Роз­вит­ок шкідників ку­ку­руд­зи: про­гноз по­ши­рен­ня у 2015 році

Кукурудза — одна із найпродуктивніших злакових культур універсального призначення. Застосування її багатогранне: харчова, переробна та хімічна промисловість. Тому, попри коливання закупівельних цін на неї, кукурудза впевнено три­­­­має лідерство в агропромисловому виробництві України. Країни Сходу вже не можуть за­довольняти свій попит на зернові культури, тож активно цікавляться і закуповують українську сільськогосподарську продукцію, зокрема кукурудзу. Середня її врожайність в Україні торік становила 6,3 т/га, в той час як потенційна (на демонстраційних посівах) — вдвічі-втричі більша. На жаль, культуру пошкоджують численні багатоїдні і спеціалізовані шкідники упродовж усієї вегетації, тому потрібно проводити моніторинг та регуляцію їхньої чисельності.

К. Банніко­ва, канд. с.-г. на­ук, го­ло­вний спеціаліст,
О. Ман­жо­ра, фахівець,
Го­ло­вна дер­жав­на фіто­санітар­на інспекція

У Лісо­сте­пу в се­ре­дині трав­ня на ранніх посівах ку­ку­руд­за пе­ре­бу­ва­ла у стадії роз­вит­ку трьох пар листків, на решті посівів — у фазі сходів. У Північно­му Лісо­сте­пу відміча­ли знач­ну кількість грун­то­вих ор­ганізмів, які по­шко­д­жу­ють насіння у період від висіву до по­яви тре­ть­о­го ли­ст­ка ку­ку­руд­зи. У 2014 р. дро­тя­ни­ка­ми по­шко­д­же­но у се­ред­нь­о­му 5% сходів, а ли­чин­ка­ми хрущів — близь­ко 3% мо­ло­дих рос­лин. Найбільшої шко­ди ці грун­тові ор­ганізми за­вда­ва­ли посівам ку­ку­руд­зи після ба­га­торічних бо­бо­вих трав, де на ок­ре­мих пло­щах бу­ло по­шко­д­же­но до 12% рос­лин. До­статнє зво­ло­жен­ня верхніх грун­то­вих шарів, з од­но­го бо­ку, ре­гу­лю­ва­ло життєдіяльність грун­то­жи­ву­чих шкідників, а з дру­го­го — спри­я­ло віднов­лен­ню рос­лин. По­годні умо­ви дру­гої по­ло­ви­ни ве­ге­таційно­го періоду (нестійке і не­до­статнє зво­ло­жен­ня грун­ту) стри­му­ва­ли роз­ви­ток і шкідливість ли­чи­нок. За да­ни­ми грун­то­вих осінніх роз­ко­пок, чи­сельність дро­тя­ників і не­справжніх дро­тя­ників у Київській об­ласті ста­но­ви­ла 1,4–2 екз./м2. За­се­леність площ сівозміни дро­тя­ни­ка­ми — близь­ко 60%. Ви­до­вий склад ко­ва­ликів бу­ло пред­став­ле­но тем­ним, посівним і сте­по­вим. Чи­сельність ли­чи­нок пла­с­тин­ча­с­то­ву­сих шкідників бу­ла стабільно високою — 1,2–3 екз./м2. Тен­денція до зро­с­тан­ня кількості грун­то­жи­ву­чих шкідників у Лісо­сте­пу зберігається із 2010 р. (із ко­ли­ван­ня­ми за ро­ка­ми і рай­о­на­ми).
