Прояви нестачі заліза у посівах сої

Залізодефіцитний хлороз сої, який виникає внаслідок нестачі заліза є проблемою під час вирощування сої. Захворювання вказує порушення синтезу хлорофілу.

Основним симптомом є міжжилковий хлороз (пожовтіння) листя, при цьому самі жилки залишаються темно-зеленими. Пожовтіння, побуріння та затримка росту рослин на ранніх вегетативних стадіях призведе до меншого фотосинтезу в цих рослинах порівняно зі здоровими зеленими рослинами, спричиняючи зниження врожайності сої.

Залізо (Fe) необхідне кільком ферментам, що беруть участь в утворенні хлорофілу, і нестача активного заліза в листі призводить до хлорозу. Зазвичай ґрунт містить велику кількість заліза, але не в тій розчинній формі, яка необхідна рослині. Найбільш розчинною формою в окислених (аерованих) ґрунтах є Fe(OH)₃, де залізо перебуває у формі Fe(III). Це залізо стає менш розчинним за більш високого рівня рН ґрунту, особливо коли в ґрунті міститься велика кількість карбонату кальцію.

Рослини віддають перевагу відновленій формі заліза (Fe II) і мають адаптовані механізми, які допомагають витягувати залізо з ґрунту.

Такі рослини як соя виділяють зі свого коріння кислоти та певні хімічні сполуки. Кислоти роблять Fe(OH)₃ більш розчинним, а хімічні сполуки перетворюють нерозчинний Fe(III) на більш розчинний Fe(II).

Умови, що сприяють розвитку залізодефіцитного хлорозу

Вміст карбонату кальцію в ґрунті

Дефіцит заліза найбільш поширений у ґрунтах із поганим дренуванням, високим рН (лужним) і високим вмістом залишкового азоту. Ґрунти, що містять карбонат кальцію або високий вміст вапна можуть спричинити посилення залізодефіцитного хлорозу сої, оскільки карбонат кальцію повільно нейтралізує кислоту, що виділяється корінням з метою розчинити ґрунтове залізо. Дефіцит виникає тому, що Fe є досить нерозчинним елементом і стає ще менш розчинним за цих умов.

Вологий ґрунт

Коли ґрунт перезволожений, доступ повітря обмежений, що призводить до накопичення вуглекислого газу в ґрунті, який виділяється корінням і ґрунтовими мікробами в процесі дихання.

Дослідження показали, що ступінь прояву залізодефіцитного хлорозу зростає при вирощуванні сої на перезволожених ґрунтах, і особливо, коли ґрунти холодні. Кількість бікарбонату в ґрунті корелює з залізодефіцитним хлорозом у сої в польових умовах, тому чим більше бікарбонату в ґрунті, тим сильніше проявляється хлороз.

У вологих ґрунтових умовах може бути корисним розглянути можливість культивації для прискорення вивільнення вуглекислого газу з ґрунту.

Внесення свіжої органіки

Органіка, що розкладається, незалежно від того, чи це пожнивні рештки, чи гній, збільшує кількість вуглекислого газу в ґрунті, оскільки мікроби вивільняють вуглекислий газ. Якщо ґрунт вологий, вивільнення вуглекислого газу з ґрунту буде обмеженим, що підвищує ризик залізодефіцитного хлорозу.

Нітрати в ґрунті

Нітрати в ґрунті можуть посилювати хлороз. Польові та тепличні дослідження показали, що додавання нітратів збільшує інтенсивність хлорозу сої. Коли корінь рослини поглинає нітрат, він повинен обмінятися з іоном бікарбонату.

Нітрат, що поглинається рослиною, повинен бути перетворений на амоній у листках, що підвищує рН у листковому соку і знижує швидкість перетворення Fe III до Fe II, що необхідно для того, щоб клітини листків мали доступ до корисного Fe.

Стрес для рослин

Будь-які маніпуляції на полі, які спричиняють стрес для рослини, також можуть спричинити проблеми з поглинанням заліза. До прикладу, в США популяції соєвої цистоутворюючої нематоди можуть бути дуже високими на полях, де трапляється залізодефіцитний хлороз. Хоча обидві хвороби можуть спричинити відставання в рості та пожовтіння сої, дослідження в штаті Міннесота (США) не виявили взаємозв’язку між соєвою нематодою та залізодефіцитним хлорозом.

Обрати для посіву толерантний сорт сої

Вибір сорту сої має велике значення. Якщо на полі свого часу спостегірались прояви залізодефіцитного хлорозу, потрібно обирати найбільш стійкий до цього захворювання сорт.

Нещодавні польові дослідження показують, що толерантні сорти мають вищу врожайність там, де хлороз є проблемою, але більшої врожайності можна досягти в поєднанні з обробкою, яка використовується для зменшення наслідків залізодефіцитного хлорозу.

Використовувати під час вирощування сої супутню культуру

Використовуйте культуру-супутник, особливо там, де вміст нітратів у ґрунті може бути високим. У таких ситуаціях супутня культура може поглинути надлишок нітратів, одночасно висушуючи вологий ґрунт і знижуючи рівень бікарбонатів.

Використання такої супутньої культури, як овес, що висівається з нормою 163 кг на 1 га перед посівом або під час посіву сої (технологія no-till), збільшує врожайність зерна сої на ділянках поля, уражених залізодефіцитним хлорозом. Ця практика вимагає додаткового управління, і овес повинен бути знищений, коли він досягне орієнтовно 25-30 см у висоту.

Максимально зменшити стрес для рослин

Як не дивно, використання гліфосату для боротьби з бур’янами викликає менший стрес у рослин порівняно з деякими традиційними гербіцидами. Якщо можливо, уникайте гербіцидів, які можуть негативно вплинути на посіви сої у найбільш критичних ранніх стадіях росту.

Ущільнення поверхневого шару ґрунту при посадці може спричинити стрес для рослини протягом усього вегетаційного періоду. Обов’язковий обробіток рослини від хвороб та інших шкідників відповідно до прийнятих порогових значень.

Застосовувати хелатні препарати заліза

Використовуйте хелатні препарати заліза. Дослідження показали успішні результати застосування хелатного заліза EDDHA у формі ORTO-ORTO разом з насінням. Дані досліджень також свідчать про те, що ділянки, які помірно або сильно уражені хлорозом, слід обробляти в першу чергу, щоб максимізувати потенціал прибутку на всьому полі.

Враховувати норми висіву

За даними науковців, збільшення норми висіву сої зменшує ступінь ураження залізодефіцитним хлорозом. Але ефект від збільшення норми висіву виявився відносно невеликим і непослідовним у різних умовах.

Останні дані показують, що збільшення норми висіву може підвищити чистий прибуток на гектар для високотолерантних сортів, вирощених у зоні з важким ступенем хлорозу.

Жоден сорт сої не застрахований від хлорозу, але між найстійкішими та найбільш чутливими до захворювання сортами спостерігаються значні відмінності в пожовтінні, затримці росту рослин і подальшому зниженні врожаю. Вибір поля та вибір сорту з толерантністю до залізодефіцитного хлорозу є важливими управлінськими рішеннями, які виробники мають приймати, щоб уникнути або зменшити негативний вплив хлорозу на врожайність. 

Юлія Наружна,  j.naruzhna@univest-media.com, за матеріалами Університету Міннесоти (США)