Спецможливості
Технології

Підзимові посіви овочів

28.10.2021
11479
Підзимові посіви овочів фото, ілюстрація

Виробники овочів, зокрема цибулі, моркви та буряку, прагнуть отримати свою продукцію до початку її масового збирання або після того, як у сховищах залишаються малі її запаси. Останніми роками виробники цих овочів практикують підзимні посіви названих культур, щоб отримати надранні врожаї цибулі, моркви та буряку столового.

 

 

 

 

 

 

 

Цибуля

Озима цибуляВирощування цибулі озимої в Україні в промислових масштабах ведеться впродовж менше десяти років. Але вже багато виробників оцінили переваги цього методу, оскільки збирання врожаю розпочинається на 1–1,5 місяця раніше, порівняно з цибулею весняного строку сівби, а також на 0,5–1 місяця раніше порівняно з розсадною культурою. Цибулю озиму реалізують на пучкову продукцію, використовують для продажу молоді цибулини з обрізаним пером, також реалізують і споживають після формування молодої цибулини й підсихання лусок. Урожайність цибулі озимої після вдалого перезимовування досягає 50–80 т/га або 70–100 тис. пучків. Цибуля озима — досить нова для України культура, тож вивчення тонкощів технології її вирощування продовжується.

Ідеальними для вирощування цибулі озимої є регіони зі стабільним сніговим покривом узимку або з м’якою зимою, тобто центральні, західні та південні райони України. Рослини, вирощені з насін­ня, мають входити в зиму, сформувавши три-чотири листки (поява п’ятого) за товщини кореневої шийки 5–8 мм, але не занадто великими. Оскільки за переростання цієї фази наступної весни, замість ци булі, отримаємо насінники. Іншими словами, цибуля «вистрілює». Тільки в такій стадії передзимового розвитку, як зазначено вище, цибуля матиме достатню стійкість до зимових морозів і весняних заморозків. Дуже рання сівба погіршує зимостійкість, дуже пізня — сприяє стрілкуванню.

Строки висаджування цибулі озимої із сіянки під зиму — за настання стабільно мінусових температур уночі. Це може бути і наприкінці жовтня, і в листопаді — сучасні погодні умови непередбачувані.

У центральних та західних регіонах сівбу насінням проводять 10–25 серпня, крайні терміни — до 5 вересня, а в південних — із 20 серпня по 15 вересня. За температури вище ніж 24°С проростання насіння цибулі затримується, тому за жаркої погоди сходи можуть бути зріджені. Щоб уникнути цього, інколи корисно проводити сівбу попередньо пророщеним насінням або знизити температуру ґрунту частими легкими поливами. Ділянку під цибулю бажано підготувати за десять днів до сівби, щоб зменшити небезпеку появи цибулевої мухи та для хорошого зсідання ґрунту.

Для озимого вирощування призначені спеціальні сорти й гібриди короткого або середнього дня. Вони формують цибулини (цибульні потовщення) за 12–14-годинної тривалості світлового дня. He слід використовувати для озимої сівби сорти й гібриди, рекомендовані для весняного строку висіву, оскільки вони гірше перезимовують, стрілкуються, а строки дозрівання й збору врожаю цибулі переносяться на пізніші терміни. Використання якісного гібридного чи сортового насіння для вирощування цибулі — запорука майбутнього врожаю. Насамперед, це правило стосується технології вирощування цибулі озимої, гібриди якої характеризуються високою зимостійкістю. Адже, як показує практика, один-два роки з п’яти навіть в умовах Криму та Херсонської області характеризуються екстремальним зниженням температури до -25°С і нижче.

Вимоги до ґрунтів і удобрення. Цибуля озима потребує легких, добре дренованих піщаних, супіщаних, чорноземних ґрунтів. Під посів відводять родючі, пухкі, із високим умістом гумусу, добре угноєні, з хорошим водним режимом, чис­ті від бур’янів ґрунти з рН 6,5–7, тому що вона, порівняно з іншими овочевими, формує дуже слабку кореневу систему, яка займає незначний об’єм у верхньому 0–25-сантиметровому шарі ґрунту. Важ­кі, запливаючі, кислі та перезволожені ґрунти для вирощування цибулі непридатні.

Кращими попередниками під цибулю є зернові (крім вівса), кукурудза, буряк, гірчиця, ріпак, фацелія, горох, квасоля, помідор, огірок, салат, а також усі види капусти. Не слід висівати цибулю після цибулі або інших цибулевих частіше, ніж раз в три–чотири роки, а з урахуванням небезпеки поширення нематоди — після картоплі, бобів, петрушки, селери, конюшини й люцерни. Також культуру можна висаджувати другим оборотом після збирання попередників — культур, які добре очищають поле від бур’янів і рано його звільняють, таких як ріпак, озимий яч­мінь, горох, квасоля, салат, редис, кольрабі, а також ранньої білоголової, цвітної капусти, моркви та столового буряку, за умови, що вони будуть зібрані не пізніше третьої декади липня.

