Прогноз для сільського господарства на наступне десятиліття від ОЕСР: все хороше — позаду

Нещодавно оприлюднений прогноз розвитку сільського господарства світу, виконаний спільно FAO та Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), що об’єднує економічно розвинуті країни світу, на 2019–2028 роки. З нього випливає, що сільгоспвиробникам слід готуватися до гіршого. Темпи зростання населення уповільняться, а споживання продуктів на душу населення стабілізується. При цьому врожайність і валовий збір сільгоспкультур збільшуватимуться. Все це призведе до зниження реальних цін на більшість видів сільгосппродукції в наступне десятиліття.

Ціни

Як очікують в ОЕСР, на більшість видів сільгосппродукції ціни в наступному десятилітті знизяться, якщо ввести поправку на інфляцію. Винятками стануть соя і, відповідно, рослинні олії, а також сухе молоко (особливо знежирене) і біоетанол. Але й у цих сегментах ринку зростання реальних цін буде незначним. Найбільшого їх зростання очікують у сегментах рослинних олій і сухого знежиреного молока — на 0,7–0,8% на рік. Соя дорожчатиме зі швидкістю 0,26% на рік, біоетанол — на 0,34% на рік.

Найшвидше з-поміж продовольчих культур знижуватимуться в ціні рис (на 1% в рік) і особливо пшениця (на 1,12% щорічно). Так, пшениця в цінах 2018 р., за прогнозами ОЕСР, подешевшає з $240 до $193 за тонну в 2028 р. (номінальна ціна очікується на рівні $237 за тонну). На 0,3–0,4% щорічно дешевшатимуть кукурудза та інші злакові (крім пшениці) а також масло і сир, на чверть відсотка — олійні (крім сої) і на 0,63% — цукор. Зокрема, кукурудза подорожчає до $186 за тонну, що в цінах 2018 р. означатиме здешевлення з $160 до $150 за тонну за 10 років. А номінальні ціни на готовий до споживання цукор очікуються на рівні $438 за тонну.

Ціни на сою в масштабах 2018 р. залишаться приблизно стабільними, а номінальні збільшаться до $465 за тонну.

Але тваринництву доведеться гірше. Свинина і м’ясо птиці дешевшатимуть приблизно на 0,55% щороку, але яловичина — на 1,9%, а баранина — на 3,67%! На додаток до всього на 1,2% щороку дешевшатиме біодизель.

Як пояснюють в ОЕСР, прогнозувати зниження цін на яловичину і баранину спонукає зростання поголів’я останнім часом, спровоковане високими цінами на ці види м’яса в попередні роки. Рослинні олії, сухе молоко та етанол мають зрости в ціні, оскільки нинішні ціни порівняно низькі. На решту продуктів ціни мають знизитися в зв’язку зі зростанням урожайності.

Єдине, чим втішає звіт ОЕСР сільгоспвиробників, так це те, що знизяться водночас і виробничі витрати, до того ж у звіті прогнозують зростання попиту на сільгосппродукцію. У документі також наголошують на тому, що зниження реальних цін на сільгосппродукцію — це довготерміновий тренд, який спостерігається ще з 70-х років.

Попит

Разом з тим в ОЕСР визнають дію таких факторів, як зростання населення на південь від Сахари або збільшення попиту на продукти з вищими доданою вартістю і ступенем переробки в країнах, що розвиваються, внаслідок зростання добробуту. Зокрема, попит на пшеницю зростатиме темпами 1,2% на рік, на продукцію тваринництва — на 1,7%, на цукор і рослинні олії — на 1,8%, а на бобові, корене- і бульбоплоди — на 1,9% щороку.

Дві третини приросту споживання пшениці забезпечать Китай (зростання на 21 млн т), Індія (12 млн т), Африка на південь від Сахари (17 млн т) і Близький Схід (9 млн т). Приріст обсягів використання на корм худобі зростуть всього на 21 млн т, оскільки вигідніше використовувати на корм кукурудзу. А відношення запасів пшениці до обсягів світової торгівлі зросте до 40%.

