Протруювання насіння: переваги та недоліки

У сучасних системах захисту рослин озимих культур від шкідливих організмів першочергове значення має передвисівна обробка насіннєвого матеріалу, мета якої — захист рослин від ґрунтових шкідників і шкідників сходів, а також від хвороб, збудники яких містяться в ґрунті чи поширюються насінням. Правильне застосування протруйників знижує або й зовсім пригнічує активність шкідливих організмів, що дає змогу скоротити кратність обробок пестицидами впродовж вегетації рослин. Таким чином, протруювання насіння польових культур є важливою ланкою в системі виробництва рослинницької продукції, істотним резервом поліпшення якості врожаю та підвищення продуктивності рослин.

На сьогодні в потребі передвисівної фунгіцидної обробки насіння польових культур не сумнівається жоден агроном чи спеціаліст сільськогосподарського підприємства. А от що стосується протруювання насіння інсектицидними препаратами, то такий захід проводять далеко не в усіх господарствах.

Інсектициди, які використовують для протруювання насіннєвого матеріалу, захищають проростки та сходи зернових культур від комплексу ґрунтових і наземних шкідників, таких як: личинки пластинчастовусих жуків, личинки коваликів — дротяники, личинки чорнишів — несправжні дротяники, личинки підгризаючих совок, хлібні туруни, а також захищають сходи рослин від злакових мух, блішок, попелиць та поширення вірусних хвороб, переносниками яких вони є.

Загалом шкідників зернових колосових культур групують за характером пошкодження рослин на прямої й опосередкованої шкідливості в певний період вегетації. Одні з них пошкоджують висіяні пророслі насінини, підземну частину стебла, зародкові й вузлові корені, інші — обгризають листки та стебла, висмоктують сік, пошкоджують зерно в колосі.

Якщо розглянути результати досліджень із моніторингу ентомокомплексу озимої пшениці впродовж останніх п’яти років в умовах Західного Лісостепу України, то стає очевидно, що: серед шкідників озимої пшениці найпоширенішими були злакові мухи, яких ми виявляли восени й навесні у фазі кущіння; злакові блішки та п’явиці, шкідливість яких припадала на період весняного кущіння і виходу рослин у трубку, а також попелиці, які живилися на рослинах упродовж усієї вегетації.

Ентомокомплекс озимини найбільше представлений злаковими мухами і попелицями, частка яких була найвища й становила 25 і 30% відповідно. Достатньо високим було й поширення клопів-сліпняків, злакових блішок і п’явиць — по 16%. Частка трипсів становила 9%, хлібних турунів, клопа-черепашки і пильщиків — по 8%. Частка хлібних жуків була найменша — 4%, за винятком вегетаційного періоду 2017 та 2018 років, коли значно зросло поширення шкідника. Сумарна частка інших шкідників, зокрема ґрунтових видів, становила 9%. Основні шкідники зернових озимих культур представлені багатоїдними шкідниками, найпоширенішими серед яких є личинки коваликів та чорнишів.

Серед коваликів найчастіше зустрічаються ковалик посівний, ковалик смугастий, ковалик темний, ковалик західний, ковалик широкий і ковалик блискучий. Дорослі жуки цих видів мають видовжене тіло (7–14 мм), зверху забарвлення від світло- до темно-коричневого й чорного, здатні підстрибувати, видаючи при цьому характерний звук. Їхні личинки (відомі як дротяники) мають вузьке червоподібне тонке, циліндричне жорстке тіло, від жовтого до червоно-бурого кольору з трьома парами однаково розвинутих ніг. Зимують личинки різного віку в ґрунті на глибині від 25–30 до 70–90 см.

Розвиток коваликів триває 3–5 років, тому шкоди завдають личинки, які виїдають зародок і ендосперм висіяного насіння та сходи рослин. А це призводить до зрідження посівів.

Серед чорнишів найпоширенішими є мідляк кукурудзяний, мідляк широкогрудий і мідляк чорний. Це достатньо великі жуки — від 7–10 мм (кукурудзяний) до 17–27 мм (широкогрудий) завдовжки, з овальним чорним тілом. Зимують жуки в ґрунті, а також личинки — на глибині 15–30 см. ЕПШ — 3–5 екз./м². Забарвлення личинок (несправжні дротяники) від жовтого до темно- й сіро-жовтого, тіло циліндричної сплюснутої форми. Личинка відрізняється від справжніх дротяників опуклою головою та розвиненішою парою передніх ніг. Цикл розвитку кукурудзяного й чорного мідляків — один рік, широкогрудого — два-три роки. Личинки виїдають порожнини у висіяному насінні, пошкоджують підземну частину стебел, паростки й коріння.

