Ріпак: особливості обробки та збереження врожаю

Наприклад, в одному кілограмі сухої речовини насіння ріпаку сконцентровано близько 21 МДж обмінної енергії, що на 8-29% більше, ніж у насінні інших поширених олійних культур.

До слова, сплеск популярності ріпаку, який тепер спостерігаємо, не перший для цієї культури. Ще у 80-ті роки цю культуру активно пропагували як кормову для налагодження кормової бази тваринництва й забезпечення галузі ранніми кормами. Проте тоді суттєво площі не вдалося розширити, оскільки не були розроблені методи економічного стимулювання у вирощуванні ріпаку: його певною мірою запроваджували в наказовому порядку.
Не треба також забувати, що в практиці та агрономічній науці щодо ріпаку та збільшення площ під ним існують різні твердження. Передусім це стосується питань біології і місця як попередника в сівозміні. Одні спеціалісти не знаходять жодного негативного впливу цієї культури на грунт і біоценотичне середовище, інші - занепокоєні надто великими обсягами, які займає ріпак.

Але за різних думок зрозуміло одне: ріпак вирощуватимуть у тих обсягах, які зумовлені економічною доцільністю: попитом, ціною, собівартістю. В умовах економічної скрути саме це й визначає популярність ріпаку.

Виходячи з цієї простої істини, треба розв'язувати й проблеми, що виникають під час вирощування, збирання й зберігання врожаю ріпаку.

Аналіз свідчить, що технологія вирощування ріпаку відпрацьована досить повно й дає змогу отримувати високий урожай. Урожайність насіння  ріпаку становить 1,8 - 2 т/га.  

Більшою мірою проблеми виникають під час збирання, обробки й зберігання насіння. Надто воно нестійке в процесі зберігання, швидко втрачає якість. Ось чому більшість товаровиробників не ризикують тримати врожай у господарстві, а намагаються його швидше реалізувати для переробки,  або ж відправити на хлібоприймальні підприємства чи елеватори. Але й на приймальних пунктах з пересторогою приймають насіння ріпаку, особливо якщо немає досвіду його зберігання й матеріально-технічної бази для цього.

Перші результати збирання врожаю ріпаку цього року теж свідчать про деякі особливості щодо його первинноЇ обробки й зберігання. Окремі площі збирають з підвищеною (20%) вологістю зерна, що потребує обов'язкового сушіння врожаю в потоці та врахування всіх біологічних і технологічних властивостей цієї культури.

Найперше, слід зважати на ті чинники, які суттєво впливають на технологію первинної обробки та зберігання ріпаку, - це дрібне насіння, його нерівномірне дозрівання й зволоження, підвищений вміст олії та інтенсивне дихання.
Вплив розміру. Маса 1000 зернин ріпаку сягає зазвичай 1,9-5,5 г, інколи буває й 7 г. Об'ємна маса насіння становить близько 630-650 кг/м3. Насіння має кулясту форму, воно дуже сипке, якщо сухе. Вплив малого розміру проявляється під час збирання, очищення, сушіння та зберігання врожаю. Насамперед, треба загерметизувати обладнання, задіяне на цих операціях, ущільнити накопичувальні бункери й зерносклади.

Щоб запобігти травмуванню зерна під час збирання, регулюють число обертів барабана комбайна залежно від способу скошування: за прямого - число обертів має бути до 800 за хвилину, під час обмолочування валків - до 600 за хвилину.

Вплив вологості

Особливістю ріпаку є нерівномірне дозрівання насіння як у різних гілочках рослини, так і між окремими рослинами. Тому ріпак краще збирати роздільним способом - це згладжує нерівномірність дозрівання і врівноважує вологість насіння. Роздільне збирання можна розпочинати за вологості зерна близько 30 відсотків.

Для зниження збиральної вологості на всіх ярусах рослини посіви обробляють десикантами. У цьому разі збирання прискорюється на 7-8 днів залежно від умов висихання.

Ріпак може мати період післязбирального дозрівання, протягом якого в зерні завершуються біохімічні процеси, пов'язані з максимальним накопиченням жирів, протеїну та жирних кислот: олеїнової, лінолевої, ерукової. Тривалість післязбирального дозрівання залежить від сортових особливостей зерна й становить близько семи днів для сортів озимого ріпаку та 20 днів - для ярового за температури зберігання 20°С.
Під час надходження ріпаку на обробку або сушіння враховують також вологість і формують окремо партії зерна залежно від її рівня:

• сухе - до 8%;
• середньої сухості - 9-11%;
• вологе - 11-13%;
• сире - понад 13%.

