та біологічні заходи боротьби проти американського білого метелика застосовують у разі потреби проти кожної генерації шкідника в період розвитку гусениць молодших віків. Хімічні засоби застосовують зазвичай проти гусениць першого покоління. Засоби захисту проти гусениць другої генерації обирають залежно від інтенсивності розвитку та чисельності шкідника згідно з Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.

Жуки ріпакового квіткоїдаОстаннім часом на виноградниках Півдня України поширені жуки-квіткоїди: зокрема, ріпаковий, а також оленка волохата, бронзівка золотиста.

Ріпаковий квіткоїд (Meligethes aeneus F.) шкодить практично на всіх виноградних насадженнях. Зимують жуки на поверхні ґрунту під рослинними рештками. Рано навесні живляться квітами рослин-першоцвітів (мати-й-мачухи, кульбаби, жовтецю), пізніше — плодових та винограду. Самки відкладають яйця в нерозпуклі бутони. Розвиток личинки триває 20–30 днів. У кінці червня — на початку липня з’являються жуки нового покоління, які живляться квітами різних рослин і йдуть на зимівлю. В умовах Півдня України розвивається в двох-трьох генераціях. Економічний поріг шкідливості в різних кліматичних зонах становить від 2 до 10 екз./рослину. Масовий розвиток шкідника на Півдні України відзначали 2011–2012 рр., в окремих господарствах для регулювання чисельності були проведені додаткові обмежувальні обробки інсектицидами.

Оленка волохатаОленка волохата (Epicometis hirta Poda) — жук із родини пластинчастовусих (Scarabeidae) належить до групи бронзівок (Cetoniinae). Комаха поширена в усіх зонах виноградарства та садівництва України, а останніми роками її вважають найчисельнішим та найшкідливішим видом у степовій та лісостеповій зонах.

Це чорно-коричневий жук, його тіло завдовжки 9–11 мм та завширшки 6–8 мм, все вкрите щільними жовтувато-сірими волосками, що надають йому сірого відтінку. На надкриллях має 12 поперечно розміщених білих цяток різного розміру. Зимують жуки в ґрунті на глибині до 40 см. Літ розпочинають у другій-третій декадах квітня. Літають жуки в сонячні теплі дні, живляться квітами різних рослин (кульбаба, нарциси, тюльпани) у міру їхнього зацвітання, виїдаючи тичинки та маточки, а потім заселяють насадження квітуючих плодових, суниці та винограду.

Яйця жуки відкладають, в основному, під перепріле листя, в компост, рослинні рештки. Плодючість самок, порівняно з іншими комахами, невисока — до 20 яєць. На відміну від личинок багатьох інших жуків-шкідників (хру­щів, скосарів), личинки оленки волохатої не пошкоджують корені рослин, а живляться гумусом та рослинними рештками. Восени личинки заляльковуються, із них відроджуються жуки, які й залишаються зимувати в ґрунті.

Складність обмеження чисельності оленки волохатої полягає в тому, що масовий літ шкідника зазвичай збіга­ється в часі з піком цвітіння плодових і винограду та їхнім опиленням бджолами й іншими корисними комахами. Тобто в період, коли не можна застосовувати більшість інсектицидів.

Бронзівка золотиста Cetonia aurata L. теж належить до родини пластинчастовусих жуків. Останніми роками вона дуже поширена на Півдні України.

Квіткоїд бронзівка золотистаЗабарвлення імаго буває від зеленого до мідно-червоного з металевим блиском, тіло завдовжки 14–20 мм і 12–14 мм завширшки. Яйцекладка розпочинається в першій декаді травня й продовжується протягом місяця. Відроджені личинки шестиногі, товсті, білі, до 60 мм завдовжки, зовні дуже схожі на личинок травневого хруща, але, на відміну від них, живляться органічними рештками, корені рослин не пошкоджують, тому їх можна знайти в трухлявих пеньках, дуплах дерев, компості. Бронзівка золотиста розвивається в одній генерації. Зимуюча стадія — личинка, іноді зимують і дорослі жуки. На Півдні України інтенсивний літ і живлення жуків розпочинаються з середини травня і тривають по серпень. Шкідливі комахи пошкоджують квіти плодових і декоративних рослин. У період яйцекладки, коли самиці потребують вологи й вуглеводів, вони розпочинають живитися плодами винограду та плодових, у результаті чого продукція втрачає товарний вигляд. За вологої погоди на пошкоджених плодах інтенсивно розвиваються гнилі, що спричиняє втрату частини врожаю. Бронзівка золотиста зустрічається поки що осередками на промислових виноградниках, але тенденція до збільшення її чисельності зростає. А в приватних господарствах шкідник поширений майже повсюдно, що пояснюється наявністю хорошої кормової бази. За потреби показана обробка місць зимів­лі фітофага ентомопатогенними грибними препаратами.