У ми­нулі ро­ки на посівах ку­ку­руд­зи осе­ред­ко­во шко­ди­ли зла­кові по­пе­лиці та п’явиці, а за умов со­няч­ної теп­лої вес­ни — блішки. Цьо­го ро­ку чи­сельність хлібних блішок та п’явиць на схо­дах ку­ку­руд­зи гос­по­дарсь­ко­го зна­чен­ня не ма­ли че­рез во­ло­гу та по­хму­ру вес­ня­ну по­го­ду і швид­кий ріст куль­ту­ри. По­шко­д­жен­ня ку­ку­руд­зи шведсь­кою му­хою відміча­ли на півдні Київщи­ни, у Чер­каській та інших об­ла­с­тях на гібри­дах різних груп стиг­лості — на 4% рос­лин на ок­ре­мих пло­щах. Най­не­без­печніше за­се­лен­ня зла­ко­ви­ми му­ха­ми за про­хо­лод­ної по­го­ди на­весні, а у разі до­стат­нь­о­го теп­ло­за­без­пе­чен­ня ку­ку­руд­за са­мо­очи­щається. По­ши­рен­ня зга­да­них ви­ще шкідників зла­ко­вих куль­тур за­ле­жа­ти­ме від аг­рокліма­тич­них умов уп­ро­довж ве­ге­тації та аг­ро­техніки ви­ро­щу­ван­ня (зро­ста­ти­ме за ви­ро­щу­ван­ня у мо­но­куль­турі).

   За­се­лен­ня зла­ко­ви­ми по­пе­ли­ця­ми у 2014 р. відбу­ва­лось по­чи­на­ю­чи із фа­зи тре­ть­о­го ли­ст­ка, але нерівномірно та повільно (пізніше, ніж це відміча­ли торік). Се­ред­ня чи­сельність за­се­ле­них рос­лин бу­ла ниж­чою і ста­но­ви­ла 9–15% за кількості ли­чи­нок 3–
8 екз./рос­ли­ну. На по­ча­ток лип­ня куль­ту­ра ут­во­ри­ла 15–17 листків і про­дов­жу­ва­ла на­ко­пи­чен­ня рос­лин­ної ма­си. А ранні посіви пе­ре­бу­ва­ли у фазі ви­ки­дан­ня та цвітіння во­лоті (на 2,5–3 тижні раніше від се­редніх ба­га­торічних термінів). У цей період зрос­ла за­се­леність ку­ку­руд­зи по­пе­ли­ця­ми — во­на ста­но­ви­ла 20–24% рос­лин за чи­сель­ності
1–5 екз. кри­ла­тих і до 18 екз. ли­чи­нок на рос­ли­ну. Най­за­се­леніши­ми (45–60% об­сте­же­них площ гібридів ку­ку­руд­зи) бу­ли ку­ку­руд­зяні посіви в період цвітіння — 24–54% рос­лин. На не­об­роб­ле­них пло­щах на рос­лині на­ра­хо­ву­ва­ли близь­ко 5–8 іма­го і 7–18 шт. ли­чи­нок, мак­си­маль­но по кра­ях ок­ре­мих площ — до
70 екз. ли­чи­нок на рос­ли­ну. Вибірко­во на пло­щах, де чи­сельність по­пе­лиць пе­ре­ви­щу­ва­ла ЕПШ, про­во­ди­ли хімічні об­роб­ки. В об­горт­ках ка­чанів жив­лен­ня по­пе­лиць три­ва­ло до по­чат­ку ве­реcня. У півден­них рай­о­нах ни­ми бу­ло за­се­ле­но до 53% рос­лин, у ко­лоніях на­ра­хо­ву­ва­ли 20 і більше ли­чи­нок.
У другій по­ло­вині ве­ге­тації че­рез спе­кот­ну і по­су­ш­ли­ву по­го­ду роз­ви­ток сис­них шкідників при­зу­пи­нив­ся. На­ступ­но­го ро­ку по­ши­рен­ня і шкідливість зла­ко­вих по­пе­лиць за­ле­жа­ти­ме від кліма­тич­них умов, по­пе­ред­ників та за­ходів за­хи­с­ту, які про­во­ди­ти­муть на посівах.  До пе­реліку шкідли­вих ор­ганізмів, що пе­ре­бу­ва­ють під ка­ран­тин­ним кон­тро­лем КНР та інших країн і які відчут­но шко­дять посівам ку­ку­руд­зи, відне­се­но стеб­ло­во­го ку­ку­руд­зя­но­го ме­те­ли­ка. То­му для убез­пе­чен­ня від по­шко­д­жен­ня шкідни­ка­ми зер­на, при­зна­че­но­го для ек­с­пор­ту, потрібно ста­ран­но ре­гу­лю­ва­ти чи­сельність цьо­го та інших фіто­фагів у посівах ку­ку­руд­зи. Цьо­го ро­ку, по­чи­на­ю­чи від фе­но­логічної фа­зи ут­во­рен­ня п’ято­го ли­ст­ка куль­ту­ри, май­же на два тижні раніше від се­редніх ба­га­торічних строків відміче­но по­ча­ток льо­ту стеб­ло­во­го ку­ку­руд­зя­но­го ме­те­ли­ка. На од­ну ло­виль­ну па­ст­ку за ніч відлов­лю­ва­ли по 1–3 екз.
