Ріпак: досвід світового лідера. Сівба і припосівне внесення добрив

Завершуємо публікацію рекомендацій Канадської ради з ріпаку щодо вирощування цієї олійної культури статтею про сівбу та припосівне внесення добрив.

Глибина висіву

Насіння ріпаку чутливе до припосівного внесення добрив, зокрема, азоту й сірки. Максимальна доза азоту, безпечна для внесення разом з насінням, становить 10 кг/га, а конкретна залежить від ширини міжряддя, типу й вологості грунту. Водночас внесення разом з насінням фосфору (до 20 кг/га) може покращити схожість і стан сходів за умов дефіциту цього елементу або за низьких температур грунту під час сівби навесні. Надмірні норми внесення цього елементу або внесення його разом з іншими елементами живлення може знизити схожість.

Ріпак, висіяний на глибину 12–25 мм у щільне, вологе й тепле насіннєве ложе, сходить швидко і має високий відсоток схожості. Швидкі, густі й рівномірні сходи дають змогу культурі в подальшому краще конкурувати з бур’янами, формувати вищу врожайність, раніше й рівномірніше дозрівати.

Висівати на глибину, меншу ніж 12 мм, можна, якщо стан насіннєвого ложа і вологість оптимальні, або грунт має схильність до утворення кірки. Але це може бути ризиковано, якщо не стежити уважно за грунтом і неправильно налаштувати сівалку.

Насіння, висіяне на глибину 75 мм, сходитиме на кілька днів довше порівняно з оптимальною глибиною (12–25 мм). Також за такої глибини висіву схожість буде гіршою, оскільки менша кількість насіння матиме достатньо енергії для проростання з такої глибини. В результаті поле буде з випадами і нерівномірне.

Затримка сходів — це:

• більше можливостей для хвороб уразити ростки;
• рослини, що сходять з більшої глибини, зазнають більшого стресу;
• ефективність інсектицидних протруйників мінімальна, тож рослини більш вразливі;
• сходи бур’янів випереджають сходи культури;
• пізніше дозрівання ріпаку.

Хоча без вологи не отримати сходів, не варто збільшувати глибину висіву з метою досягти вологого грунту під час сівби навесні в ранні строки, коли грунт ще холодний. Коли ефективна волога знаходиться на глибині не менше 50 мм, краще почекати дощу або висіяти насіння на глибину менше 50 мм в надії на дощ. Однак якщо грунт достатньо прогрітий, допускається заглиблений посів, висіяти насіння у вологий шар грунту. При заглибленому посіві слід підвищити норму висіву принаймні на 10%. Але в будь-якому випадку дощ необхідний у найближчий час після сівби.

На легких піщаних грунтах, які швидше висихають, дещо заглиблений висів насіння може підвищити схожість. Передзбиральна густота стояння культури повинна бути приблизно 100 рослин/м².

Необхідність обмеження норм добрив, що вносяться з насінням

Через солі, що містяться в міндобривах, проростки ріпаку можуть висохнути. Азотні добрива також можуть завдати шкоди по причині фітотоксичності аміаку. Внесення цих добрив у рядок може зашкодити культурі.

Сульфат амонію і хлорид калію мають вищі сольові індекси, ніж інші добрива. У фосфору він нижчий, але зазвичай фосфорні добрива поєднуються з аміаком, і цей азот, що міститься в добриві, і є головним обмежуючим фактором для визначення безпечної норми добрива.

Здійснення сівби і внесення добрив за один прохід є стандартною практикою в канадській прерії, але в випадку з ріпаком більшість цих добрив вносяться смуговим способом з розташуванням смуги збоку чи в міжрядді.

При внесенні азотних добрив разом з насінням безпечна норма залежить від ширини сошника й міжряддя та типу і вологості грунту. Наприклад, на грунтах середнього механічного складу за ширини сошника 25 мм і міжряддя 23 см максимальна безпечна доза азотних добрив становить 11 кг/га. А на глинистих грунтах з таким же міжряддям за ширини сошника 75 мм цей показник становить уже 45 кг/га.

За ширшого міжряддя концентрація насіння й добрив у рядку зростає, відтак чим ширше міжряддя, тим нижча максимальна безпечна доза добрив. Також, наприклад, для провінції Манітоба цей показник нижчий, ніж для Альберти й Саскачевану, оскільки в Манітобі грунти мають вищий рН і вміст карбонатів. В умовах Манітоби з карбаміду виділяється більше аміаку, який має вищу фітотоксичність, і менше — амонію.