Обсяги переробки сої зростуть на 61 млн т, з яких 19 млн т припаде на Китай.

Втім, зростання попиту на більш дорогі продукти очікується не скрізь. Наприклад, в Африці за наступне десятиліття населення зросте, як очікується, на 30%, а споживання м’яса — лише на 25%. Відповідно, споживання м’яса на душу населення в країнах на південь від Сахари навіть знизиться — з 13,5 до 12,9 кг на особу в рік.

Натомість у Східній і Південно-Східній Азії доходи на душу населення збільшаться за наступне десятиліття на 60–100%. У зв’язку з цим очікується зростання споживання м’яса в Китаї на 5 кг на людину в рік за наступне десятиліття, а в Південно-Східній Азії — на 4 кг. Приріст відбуватиметься передусім за рахунок м’яса птиці і свинини. Водночас споживання яловичини в Китаї теж збільшиться з 3,5 до 4 кг на людину в рік. Найвище у світі споживання свіжої молочної продукції на душу населення спостерігатиметься в Пакистані, де воно зросте з 232 до 274 кг на людину в рік. Головний світовий ринок продовольчих бобових — Індія — споживатиме цих культур 17 кг на душу населення в рік.

В ОЕСР очікують, що споживання м’яса, хоч і повільно, але зростатиме і в розвинутих країнах. Так, у США його споживання збільшиться на 2% — з 98 до 100 кг на душу населення в рік. Таким чином, ця країна забезпечить 10% світового приросту споживання м’яса.

Крім того, світове споживання цукру за десятиліття має збільшитися з 22 до 24 кг на особу в рік, а рослинних олій — як очікується, досягне 20 кг на душу населення в рік.

Також продовжиться зростання частки городян у населенні світу — з нинішніх 55 до майже 60%. Як відзначають в ОЕСР, урбанізація супроводжується не так кількісними, як якісними змінами продовольчого ринку. Зокрема, зростатиме частка перероблених і готових продуктів, що сприятиме збільшенню попиту на цукор і рослинні олії.

Водночас деякі країни в рамках боротьби з поширенням ожиріння і зайвої ваги обмежують споживання цукру. Так, податок на цукор запровадили Чилі, Франція, Мексика, Норвегія, ПАР, Великобританія та ін.

Світовий попит на корми зростатиме зі швидкістю 1,5% на рік, що означає не лише збільшення поголів’я, а й інтенсифікацію тваринництва. Зокрема, такими темпами збільшуватиметься попит на високопоживні концентровані корми в Китаї. Натомість споживання кормів у США зростатиме повільно, а в Західній Європі навіть знижуватиметься.

Обсяги використання біодизелю в світі протягом десятиліття зростуть на 18%. Основним рушієм попиту виступатиме Індонезія, де офіційно поставили за мету довести частку біодизелю в обсязі використання пального до 30%. Водночас в ЄС використання біодизелю зменшиться на 4% через загальне зниження використання дизельного пального. Обсяги використання біоетанолу в світі збільшаться за наступне десятиліття теж на 18%, в першу чергу за рахунок Китаю і Бразилії.

Виробництво

Найшвидше в наступне десятиліття сільськогосподарське виробництво зростатиме в Індії. В ОЕСР очікують, що воно збільшиться майже на чверть. В Африці воно збільшиться на 20%, в Латинській Америці — на 18%, в Китаї — на 10%, а в Європі і Північній Америці — на 7–8%.

