Ріпак: особливості збирання та налаштування комбайнів

Ріпак — цінна і перспективна культура, яка нині широковідома і набуває все більшої популярності на полях України, Білорусі та Росії. Високоврожайна і невибаглива, вона дає змогу вирішувати багато проблем, у тому числі оптимізацію сівозмін, особливо в умовах регіональних монокультур. Забезпечує високу рентабельність аграрного виробництва нарівні з такою продуктивною технічною культурою, як соняшник, і, разом з тим, не так негативно впливає на родючість грунтів.

С. Ка­ра­би­нь­ош, А. Новицький,
Є. Ба­бець, О. Бан­ний,
Національ­ний універ­си­тет біоре­сурсів і при­ро­до­ко­ри­с­ту­ван­ня Ук­раїни (НУБіПУ)

Слід відміти­ти, що з ро­ку в рік збільшується кількість про­мис­ло­вих підприємств, які спеціалізу­ють­ся на пе­ре­робці насіння ріпа­ку і ви­роб­ництві біоди­зе­лю. Та, по­при всі ці пе­ре­ва­ги, як по­ка­зує досвід, на сьо­годні не всі сільсько­го­с­по­дарські ви­роб­ни­ки технічно го­тові до ро­бо­ти з цією важ­ли­вою куль­ту­рою.
Особ­ли­во склад­но зби­ра­ти ріпак із мі­німаль­ни­ми втра­та­ми, оскільки він ха­рак­те­ри­зується нерівномірністю дозрі­ван­ня як ок­ре­мих рос­лин, так і ок­ре­мих ча­с­тин однієї рос­ли­ни, скру­чується, струч­­­ки мо­жуть розтріску­ва­ти­ся від най­мен­шо­го до­ти­ку та відпа­да­ти в період зби­ран­ня ком­бай­ном. Так, під час зби­ран­ня втра­чається до 30–35% вро­жаю насіння ріпа­ку. Прак­ти­ка йо­го зби­ран­ня по­ка­зує, що в се­ред­нь­о­му втра­ти за пря­мо­го ком­бай­ну­ван­ня ста­нов­лять: ком­бай­на­ми John Deere — 25%, «Сла­ву­тич» — до 20, «Дон» — до 30%.

  Го­ло­вни­ми оз­на­ка­ми, за яки­ми мож­на роз­по­чи­на­ти зби­ран­ня ріпа­ку пря­мим ком­бай­ну­ван­ням, є стан рос­ли­ни, за яко­го ос­нов­не її стеб­ло стає жов­то-зе­ле­ним, верхні і нижні гілки — жов­ти­ми, ли­с­тя зовсім не­має. Колір стручків на цен­т­ральній ки­тиці має бу­ти ко­рич­не­вий, а насіння — ко­рич­не­во-чор­ним, на бічних гілках струч­ки ма­ють на­бу­ти жов­то­го за­барв­лен­ня, а насіння — ко­рич­не­во­го. Слід відміти­ти, що най­менші втра­ти насіння ози­мо­го ріпа­ку бу­ли от­ри­мані за зби­ран­ня посівів із во­логістю насіння 20–15% і рівня зрізу 25–30% від ви­со­ти рос­лин. За­для зни­жен­ня втрат олії в насінні зби­ра­ти ріпак ре­ко­мен­ду­ють у ран­кові та вечірні го­ди­ни — за підви­ще­ної во­ло­гості стеб­ло­с­тою.
Втрати під час збирання
Ви­хо­дя­чи з на­ве­де­но­го ви­ще якість зби­ран­ня ріпа­ку за­ле­жить не тільки від підго­тов­ки ком­байнів до зби­ран­ня, але й від про­фесіоналізму ком­бай­нерів. Пе­ред по­чат­ком зби­раль­них робіт ком­бай­ни ма­ють бу­ти на­леж­ним чи­ном «за­гер­ме­ти­зо­вані» і відре­гу­ль­о­вані. Відо­мо, що найбільші втра­ти насіння ріпа­ку — на жни­­варці (мо­жуть ся­га­ти кількох цент­нерів з гек­та­ра і ча­с­то ста­но­ви­ти до 90% за­галь­них втрат!). На ос­нові досвіду ви­ко­ри­с­тан­ня ком­байнів під час зби­ран­ня ріпа­ку про­аналізуємо ос­новні при­чи­ни та розміри втрат.
