Пітер Дейвіс: «Я ще не зустрів фермера, який би виступав проти біотехнологічних культур»

Наприкінці квітня Україну відвідав провідний американський вчений в галузі біотехнологій - доктор Пітер Дейвіс. Останній рік доктор Дейвіс є науковим радником Дер­жав­ного департаменту США (аналог Міністерства закордонних справ). Він не має жодної матеріальної зацікавленості у біотехнологічній галузі і розглядає себе як науковця, який вважає біотехнологічні рослини великим науково-техно­ло­гічним досягненням, переваги від використання якого мають фермери та суспільство. Доктор Пітер Дейвіс люб'язно погодився бути гостем «Пропозиції» та відповісти на наші запитання, тим більше, що «Пропозиція» вже має постійну рубрику «Біотехнології». Розмову з Пітером Дейвісом веде Юрій Михайлов.

Ю.М. Що спо­ну­ка­ло вас відвіда­ти Ук­раїну?
П.Д. Я ба­га­то по­до­ро­жую світом, на­ма­га­ю­чись по­яс­ни­ти пе­ре­ва­ги біотех­но­логічних куль­тур, більше відо­мих як ге­не­тич­но мо­дифіко­вані куль­ту­ри. Це вик­ли­ка­но по­ши­рен­ням ве­ли­ких об­сягів не­ко­рект­ної інфор­мації, пер­шою чер­гою, не­дер­жав­ни­ми гро­мадсь­ки­ми ор­ганіза­ціями.
Пе­ред приїздом до Ук­раїни я відвідав кілька євро­пейсь­ких країн, де зустрічав­ся з фер­ме­ра­ми, вче­ни­ми, ви­кла­да­ча­ми універ­си­тетів, уря­дов­ця­ми та жур­наліс­та­ми. Тут в Ук­раїні я про­чи­тав лекцію сту­ден­там Національ­но­го універ­си­те­ту біоре­сурсів і при­ро­до­ко­ри­с­ту­ван­ня, а та­кож мав роз­мо­ву з рад­ни­ком міністра аг­рар­ної політи­ки Ук­раїни. Та­кож я мав зустріч із вче­ни­ми Національ­ної ака­демії аг­рар­них на­ук Ук­раїни.

Ю.М. В чо­му по­ля­га­ють пе­ре­ва­ги біотех­но­логічних куль­тур для фер­мерів і суспільства?
П.Д. По-пер­ше, ця тех­но­логія дає змо­гу пе­ре­но­си­ти в рос­ли­ни по­зи­тивні ри­си без су­пут­нь­о­го пе­ре­не­сен­ня не­га­тив­них рис, що має місце за тра­диційної се­лекції з ви­ко­ри­с­тан­ням ди­ких рос­лин. Ці по­зи­тивні ха­рак­те­ри­с­ти­ки вклю­ча­ють: підви­щен­ня вро­жай­ності, спри­ят­ли­вий вплив на довкілля оскільки ма­ють ри­си ре­зи­с­тент­ності до шкідників, че­рез що зни­кає по­тре­ба у за­сто­су­ванні фер­ме­ра­ми до­ро­гих інсек­ти­цидів. Та­кож завдається мен­ше шко­ди нецільо­вим ко­махам. Крім то­го, біотех­но­логічні рос­ли­ни містять мен­ше за­лишків пе­с­ти­цидів, що по­зи­тив­но впли­ває на здо­ров'я лю­дей і тва­рин.
Підви­щен­ня вро­жай­ності дає мож­ливість відве­с­ти більше землі для ди­ких тва­рин без змен­шен­ня за­галь­но­го вро­жаю. Це особ­ли­во важ­ли­во для євро­пейсь­ких фер­мерів, оскільки Євро­пейсь­кий пар­ла­мент прий­няв за­кон, за яким фер­ме­ри ма­ють збільши­ти ча­ст­ку землі під ди­ку при­ро­ду.
Біотех­но­логічні куль­ту­ри по­тре­бу­ють мен­шо­го вне­сен­ня пе­с­ти­цидів, у то­му числі гербіцидів, це оз­на­чає змен­шен­ня кількості аг­ро­технічних опе­рацій, мен­шо­го впли­ву на грунт і еко­номію паль­но­го, що, своєю чер­гою, оз­на­чає змен­шен­ня ви­кидів дво­оки­су вуг­ле­цю. Нині ве­дуть­ся роз­роб­ки біотех­но­логіч­них куль­тур, стійких до хво­роб і по­су­хи. Ос­таннє дасть змо­гу ви­ро­щу­ва­ти куль­ту­ри в регіонах з дефіци­том во­ло­ги, площі яких зро­ста­ти­муть че­рез гло­баль­не по­тепління. Це важ­ли­во й для Ук­раїни.