Вплив підвищеного вмісту олії

У кращих сортах ріпаку вміст олії сягає 45-54%, вона належить до групи напіввисихаючої і містить 60-70% олеїнової кислоти.

Підвищений вміст олії суттєво впливає на зберігання насіння. По-перше, рівноважна вологість високоолійного насіння значно нижча, тому в умовах зберігання за відносної вологості зовнішнього повітря в межах 70-80% і більше в зерні з'являється вільна волога, якщо воно не є достатньо сухим. По-друге, високоолійне насіння схильне до інтенсивного дихання, що його виснажує й погіршує якість. Тому, крім низької вологості, для збереження насіння ріпаку ефективними є заходи, спрямовані на охолодження зерна, зниження відносної вологості повітря, зменшення доступу кисню до зернової маси.

Обробку ріпаку здійснюють з урахуванням його стану й зазначених особливостей. Основними операціями збереження врожаю ріпаку є очищення, сушіння та вентилювання.
 

Очищення

Залежно від способу збирання, насіння ріпаку може мати різний ступінь засміченості. Але за роздільного збирання засміченість, зазвичай, нижча, до того ж, у зерновій масі не буде вологих органічних домішок, які є дуже небажаними.

Якісне очищення має бути дворазовим. Під час першого очищення відбирають великі та легкі домішки, а за другого - решту домішок, а також надто дрібне насіння (діаметром менше 1 мм).

Для очищення ріпаку використовують плоскорешітні зерносепаратори, укомплектовані відповідними ситами. Типорозмір сит встановлюють орієнтовно, але на початку та в процесі очищення його обов'язково уточнюють.

Під час очищення особливу увагу звертають на роботу аспіраційних систем зерносепараторів. Оскільки насіння ріпаку дрібне й легке, то швидкість повітряного потоку в аспіраційних каналах знижують до рівня 4-5 м/с і контролюють вміст основного насіння у витоках з каналів.

Щоб витримувати заплановані обсяги очищення, слід правильно розраховувати продуктивність зерносепараторів. Для цього паспортну продуктивність машини коригують за показниками смітності, вологості й сортової особливості зерна, що надходить на очищення. Наприклад, якщо смітність перевищує 5, а вологість 18%, то продуктивність машини знижується на 20-30%. Під час обробки ріпаку продуктивність зерносепараторів знижується на 60-70 відсотків.
 

Сушіння

Якщо вологість насіння ріпаку перевищує 13%, то його треба досушувати. Температурний режим сушіння вибирають, виходячи з рівня вологості й призначення зерна та конструкції сушарки. Товарний ріпак (продовольче, кормове й технічне зерно) за вологості до 19% рекомендується висушувати в шахтних прямоточних сушарках за температури теплоносія 100...120°С та нагрівання зерна до 55°С. За вищої вологості температуру теплоносія знижують на 10...20°С, нагрівання зерна - на 5...10°С. Насіннєвий ріпак за потреби висушують, знижуючи температуру залежно від підвищення збиральної вологості.

Порівняно невеликі обсяги ріпаку можна висушити в підлогово-стелажних сушарках, обладнаних повітропідігрівачами чи теплогенераторами. В цих сушарках сушіння здійснюється в нерухомому шарі, тому температура теплоносія має бути 40...50°С, а нагрівання зерна - не вище 30...35°С залежно від його вологості. Висота шару - до 30 сантиметрів.
У господарствах, де немає сушарок, насіння сушать у сонячну погоду на майданчиках, шаром завтовшки 5-10  см за частого перемішування. Та цей спосіб надто ризикований і тривалий, тож доцільніше застосовувати сушарки.
Під час сушіння ріпаку дотримуються ще таких важливих техніко-технологічних умов:

• вологість насіння після висушування не повинна бути нижче 6%, бо за низької вологості різко зростає травмування насіння;
• максимальне зняття вологості за один прохід насіння через сушарку становить 5-6%;
• насіння після сушіння охолоджують до температури, яка не перевищує зовнішньої більш як на 5°С.

Вентилювання

Це ефективний захід для підсушування насіння, прискорення післязбирального дозрівання, охолодження й призупинення самозігрівання. Він особливо ефективний для насіннєвого зерна, оскільки обробка здійснюється за м'якого помірного режиму, з максимальним збереженням якості.