Цей шкідник — поліфаг, але на­дає пе­ре­ва­гу ку­ку­рудзі та про­су. Помірно мо­роз­на зи­ма не спри­я­ла йо­го за­ги­белі, а від пе­ре­зво­ло­жен­ня за­ги­ну­ло у се­ред­нь­о­му 25% зи­му­ю­чих гу­се­ниць. Стеб­ло­вий ку­ку­руд­зя­ний ме­те­лик у 2014 р., як і в по­пе­редні ро­ки, був ос­нов­ним шкідни­ком ку­ку­руд­зи. Теп­ла по­го­да трав­ня спри­я­ла ран­нь­о­му за­ляль­ко­ву­ван­ню гу­се­ниць, але період льо­ту ме­те­ликів був роз­тяг­ну­тим. Ма­со­вий літ про­хо­див у кінці черв­ня — на по­чат­ку лип­ня. До ло­виль­них па­с­ток за ніч по­трап­ля­ло по 4–6, мак­си­маль­но —
12 екз. ме­те­ликів. За ста­те­вим скла­­­­дом  — пе­ре­важ­но сам­ки, що ма­ли у по­рож­нині тіла зрілі яй­ця. У се­ре­дині лип­ня про­дов­жу­вав­ся літ стеб­ло­во­го ку­ку­руд­зя­но­го ме­те­ли­ка, у посівах ку­ку­руд­зи на 10 кроків зліта­ло 1–3 ме­те­ли­ки, на світло­па­ст­ку за ніч по­трап­ля­ло 4–8 екз. За ста­те­вим скла­дом пе­ре­ва­жа­ли самці, сам­ки ста­но­ви­ли від 21 до 45%. Ме­те­ли­ки відкла­да­ли на рос­ли­ни яй­ця (яй­це­клад­ка­ми бу­ло охоп­ле­но 1–6% рос­лин). У се­ре­дині серп­ня на світло­па­ст­ки відлов­лю­ва­лось по 1–2 ме­те­ли­ки, за ста­те­вим скла­дом це бу­ли самці.
   Гусінь світла (фото), ду­же гігрофільна. Жи­ве у стеб­лах і ка­ча­нах, мо­же пе­ре­хо­ди­ти з однієї рос­ли­ни на іншу. Гу­се­ни­ця­ми шкідни­ка на об­сте­же­них пло­щах бу­ло по­шко­д­же­но від 3 до 20%, мак­си­маль­но — 29% сте­бел ку­ку­руд­зи. Оскільки шкідник про­роб­ляє у стеб­лах довгі хо­ди з от­во­ра­ми, це при­зво­дить до то­го, що за по­ривів вітру рос­ли­ни над­ла­му­ють­ся — ус­клад­нюється зби­ран­ня вро­жаю. Влітку на рос­ли­ну на­ра­хо­ву­ва­ли від 1 до 3 екз. гу­се­ниць се­редніх віків, у во­гни­щах, де за­хист був не­ефек­тив­ним, — кілька гу­се­ниць на ка­чан. Найбільшої шко­ди стеб­ло­вий ме­те­лик за­вдає мо­ло­дим ка­ча­нам ку­ку­руд­зи, які у ре­зуль­таті по­шко­д­жен­ня мо­жуть не­до­роз­ви­ну­тись, а та­кож за уш­ко­д­жен­ня пло­доніжки во­ни об­ла­му­ють­ся. Шкідник жи­вить­ся на ка­ча­нах аж до технічної стиг­лості зер­на. Рівень по­шко­д­жен­ня ка­чанів на Київщині — від 1 до 6% (за се­ред­ньої чи­сель­ності шкідни­ка од­на гу­се­ни­ця на ка­чан).
