Хвороби овочевих культур

За даними кількарічного фітосанітарного моніторингу, на початку вегетації, у розсадний період, від 1,5 до 5,6% насаджень капусти уражується чорною ніж­кою, 2,5–6,7% — пероноспорозом (ураження відбувається за різких перепадів добових температур, підвищеної вологості повітря; ступень ураження — від слабкого до помірного). Протягом вегетаційного періоду відзначають ураження фузаріозним в’яненням і фомозом — 12,3 і 7,8% відповідно. Незначне (до 0,8– 1,45%) спостерігається поширення кили.

Достатньо тепла й суха погода впродовж вегетаційного періоду сприятиме розвитку альтернаріозу, фузаріозу. За високої кількості опадів варто очікувати розвиток сірої гнилі. Тож 2020 року зазначені хвороби розвиватимуться осередково за сприятливих умов, насамперед там, де їх виявляли в попередні роки та є накопичення інфекційного матеріалу.

На огірках домінують бактеріоз (кутаста плямистість), несправжня борошниста роса (пероноспороз), антракноз, аскохітоз.

Перші ознаки бактеріозу проявляються в травні на 4,5–7,6% рослин, а масового поширення хвороба набуває у липні — вересні (проявляється на 8,5– 100% рослин за розвитку хвороби 0,5– 25% і ураження плодів від 2 до 25%). Най­більша кількість уражених рослин була в окремих господарствах Волинської (55,5%), Чернівецької (68,6%), Харківської (80,6%) та Рівненської (100%) областей. У період вегетації рослин 2020 року поширення хвороби можливе в усіх регіо­нах вирощування огірків за температури повітря в межах 25–27°С і відносної вологості 90% і вище, а особливо — в районах із запасом інфекції в уражених рослинних рештках — від помірного до сильного ступенів.

Несправжня борошниста роса поширена в біль­шості областей за ураження до 2,5– 68,5%, макс. 70–100% рослин у осередках Волинської, Донецької та Рівненської областей, за слабкого, подекуди середнього ступенів розвитку. Це саме те захворювання, яке не лише може значно знизити врожайність огірка, а й призвести до повної загибелі рослини. Порівняно з іншими грибними хворобами, пероноспороз набув найбільшого поширення впродовж вегетації 2018–2019 рр., що призвело до значних втрат урожаю вже на початку плодоношення огірків.

Погодні умови впродовж вегетації огірків сприяли інтенсивному розвитку пероноспорозу. Ця хвороба уражувала рослину на всіх стадіях розвитку, починаючи від формування перших листочків і закінчуючи періодом плодоношення.

Враховуючи значний інфекційний запас збудника пероноспорозу, наступного року за сприятливих для його розвитку погодних умов — температури 18–22°С, частих атмосферних опадів, випадання холодних ранкових рос, високої відносної вологості повітря (80–100%) — хвороба може мати інтенсивний розвиток у всіх областях країни. Ймовірний розвиток хвороби — від слабкого до сильного ступенів.

Розвиток і поширення борошнистої роси та антракнозу 2019 року були депресивними, господарського значення на мали. Через незначну кількість опадів ознаки борошнистої роси на огірках проявилися на 1,5–10% рослин із інтенсивністю її розвитку 0,2–6,5%. Тож 2020 року за перепадів вологості повітря та температури 25–27°С можливий розвиток борошнистої роси від слабкого до помірного ступенів.

Антракноз поширений у низці областей у середньому на 2,5– 23% рослин. Максимальну кількість уражених рослин відзначали осередками в Закарпатській (20,5%) і Харківській (35,5%) областях. У більшості областей хвороба мала слабкий ступінь розвитку.

Набуває поширення й аскохітоз, який уразив від 6,5 до 45,5% за істотного розвитку хвороби (до 34,5%) у Київській, Івано-Франківській, Чернігівській, Кіровоградській областях. Крім самих рослин, аскохітоз уражує плоди огірків, які стають деформованими та втрачають якість, що спричиняє втрати врожаю до 70%. Тому за прохолодних погодних умов, особливо зниження нічних температур у червні, слід очікувати значного поширення аскохітозу й наступного вегетаційного сезону.

Вищий ступінь розвитку хвороби ймо­вірний у другій половині вегетації на фізі­ологічно ослаблених рослинах. За умов високої відносної вологості повітря та температури слід очікувати збільшення ураженості рослин антракнозом.