З 2015 року на території всіх регіонів України зазначено зростання чисельності і шкідливості цикадових, зокрема виду Metcalfa pruinosa, який за симптомами прояву та інтенсивність розмноження садівники нарекли в соціальних мережах «ватною чумою».

Взагалі у світовій фауні відомо близько 25 тис. видів цикадових. Цикадові — це рослиноїдні комахи, які живляться лише клітинним соком рослин. Багато з них є переносниками вірусних і мікоплазмових хвороб. Деякі ще й виділяють екскременти у вигляді медвяної роси, на яких розвиваються сажисті гриби, що перешкоджають процесам фотосинтезу. Найпоширеніші в умовах Північного Причорномор’я такі види: цикадка буйвол (Stictocephala bubalus F. (родина Membracidae)), цикадка зелена (Cicadella viridis L.), цикадка жовта (Empoasca pteridis Dhlb), цикадка виноградна (Empoasca vitis).

Імаго цикадки білоїЩо ж стосується цикадки меткальфи (Metcalfa pruіnosa Say., синоніми — цикадка біла, цитрусова), то варто зазначити, що за походженням вона з Північної Америки. Нині поширена в Канаді, Бразилії, Мексиці, а в Європі (Італія) вперше була виявлена 1979 року. Поліфаг із високим репродуктивним потенціалом. Пошкоджує понад 300 рослин. В Україні виявлена 2012 року в Одесі (в приватному секторі) на винограді, яблуні, смородині, овочевих, декоративних та дикорослих рослинах. На початку червня 2016 року відзначали масове розмноження шкідника.

Відомо, що шкодять рослинам личинки, які живляться клітинним соком на всіх зелених органах рослин, проколюючи їх хоботком. У результаті руйнується хлорофіл, у місцях живлення комах на поверхні листя з’являються знебарвлені плями. Як правило, пошкоджені пагони та листя не деформуються, але внаслідок зниження тургору зростання рослин призупиняється, частково опадають плоди та засихають пагони. У личинок цього виду дуже цікавий тип мімікрії (мімікрія — властивість імітувати зовнішній вигляд інших об’єктів). Вони, линяючи, виділяють пухнасту білу масу, що нагадує липку вату. Маса прикріпляється на нижню сторону листків і служить личинкам сховищем, яке зовні нагадує павутину або плісняву. При найменшому подразненні з цього сховища розбігаються німфи-цикадки.

Дорослі комахи висмоктують із листя сік, у результаті на листках з’являється характерна плямистість: спочатку дрібні білі, а потім розпливчасті жовті плями. Некрози, утворені в місцях харчування цикадок, більш розпливчасті, чим і відрізняються від некрозів унаслідок живлення павутинних кліщів.

Часто через ранки від проколів у рослину проникають збудники грибних і бактеріальних інфекцій. Рослини втрачають зовнішній вигляд (плодові та виноград — товарність і якість). Рослини втрачають імунітет, на сильно пошкоджених плодових культурах опадають плоди або ж рослини зовсім їх не утворюють.

Крім того, на липких виділеннях цих комах розвиваються гриби-сапротрофи, що перешкоджають процесам фотосинтезу у рослин. У результаті в плодових та винограду затримуються дозрівання й накопичення цукрів у плодах і ягодах. Сильніше потерпають ослаблені після перезимівлі або уражені іншими патогенами рослини. Украй небезпечним є й те, що цикади здатні переносити фітоплазмові, віроїд­ні та вірусні захворювання.

Протягом вегетаційного сезону розвивається одне покоління шкідника. Самка відкладає до 100 яєць у верхній (корковий) шар кори, де вони й зимують. Наприкінці травня — на початку червня відроджуються личинки. Розвиваючись у п’яти віках, вони активно живляться та виділяють білий восковий наліт у вигляді ниток або вати. Дорослі цикадки мають білувато-сіре або коричнювато-сіре забарвлення, активно живляться та виділяють медвяну росу. Імаго досить рухливі, можуть стрибати й літати. В серпні самки відкладають яйця, які і зимують.