Розрахунки рекомендованих норм добрив передбачають, що з насінням вноситься безпечна доза моноамонійфосфату (11:51:0 або 12:52:0), котра не перевищує 45 кг/га (22 кг/га д. р. фосфору). Дехто використовує диамонійфосфат в якості стартового фосфорного добрива, але це добриво містить більше азоту. Тому максимальна безпечна доза азоту в цьому випадку буде нижчою.

Фактори, що сприяють вимиванню азоту, внесеного з насінням

Механічний склад грунту. Чим легший грунт, тим вищий ризик зниження схожості, густоти стояння і врожайності. Глинисті грунти утримують більше азоту в амонійній формі. В піщаних грунтах більше амонію переходить в аміак, який більше ушкоджує насіння й сходи.

Вологість насіннєвого ложа під час сівби. У вологому грунті вода розбавляє молекули азоту навколо насінини. Також вода сприяє розсіюванню молекул азоту в грунті, знижуючи їх концентрацію навколо насінин. Норма внесення азоту з насінням має бути знижена, якщо грунт сухіший за норму.

Формула добрива. Рослинам шкодить аміак. При застосуванні полімерного покриття або інгібіторів нітрифікації поріг безпечної кількості внесення азоту з насінням можна підняти.

Ширина міжряддя. З її зростанням збільшується концентрація добрива в рядку.

Вид культури. Дрібнонасінні культури, такі як ріпак, більш чутливі до добрив, внесених з насінням, ніж колосові.

рН грунту. Якщо цей показник високий, поріг безпечності знижується, бо з карбаміду утворюється більше аміаку і менше амонію.

Полімерне покриття гранул добрив та інгібітори нітрифікації

Застосування карбаміду з полімерним покриттям або інгібіторів нітрифікації дає змогу підвищити норму внесення добрив з насінням. Ці продукти уповільнюють виділення аміаку та амонію з карбаміду, що безпечніше для насіння. Вони досягають цього ефекту різними способами.

Полімерне покриття обгортає гранули карбаміду, завдяки чому вода повільніше проникає в них і, відповідно, аміак та амоній повільніше виділяються в грунт. Таким чином, концентрація в грунті аміаку та амонію нижча на ранніх стадіях вегетації, коли сходи найбільш чутливі. Якщо застосовувати карбамід з полімерним покриттям, то норму внесення азотних добрив з насінням можна підвищувати до 3 разів, а якщо застосовувати інгібітори нітрифікації — то в 1,5 рази.

Протягом перших кількох проходів по полю слід обережно вимірювати глибину сівби і оперувати тим показником, який Ви фіксуєте після проходу сошника і прикочувальних коліс. Якщо сошники вибиваються з колії або борозна замулюється грунтом під час дощів, це може призвести до розміщення насінини на більшу глибину, ніж потрібно. На роботу сошника впливають його зношеність, тип грунту, вологість та швидкість техніки. Відтак глибину висіву слід перевіряти по кілька разів на кожному полі або з кожною зміною умов.

Вплив ширини міжряддя

Коефіцієнт використання насіннєвого ложа — це відношення ширини рядка до ширини міжряддя. Оптимальна ширина рядка залежить від технології, за якою працює фермер. Дослідження в Канаді показали, що за ширини міжряддя 23 або 30 см урожайність була вищою, ніж за ширини міжряддя 45 або 60 см.

Фактори, що впливають на ширину міжряддя:

За традиційного обробітку грунту у вужчих міжряддях менше втрачається вологи завдяки тому, що рослини змикаються швидше.

За «ноу-тілл» у широких міжряддях зменшується накопичення пожнивних решток між робочими органами сівалки, що покращує її роботу. За прямого посіву пожнивні рештки в міжряддях можуть знижувати втрати вологи через випаровування та стримувати розвиток бур’янів.

Збільшення фітотоксичності добрив за ширших міжрядь.

Сошники, які вносять добрива смугою поруч з рядком, в який висівається насіння (але не в сам рядок), можуть підвищити врожайність за ширини міжряддя 30 см і більше.

За ширших міжрядь затримується початок цвітіння, розтягується період цвітіння і зростають масштаби вилягання. Це може призводити до запізнення дозрівання, що може потягти за собою зниження якості врожаю.

Слід контролювати роботу сошників. Виробники сошників можуть декларувати їх здатність забезпечувати роздільне внесення насіння й добрив, однак спрацювання сошника, швидкість сівби, вологість грунту, робота пневматичної системи можуть призвести до того, що на практиці роздільне внесення не буде забезпечене.

Переклав Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com