Для вентилювання потрібні склади, обладнані стаціонарними вентиляційними установками. Найбільшого поширення набули установки СВУ-63, СВУ-63М, УСВУ-62, СВУ-1, СВУ-2, СВУ-3, які оснащують різними вентиляторами з продуктивністю до 11-15 тис. м3 за одну годину.

Плануючи вентилювання, треба правильно вибрати й використати вентилятори, щоб забезпечити ефективне продування насипу ріпаку.

Вентилятори для установок вибирають, виходячи з їхньої фактичної продуктивності, потрібної норми питомого подавання повітря на одну тонну насіння та мінімально можливої витрати електроенергії. Норма питомого подавання залежить від вологості насіння: вона збільшується з підвищенням вологості й навпаки. Орієнтовні норми питомого подавання становлять 60 м3/год за вологості до 10%, 120 м3/год - до 12%, 240 м3/год - понад 12%. За такими нормами одним вентилятором можна обробляти в середньому 100 т насіння протягом 20-25 годин.

Фактична продуктивність вентилятора залежатиме від висоти насипу. Максимальна продуктивність, відповідає висоті насипу 1,5 м, мінімальна - висоті 3 м, проміжна - середньому значенню висоти.
Під час вентилювання насіння ріпаку обов'язково дотримуються таких важливих техніко-технологічних умов:

•  висоту насипу зменшують до 1,5-3 м у зв'язку з підвищеним аеродинамічним опором зернової маси;
•  ущільнюють усі місця з'єднання конструктивних елементів вентиляційних установок;
•  місця подавання повітря в насип закривають решетами з діаметром отворів не більше 1 мм або мішковиною.

Особливо ефективні бункерні сховища з пошаровою системою аерації, які дають можливість почергової обробки шарів зерна залежно від його стану й висоти насипу.
Провентилювати та охолодити насіння ріпаку можливо також за допомогою шахтних сушарок. Для цього за холодної погоди насіння пропускають через охолоджувальні шахти сушарки з увімкненими вентиляторами. Здебільшого достатньо пропустити один раз, щоб охолодити насіння й підвищити його стійкість під час зберігання.
 

Зберігання ріпаку

Як уже зазначалося, насіння ріпаку вважають сухим за вологості не вище 8%. Але на практиці вологість намагаються довести до 7%, для того щоб забезпечити надійне зберігання ріпаку. При цьому важливо, щоб насіння було неушкоджене, без ознак механічного травмування.

Ще однією важливою обставиною є температура зернової маси та її регулярне примусове провітрювання.

Під час зберігання навіть сухого насіння бажано, щоб його температура була нижчою 5°С. За правильного догляду насіння ріпаку може зберігатися два-три роки.

Винятково важливе значення має чітко налагоджений догляд за насінням під час зберігання. Треба регулярно контролювати температуру й вологість насіння, а також відносну вологість повітря в зерноскладі. Особливої уваги потребує контроль стану верхніх шарів насипу насіння. Практика засвідчує, що внаслідок підвищення температури та дихання насіння, насамперед у верхніх шарах, конденсується волога, з'являються осередки самозігрівання. Тому в разі зволоження верхнього шару потрібно його негайно перемішати або ж піддати насіння активній вентиляції.

Отже, науковий та практичний досвід показує, що зберігати врожай насіння ріпаку й забезпечувати його якість можна навіть в умовах фермерського господарства. Для цього слід завчасно подбати про техніко-технологічне оснащення господарства, а також дотримуватися особливостей виконання окремих технологічних процесів з урахуванням стану й призначення врожаю.

Але, враховуючи специфічність і технологічну складність обробки цієї культури, доцільніше орієнтуватися на заготівлю її врожаю та організацію зберігання його в мережі хлібоприймальних підприємств і елеваторів, які оснащені комплектами обладнання й сертифікованими сховищами, володіють сучасною системою контролю якості. Практика засвідчує, що для ріпаку слід виділяти й завчасно готувати окреме обладнання (сушарки, зерносепаратори, конвеєри) і зерносклади - це дає можливість здійснити ефективну обробку, зберегти врожай, його чистоту та якість.

М. Кирпа, д-р с.-г. наук, завідувач лабораторії післязбиральної обробки й зберігання зерна, Інститут зернового господарства НААН України, Дніпропетровськ