Так, найбільші втра­ти, які ча­с­то ся­га­ють 11 ц/га, пов’язані з не­доліка­ми у ро­боті різа­ль­них апа­ратів. Втра­ти насі­ння ріпа­ку в стеб­ло­с­тої че­рез не­спри­ят­ливі по­годні та фіто­санітарні умо­ви, такі як зли­ви, град, вітер, ура­жен­ня струч­ко­вим ко­ма­ри­ком і хво­ро­ба­ми струч­­ків, мо­жуть до­ся­га­ти 3,5%. Най­біль­ші втра­ти насіння на жни­варці від­бу­­ва­ють­ся на бічно­му подільни­ку, в зоні по­да­ван­ня ско­ше­ної ма­си до по­хи­лої ка­ме­ри, та під час се­па­ру­ван­ня в ком­байні — відповідно, 3,5 та 1%. Особ­ли­во во­ни мо­жуть збільшу­ва­ти­ся, як­що ма­са за­три­мується по­пе­ре­ду різа­ль­но­го апа­ра­та. Ви­ко­ри­с­тан­ня ши­ро­ко­за­хват­них жа­ток змен­шує кількість про­ходів ком­бай­на і та­ким чи­ном зни­жує рівень втрат на
бічно­му подільни­ку.
Втра­ти насіння знач­но ско­ро­чу­ють­ся за ви­ко­ри­с­тан­ня спеціаль­них ріпа­ко­вих при­ста­вок, які вста­нов­лю­ють на жни­вар­ку за­для збільшен­ня до­вжи­ни її ріпа­ко­во­го сто­лу. Та­кож ще од­ним ос­нов­ним еле­мен­том ріпа­ко­вої при­став­ки є вста­нов­лен­ня ак­тив­но­го бо­ко­во­го но­жа (або ножів). Сьо­годні є безліч при­сто­су­вань, що да­ють змо­гу пе­ре­об­лад­на­ти зви­чайні зер­нові жат­ки для зби­ран­ня ріпа­ку.
Ви­ко­ри­с­тан­ня ріпа­ко­вих при­ста­вок до­по­ма­гає зни­зи­ти втра­ти насіння під час зби­ран­ня до 0,5–1,0 ц/га, тоді як за ком­бай­ну­ван­ня зви­чай­ною зер­но­вою жат­кою — навіть із до­три­ман­ням усіх пра­вил ро­бо­ти — втра­ти мо­жуть пе­ре­ви­щу­ва­ти 1,5–2,0 ц/га. Щоб зве­с­ти втра­ти насіння ріпа­ку до мініму­му, та­кож ре­ко­мен­ду­ють про­во­ди­ти зби­ран­ня рос­лин на ви­со­ко­му зрі­зі — на 15 см ниж­че рівня ниж­нь­о­го яру­су стручків. За­вдя­ки цьо­му не тільки зменшуються втра­ти під час кон­так­ту різа­ль­но­го апа­ра­та з рос­ли­на­ми ріпа­ку та їхньо­го се­па­ру­ван­ня, але й зни­жу­ють­ся во­логість насіння та кіль­кість домішок.
Ре­жим ро­бо­ти мо­то­ви­ла має бу­ти яко­мо­га м’як­шим, оскільки за підви­ще­ної ча­с­то­ти обер­тан­ня йо­го план­ки об­би­ва­ти­муть дозрілі струч­ки на зем­лю. Зу­би мо­то­ви­ла ма­ють бу­ти на­ла­ш­то­вані та­ким чи­ном, аби не­гли­бо­ко за­ну­рю­ва­ли­ся в зрізу­ва­ну ма­су. Для змен­шен­ня кількості стручків, які мо­жуть по­шко­ди­тись під час зби­ран­ня, мо­то­ви­ло жат­ки має бу­ти зміще­ним тро­хи на­зад і вго­ру, що дасть змо­гу за­побігти падінню зріза­них сте­бел впе­ред по хо­ду жни­вар­ки і їхній втраті. Ко­ло­ва швидкість мо­то­ви­ла має відповіда­ти по­сту­пальній швид­кості зби­раль­ної ма­ши­ни чи тро­хи пе­ре­ви­щу­ва­ти її, але не більше ніж у 1,05 ра­за. За­зо­ри мо­то­ви­ла ре­ко­мен­до­ва­но відре­гу­лю­ва­ти й уточ­ни­ти шля­хом про­ве­ден­ня проб­них заїздів ком­бай­на.