В усіх ґрунтово-кліматичних зонах України під цибулю рекомендують вносити органічні й мінеральні добрива, перегній із розрахунку 20–40 т/га. В основне удобрення вносять повне мінеральне добриво з розрахунку N70–90Р60–80К80–120 — на темно-сірих опідзолених ґрунтах і чорноземах. Відмінність в удобренні цибулі озимої та весняного посіву полягає в кількості внесеного азоту.

Влітку після збирання попередників бажано внести біодеструктор стерні, що сприяє швидшому розкладанню органіки, знищує хвороботворні мікроби та переводить у доступні форми макро- й мікроелементи.

Під озимий строк висаджування цибулі 1/3 дози азоту вносять перед садінням (50–60 кг/га), а останні 2/3 — навесні в два прийоми, приблизно по 60 кг/га. Першу порцію слід використовувати на початку вегетації, а другу — через два-три тижні.

Із фосфорних добрив можна використовувати потрійний суперфосфат або фосфат амонію, з калійних — сульфат калію.

Для передвисівного удобрення використовують азот, переважно у формі на­трієвої селітри, а для основного — аміачну або кальцієву селітру. Удобрення фосфором (із розрахунку 100–150 кг/га), а також калієм (200–250 кг/га) застосовують одноразово — за один-два тижні до висіву цибулі.

Найкраще кількість мінеральних добрив розраховувати балансовим методом на підставі агрохімічного аналізу ґрунтових зразків. Для формування 10 т урожаю цибулі культура використовує з ґрунту близько: N–NО3 — 33 кг, P2O5 — 10 кг, K2O — 18 кг, CaO — 5 і MgO — 4 кг. Коефіцієнт використання N і PK із ґрунту становить 20,8 і 20% відповідно.

Норма висіву. Застосування сучасних гетерозисних гібридів економічно виправдане тільки за наявності сівалок точного висіву, дотримання оптимального водно-поживного режиму та забезпечення комплексного захисту рослин. Сівалки точного висіву (Gaspardo, Kverneland, Stanhay, Monosem, Agricola Italiana) забезпечують оптимальні параметри густоти рослин і глибини загортання насіння (2– 2,5 см). Норма висіву насіння озимої цибулі становить 0,9–1,5 млн шт./га, що дає змогу після зимівлі отримати 0,6–0,7 млн рослин/га, або 3,5–4,5 кг/га.

Цибуля сильно реагує на густоту по­сіву, тому, якщо ви хочете отримати біль­ші цибулини, варто зменшити норму висі­ву, а якщо вирощуєте її на зелене перо, варто збільшити норму. Висівають цибулю широкорядним (45 см) або стрічковим (20+50 см) способом.

Норма висіву залежить від розміру цибулин і коливається від 4 до 20 ц/га. Цибулинки висівають на глибину 4–6 см. За над­мірно глибокого загортання сіянка погано проростає й цибулини утворюються видовженої форми, часто нетипові для сорту. За мілкого загортання цибулини часто виносяться корінцями на поверхню ґрунту.

Сходи цибулі як із цибулинок, так і з на­сіння з’являються на 8–14-ту добу після висівання. Рослини, вирощувані із сіянки, добре ростуть уже на початку розвитку, тому така цибуля дозріває раніше на 35–40 діб і дає вищі врожаї, ніж вирощувана з на­сіння. Після появи сходів міжряддя розпушують, видаляють бур’яни, поливають залежно від погодних умов.

Система захисту цибулі озимої від бур’янів складається з агротехнічних і хі­мічних заходів. Агротехнічний комплекс передбачає чітке дотримання сівозміни, основний, передвисівний і міжрядні обробітки ґрунту, ручні прополювання в рядках. Хімічні заходи — система обробки ґрунтовими та страховими гербіцидами.

Найпоширенішими хворобами озимої цибулі є пероноспороз, альтернаріоз, фу­заріоз, борошниста роса. У разі ранніх осередків захворювань використовують фунгіциди: Квадріс, Ридоміл Голд, Акробат МЦ, Ширлан. Для профілактики бактеріальних хвороб застосовують біопрепарати Фітоцид, Альбіт, Фітолавін, Агат-25 та інші. Рано навесні, під час виходу цибулі із зимівлі, є загроза пошкоджень посівів цибулевою мухою. Цей шкідник здатен за короткий час завдати значної шкоди ослабленим після зими рослинам. Тому рекомендую систематично проводити моніторинг озимої цибулі на наявність цибулевої мухи і за потреби боротися зі шкідником дозволеними для використання інсектицидами, зокрема Карате Зеон.

Для боротьби з трипсами на посівах цибулі застосовують інсектициди Конфідор, Енжіо та інші, які вводять через систему крапельного зрошення. Ефективним є застосування препарату Спінтор у суміші з Актофітом або хімічними інсектицидами системної дії й обов’язково з додаванням прилипача, що збільшує ефективність препаратів.

Використовуючи хімічні засоби захисту рослин цибулі озимої, слід пам’ятати про те, що продукція (зелень цибулі) йде на ринок свіжих овочів, тому слід дотримуватися допустимих строків їхнього застосування з урахуванням періоду дії того чи іншого хімпрепарату.