Ю.М. Наскільки біотех­но­логії те­пер по­ши­рені в світі?
П.Д. Пер­ша біотех­но­логічна куль­ту­ра з'яви­ла­ся на рин­ку в 1996 р. Ми­ну­ло­го ро­ку біотех­но­логічні куль­ту­ри ви­ро­щу­ва­ли 16,7 млн фер­мерів у 29 країнах на площі 160 млн га (у 2010 р. - 148 млн га). При цьо­му ви­ко­ри­с­тан­ня біотех­но­логічних рос­лин у країнах, що роз­ви­ва­ють­ся, ви­пе­ре­д­жає їхнє ви­ко­ри­с­тан­ня у роз­ви­не­них країнах.
Найбільші площі під біотех­но­логіч­ни­ми куль­ту­ра­ми при­па­да­ють на США, Бра­зилію, Ар­ген­ти­ну та Ка­на­ду. На сьо­годні в світі біотех­но­логічни­ми є 82% всьо­го ба­вов­ни­ку, 75% сої, 32% ку­ку­руд­зи та 26% ка­но­ли (ріпа­ку). У США 90% ви­ро­щу­ва­них ку­ку­руд­зи та сої є ге­не­тич­но мо­дифіко­ва­ни­ми.

Ю.М. Один із ар­гу­ментів про­тив­ни­ків біотех­но­логій той, що насіння біо­тех­но­логічних куль­тур, більш до­ро­ге.
П.Д. Над­то опо­зиційно на­ла­ш­то­ва­ни­ми про­ти ви­ко­ри­с­тан­ня ге­не­тич­но-мо­дифіко­ва­них куль­тур є не­дер­жавні гро­мадські ор­ганізації, пред­став­ни­ки яких не ма­ють гли­бо­ких на­уко­вих знань, не ро­зуміють­ся на тех­но­логіях у сільсько­му гос­по­дарстві.
Що сто­сується ви­со­кої вар­тості на­сін­ня біотех­но­логічних куль­тур, то відповіддю на цей за­кид є са­ме жит­тя, оскільки фер­ме­ри, за­вдя­ки цій тех­но­логії, от­ри­му­ють ще більший зиск. До цьо­го ча­су я ще не зустрів жод­но­го фер­ме­ра, який би ви­с­ту­пав про­ти біотех­но­логічних куль­тур. Мож­ли­во, такі є се­ред фер­мерів, що зай­ма­ють­ся ви­ро­щу­ван­ням ор­ганічних про­дуктів. Але фер­ме­ри, обізнані з на­уко­ви­ми до­сяг­нен­ня­ми, всі од­но­стай­но ви­с­ту­па­ють за ви­ро­щу­ван­ня біотех­но­логічних куль­тур.

Ю.М. У чо­му відмінність між тра­диційною се­лекцією та біотех­но­логіями?
П.Д. Біотех­но­логії ду­же схожі на тра­диційну се­лекцію, але точніші та на­ба­га­то ефек­тивніші. Роз­роб­ни­ки но­вих сортів куль­тур чітко зна­ють, що во­ни хо­чуть от­ри­ма­ти, який са­ме білок ба­жа­ють ба­чи­ти в рос­лині і де са­ме він має ви­роб­ля­ти­­ся.

