Пора змінювати підходи до сівби ярих зернових

Хоча вирощування ярих зернових для наших господарств — справа звична, щороку багато з них наступають на одні й ті самі граблі… Змінюються умови: погода, техніка, технологія, а підходи залишаються старими. «Сій у грязь, будеш князь» — ця народна мудрість цілком доречна для висівання вручну або, в крайньому разі, — легенькою сівалкою СЗ. А в час застосування десятитонних тракторів підхід має бути іншим.

Основні проблеми, з якими щороку стикаються господарства під час сівби ярих зернових:

висока вологість грунту та його фізична нестиглість;

переущільнення поверхні поля;

налипання грунту на робочі органи;

брак доступної вологи для забезпечення доброго початку вегетації.

Розглянемо ще раз ці чинники та можливості вирішення проблем.

Фізична стиглість грунту

Ознакою фізичної готовності грунту до обробітку є те, що він перестає бути грузьким і мазким, не налипає на поверхню робочих органів, на ріллі спостерігається посіріння верхівок гребенів. Обробіток фізично нестиглого грунту призводить до утворення стійких брил, і досягти високої якості робіт у такому разі неможливо навіть за повторних обробітків.

Сіяти у фізично нестиглий грунт не можна! Це не просто зайві витрати пального, вимушений ремонт техніки заради сумнівної переваги («посіяв раніше, ніж у сусіда»), — це, насамперед, втрата врожайності, а також надзвичайна шкода родючості грунтів.

Торік ми мали цьому наочне підтвердження: одне з господарств, яке прагнуло висіяти якомога раніше ярий ячмінь, протягом декількох тижнів після сівби не побачило очікуваних сходів. А коли вони все-таки з’явилися, то були надзвичайно нерівномірними та кволими.  Провівши агрономічне дослідження причини такого стану сходів, спеціалісти дійшли висновку: ячмінь не проростає через відсутність доступу кисню в грунт унаслідок його переущільнення. Отже, намагання вийти якомога раніше в поле може надто дорого коштувати самому господарству…

Переущільнення грунту

Особливо відчутно цей чинник впливає на вирощування ярих куль тур, коренева система яких слабше розвинена, ніж озимих зернових. Весна — це пора, коли на сівбу відведено надто мало часу. Тому багато господарств застосовують широкозахватну важку техніку, яка має високу продуктивність, та виходять у поле, коли грунт фізично ще нестиглий.

Результат: оманлива економія часу, яка обертається додатковими економічними витратами та втратою врожайності. Переущільнення — це проблема, що не проявляє себе безпосередньо після сівби. Лише недоотримавши планових показників урожаю, ми починаємо дошукуватись причин: мало дощів, погане насіння, техніка підвела… Ті господарства, які проаналізували глибше (як у прямому, так і переносному значеннях цього слова) причини неврожаїв, давно вже позбулися цієї проблеми, оскільки добре усвідомили, що одним із найвагоміших факторів, що впливають на врожайність культур, є переущільнення грунту. Отже, якщо грунт на полі ліпиться, мов пластилін — жодних робіт не розпочинати! Щоб уникнути його переущільнення, слід працювати тільки по фізично стиглому грунту.

Налипання грунту на робочі органи техніки

Напевно, з цією проблемою стикалися всі господарства. Основною причиною є не технічна недосконалість агрегатів, а, насамперед, робота у фізично не стиглому грунті. Звичайно, що в теорії все виглядає просто. Навесні інженерам і агрономам ставлять чітке завдання: сіяти. Але ж яка користь від того, що висіяний рано дорогою технікою з дорогим сервісом (навіть цілодобовим) ярий ячмінь не зійшов? Фізично стиглий грунт не налипає на робочі органи грунтообробної та висівної техніки, якщо вона відповідає обраній технології.

Вологість грунту на початкових стадіях вегетації

Найкраще грунтова волога зберігається за умови одночасного проведення шлейфування і боронування зябу впоперек оранки. Це забезпечує добре розпушування грунту та вирівнювання його поверхні. Створення на поверхні поля дрібногрудкуватої структури запобігає випаровуванню вологи, оскільки переривається капілярний зв’язок між нижнім (зволоженим) та верхнім (сухим) грунтовими горизонтами. Передпосівний обробіток забезпечує розпушування верхнього посівного шару і створення ущільненого вирівняного і вологого посівного ложа, щоб насіння рівномірно розміщувалося у ньому і було прикрите розпушеним шаром грунту для кращого доступу до нього вологи, тепла й повітря. Культивацію проводять безпосередньо перед сівбою (за 3 год) на глибину висівання насіння (3–5 см), а після сівби зернових слід обов’язково прикочувати посів котками для закриття вологи.