Під час зби­ран­ня ви­ляг­ло­го ріпа­ку на жат­ку потрібно вста­нов­лю­ва­ти пра­вий дільник тор­пед­но­го ти­пу і ре­гу­ль­о­вані стеб­лопідіймачі.
При­чо­му на жатці, яку ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти­муть для про­ко­шу­вань, вста­нов­лю­ють два дільни­ки. Для ком­бай­ну­ван­ня низь­ко­рос­ло­го ріпа­ку на шне­ки мо­то­ви­ла слід навішу­ва­ти про­гу­мо­ва­ний пас за­вшир­ш­ки 70–80 мм для пом’як­шен­ня уда­ру ло­паті по рос­ли­нах і змен­шен­ня втрат че­рез ви­би­ван­ня на­сін­ня із стручків.

  Для зни­жен­ня втрат на різа­ль­но­му апа­раті слід підтри­му­ва­ти ро­бо­чу швид­кість ком­бай­на у ме­жах 4–6 км/год, наскільки це дає змо­гу до­три­му­ва­ти різа­ль­ний і мо­ло­тиль­ний апа­ра­ти. За надмірно ви­со­кої швид­кості ско­ше­на ма­са зби­ра­ти­меть­ся на плат­формі, а на­сіння о­си­па­ти­меть­ся.
Під час зби­ран­ня пе­ре­об­лад­на­ною для зби­ран­ня ріпа­ку жат­кою на­прямок ру­ху ком­бай­на мо­же бу­ти будь-яким. Як­що во­на не має по­до­вже­ної плат­фор­ми, ріпак слід зби­ра­ти в од­но­сто­рон­нь­о­му на­прям­ку під ку­том 30–400 у на­прям­ку ви­ля­ган­ня. Слід ма­ти на увазі, що зби­ран­ня ріпа­ку зер­но­вою жат­кою на­впро­ти на­прям­ку ви­ля­ган­ня рос­лин спо­с­те­рі­га­ють найбільші втра­ти насіння. На зас­мі­че­них ділян­ках, а та­кож за нерівно­мірно­го дозріван­ня посівів вар­то про­во­ди­ти де­си­кацію або ж вда­ти­ся до роз­дільно­го зби­ран­ня.
Слід пам’ята­ти, що ско­шу­ван­ня стеб­ло­с­тою ріпа­ку у вал­ки про­во­дять ла­фет­ни­ми жат­ка­ми за зни­жен­ня во­ло­гості насіння до 25–30%, а підби­ран­ня валків — за ви­си­хан­ня насіння до во­ло­гості 12–14%.
Не­ви­со­кий вміст во­ло­ги у насінні і ве­ге­та­тив­них ор­га­нах рос­лин яро­го рі­па­ку дає змо­гу раніше по­ча­ти зби­ран­ня (до то­го ж — на підви­ще­них швид­ко­с­тях ро­бо­ти ком­байнів). Та­ким чи­ном, за­вдя­ки ство­рен­ню оп­ти­маль­них умов для ро­бо­ти зби­раль­ної техніки вдається зни­зи­ти не ли­ше втра­ти насіння, але й ско­ро­ти­ти ви­т­ра­ти на про­ве­ден­ня по­даль­ших опе­рацій сушіння і пе­ре­роб­ки вро­жаю.
Підсушування ріпаку
Слід бра­ти до ува­ги та­кож ре­ко­мен­дації що­до ор­ганізації та про­ве­ден­ня зби­ран­ня зер­но­вих, зер­но­бо­бо­вих і кру­п’­­яних куль­тур. Зо­к­ре­ма, тре­ба зва­жа­ти на те, що різні еле­мен­ти стеб­ло­-
с­тою яро­го ріпа­ку на час зби­ран­ня ма­ють різну во­ло­гість до за­сто­су­ван­ня ви­су­шу­ван­ня пре­па­ра­том Рег­лон (нор­ма — 3 л/га) і май­же в од­на­ко­во­му стані за во­логістю підхо­дять до мо­мен­ту зби­ран­ня че­рез 4–6 днів
після де­си­кації.