Ю.М. Ук­раїнське за­ко­но­дав­ст­во ви­ма­гає обов'яз­ко­во­го мар­ку­ван­ня хар­чо­вих про­дуктів що­до на­яв­ності (чи від­сут­ності) в них ге­не­тич­но мо­дифіко­ва­них ор­ганізмів. Як ви ста­ви­те­ся до цьо­го?
П.Д. Про­бле­мою мар­ку­ван­ня є те, що во­но повідо­мляє про за­сто­со­ву­ва­ну тех­но­логію, але нічо­го не го­во­рить про те, що са­ме бу­ло зміне­но. Мар­ку­ван­ня підсвідо­мо фор­мує у спо­жи­ва­ча дум­ку про те, що з про­дук­том щось не га­разд. У то­го підсвідо­мо ви­ни­кає підо­зра що­до не­без­пе­ки. При цьо­му різно­манітні гро­мадські ор­ганізації постійно го­во­рять про не­без­пе­ку цих про­дуктів. Але до цьо­го ча­су не ви­яв­ле­но жод­но­го ви­пад­ку шкідли­во­го впли­ву за­реєстро­ва­них ге­не­тич­но мо­дифіко­ва­них куль­тур на здо­ров'я лю­дей та тва­рин або на довкілля.
Мар­ку­ван­ня ство­рює у спо­жи­вачів хиб­не уяв­лен­ня про біотех­но­логічні куль­ту­ри і че­рез це во­но відсутнє в США та Ка­наді.