На разі заходи боротьби зі шкідником базуються на застосуванні хіміч­них препаратів. У цьому й полягає складність і небезпечність проведення захисних заходів, оскільки шкідник значно поширився в населених пунктах, у дворах житлових будинків, парках, на території дитячих садків, шкіл, лікарень.

Знаючи, що шкідник зимує в стадії яйця, доцільне проведення ранньовесняної обробки багаторічних насаджень. На жаль, технології захисту будь-якої культури від цього шкідника досить затратні. Реалії сьогодення потребують досить виваженого й грамотного підходу до застосування засобів захисту рослин. На початку вегетації багаторічних насаджень часто виникає потреба в проведенні обприскувань для одночасного пригнічення розвитку збудників хвороб і шкідників.

У боротьбі з цикадкою меткальфою важливі профілактичні обробки тогорічних осередків розвитку шкідника, які проводять із передбачуваного моменту відродження личинок (приблизно середина третьої декади травня) з інтервалом сім-вісім днів будь-яким інсектицидом для запобігання розселенню личинок. Наприкінці другої декади червня у пухнастій «ваті», коли відбувається масове відродження білих скакаючих личинок доцільно використовувати системні інсектициди. Проводити обробки потрібно протягом усього сезону вегетації, чергуючи інсектициди. За зростання чисельності цикадки застосовують так звані зближені обробки — з інтервалом у сім днів. За наявності врожаю на рослинах слід застосовувати інсектициди з коротким періодом очікування. Оскільки личинки, в основному, перебувають на нижній стороні листка, то й обприскування слід проводити так, щоб розчин потрапляв на місце дислокації шкідника. Слід зауважити, що в теплицях для збереження ранньої продукції слід застосовувати системні інсектициди. В приватному секторі для відловлювання дорослих цикад застосовують жовті клейові пастки.

Одним із ефективних методів боротьби є знищення пошкоджених частин рослин, оскільки на них у «ватному» нальоті обов’язково містяться личинки. Тож заселені рослини чи їхні частини потрібно зривати та знищувати. Важливо знищувати й бур’яни, особливо в літній період, коли меткальфа починає розмножуватись.

Оскільки протягом вегетаційного сезону 2018 року цикадка меткальфа досить активно розвивалась, можна з великою вірогідністю прогнозувати розширення ареалу та зростання шкодочинності цього шкідника.

З огляду на ситуацію, що склалася навколо поширення на Півдні України досить агресивного шкідника, спеціа­лістам слід відповідально ставитись до дотримання стратегії щодо обмеження його чисельності, а саме: проводити захисні заходи, виходячи з результатів моніторингу популяції, фаз розвитку рослин, метеорологічних чинників; обирати інсектициди для захисних обробок з урахуванням економічного ефекту та екологічної безпеки.

Грибні хвороби, мілдью, оїдіум, антракноз, гнилі винограду — невід’ємні складові ампелоценозу. На щастя, завдяки професіоналізму виробників та чималому інвестуванню коштів у захист насаджень, у господарствах Півдня України, де мені довелось бувати протягом поточного року, розвиток збудників цих хвороб тримають під контролем. Як показали спостереження, має місце поширення мікоплазмових, вірусних і бактеріальних захворювань.

 

М. Константинова, канд. с.-г. наук, старш. наук. співробітник

Журнал «Пропозиція», №11, 2018 р.

Інтерв'ю
Марія Махновець (ліворуч), експерт з органічного трейдингу, на виставці BIOFACH, Нюрнберг, Німеччина, разом з експертами аграрного ринку - André Pilling та Марією Дідух (проект "Agritrade Ukraine")
Україна посідає 10 місце в світі з виробництва органічних зернобобових культур, по олійним та зерновим знаходиться на 6-й позиції. Основні напрямки експорту - Нідерланди, Німеччина, Великобританія,
Ольга Вергелес, менеджер проекту CUTIS
Верховна Рада України 14 березня ратифікувала Угоду про вільну торгівлю з Канадою. Тепер, щоб угода набрала чинності, її має підписати президент України, а також остаточно ратифікувати Сенат і

1
0