За­для зни­жен­ня втрат по­тенціалу насіння ози­мо­го ріпа­ку у період дозрі­ван­ня і зби­ран­ня куль­ту­ри ок­ремі гос­по­дар­ст­ва про­во­дять об­роб­ку посівів пре­па­ра­та­ми-скле­ю­ва­ча­ми для пе­редзби­раль­ної об­роб­ки: Нью Філмом-17 (0,7–1,0 л/га) або Грипілом (1,0–1,3 л/га). Плівко­у­тво­рю­вальні пре­па­ра­ти доцільно за­сто­со­ву­ва­ти за три-чо­ти­ри тижні до зби­ран­ня куль­тур, ко­ли нижні струч­ки на рос­ли­нах ріпа­ку на­бу­ва­ють світло-зе­ле­но­го за­барв­лен­ня і не роз­тріс­ку­ють­ся за їхньо­го згор­тан­ня. Досвід гос­по­дарств різних регіонів, які зай­ма­ють­ся ви­ро­щу­ван­ням ярих та ози­мих сортів ріпа­ку, по­ка­зав, що в та­ко­му разі об­роб­ка посівів ріпа­ку у вка­за­ний ви­ще термін і за­зна­че­ни­ми нор­ма­ми сприяє повнішій ре­алізації біологічно­го по­тен­ціалу куль­ту­ри і дає змо­гу істот­но (на 5,4–9,9 ц/га, або 17,0–36,8%) збе­рег­ти ви­ро­ще­ний уро­жай насіння.

Переваги ріпакових столів
Слід за­зна­чи­ти, що мон­таж при­сто­су­ван­ня для пе­ре­об­лад­нан­ня зер­но­вої жат­ки під зби­ран­ня ріпа­ку не по­тре­бує роз­би­ран­ня різа­ль­но­го апа­ра­та ком­бай­но­вої жни­вар­ки або суттєво­го її до­опра­цю­ван­ня. При­сто­су­ван­ня мон­тується на жни­вар­ку ком­бай­на і жор­ст­ко з’єдну­ється з до­по­мо­гою ре­гу­ль­о­ва­них за­хва­тів. Привід ме­ханізму МКШ здійсню­ється кли­но­во-па­со­вою пе­ре­да­чею. Но­ва при­став­ка для зби­ран­ня ріпа­ку та дрі­б­но­насіннєвих куль­тур ПР6 до ком­бай­на «Дон 1500» роз­роб­ле­на і поліпше­на для мінімізації втрат (зни­жен­ня їхньо­го рівня на 30% порівня­но із ком­бай­ну­ван­ням зер­но­ви­ми жат­ка­ми) і збільшен­ня про­дук­тив­ності ком­бай­на, за­вдя­ки чо­му істот­но збільшується вро­жайність куль­ту­ри. Під час зби­ран­ня ріпа­ку кла­сич­ною жат­кою струч­ки лег­ко ло­па­ють­ся і насіння оси­пається — це обу­мов­ле­но кон­ст­рукцією жат­ки і її бічни­ми дільни­ка­ми.

Ко­мен­тар спеціаліста

Віктор Чор­но­гор,
ме­ханіза­тор ТОВ «Гу­ра-Ланд­технік»:
— У су­час­них ком­бай­нах більшість на­ла­ш­ту­вань про­во­дить­ся дис­танційно за до­по­мо­гою комп’юте­ра. Всім відо­мо, що ос­нов­ною ви­мо­гою до зби­ран­ня ріпа­ку є ви­ко­ри­с­тан­ня ріпа­ко­во­го сто­лу, яких сьо­годні на рин­ку Ук­раїни більш ніж до­стат­ньо, і вибір яких за­ле­жить від мож­ли­во­с­тей та по­треб кож­но­го гос­по­дар­ст­ва. Про­те хо­чу звер­ну­ти ува­гу на та­кий еле­мент ріпакового сто­лу, як бічний ніж, а са­ме на їхню кількість. Пра­к­ти­ка по­ка­зує, що кра­ще оби­ра­ти при­став­ки з дво­ма бічни­ми но­жа­ми. Це дає змо­гу швид­ше про­во­ди­ти про­цес зби­­ран­ня та за- вдяки змен­шен­ню хо­ло­с­тих пе­реїздів під час роз­во­ротів, зни­зи­ти ви­т­ра­ти паль­но­го.