На томатах найшкідливішими хворобами є фітофтороз, альтернаріоз, чорна бактеріальна плямистість і бура плямистість, або кладоспоріоз. Торік фітофтороз набув поширення майже в усіх областях. Початок появи фітофторозу відмічали в першій декаді липня. В середньому ураженість становила на початку вегетації 4,7% рослин, а наприкінці вегетаційного періоду — 60% рослин, за максимуму уражених рослин 85,5–100% (Волинська, Кіровоградська, Львівська, Ки­ївська, Чернігівська обл.) за середнього, подекуди сильного ступенів розвитку. Ураження плодів хворобою становило від 5,5 до 100%. Переважно спекотна погода та обмеження опадів не були сприятливі для поширення й розвитку фітофторозу. У вересні на пізніх гібридах поширення хвороби було помірним.

Наявність в агроценозах інфекційного матеріалу збудника хвороби, а також погодні умови з високою вологістю пові­тря (понад 85%), рясними росами й туманами та температурою 20–24°С можуть спричинити епіфітотії фітофторозу в усіх областях вирощування.

З кожним роком набуває поширення альтернаріоз (суха плямистість) у біль­шості областей на сортах томатів усіх груп стиглості. Перші ознаки хвороби проявляються в червні, а значної інтенсивності хвороба набуває в липні-серп­ні, особливо за високих температур і низької вологості повітря.

Поширення хвороби в середньому становить 15,5–34,5%. Максимальну кількість уражених рослин (45– 75%) фіксували у Волинській, Донецькій, Закарпатській, Миколаївській і Херсонській областях за середнього ступеня розвитку. Кількість уражених плодів становила 7,5–45,5%.

Найімовірніше, альтернаріоз буде поширений і наступного року, особливо за умов високої температури повітря (24–30°С), наявності крапельної вологи, а також у разі чергування періодів із вологою та сухою погодою.

Чорна бактеріальна плямистість проявлялася у першій декаді липня і в подальшому набула поширення в окремих областях (Київська, Житомирська, Черні­гівська, Львівська). У серпні ураженість рослин сягала 4,4–15,5%, із максимальним розвитком хвороби до 23%. Кіль­кість уражених плодів становила 3,5– 11,5%. Тож за наявного запасу інфекції хвороба також може проявитися, а за сприятливих погодних умов (температура 25–30°С, відносна вологість повітря 90% і вище) можливий інтенсивний її розвиток.

Верхівкова гниль у насадженнях томатів проявилась у першій декаді липня. Спекотне літо, низька вологість повітря й ґрунту сприяли поширенню патології. Кількість хворих плодів у середньому становила 3–20,5%. У Вінницькій та Запорізькій областях на окремих площах максимальна кількість уражених плодів сягала 43,5%.

Наступного року за поєднання високих температур із низькою вологістю повітря та ґрунту, а за нестачі кальцію в ґрунті в регіонах також можливий розвиток верхівкової гнилі на плодах томатів.

У другій половині вегетації рослини томатів уражувалися фузаріозним в’яненням, ознаки якого спостерігали на 8% рослин у Донецькій області. Осередково рослини хворіли на септоріоз: 7–15% рослин у господарствах Закарпатської області та 5–12% — в окремих областях Степу. Варто відзначити підвищення поширення й розвитку бурої плямистості, в результаті ураження якою листкового апарату та плодів знижується інтенсивність фотосинтезу, істотно зменшується врожайність томатів. Виявляли хворобу в Донецькій, Київській і Чернігів­ській областях на 10,5–24,5% рослин, за розвитку від 5,5 до 8,5%.

Однією з найпоширеніших і шкідливих хвороб на посівах цибулі є пероноспороз, який відзначали практично в усіх зонах вирощування культури. Розвиток та ступінь поширення пероноспорозу значною мірою залежить від погодних умов. Епіфітотійний (масовий) розвиток хвороби спостерігають у районах із вологим кліматом і в роки з великою кількістю атмосферних опадів у першій половині вегетації. Критичним для зараження рослин є висока відносна вологість повітря (90–100%) протягом не менше як 11 годин і температура в межах 13–18°С, а також ранкові роси. Інкубаційний період після зараження триває від 3–5 до 15 днів. За сезон гриб може сформувати до шести поколінь. У суху спекотну погоду розвиток хвороби призупиняється. Так, 2019 року пероноспорозом було охоплено 2,5–17% рослин цибулі в кількох областях. Хвороба проявилась після інтенсивних дощів у другій декаді червня. Протягом червня хвороба поширювалась і розвивалася помірно, активізувавшись наприкінці червня, коли було уражено до 30% посадкових площ цибулі. Пізніше — на 70– 100% посадок цибулі, за максимуму 45– 95% рослин (Івано-Франківська, Київ­ська, Чернігівська, Рівненська, Тернопільська обл.). Здебільшого хвороба набувала слабкого, подекуди середнього ступенів розвитку. У Донецькій області відзначено сильне ураження рослин.