Ю.М. І наскільки слуш­ни­ми є твер­д­жен­ня про не­без­пе­ку ГМО?
П.Д. Ге­не­тич­но мо­дифіко­вані куль­ту­ри ре­тель­но вив­ча­ли­ся дер­жав­ни­ми ор­га­на­ми з без­пе­ки хар­чо­вих про­дуктів у США, Європі та в ба­га­ть­ох інших краї­нах. На­ве­ду ли­ше вис­но­вок ек­с­пертів Євро­пейсь­ко­го агент­ст­ва з без­пе­ки хар­чо­вих про­дуктів (EFSA): «По­над 130 досліджень, що здійсню­ва­ли про­тя­гом 25 років по­над 500 дослідниць­ки­ми гру­па­ми, підтвер­д­жу­ють, що біотех­но­логіч­ні куль­ту­ри є не більш ри­зи­ко­ва­ни­ми, ніж ті, що от­ри­мані за ви­ко­ри­с­тан­ня тра­диційної се­лекції. Не бу­ло за­реєстро­ва­но жод­ної хво­ро­би, алергії, і, відповід­но, смер­тель­них ви­падків, пов'яза­них із спо­жи­ван­ням ге­не­тич­но мо­дифіко­ва­них куль­тур».
Аме­ри­канці спо­жи­ва­ють ге­не­тич­но мо­дифіко­вані про­дук­ти хар­чу­ван­ня вже 16 років, і жод­них не­га­тив­них наслідків не бу­ло за­реєстро­ва­но. В той же час в Єв­ропі для про­до­воль­чо­го спо­жи­ван­ня за­реєстро­ва­но ли­ше од­ну ге­не­тич­но-мо­дифіко­ва­ну куль­ту­ру - ку­ку­руд­зу, стійку до ко­мах. Сьо­годні у США на рин­ку є ге­не­тич­но мо­дифіко­ва­на ку­ку­руд­за, в якій містить­ся шість генів стійкості до шкід­ників і два ге­ни стійкості до гербіцидів, що дає змо­гу ро­би­ти ро­тацію пе­с­ти­цидів і, тим са­мим, до­ся­га­ти ще кра­щих аг­ро­тех­но­логічних ре­зуль­татів.
Нас не­по­коїть за­трим­ка із реєстра­цією для ви­ро­щу­ван­ня ге­не­тич­но мо­ди­фіко­ва­них рос­лин у Європі. Те­о­ре­тич­но реєстрація ГМО в Європі по­тре­бує не біль­ше дев'яти місяців: три місяці для вис­новків що­до їхньої без­печ­ності з бо­ку EFSA, три місяці - для прий­нят­тя рі­шен­ня Євро­пейсь­кою комісією з пи­тань сільсько­го гос­по­дар­ст­ва та три місяці - на от­ри­ман­ня зго­ди Євро­пейсь­ко­го пар­ла­мен­ту. Але бю­ро­кра­тичні про­це­ду­ри в ЄС при­зво­дять до то­го, що от­ри­ман­ня доз­во­лу на реєстрацію для спо­жи­ван­ня або ви­ро­щу­ван­ня за­тя­гується на 8-10 років. Про­бле­ма по­ля­гає ще й в то­му, що ці за­трим­ки су­пе­ре­чать уго­дам міжна­род­ної торгівлі. І, крім то­го, це уне­мож­лив­лює от­ри­ман­ня пе­ре­ваг євро­пейсь­ки­ми фер­ме­ра­ми від ос­танніх тех­но­ло­гічних до­сяг­нень. ГМ-ку­ку­руд­за, доз­во­ле­на до ви­ро­щу­ван­ня в Європі, бу­ла ви­ве­де­на на ри­нок ще 16 років то­му. Порівня­но з євро­пейсь­ки­ми, аме­ри­кан­ські та ка­надські фер­ме­ри ма­ють до­ступ до на­ба­га­то кра­щих тех­но­логій.
Ще од­на про­бле­ма по­ля­гає в то­му, що ба­га­то країн, пер­шою чер­гою аф­ри­кансь­ких, див­лять­ся на Євро­пу як на взірець. То­му важ­ли­во, щоб євро­пейські країни шир­ше впро­ва­д­жу­ва­ли пе­ре­дові тех­но­логії.
Аме­ри­кансь­кий уряд вба­чає у за­про­ва­д­женні біотех­но­логічних куль­тур шлях до вирішен­ня гло­баль­ної про­бле­ми - по­до­лан­ня го­ло­ду в світі. Зро­с­тан­ня чи­сель­ності на­се­лен­ня в світі та ба­жан­ня лю­дей роз­ши­ри­ти спектр про­дуктів, які во­ни спо­жи­ва­ють, по­тре­бу­ють збільшен­ня про­дук­тив­ності сільсь­ко­го гос­по­дар­ст­ва. І на сьо­годні єди­ним ме­то­дом суттєво­го підви­щен­ня вро­жай­ності є са­ме за­сто­су­ван­ня ге­не­тич­но мо­­дифіко­ва­них куль­тур. По­тенціал підви­щен­ня вро­жай­ності за ра­ху­нок ви­ко­ри­с­тан­ня аг­ро­технічних ме­тодів ви­ро­щу­ван­ня (до­б­ри­ва, об­робіток грун­ту, сти­му­­ля­то­ри рос­ту то­що), ме­тодів тра­ди­ційної се­лекції та се­лекції з ви­ко­ри­с­тан­ням мар­кер­них генів уже ви­чер­па­но.
Слід за­ува­жи­ти, що са­ма тех­но­логія пе­ре­не­сен­ня генів постійно удо­с­ко­на­люється. На заміну «генній гар­маті», дію якою мож­на порівня­ти зі стрільбою «по те­ри­торії», а не по цілях, прий­ш­ло ви­ко­ри­с­тан­ня вірусів, ан­тибіотиків. Нині для точ­но­го пе­ре­не­сен­ня генів у рос­ли­ни ши­ро­ко ви­ко­ри­с­то­ву­ють­ся бак­терії. І роз­ви­ток тех­но­логії про­дов­жується.
У цьо­му зв'яз­ку я вва­жаю над­зви­чай­но важ­ли­вим на­дан­ня гро­ма­дя­нам Ук­раї­ни об'єктив­ної інфор­мації та роз'яс­нень про пе­ре­ва­ги біотех­но­логій та відсутність будь-якої шко­ди як для них осо­би­с­то, так і для довкілля. Тут важ­ли­ву роль ма­ють відігра­ва­ти за­со­би ма­со­вої інфор­мації, че­рез які вчені ма­ють до­но­си­ти вис­нов­ки про без­пе­ку біотех­но­логічних куль­тур до гро­мадсь­кості та політиків.
Я хотів би звер­ну­ти ува­гу на дії на ви­пе­ре­д­жен­ня. Шість років то­му в Схід­ній Аф­риці бу­ло ви­яв­ле­но но­вий штам іржі пше­ниці, який те­пер уже до­сяг Єме­ну та країн Близь­ко­го Схо­ду. І весь цей час уря­ди країн не тур­бу­ва­ли­ся що­до по­ши­рен­ня цієї хво­ро­би, вва­жа­ю­чи, що во­ни ви­роб­ля­ють до­статні об­ся­ги пше­ниці. Са­ме біотех­но­логії є найбільш ефек­тив­ним ме­то­дом бо­роть­би з цим за­хво­рю­ван­ням однієї з найбільш важ­ли­вих сіль­сь­­ко­го­с­по­дарсь­ких куль­­тур. Ро­бо­ти зі ство­рен­ня пше­ниці, стійкої до цьо­го шта­му іржі, ве­­дуть­ся гру­пою вче­них з Кор­нельсь­ко­го універ­си­те­ту (США) та вче­ни­ми у Кенії, Ефіопії та Мек­си­ці.
Зга­да­ний різно­вид іржі пше­ниці, на ща­с­тя, по­ки ще не до­сяг Ук­раї­ни, але час збігає...