Затримка із закриттям вологи хоча б на один день, особливо в посушливі роки, призводить до великих втрат її з грунту і погіршує якість подальших обробітків та сівби ярих культур. Встановлено, що із гребеневої по верхні, особливо — з переущільненого грунту, у весняні сонячні дні випаровується води на рівні від 80 до 100 т/га. Тому закриття грунтової вологи є важливим агрозаходом.

Зверніть увагу, що прикочування посівів можна проводити лише тоді, коли грунт фізично стиглий. Особливо це стосується дрібнонасіннєвих культур, зокрема, ріпаку чи люцерни. Після коткування мокрого поля поверхня буде як застиглий бетон!

Коткування недоцільне за використання посівних комплексів, оскільки цю функцію виконує сам комплекс. Додаткове коткування після посівного комплексу призводить до надлишкового переущільнення. Особливу увагу під час сівби ярих культур слід приділити посівній техніці. Адже навесні господарства не мають стільки часу для проведення посівних робіт, як восени. Тому в «гонитві за гектарами» дуже часто недотримуються технології, тож сівбу проводять неякісно. Посівна техніка має бути не тільки високопродуктивною, а ще й відповідати вимогам весняної сівби. Навесні найпростіше порушити баланс екосистеми у грунті. Весняна сівба не пробачає поспіху. Пам’ятайте, що отримати дружні сходи набагато важливіше, ніж проведення ранньої сівби. Обробіток фізично нестиглого грунту призводить до погіршення розвитку рослин через кисневе голодування, а також спричинює переущільнення та суттєву втрату родючості.

Юрген Клер, спеціаліст Баварського державного сільськогосподарського науково-дослідного інституту:

— Сухий грунт має вищу стійкість до стискання. Найпростіше пошкодити вологий, фізично нестиглий, грунт. Насиченість грунтів вологою певною мірою залежить від типу грунтових капілярів. Усі грунтові капіляри поділяють на три види:

 Великі — діаметром понад 1 мм: вода в них не утримується, через них здійснюється газообмін.

Середні — через них волога всмоктується рослиною, позаяк різниця тиску досягає 17 атм. До них відносять і капіляри, що утримують воду за тиску менше 17 атм, тобто доступну рослинам.

Малі — це капіляри настільки малого діаметру, що сила утримання води в них перевищує всмоктувальну силу рослин.

Що відбувається під час проїзду важкої техніки нестиглим грунтом? Великі капіляри звужуються, і повітря в них стискається. Середні капіляри також звужуються, але вода в них не може стиснутись — вона прориває собі малі капіляри і переходить у недоступну рослинам форму. Таким чином, висів проводять важкою технікою по нестиглому грунту, не гарантує забезпечення рослин вологою, навпаки — збільшує відсоток недоступної води і значно погіршує газообмін.

Доцільно зменшити тиск у колесах трактора, позаяк:

площа контакту покришки із полем збільшується на третину, через це колії значно менші і тому менше й ущільнення;

тяглова спроможність покришок значно підвищується;

на пухких грунтових поверхнях колеса менше провалюються, а під час обробітку свою форму змінює не грунт, а сама покришка. Позитивно на стан грунту впливає застосування подвійних (здвоєних) коліс.

Агротехнічні заходи, які дають змогу уникнути переущільнення грунту:

прямий висів і сівба по мульчі підвищують стабільність грунтів;

один прохід важким посівним комплексом завдає менше шкоди, ніж декілька проходжень полем грунтообробною та посівною технікою;

за можливості — неглибокий обробіток, оптимально — із причіпними машинами;

зменшення кількості та інтенсивності операцій із обробітку грунту, як що це можливо — використання комбінованих агрегатів;

застосування плугів On-land;

оптимальний вибір культур та дотримання сівозмін, придатних до місцевих умов.

Якщо на полях все ж наявне переущільнення грунту, то першочерговим заходом для його усунення є проведення восени глибокого обробітку — руйнування плужної підошви. Досвід одного з господарств Чернігівщини показав, що після обробітку глибокорозпушувачем поля з переущільненим грунтом весняно-польові роботи на ньому розпочали на 11 днів раніше, ніж на полі, де не проводили глибокого грунтообробітку. Земля має два шляхи надходження та втрати вологи: атмосфера і глибші шари грунту. Плужна підошва перекриває другий із них. Перед сівбою поле повільно просихає, бо волога може лише випаровуватись і не може проходити в глибші шари. Пізніше джерелом вологи можуть бути лише опади — капіляри із глибших шарів перекриті ущільненням.

В. Татарчук