Тож імовірний повсюдний розвиток хвороби від помірного до епіфітотійного рівня, зокрема на сприйнятливих сортах цибулі, за можливого підсилення інтенсивності в повторних по­сівах та високої вологості повітря й по­мірних температур протягом весняно-літнього періоду.

Хвороби на баштанних культурах у слабкому ступені розвитку проявились у господарствах Миколаївської та Херсонської областей. Зокрема, пероноспорозом було уражено 2,5–12,5%, борошнистою росою — 3–5,5%, антракнозом — 3,4–6,5%, бактеріозом і фузаріозним в’яненням — 3,2–5,2% рослин. Інтенсивному розвитку хвороб на баштанних культурах наступного року сприятиме висока відносна вологість повітря (85–90%), температура 25–27°С та різні стресові умови під час вегетації рослин (різкі коливання температури й вологості, порушення агротехніки, пошкодження рослин шкідниками).

Серед хвороб моркви досить поширеними є чорна альтернаріозна гниль, бура плямистість листя, фомоз, які, крім мopкви, уражують ще й петрушку та ceлepy. Ураженість патогенами відзначали в усіх зонах вирощування моркви, в середньому на рівні 23,5–45%. За ураження моркви альтернаріозом урожай коренеплодів знижується на 30–35%. Швидкого розвитку збудник чорної гнилі в польових умовах набуває за температури повітря 22–25°С і вологості 85–100%. Високий ступінь цього захворювання зумовлює біологічне старіння коренеплодів, які формуються саме в період високих температур (понад 25°С).

Шкідливість фомозу проявляється у випаданні сходів, зниженні врожаю на­сіння й погіршенні його схожості, непридатності коренеплодів для зберігання і в поширенні гнилей в урожаї під час зберігального періоду.

Борошниста роса поширена повсюдно в районах вирощування моркви, особливо в умовах жаркого посушливого клімату.

На буряку столовому церкоспороз — найпоширеніша плямистість. Хвороба проявлялася в господарствах Львівської, Миколаївської, Київської та Черкаської областей, де нею було охоплено 5–62,5% рослин за слабкого ступеня розвитку (2,3–6,5%). Найсприятливішими умовами для розвитку церкоспорозу є температура повітря 20–25°С, відносна вологість повітря 70–75% і крапельна волога на листках. Враховуючи наявний запас інфекції збудника хвороби в агроценозах, розвиток церкоспорозу 2020 року можливий у регіонах, де в літній період вегетації рослин температура повітря становитиме понад 20°С, вологість пові­тря — вище як 70%, а також відбуватиметься чергування тривалих періодів вологої погоди з короткими посушливими.

Коренеїд сходів проявляється в Україні практично в усіх районах вирощування буряка столового в першій-другій декадах травня, за поширення від 5 до 95% із середнім ступенем розвитку — 1,5–25,5%. Уражуються зазвичай молоді проростки буряка від проростання насін­ня до формування другої пари справжніх листків.

Відмічена тенденція до зменшення розвитку хвороби. На ураженість сходів збудниками хвороби суттєво вплинули погодні умови, що склалися у період вегетації, зокрема недостатня кількість вологи в ґрунті. Максимальний розвиток хвороби — до 6,5 % відзначали у Волинській, Миколаївській, Тернопільській та Черкаській областях.

Наступного року розвиток коренеїду істотно коригуватиметься вологістю ґрунту та температурою на фоні суттєвого запасу ґрунтової інфекції, а також якіс­тю посівного матеріалу. Особливо це стосуватиметься тих господарств, де порушують чергування культур у сівозміні та рослини недостатньо забезпечені елементами живлення.

Пероноспороз (несправжня борошниста роса) за посушливих погодних умов не мав господарського значення. Інтенсивніше уражувалися рослини в господарствах Київської (10%) та Полтавської (5,5%) областей. Враховуючи тенденцію до зменшення ураженості по­сівів несправжньою борошнистою росою останніми роками, розвиток хвороби 2020 року можна очікувати лише за прохолодної (14–17°С) та дощової погоди в травні-червні.