Зокрема, валовий збір пшениці, як очікується, зросте до 838 млн т порівняно з 734 млн т у 2018 р., кукурудзи — з 1132 до 1311 млн т, рису — з 520 до 578 млн т, сої — з 365 до 411 млн т, виробництво рослинних олій — з 208 до 240 млн т, цукру — зі 179 до 207 млн т, валовий збір цукрових буряків — з 282 до 317 млн т. Виробництво яловичини збільшиться з 69,5 до 77,5 млн т, свинини — зі 120 до 129 млн т, м’яса птиці — зі 123 до 141 млн т, баранини — з 15 до 17 млн т, молока — з 838 до 981 млн т, масла — з 10,8 до 13 млн т, сиру — з 23,6 до 26,7 млн т, сухого знежиреного молока — з 4,3 до 5 млн т, казеїну — з 340 до 376 тис. т. Виробництво біоетанолу за десятиліття зросте зі 128 до 143 млн т, а біодизелю — стабілізується на рівні 43–44 млрд л. Штучне вирощування риби (в аквакультурі), як прогнозується, зросте з 83 до 102 млн т, рибного борошна — стабілізується на рівні 5,4–5,5 млн т. А валовий збір корене- і бульбоплодів збільшиться з 226 до 261 млн т.

При цьому збільшення площ під сільгоспкультурами очікується тільки в Латинській Америці (на 2%) і в Австралії (на 1%). Натомість у Європі й Китаї площі під сільгоспкультурами зменшаться на частки відсотка, а в Північній Америці — приблизно на 1%.

Виробництво зернових і пальмової олії, як вважають в ОЕСР, збільшуватиметься за рахунок підвищення врожайності, а олійних культур і цукрової тростини — також і за рахунок розширення площ. Зокрема, щорічне зростання врожайності пшениці очікується на рівні 0,3–0,4 ц/га. Важливу роль у збільшенні виробництва пшениці відіграватиме Чорноморський регіон, насамперед, Росія, де виділяються бюджетні кошти на закупівлю якісного насіння і на будівництво потужностей зі зберігання.

Загалом світове виробництво пшениці збільшиться на 86 млн т. Найбільший вклад у цей приріст внесе Індія (15,5 млн т). Також до процесу долучаться ЄС (13 млн т), Росія (9 млн т), Китай (8 млн т) і Україна (6 млн т). Як відзначають в ОЕСР, приріст валового збору в Росії та Україні відбуватиметься завдяки вітчизняним насінню та добривам, низьким витратам на енергоносії і великому розміру господарств.

Урожай кукурудзи найбільше зросте в Китаї (на 47 млн т), США (31 млн т), Бразилії (25 млн т), Аргентині (17 млн т) і в Україні (на 6 млн т). В ОЕСР вважають, що Китай у найближчі кілька років частково замінить кукурудзу соєю і пшеницею, але за кілька років повернеться до нинішньої структури споживання.

Збільшення валового збору сої та кукурудзи в Бразилії й Аргентині відбуватиметься за рахунок підвищення врожайності, а в Північній Америці — за рахунок зменшення площ під іншими культурами. Урожайність кукурудзи буде збільшуватися щороку на 0,6–0,7 ц/га. Валовий збір кукурудзи в Латинській Америці зростатиме прискореними темпами і збільшиться з нинішніх 184,7 до 233,5 млн т. А частка регіону в світовому виробництві культури збільшиться з 16,4 до 18,1%. Крім того, валовий збір сої в Аргентині збільшиться з нинішніх 49 млн т до 62 млн т, а в Бразилії — і 116 до 143 млн т. Остання вийде на 1 місце в світі з вирощування сої, обійшовши США, які збиратимуть у 2028 р. 121 млн т сої. Також валовий збір сої зросте в Парагваї (до 13 млн т), Індії, Росії, Україні та Канаді.

Використання зерна на корм худобі в Китаї уповільниться, що матиме безпосередній вплив на світовий ринок. При цьому зростання переробки зерна, наприклад, на крохмаль і біопаливо, буде значно скромнішим.

Подальші можливості для підвищення врожайності відкриває очікувана в наступному десятилітті поява гібридів пшениці й рису, а також селекція традиційними методами з використанням найсучасніших досягнень генетики (таких, як генетичні маркери). Водночас досягнення селекціонерів повільно впроваджуються в глобальному масштабі. Так, 13 найбільших у світі селекційних компаній, разом узятих, охоплюють не більше 10% з півмільярда дрібних селянських господарств у світі.

Валовий збір цукрових буряків у світі зростатиме на 1% в середньому за рік, насамперед в ЄС, Китаї, Єгипті, Туреччині, Росії й Україні.