Однією з біологічних особ­ли­во­с­тей ріпа­ку є те, що йо­го стеб­ла та насіння повільно відда­ють во­ло­гу. Навіть за про­ве­ден­ня де­си­кації, яка підсу­шує струч­ки, стеб­ла під час зби­ран­ня за­ли­ша­ють­ся ще до­волі во­ло­ги­ми. З досвіду ро­бо­ти, най­кра­ще з та­ки­ми стеб­ла­ми справ­ля­ють­ся ком­бай­ни з ро­тор­ною се­па­рацією. «Кла­вішні» ком­бай­ни під час ро­бо­ти з пе­ре­зво­ло­же­ною стеб­ло­вою ма­сою за­ли­ша­ють за со­бою ба­га­то втрат. Та й з ви­па­дан­ням во­ло­ги у вечірній час во­ни зму­шені при­пи­ни­ти ро­бо­ту, тоді як ком­байн із ро­тор­ною се­па­рацією про­дов­жу­ва­ти­ме зби­ран­ня.
Що­до без­по­се­редніх на­ла­ш­ту­вань у ком­байні, то, в пер­шу чер­гу потрібно вста­­но­ви­ти підба­ра­бан­ня для зби­ран­ня дрібно­насіннєвих куль­тур з розміром комірок 6 мм. Як­що у вас ком­байн з ро­тор­ною се­па­рацією, то не­обхідно зни­зи­ти обер­ти ро­тор­но­го се­па­ра­то­ра до 600–650 об./хв шля­хом пе­ре­ста­нов­ки пасів йо­го при­во­ду.
На­ступ­ним ета­пом ре­гу­лю­ван­ня є вста­нов­лен­ня точ­ки по­да­ван­ня по­то­ку повітря в си­с­те­му се­па­рації насіння. За до­по­мо­гою спеціаль­но­го ме­ханізму спря­мо­вуємо потік повітря в се­ред­ню ча­с­ти­ну решітно­го ста­ну. Ро­бить­ся це пе­ре­ста­нов­кою ва­же­ля в по­ло­жен­ня, яко­му відповідає п’ятий отвір ме­ханізму.
На цьо­му етапі про­цес на­ла­ш­ту­ван­ня «ззовні» за­вер­шується.
Як я вже го­во­рив, у більшості су­час­них ком­байнів ро­бо­тою ос­нов­них вузлів керує комп’ютер, у пам’яті яко­го за­кла­де­но за­водські на­ла­ш­ту­ван­ня що­до зби­ран­ня різно­манітних куль­тур. Пот­рібно тільки ви­бра­ти не­обхідну куль­ту­ру і на­ла­ш­ту­ван­ня вступ­лять в дію ав­то­ма­тич­но. Мож­на та­кож за­ван­та­жи­ти власні на­ла­ш­ту­ван­ня, що по­пе­ред­ньо бу­ли вве­дені в пам’ять бор­то­во­го комп’юте­ра. Як­­­що в про­цесі ро­бо­ти зер­но не від­по­відає за­пла­но­ваній якості, то мож­на  під­ко­­ре­гу­ва­ти ро­бо­ту си­с­тем у руч­но­му ре­жимі.
В ав­то­ма­тич­но­му ре­жимі ре­гу­лю­ють­ся: обер­ти мо­ло­тиль­но­го ба­ра­ба­на, вхідні та вихідні за­зо­ри підба­ра­бан­ня, за­зо­ри в ре­ше­тах (нижнє верхнє), швидкість по­хи­ло­го транс­пор­те­ра, шви­д­кість обер­тан­ня мо­то­ви­ла (до речі, в су­час­них ком­бай­нах є функція «Ав­топілот» мо­то­ви­ла, яка син­хронізує його обер­­ти зі швидкістю ком­бай­на).
На старіших мо­де­лях на­ла­ш­ту­ван­ня потрібно про­во­ди­ти в руч­но­му ре­жимі. Обер­ти мо­ло­тиль­но­го ба­ра­ба­на вста­нов­люємо на рівні 500 об./хв, за­зор між ба­ра­ба­ном та підба­ра­бан­ням на вході та на ви­ході — відповідно, 18 та 14 мм. Та­кож вста­нов­люємо за­зо­ри на верхніх та нижніх ре­ше­тах) — 10 і  4 мм, відповідно.
Гер­ме­ти­зація ком­бай­на — обов’яз­ко­вий еле­мент. Потрібно пе­ревіри­ти гу­мові ущільнен­ня між решітним ста­ном та кор­пу­сом, між гро­хо­том та кор­пу­сом.
За до­по­мо­гою дат­чиків втрат зер­на слідкуємо за си­с­те­мою об­мо­ло­ту. І за по­тре­би про­во­ди­мо корегування на­ла­ш­ту­вань.