Ю.М. Не­вже у ге­не­тич­но мо­­дифіко­ва­них ор­ганізмів зов­сім не­має не­доліків?
П.Д. Пе­ред тим, як от­ри­ма­ти дозвіл на про­мис­ло­ве ви­ро­щу­ван­ня, ге­не­тич­но мо­дифіко­вані рос­ли­ни про­хо­дять ре­тель­не те­с­ту­ван­ня, ви­мо­ги яко­го є та­ки­ми ж са­ми­ми, що й до но­вих ме­дич­них пре­па­ратів. І як­що в про­цесі те­с­ту­ван­ня бу­дуть ви­яв­лені якісь не­ба­жані або не­га­тивні ефек­ти, на­при­клад, алер­генність, відповідна ге­не­тич­но мо­дифіко­ва­на куль­ту­ра не бу­де доз­во­ле­на для ви­ро­щу­ван­ня, при­наймні для ви­ко­ри­с­тан­ня в кор­мо­вих або про­до­воль­чих цілях.
На­при­клад, бу­ли спро­би пе­ре­не­сен­ня ге­на, що ви­роб­ляє білок у бра­зильсь­ко­му горісі (який є ду­же по­жив­ним), в інші про­до­вольчі куль­ту­ри. Але ви­я­ви­ло­ся, що цей білок вик­ли­кає алергію у де­я­ких лю­дей, і то­му роз­роб­ка та­ких ге­не­тич­но мо­дифіко­ва­них куль­тур бу­ла при­пи­не­на.

Ю.М. Чим по­яс­ни­ти та­ку відмінність у став­ленні гро­мадсь­кості США та ЄС до біотех­но­логій: від­мін­но­с­тя­ми в куль­турі, освіті, якимось іншими чин­ни­ками?
П.Д. На­справді в США та Ка­наді іс­нує пев­ний, хо­ча й ду­же слаб­кий, спро­тив  ге­не­тич­но мо­дифіко­ва­ним рос­­­ли­нам. Але пе­ре­ва­ги, що їх от­ри­му­ють аме­ри­канські фер­ме­ри, на­ба­га­то ва­гоміші. До речі, пер­шою ко­мерціалізо­ва­ною ге­не­тич­но мо­дифіко­ва­ною куль­ту­рою бу­ли то­ма­ти з по­до­вже­ним термі­ном зберіган­ня, які впер­ше бу­ли доз­во­лені до спо­жи­ван­ня у Ве­ликій Бри­танії. І хо­ча во­ни ма­ли мар­ку­ван­ня «ге­не­тич­но мо­дифіко­вані», спо­жи­вачі їх ку­пу­ва­ли, оскільки во­ни бу­ли на­ба­га­то де­­шев­ші за тра­диційні. Од­на з буль­вар­них га­зет виріши­ла ско­ри­с­та­ти­ся си­ту­ацією, зро­би­ти сен­сацію і на цьо­му за­ро­би­ти гро­ші: во­на при­ду­ма­ла термін «їжа Фран­­кен­штей­на», чим над­зви­чай­но на­ля­ка­ла пе­ресічних гро­ма­дян.
По-дру­ге, не­уря­дові гро­мадські ор­­га­нізації, такі як «Грінпіс», в Європі є на­ба­га­то по­тужніши­ми і справ­ля­ють на­­ба­га­то більший вплив на політиків. Євро­пейські вчені та фер­ме­ри те­пер спільно при­кла­да­ють зу­сил­ля, щоб зміни­ти сприй­нят­тя біотех­но­логій суспільством. Але зро­би­ти це ду­же важ­ко: гро­мадсь­ка дум­ка вже сфор­мо­ва­на, а більшість на­се­лен­ня не в змозі сприй­ня­ти на­укові фак­ти.