Фомоз щороку проявляється на рівні 2,5–3,5% уражених рослин, розвивається осередками, що свідчить про недостатнє забезпечення рослин елементами живлення, зокрема бором. Перші ознаки плямистості 2019 року відмічали на початку липня у Вінницькій і Черкаській областях. Інтенсивніше уражуються посіви в господарствах Волинської (5,5%), Чернігівської (6%), Вінницької (5,5%), Тернопільської (7,5%) областей. Розвиток фомозу залежатиме, передусім, від агротехніки вирощування культури, зокрема забезпечення елементами живлення та вологи в ґрунті.

Альтернаріоз проявився попереднього року на посівах столового буряку в усіх зонах вирощування на 6,5–13,5% рослин, чому сприяла висока температура повітря та дефіцит опадів протягом вегетаційного періоду. Враховуючи запас інфекції у ґрунті, розвиток хвороби може мати місце й цього року.

Вірусні хвороби (жовтяниця та мозаїка) впродовж останніх років широкого поширення на буряку не мають, і їхній розвиток слід очікувати за високого розвитку шкідників.

Хвостова гниль була відзначена майже в усіх бурякосійних господарствах за ураження 2,4% коренеплодів. Найбільший розвиток хвороби виявлено в Хмельницькій (6,5%) і Волинській (5,0%) областях.

На основі аналізу наявних даних поширення та розвитку хвороб овочевих культур — за наявності запасу інфекції і сприятливих погодних умов для розвитку збудників — можна очікувати 2020 року поширення хвороб на середньобагаторічному рівні. Розвиток грибних і бактеріальних хвороб овочевих культур цьо­го року визначатиметься агрометеорологічними умовами, технологією вирощування культури, наявністю інфекції та сприйнятливістю сортів і гібридів.

Захисні заходи. Для обмеження і зниження розвитку хвороб овочевих культур слід проводити комплекс організаційно-профілактичних, агротехнічних, хімічних та інших заходів.

Організаційно-профілактичні та агротехнічні заходи

Якісний передвисівний обробіток ґрунту та розпушення міжрядь у період вегетації рослин — це забезпечить покращення аерації і збереження його структури; вапнування кислих ґрунтів; дотримання ня рослинних решток і боротьба з бур’янами, що сприяє зниженню інфекційного навантаження збудників у ґрунті;

слід висівати насіння в прогрітий ґрунт за температури понад 8°С, але й не затримуватися із сівбою, адже внаслідок мінімального випадання опадів у весняний період, що спостерігається останніми роками, відбувається пересихання верхнього шару ґрунту;

слід дотримуватися оптимальних норм витрати насіння;

для покращення росту й розвитку рослин, підвищення їхньої стійкості до хвороб потрібно своєчасно вносити фосфорно-калійні добрива;

слід дотримуватися просторової ізоляції між маточними й насіннєвими посівами овочевих культур (не менше як 1 км).

Для обмеження поширення та шкідливості бактеріозів овочевих культур потрібно:

обов’язково проводити фітопатологічний аналіз насіння, оскільки бактеріози передаються насінням; використовувати лише високоякісний, незаражений патогенами насіннєвий матеріал;

дотримуватися сівозміни — повертати культури на те саме місце варто з урахуванням їхньої ураженості тим чи іншим збудником хвороби. Якщо на полях виявлено масове ураження бактеріозами, то термін повернення культури збільшується від трьох-чотирьох до п’яти-шести років;

для зниження насіннєвого фітопатогенного комплексу слід проводити знезаражування насіння: наприклад, капусти — шляхом гідротермічної обробки впродовж 20 хвилин у гарячій воді, 50°C, з наступним швидким охолодженням; прогрівання насіннєвого матеріалу цибулі-рiпки за температури 41°С протягом 8 годин за 10–14 днів до посадки й сівби. Для овочевих культур знезаражування насіння слід проводити навіть за слабкого ступеня ураження, оскільки овочеві культури (капуста, томати, перець, баклажан) вирощують через розсаду, і висаджування уражених рослин у поле сприяє поширенню бактеріальних і грибних хвороб з масовим ураженням посадки;

унесення збалансованих норм добрив, дотримання оптимальних строків сівби та решти обов’язкових заходів догляду за рослинами в період вегетації;

видаляти й знищувати рослинні рештки — в жодному разі не залишати їх зимувати на полі;

своєчасно й систематично впродовж усього вегетаційного періоду проводити захисні заходи проти шкідників і бур’янів, які є резерваторами бактеріальних ін­фекцій.