По­су­ш­ли­ва по­го­да кінця лип­ня — серп­ня не спри­я­ла пло­дю­чості са­миць, бу­ло відміче­но підси­хан­ня яй­це­кла­док та мо­ло­дих гу­се­ниць. То­му се­ред­ня по­шко­д­женість рос­лин бу­ла мен­шою, порівня­но із по­пе­реднім ро­ком, але знач­ною — у півден­но-східних рай­о­нах. У по­даль­шо­му по­годні умо­ви спри­я­ли при­ско­ре­но­му роз­вит­ку фаз шкідни­ка, і в другій де­каді серп­ня бу­ло відміче­но літ ме­те­ликів но­во­го фа­куль­та­тив­но­го по­коління. Не­знач­ний їхній літ спо­с­терігав­ся до се­ре­ди­ни ве­рес­ня. За ре­зуль­та­та­ми осінніх об­сте­жень ка­чанів ку­ку­руд­зи бу­ло ви­яв­ле­но, що гу­се­ни­ця­ми стеб­ло­во­го ку­ку­руд­зя­но­го ме­те­ли­ка за­се­ле­но 70% площ, 9 — сте­бел та 8% ка­чанів, у се­ред­нь­о­му на рос­ли­ну обліко­ву­ва­ли 1,3 екз. гу­се­ниць. Гу­се­ниці шкідни­ка пе­ре­бу­ва­ли у стар­шо­му віці, скінчи­ли роз­ви­ток, зо­се­ре­д­жу­ва­ли­сь у нижній ча­с­тині стеб­ла, го­ту­ю­чись до зимівлі. Та­кий рівень за­се­лен­ня ку­ку­руд­зя­них посівів де­що ниж­чий порівня­но із по­пе­редніми ро­ка­ми. Але з ог­ля­ду на ве­ли­чезні посівні площі під цією куль­ту­рою (30% сівозміни і ви­ще) вар­то відміти­ти знач­ний зи­му­ю­чий за­пас шкідни­ка — тож не­без­пе­ка по­ши­рен­ня стеб­ло­во­го ме­те­ли­ка у 2015 р. за­ли­шається ре­аль­ною.

   У лісо­сте­повій зоні серй­оз­ним шкідни­ком ку­ку­руд­зи мо­же бу­ти ба­вов­ни­ко­ва сов­ка, гусінь якої по­шко­д­жує всі над­земні ча­с­ти­ни рос­лин. Крім ме­ханічно­го по­шко­д­жен­ня, зер­но втра­чає якість унаслідок за­бруд­нен­ня ек­с­кре­мен­та­ми та ура­жен­ня хво­ро­ба­ми че­рез по­шко­д­жені тка­ни­ни. У Київській об­ласті цьо­го ро­ку шкідливість ба­вов­ни­ко­вої сов­ки бу­ла в ра­зи мен­шою, ніж торік, і в се­ред­нь­о­му її рівень відповідав 4%. Ви­яв­ля­ли та­кож не­значні осе­ред­ки із по­над 10%-ю за­се­леністю цим шкідни­ком в ок­ре­мих гос­по­дар­ст­вах. Спе­кот­на і по­су­ш­ли­ва по­го­да серп­ня зни­жу­ва­ла пло­дючість са­миць.
На по­чат­ку ве­рес­ня за­се­лен­ня гу­се­ни­ця­ми ба­вов­ни­ко­вої сов­ки ста­но­ви­ло 32–40% об­сте­же­них площ. Шкідник зо­се­ре­д­жу­вав­ся під об­горт­ка­ми ка­чанів, але рівень їхньо­го по­шко­д­жен­ня був не­знач­ним і ста­но­вив 1–3%. Ба­вов­ни­ко­ва сов­ка роз­ви­ва­лась у двох по­вних, а в ок­ре­мих рай­о­нах — у трьох по­коліннях. Гу­се­ниці першого по­коління жи­ви­лись на бур’янах, а дру­го­го-тре­ть­о­го — у посівах ку­ку­руд­зи. По­годні умо­ви для роз­вит­ку сов­ки бу­ли спри­ят­ли­ви­ми. За вда­лої пе­ре­зимівлі, за­довільно­го зво­ло­жен­ня на­весні та на­яв­ності не­кта­ро­носів мож­на очіку­ва­ти по­всю­ди осе­ред­ко­во за­гро­зи її шко­до­чин­ності. Особ­ли­во
це сто­сується рай­онів із до­статнім
во­ло­го­за­без­пе­чен­ням.