Ю.М. Од­ним із ар­гу­ментів про­тив­ників біотех­но­логій є той, що ці тех­но­логії зо­се­ре­д­жені в ру­ках де­­кіль­кох транс­національ­них кор­по­рацій, че­рез що є за­гро­за про­до­вольчій без­пеці на рівні дер­жав.
П.Д. Ще п'ят­над­цять-двад­цять років то­му Євро­па бу­ла світо­вим ліде­ром в га­лузі біотех­но­логій. Але не­сподіва­но їхні про­тив­ни­ки ство­ри­ли над­зви­чай­но склад­ні умо­ви для впро­ва­д­жен­ня цих тех­но­логій навіть для євро­пейсь­ких ком­па­ній. На­при­клад, кілька місяців то­му німець­ка ком­панія БАСФ зая­ви­ла про при­пи­нен­ня роз­ро­бок в га­лузі біотех­но­логій в Європі і пе­ре­не­сенні їх до США.
Те, що більшість роз­ро­бок здійс­нюється ве­ли­ки­ми ком­паніями, які при цьо­му та­кож є ви­роб­ни­ка­ми насіння, по­яс­нюється ви­со­кою вартістю та­ких роз­ро­бок. Ре­гу­лю­ван­ня в цій га­лузі є на­стільки жор­ст­ким, що впро­ва­д­жен­ня од­но­го но­во­го сор­ту куль­ту­ри ся­гає 160-170 млн дол. - від первісної ідеї до ко­мерціалізації насіння. Дрібній ком­панії про­сто не під си­лу прой­ти весь цей ре­гу­ля­тор­ний про­цес. Як­би ре­гу­ля­торні ви­мо­ги бу­ли менш жор­ст­ки­ми, то кон­ку­ренція в га­лузі бу­ла б знач­но більшою, що, зре­ш­тою, відби­ло­ся б й на зде­шев­ленні кінце­во­го про­дук­ту - насіння. Та­ким чи­ном, зо­се­ре­д­жен­ня біотех­но­логій в ру­ках кількох ве­ли­ких ком­паній є не первісною ме­тою, а наслідком дій опо­нентів цих тех­но­логій.
Про­те є при­кла­ди роз­роб­ки ге­не­тич­но мо­дифіко­ва­них рос­лин не­ве­ли­ки­ми ком­паніями. На­при­клад, у Швей­царії був ство­ре­ний рис з підви­ще­ним вмістом вітаміну А, який міг би поліпши­ти зір меш­канців Півден­но-Східної Азії, які відчу­ва­ють брак цьо­го вітаміну. Ос­та­точ­не «до­ве­ден­ня» цьо­го ри­су здійс­нюєть­ся на Філіппінах Міжна­род­ним інсти­ту­том ри­су. Але навіть це по­тре­бує фінан­со­вої підтрим­ки з бо­ку швей­царсь­кої ком­панії «Син­ген­та».
Але нові біотех­но­логічні куль­ту­ри ство­рю­ють­ся ве­ли­ки­ми ком­паніями відповідно до ви­мог ок­ре­мих регіонів або країн. У цих про­ек­тах бе­руть участь місцеві вчені, і досліджен­ня здійсню­ють­ся в цих країнах.

