Серпень: дні залежності від цін та тарифів

Незважаючи на період відпусток, серпень для країни був гарячим. По-перше, - жнива на ланах, по-друге, - жнива політичні. Неофіційно президентські перегони, що їх майже завжди супроводжує інфляція, вже давно "стартонули".
З їхнім наближенням дедалі складніше відокремити популістське лушпиння від зерен істини. А ціни на полицях крамниць просто збожеволіли. Здавалося б, куди?..
Долар "утік" з-під контролю Нацбанку, його "вирушив наздоганяти" бензин, за ним "кинувся у погоню" цукор,
котрий подорожчав у відповідальний період консервацій.

Ціни все стрибають і стрибають, нагадуючи про те, що ось і осінь, якою лякали нас експерти: прогнозують, буде вона кризова і для пересічних громадян важка. Розпочався навчальний рік - ціни на шкільних базарах, відвідування яких багатьом не вдалося уникнути, добряче попсували нерви батькам.
Хоча, наголошують експерти, це лише розкачка: осінь тільки розпочалася, й справжня інфляція попереду. Може, й так, але вже тепер тільки й встигаєш спостерігати, як змінюють курси валют в обмінниках. Тож питання і для юридичних, і для фізичних осіб чи не найактуальніше: як зберегти свої заощадження? Банки - відпадають: тримати кошти в національній валюті - себе обдурити, у твердій - теж не все так однозначно. Якщо під вибори наповну запрацює верстат і активно друкуватимуть гривні - одна ситуація, якщо включатимуть час від часу - інша. А представники протиборчих політичних таборів безперестанку з "блакитних екранів" роздають поради і виявляють про нас турботу. Але в їхню щирість не завжди віриться. Тож виходить, як у тому анекдоті, де повчають, як уберегтися від ядерного вибуху: потрібно лягти на землю і повзти від епіцентру в бік кладовища. Кажуть одне, у думках, вочевидь, - інше, а зроблять уже точно, як їм добре, а тобі - погано. Як тут розібратися, де брехня, де правда, коли країну вкотре "накрили" вибори!

Аграрний сектор
починається з села
День Незалежності я, як і багато, гадаю, моїх співвітчизників, "святкувала" на городі. У селі Стебному Черкаської області, де минули дитячі роки. Тому в мене від добряче "побитої" роками столітньої хати в дворі, присадибної ділянки в кілька соток залежність по життю. Тож коли треба на картоплю чи на інші роботи - відразу туди. До чого це я? Колись тутешні селяни ні-ні та й вставляли в балачку іронічно-докірливе: "У колгоспі добре жить: один робить - сім лежить!" Тепер цю фразу один із місцевих жителів промовив із гіркотою в іншому контексті. Економічна ситуація в колишньому колгоспі, як і ледь не в кожнім селі, - малоприваблива. Особливо якщо кинути погляд на ферму, де колись мукало кілька сотень корів. Потім худобу віддали на м'ясо, а доярок розігнали. І перспективи, що ферма знов оживе, - ніякої. У напівзруйнованих будівлях - тиша, розбиті вікна зяють пусткою - теж "пам'ятник" нашій незалежності. Як молодь, так і перевірені кадри, що віддали господарству не один десяток років, вимушено тиняються без діла. "Один робить - сім лежить..." Колишній колгосп тепер - поганий роботодавець...
Курс, за який уже ніхто
не хоче відповідати
Якщо говорити про економіку в цілому, минулого місяця наша незалежна валюта продовжила своє падіння. Причина - підштовхнули чи то свята разом із настанням нового навчального року, чи то президентські вибори, чи посилення кризи, чи осінь, чи все відразу: банкіри, видно, зовсім заплуталися й стомилися коментувати. А якщо в керівних столичних кабінетах це й робили, то розповідали, що передумов для подорожчання долара немає. Мінфін усе запевняв: виплати за зовнішніми боргами проводяться винятково за рахунок кредиту МВФ - виходячи з цього, американська валюта не має дорожчати. А сам виконуючий обов'язки міністра фінансів Ігор Уманський (дякувати йому!) пояснював, що немає підстав очікувати восени значного підвищення курсу.
Отже, не інакше - орудують спекулянти. Але хіба нам від цього легше? Ви - уряд, ви й наведіть порядок!
Якщо звернутися до компетентніших, ніж у КабМіні, джерел, одна з версій тут, - мовляв, у багатьох компаній у період нестабільності одномоментно з'явилося бажання притримати валютну виручку, щоб потім збути її дорожче. Навіщо продавати сьогодні, якщо завтра можна одержати більше? Але головне - панічний попит з боку населення, яке мало вірить гривні, підігріває її нестабільність. На якій позначці наша національна валюта стабілізується, так одразу й не скажеш. Тим більше, важко відповісти на запитання: коли?.
У цьому контексті здивував керівник групи радників голови НБУ Валерій Литвицький. Він, повідомляє "ІнтерМедіаКонсалтинг", сказав дослівно таке: "На валютний курс впливає спектр платіжного балансу, а також економічна ситуація та інфляція. За Конституцією, Національний банк відповідає за стабільність національної грошової одиниці, і ніде не сказано, що Нацбанк відповідає за обмінний курс. Адже обмінний курс залежить від того, яка купівельна спроможність усередині країни".
Треба ж! А коли знадобилось врятувати капітали окремо взятих чиновників із "потопаючих" комерційних банків, Нацбанк відповідав за все. І швець, і жнець... На підтримку курсу й на підтримку ліквідності банків кидалися мільярди. Але тепер інше: ситуація передвиборна, потрібні капітали виведено за кордон.