За­гро­зу посівам в осінній період, особ­ли­во у разі за­трим­ки зі зби­ран­ням уро­жаю, ста­нов­лять ми­шо­подібні гри­зу­ни. Три­валість жит­тя полівок — у се­ред­нь­о­му 9–10 місяців. Од­на сам­ка у се­ред­нь­о­му ви­но­шує 3–5 ембріонів. Про­тя­гом ро­ку полівки здатні да­ва­ти до 10 при­плодів. Ми­ше­ня­та швид­ко рос­туть і у 20-ден­но­му віці вже до­ся­га­ють ста­те­вої зрілості й мо­жуть розмно­жу­ва­ти­ся. По­тенціал розмно­жен­ня шкідників до­сить ви­со­кий. На Київщині ду­же різно­манітний ви­до­вий склад цих шкідників, але най­по­ши­реніші гри­зу­ни із ро­ди­ни полівок: по­льо­ва ми­ша, сіра і зви­чай­на полівки, трап­ля­ють­ся лісо­ва та жов­то­гор­ла миші. Після закінчен­ня зби­ран­ня вро­жаю зер­но­вих та со­ко­ви­тих технічних куль­тур ми­шо­подібні гри­зу­ни зо­се­ре­д­жу­ють­ся на пло­щах після ози­ми­ни та ку­ку­руд­зи, де за чи­сель­ності 1–3 ко­лонії на гек­тар (у ко­лонії — 2–8 жит­ло­вих нір) жив­лять­ся рос­ли­на­ми па­да­лиці та об­си­па­ним зер­ном. Як­що ж куль­ту­ру за­ли­ша­ють незібра­ною до зи­ми, то такі площі ста­ють справжнім розплідни­ком ми­шей. Так, по­шко­д­жен­ня гри­зу­на­ми ка­чанів ку­ку­руд­зи у ве­ресні 2014 р. відміча­ли на пло­щах, що ме­жу­ють із ба­га­торічни­ми бо­бо­ви­ми тра­ва­ми. На них із країв на­ра­хо­ву­ва­ли 3 ко­лонії на один гек­тар із 2–3 но­ра­ми у ко­лонії. На ок­ре­мих пло­щах ни­ми по­шко­д­же­но від 5 до 7% ка­чанів. Порівня­но із по­пе­редніми ро­ка­ми відміче­но зро­с­тан­ня чи­сель­ності ми­шо­подібних гри­зунів. Для запобіган­ня ма­со­во­му розмно­жен­ню ми­шей і полівок потрібно у мак­си­маль­но стислі терміни зби­ра­ти вро­жай та відме­жо­ву­ва­ти посіви ку­ку­руд­зи від ба­га­торічних трав та не­угідь, що є ре­зер­ва­то­ра­ми цих шкідників.

   Еле­мен­ти за­хи­с­ту від шкідників.Удо­с­ко­на­ли­ти си­с­те­му за­хи­с­ту рос­лин куль­ту­ри на кож­но­му полі мож­на за ре­зуль­та­та­ми осінньо­го та вес­ня­но­го кон­тро­лю (грун­тові роз­коп­ки) чи­сель­ності шкідників та об­сте­жен­ня полів після зби­ран­ня ку­ку­ру-д­зи. До­три­ман­ня на­уко­во об­грун­то­ва­них норм вне­сен­ня ор­ганічних і міне­раль­них до­б­рив підви­щує то­ле­рантність рос­лин до по­шко­д­жень шкідни­ка­ми та ура­жен­ня хво­ро­ба­ми. Втра­ти вро­жаю від шкідли­вих об’єктів ком­пен­су­ють­ся йо­го при­бав­кою за­вдя­ки удо­б­рен­ню. Для зо­ни Лісо­сте­пу слід до­би­ра­ти стійкі до ку­ку­руд­зя­но­го стеб­ло­во­го ме­те­ли­ка та то­ле­рантні до інших шкідників гібри­ди ку­ку­руд­зи. Та­кож важ­ли­во не до­пу­с­ка­ти сівби ку­ку­руд­зи насінням, не про­труєним інсек­то-фунгіцид­ни­ми пре­па­ра­ти­ми, оскільки за су­час­ної фіто­санітар­ної си­ту­ації про­тру­ю­ван­ню насіння сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур аль­тер­на­ти­ви не­має.