Інтенсифікація тваринництва матиме наслідком вищу забійну вагу і швидший термін відгодівлі ВРХ і свиней. Зростатиме й молочна продуктивність худоби. Водночас обсяги виробництва м'яса птиці і баранини зростатимуть пропорційно зростанню поголів’я.

Темпи зростання показників у тваринництві уповільняться порівняно з періодом 2009-18 р.р. Зокрема, виробництво м’яса птиці зростатиме на 1,3% щорічно, і 40% приросту забезпечать Китай та Латинська Америка. Виробництво свинини зростатиме щорічно на 0,9%, а 42% приросту забезпечуватиме Китай. Виробництво яловичини в середньому за рік збільшуватиметься на 1,1%, переважно за рахунок американського континенту, баранини — на 1,4%, а молока — на 1,7%. При цьому молочне стадо зростатиме на 1,2% щорічно. Водночас у Північній Америці його чисельність буде стабільною, а в Європі навіть зменшиться.

Торгівля

ОЕСР очікує також стабілізації зовнішньої торгівлі сільгосппродукцією. Наприклад, стабільними залишатимуться частка Китаю в світовому імпорті сої та сухого молока, а також частки Росії й України в світовому експорті кукурудзи та пшениці.

Африка нарощуватиме імпорт продовольства. Збільшення імпорту зернових до північної Африки стимулюватиме зростання виробництва цих культур в Україні та Росії. В Африці на південь від Сахари зі зростанням доходів збільшуватиметься попит на пшеницю й рис. В Індії сільськогосподарське виробництво зростатиме пропорційно збільшенню населення й його доходів, водночас вона тільки зміцнить свої позиції як провідного імпортера рослинних олій. Темпи зростання експорту сільгоспкультур з Латинської Америки уповільняться.

Також на світову торгівлю сільгосппродукцією вплинуть підписання Транс-тихоокеанського партнерства (угода про вільну торгівлю 11 країн) і угода про вільну торгівлю між ЄС і Японією.

Світова торгівля пшеницею зросте на 27 млн т до 203 млн т. Найбільшим експортером залишиться Росія з часткою 20% світового експорту. За нею йтимуть ЄС (15%), США (13%), Канада (12%) і Україна (11%). Найбільшими імпортерами пшениці будуть Єгипет, Індонезія, Алжир, Бразилія й Філіппіни, на які, разом узяті, припадатиме 25–27% світового імпорту.

Провідним експортером кукурудзи залишаться США, які збільшать експорт з 61 до 66 млн т. Але їх частка у світовому експорті зменшиться з 38 до 34%. Іншими важливими експортерами кукурудзи залишаться Бразилія, Аргентина, Україна й Росія. Частка країн Латинської Америки у світовому експорті кукурудзи збільшиться з 36 до 41%. Збільшиться й частка України й Росії.

Найбільшими імпортерами кукурудзи залишаться Мексика, ЄС, Японія і Єгипет, а В’єтнам витіснить Південну Корею з 4 місця. Також суттєво наростить імпорт кукурудзи Малайзія завдяки розвитку тваринництва. Політика Китаю, спрямована на зниження обсягів запасів кукурудзи, призведе до зменшення співвідношення світових запасів до світового експорту зернових з 33 до 27%.

Імпорт сої до Китаю зростатиме на 1,5% щорічно і досягне через 10 років 113 млн т. Найбільшим світовим експортером буде Бразилія, на яку припадатиме 42% світового експорту. Ще 45% світового експорту забезпечать США і Аргентина.

Однак усі ці прогнози не враховують природних катаклізмів, які неможливо передбачити на такий строк. А вони, як вважають в ОЕСР, виникатимуть частіше і триватимуть довше, ніж раніше, в багатьох регіонах світу. А вони можуть призвести до значних коливань ціни. Наприклад, погодні фактори можуть зумовити зміну цін на кукурудзу більш ніж на 20% у той чи інший бік від нинішніх показників.