Ю.М. Ви зга­ду­ва­ли країни, в яких доз­во­ле­но ви­ро­щу­ва­ти ге­не­тич­но мо­дифіко­вані куль­ту­ри. Ос­нов­ну ува­гу ви зо­се­ре­ди­ли на країнах Євро­пейсь­ко­го Со­ю­зу. Про­те се­ред країн, де доз­во­ле­но ви­ро­щу­ва­ти ГМО, є Індія та Ки­тай - країни, в яких меш­кає у да­ний час 2,5 млрд лю­дей, або 40% усь­о­го на­се­лен­ня пла­не­ти. Зда­ва­ло­ся б са­ме ці країни ма­ють бу­ти у фо­кусі аме­ри­кансь­ких біотех­но­логічних ком­паній.
П.Д. В Індії фер­ме­ри у ве­ли­ких мас­шта­бах ви­ро­щу­ють ба­вов­ник, стійкий до шкідників. Не­що­дав­но індійські вчені ство­ри­ли стійкий до шкідників бак­ла­жан. Але, як і в Європі, втру­ти­ли­ся не­уря­дові гро­мадські ор­ганізації, і че­рез політичні при­чи­ни впро­ва­д­жен­ня цієї над­зви­чай­но важ­ли­вої для сільсько­го гос­по­дар­ст­ва Індії ге­не­тич­но мо­дифіко­ва­ної куль­ту­ри бу­ло зу­пи­не­не.
У Ки­таї си­ту­ація є де­що іншою. Ки­тайські політи­ки при­хиль­но став­лять­ся до біотех­но­логій, але на­го­ло­шу­ють на не­обхідності роз­роб­ки влас­них тех­но­ло­гій, а не впро­ва­д­жен­ня аме­ри­кансь­ких. З іншо­го бо­ку, ба­га­то ки­тайсь­ких уче­них на­вча­ють­ся та пра­цю­ють у США. Але в Ки­таї до­ступ аме­ри­кансь­ких ге­не­тич­но мо­дифіко­ва­них куль­тур на ри­нок ду­же за­ре­гу­ль­о­ва­ний. Навіть на впро­ва­д­жен­ня влас­них ге­не­тич­но мо­дифіко­ва­них куль­тур тре­ба 8-10 років після то­го, як та­кий дозвіл бу­ло от­ри­ма­но в США: два ро­ки на ство­рен­ня ГМО і 6-8 років - на те­с­ту­ван­ня. При цьо­му ки­тайці не поч­нуть про­цес реєстрації, по­ки відповідна ГМ-куль­ту­ра не бу­де за­реєстро­ва­на в США. І про­тя­гом цьо­го ча­су США не мо­жуть ек­с­пор­ту­ва­ти свою про­дукцію, про­те Ки­тай імпор­тує все більше аме­ри­кансь­кої сої. Більшість інших куль­тур ви­ро­щу­ють в са­мо­му Ки­таї.

Ю.М. Ос­таннє за­пи­тан­ня. Нині ви­ник цілий на­пря­м в біотех­но­логіях - ну­т­ра­цев­ти­ка, тоб­то ство­рен­ня ГМ-рос­лин, які ви­роб­ля­ють ліки, на­при­клад овочі, що містять інсулін, або ГМ-тю­тюн, що ви­роб­ляє білок, який за­побігає за­хво­рю­ван­ню на ВІЛ/СНІД. Наскільки роз­ви­ток цієї га­лузі до­по­мо­же «пе­ре­ла­ма­ти» не­га­тив­не сприй­нят­тя біотех­но­ло­гій?
П.Д. Па­ра­док­сом є те, що ве­ли­ка кількість ліків ви­роб­ляється за до­по­мо­гою ге­не­тич­но мо­дифіко­ва­них ор­ганіз­мів. І про­тив­ників біотех­но­логій в цій га­лузі не­має. На­при­клад, в Австрії за­бо­ро­не­но ви­ро­щу­ва­ти біотех­но­логічні рос­ли­ни, про­те Австрія - один із найбільших ви­роб­ників біотех­но­логічних ліків. І це є аб­со­лют­но не­логічним, ад­же ці ліки та­кож по­трап­ля­ють в ор­ганізм лю­ди­ни.