Протруювання насіннєвого матеріалу сучасними препаратами дає змогу знезаразити насіння та садивний матеріал від зовнішньої і внутрішньої інфекції, захистити його й майбутні проростки від ураження збудниками хвороб із ґрунту, а також послабити негативну дію травмування насіння шляхом активізації його захисних властивостей, щоб запобігти розвитку патогенів. Так, сукупність різноманітних факторів (добре збалансована сівозміна, чисті від патогенів поле та прилеглі ареали, несприятливі для розвитку хвороб погодні умови, підвищена генетична стійкість самого сорту чи гібриду до наявних патогенів тощо) може скластись на користь посівів з непротруєним посівним матеріалом, а може — й ні…

Серед різноманіття діючих речовин є багато таких, що проявляють стимулювальну дію на проростання зерна. Навіть ретардантні властивості триазолів в умілих руках агронома можуть бути використані для підвищення зимостійкості сходів.

«Темний» бік у протруйників дійсно є, адже препарати триазолової групи за умов низької чи підвищеної вологості, високої температури повітря, загортання насіння на глибину понад 5 см можуть затримувати появу сходів. Тому за використання протруйників на основі азолів глибина загортання насіння має не перевищувати 3–4 см. В умовах посухи, високої температури, нестачі вологи у період сівби або за значного травмування зерна слід застосовувати протруйники, які не тільки ефективні проти фітопатогенів, а й протистоять стресовим умовам.

Після фітосанітарної експертизи можлива конкретна відповідь, який протруйник обрати. Перш за все, варто брати універсальні препарати з кількома компонентами, які мають системну та контактну дію і широкий спектр захисту від патогенів.

 Агроном зобов’ язаний вивчити властивості як препаратів, так і діючих речовин окремо, а також витримати всі рекомендації щодо застосування, техніки безпеки тощо. Пам’ятати, що на ефективність протруєння впливатиме якість підготовки зерна, його кондиційність, вологість, схожість, травмування, кількість домішок і пилу.

Якщо зменшити норму внесення протруйників, мікроелементів, стимуляторів росту, плівко утворювачів, це може призвести до значного зниження ефективності протруювання. Водночас застосування норми, більшої за рекомендовану, спричинить зниження схожості насіння, утворення аномальних проростків, загибель сходів. Це особливо небезпечно для посівного матеріалу з високим відсотком травмованого насіння.

Ефективність протруйників значно залежить від ґрунтово-кліматичних зон і метеорологічних умов, у яких їх використовують. Насамперед — від вологозабезпеченості.

Хочу звернути вашу увагу на те, що під час протруювання насіннєвого матеріалу є можливість знезаразити насіння від збудників хвороб рослин, що передаються через насіннєвий матеріал, знизити пошкодження сходів кореневими гнилями та шкідниками, які живуть у ґрунті, підвищити зимостійкість озимих культур, захистити насіння й проростки від ураження фітопатогенними організмами, зменшити негативний ефект від травматичного пошкодження насіння за допомогою активації його захисних властивостей і запобігання розвитку мікроорганізмів, стимулювати ріст і розвиток рослин завдяки впливу препаратів на деякі фізіологічні процеси пророслого насіння й рослин.

Отож слід пам’ятати, що захист насіння від хвороб є виключно важливим для забезпечення розвитку сходів культури та реалізації генетичного потенціалу сорту протягом вегетації. Під час підготовки до висіву пшениці озимої та інших зернових колосових культур потрібно врахувати досвід попередніх років, можливі зміни погодних умов протягом вегетації, останні досягнення селекціонерів і генетиків провідних наукових установ. Також звертаємо увагу на суттєве погіршення фітосанітарної ситуації в агрофітоценозах останніми роками. Водночас належний захист посівів від шкідників і хвороб, сприяння формуванню потужної кореневої системи від початку вегетації, вже восени, є важливим чинником підвищення стійкості посівів до несприятливих умов вирощування й досягнення високих рівнів урожайності озимини.

В. Кравченко, канд. с.-г. наук, доцент кафедри рослинництва імені О. І. Зінченка, факультет агрономії Уманського НУС

Журнал «Пропозиція», №7–8, 2020 р.