Біологічні засоби

Ефективні біологічні препарати: Планриз, Триходермін, Фітоцид-Р, Серенада, Фітохелп. Для підвищення стійкості рослин проти хвороб насіння овочевих культур доцільно замочити в суспензії одного з цих біопрепаратів: 10 мл препарату (або суміш Триходермін, 5 мл + Планриз, 5 мл + Серенада, 3 мл; Триходермін, 5 мл + Серенада, 5 мл; Триходермін, 5 мл + Фітоцид-Р, 5 мл + Серенада, 3 мл) додають у 10–15 мл води і обробляють цим розчином 1 кг насіння;

для профілактики та зниження розвитку бактеріозів, плямистостей протягом вегетації через 20–25 днів після виса­джування розсади (висівання) сходи овочевих культур обробляють сумішами вищевказаних біологічних препаратів із розрахунку 10 мл кожного препарату на 10 л води. За вегетаційний період слід провести не менше як чотири обробки (з інтервалом 18–21 день). Обов’язково в робочий розчин добавити прилипач!

Пестициди

На томатах за появи перших ознак фітофторозу, альтернаріозу, макроспоріозу, чорної гнилі в період вегетації плантації обробляють одним із препаратів: Акробат МЦ, в. г. (2 кг/га), Антракол, ВГ/ЗП (1,5 кг/га), Аспект, ЗП (1,2–1,6 кг/га), Дітан М-45, ЗП (1,2–1,6 кг/га), Квадріс 250, КС (0,6 л/га), Консенто 450, КС (1,7–2 л/га), Курзат М68, ВГ (2–2,5 кг/га), Полірам ДФ, ВГ (2–2,5 кг/га), Ревус 250, КС (0,5–0,6 л/га), Ридоміл Голд МЦ, ВГ (2,5 кг/га), Скор 250, к. е. (0,5 л/га), Танос 50, в. г. (0,6 кг/га), Татту, КС (3 л/га), Фитал, РК (2–2,5 л/га) та ін. Через 10–12 днiв обробку слід повторити. Подальші обробки потрібно проводити контактними препаратами, наприклад Купроксат, КЕ (3–5 л/га), Медян Екстра, КС (2–2,5 кг/га), для кращого прилипання розчину на робочу поверхню в нього слід додати прилипач.

Для попередження розвитку пероноспорозу, бактеріозу, плямистостей огірків у фазі двох-трьох справжніх лист­ків посіви слід обприскувати препаратами: Інфініто 61, КС (1,2–1,6 л/га), Медян Екстра, КС (2–2,5 л/га); протягом вегетації через 10–12 днів після попередньої обробки — системними препаратами: Акробат МЦ, в.г. (2 кг/га), Альєтт 80, ЗП (2 кг/га), Інфініто 61, КС (1,2–1,6 л/га), Кабріо Дуо, к. е. (2,5 л/га), Квадріс 250, КС (0,6 л/га), Курзат Р 44, ЗП (3 кг/га), Медян Екстра, КС (2–2,5 л/га), Превікур Енерджі, РК (2,5 л/га), Ридомiл Голд МЦ, ВГ (2,5 кг/га), Фитал, РК (2–2,5 л/га) та ін. Наступні обробки слід проводити через 8–10 днiв.

Проти антракнозу рекомендовано застосовувати Медян Екстра, КС (2–2,5 кг/га), Квадріс 250, КС (0,6 л/га), Світч, 62,5, ВГ (0,75–1 кг/га); проти борошнистої роси — окреме обприскування посівів препаратами Сапроль, к. е. (0,5–1 л/га), Топсін–М, ЗП (0,8–1 кг/га), Топаз 100, КЕ (0,125–0,15 л/га), Захисник, КС (1,2–1,5 л/га).

Проти пероноспорозу цибулі слід обприскувати одним із рекомендованих препаратів: Акробат МЦ, в.г. (2 кг/га), Альєтт 80, ЗП (1,2–2 кг/га), Кабріо Дуо, к. е. (2,5 л/га), Квадріс 250, КС (0,6 л/га), Курзат М, ВГ (2–2,5 кг/га), Консенто 450, КС (1,7–2 л/га), Косайд 2000, ВГ (2–2,5 кг/га), Орвего, КС (0,8–1 л/га), Полі­рам ДФ, ВГ (2–2,5 кг/га), Ридомiл Голд МЦ, ВГ (2,5 кг/га), Фитал, РК (2–2,5 л/га).

Проти альтернаріозу моркви — об­робляти рослини на ранніх етапах розвитку препаратами Луна Експіріенс 400, КС (0,35–0,75 л/га); Сігнум, ВГ (0,75– 1,25 л/га) — дві обробки.

Г. Ткаленко, д-р с.-г. наук

Журнал «Пропозиція», №1, 2020 р.