"Горючка" дорожчає -
до неврожаю
У місяць, коли святкували День Незалежності, відчули свою залежність від бензину та "дизельки" водії. Здавалося б, куди ще? Та ж ні, пальне продовжує рости в ціні, приносячи торгівцям захмарні прибутки (куди тільки дивиться Антимонопольний комітет!). У багатьох країнах ЄС, приміром, якщо маржа становить три відсотки, для посередників - уже добре. Наші реалізатори звикли працювати, якщо до кишені кладуть не менше двадцяти. Що криється для аграрного сектору за подорожчанням пального й інфляційними процесами, які "підточують" зароблені на ланах гроші, детально пояснювати навряд чи треба. Якщо ресурсів на завершення жнив у господарствах нашкребуть, то з урожаєм'2010 усе не так оптимістично. Зважаючи на неможливість для багатьох сільгоспформувань продати зерно за прийнятними цінами, на підготовці грунту, осінньому висіванні будуть економити. Площі під багатьма культурами наступного року зменшаться, від недотримання агротехнологій потерпатиме і якість урожаю. Насамперед, постраждають плантації цукрових буряків, які потребують осінньої глибокої оранки.

У пошуках закордонного цукру
До речі, про вовка промовка. Оце тобі, бабусю, і цукор для консервації! Минулого місяця він "скакнув" у ціні ледь не вдвічі. У магазинах солодкий пісок продавали по вісім, а то й по дев'ять гривень за кілограм. Уряд і тут звинуватив спекулянтів й, аби зарадити зростанню ціни, вдався до інтервенцій цукру з Аграрного фонду. Марно! Тоді напередодні світлого Свята Незалежності делегація, поспіхом зліплена з представників міністерств і відомств, навіть зазбиралася до Білорусі. Навряд чи з цієї нагоди наші гінці вбрались у вишиванки - приводів пишатися мало. Мета візиту - просити сусідів продати нам хоча б 50 тисяч тонн цукру.
Наші засоби масової інформації, мабуть, щоб не засмучувати народ перед 18-річчям Незалежності не дуже "підходящою" для урочистості моменту новиною, здебільшого мовчали. Зате білоруські ЗМІ радісно роздзвонили про це світові. З Києва, мовляв, прибувають ходаки просити, щоб відсипали їм цукорцю, хоча ще недавно всіляко від нього відмовлялися. Раніше навіть слали сябрам гнівні листи. Мовляв, з Білорусі просочується за "сірими" схемами цукор, вироблений із сирцю, і не дає, таким чином, розвернутися українським цукроварам. Але тепер білі кристали подорожчали майже вдвічі. От і вирішив український уряд вирівняти ціни в магазинах, викинувши на ринок дешевший білоруський солодкий пісок.
Тут, може, і варто було б нам повірити в добрі наміри наших чиновників високого рангу, якби не початок сезону цукроваріння в Україні. Доки білоруський цукор завезуть, він стане зовсім зайвим, оскільки на ринку з'явиться чимало свого. До того ж, спаде ажіотаж у крамницях, адже сезон консервацій закінчується. Так що і без допомоги сусідів ціни на солодкий продукт у наших магазинах незабаром стабілізуються. А кому, як не вітчизняному виробникові, в нас пріоритет? Навряд чи економічно не обгрунтоване рішення імпортувати - дурість вітчизняних владців, які вміють дуже навіть адекватно мислити, коли мова заходить про їхні особисті інтереси. Швидше за все, є зацікавлені в обвалі цін на солодкий продукт, чому дасть поштовх надлишок його на ринку в сезон цукроваріння. У результаті - вдасться обанкротити десяток-другий заводів, що їх "потрібні" люди і приберуть до рук. І не секрет, що підприємства, які змінили власника, навряд чи повернуться до життя в наступному сезоні. Їх просто можуть пустити на металобрухт. До речі, схема ця випробувана і спрацьовувала вже не раз.
Ще одна "цукрова новина" минулого місяця, яка здивувала. Під час прес-конференції Антимонопольний комітет дуже вже оптимістично розказував журналістам, як збирається "прищучити" компанії, що змовляються і "роздувають" ціни на солодкий продукт на внутрішньому ринку. Разом з тим, ще в 2006 році АМКУ оштрафував шість компаній, загалом - на 17,2 мільйона гривень. Ті занурились у судові тяжби і, схоже, навіть не збираються нічого платити в Держбюджет. Так що залежність усякого роду спекулянтів від Антимонопольного комітету ілюзорна, а нас, споживачів, від згаданих вище компаній - дуже навіть реальна і влітає в копієчку.

Галина Квітка