Ос­нов­ний об­робіток грун­ту має бу­ти спря­мо­ва­ним на пригнічен­ня роз­вит­ку грун­то­вих і на­зем­них шкідників: дро­тя­ників, ли­чи­нок хлібних жуків, зла­ко­вих мух. Лу­щен­ня стерні ди­ско­ла­по­ви­ми бо­ро­на­ми на 6–10 см із по­даль­шою оран­кою на гли­би­ну 22–25 см. Де­які фер­ме­ри країн ЄС про­во­дять тільки ре­тель­не подрібнен­ня і дис­ку­ван­ня грун­ту, без йо­го оран­ки. У після­посівний період, до по­яви двох-п’яти листків, потрібно ут­ри­му­ва­ти по­верх­не­вий шар грун­ту в роз­пу­ше­но­му стані.
Обов’яз­ко­ви­ми за­хо­да­ми об­ме­жен­ня шкідли­вості не­без­печ­них об’єктів є дотримання  сівозміни та не­до­пу­щен­ня по­втор­них посівів ку­ку­руд­зи після ку­ку­руд­зи. Це знач­но об­ме­жує чи­сель­ність дро­тя­ників, стеб­ло­во­го ме­те­ли­ка, ли­с­то­г­ри­зу­чих со­вок та змен­шує ри­зик по­ши­рен­ня хво­роб куль­ту­ри.

   Для одер­жан­ня од­но­час­них та не­сприй­нят­ли­вих до шкідли­вих ор­ганізмів сходів сівбу ку­ку­руд­зи вар­то про­во­ди­ти в оп­ти­мальні і стислі стро­ки за прогріван­ня грун­ту на гли­би­ну 10 см до 10…12°С. Пізні стро­ки сівби за­гро­жу­ють по­слаб­лен­ням рос­ту рос­лин на ранніх ета­пах за не­стачі во­ло­ги.
У період від по­яви сходів до ви­ки­дан­ня во­лоті важ­ли­вим є си­с­те­ма­тич­ний моніто­ринг чи­сель­ності ба­га­тоїдних шкідників на посівах куль­ту­ри (дро­тя­ників, луч­но­го та стеб­ло­во­го ме­те­ликів, ли­с­то­г­ри­зу­чих і підгри­за­ю­чих со­вок, са­ра­но­вих) та шкідників зер­но­вих куль­тур. За по­яви ок­ре­мих видів чи груп у чи­сель­ності, що пе­ре­ви­щує ЕПШ, за­сто­со­ву­ють доз­во­лені до ви­ко­ри­с­тан­ня інсек­ти­ци­ди. У другій по­ло­вині ве­ге­тації особ­ли­ву ува­гу слід звер­ну­ти на по­ши­рен­ня ба­вов­ни­ко­вої, лю­цер­но­вої со­вок. За відсут­ності па­с­ток із фе­ро­мо­на­ми ку­ку­руд­зя­но­го стеб­ло­во­го ме­те­ли­ка та ба­вов­ни­ко­вої сов­ки ви­с­тав­ля­ють кон­трольні ко­рит­ця із за­бро­­дже­ним со­лод­ким роз­чи­ном. Сте­жать за по­чат­ком та ма­со­вим льо­том лу­с­ко­кри­лих шкідників, зо­к­ре­ма стеб­ло­во­го і ку­ку­руд­зя­но­го ме­те­ликів. Важ­ли­вим є виз­на­чен­ня строків по­чат­ку та ма­со­во­го відкла­дан­ня яєць, що сиг­налізує про не­обхідність ви­пу­с­ку три­хо­г­ра­ми. Відміча­ють по­ча­ток відро­д­жен­ня гу­се­ниць для пра­виль­но­го виз­на­чен­ня строків за­сто­су­ван­ня інсек­ти­цидів (про­ти гу­се­ниць пер­шо­го-дру­го­го віків).