Збирання. Час збирання цибулі озимої на перо залежить від погодних умов весни. В основному, це припадає на останні дні квітня — початок травня. Рослини підрізають механізованим способом із використанням робочого органу у вигляді скоби, в’яжуть у пучки й реалізовують.

Збирають цибулю на ріпку на початку вилягання пера, коли у цибулин сформувалися сухі луски. Для цього використовують цибулезбиральні машини або комбайни. Запізнення зі збиранням призводить до повторного утворення коренів у цибулин, що знижує їхню лежкість під час зберігання. Якщо ж цибулю вирощують для отримання товарних цибулин, то орієнтовний час збирання — кінець травня, початок — середина червня, а на перо — початок — середина травня, в пері­од максимальної ціни за продукцію.

 

Морква

Сходи моркви, висіяної під зимуМорква, разом із капустою, буряком столовим, цибулею ріпчастою, входить у так звану борщову групу овочевих рослин, тому вона є достатньо ліквідним продуктом. Максимальний прибуток культура забезпечує за закладання коренеплодів на зберігання. Ціни на моркву із січня по квітень-травень стабільно високі. Рентабельним є також вирощування моркви на ранню пучкову продукцію із застосуванням підзимніх посівів. Але, звичайно, й ризики тут також будуть вищі. Стабіль­ним, з економічної точки зору, є виробництво моркви для подальшої переробки на овочеві соки, пюре, салати за заздалегідь укладеними контрактами.

Висівання. Сіяти моркву потрібно після осідання ґрунту, тобто поле під по­сів слід готувати заздалегідь. Прийнятні терміни висіву — за показників термометра 2–4°С. Насіння калібрують на решетах із діаметром отворів 1,5 мм, проводять барботування киснем із балонів у воді за температури 20°С упродовж 18– 24 год. Барботування знімає дію інгібіторів, що природно містяться у насінні моркви, забезпечує дружнє проростання, підвищує польову схожість, посилює початковий ріст рослин. Для захисту від фомозу та альтернаріозу насіння моркви протруюють.

Висівають підготовлене насіння овочевими сівалками з міжряддям 45 см звичайним (краще широкосмуговим) сошником із шириною смуги 8 см або за схемою трирядкової стрічки 40+40+60 або чотирирядкової 20+20+20+60 см, 60+7+24+7+24+7+24+7 см (1,6 м). За такої схеми розміщення і застосування гер­біцидів немає потреби у міжрядному обробітку. Норма висіву — 4,5–5 кг/га, глибина загортання за озимої сівби — 2–3 см. Використовуючи насіння хорошої якості й сучасну висівну техніку, норму висіву можна знизити до 1,5–2 кг/га. На крапельному зрошенні норму висіву збільшують до 2,5 кг/га — 1,2–1,8 млн на­сінин/га. Густота рослин моркви столової, залежно від умов вирощування, може становити 750–1100 тис. рослин/га. Після сівби поле коткують кільчасто-шпоровим котком ЗККШ-6 у зчіпці С-11У, агрегатуючи її з колісними тракторами.

Догляд за посівами навесні. Для досходового обробітку посівів задля знищення ґрунтової кірки та сходів бур’янів використовують легкі борони ЗБП-0,6А або ЗОР-0,7. Їх використовують у широкозахватних зчіпках С-11У або застосовують навісні сітчасті борони. Вдруге посіви моркви боронують після появи сходів, у фазі двох-трьох справжніх лист­ків, для знищення пророслих бур’янів, розпушення ґрунту та прорідження схо­дів моркви на 25–30%. Якщо на 1 п. м. рядка є не більш як 35–50 рослин моркви, то боронувати не потрібно. З появою повних сходів міжряддя розпушують на глибину 5–6 см плоскорізальними лапами, залишаючи 7–9 см захисної зони з обох боків рядка чи смуги. Міжряддя розпушують чотири — шість разів за вегетаційний період, щоб поліпшити повітрообмін у ґрунті та усунути кірку, змінюючи глибину від 6 до 12 см і добираючи різні робочі органи (лапи долотоподібні, двосторонні, односторонні бритви). Для міжрядних обробітків використовують культиватори в агрегаті з коліс­ним трактором.

У фазі один — три листки в моркви для знищення бур’янів проводять обприскування посіву гербіцидами Селект, Тарга Супер, Фуроре Супер.

Морква є відносно посухостійкою рослиною, але на півдні, в зоні нестійкого зволоження, високі й стабільні врожаї можна одержати лише за використання зрошення. Початок поливного сезону обумовлюється погодними умовами. Найчастіше поливи починають наприкінці квітня — на початку травня і закінчують за місяць до збирання, щоб уникнути розтріскування коренеплодів і поліпшити умови для механізованого збирання. На краплинному зрошенні поливи проводять регулярно й підтримують рівень вологості ґрунту відповідно до фази розвитку рослин.

Збирання. Вибіркове збирання коренеплодів почнеться з початку травня — на початку червня, але потрібно пам’ятати: висіяна з осені морква зберігається гірше, ніж за весняної сівби, тому краще заздалегідь продумати потрібний обсяг продукції.

Коренеплоди збирають у фазі техніч­ної стиглості. Ранній термін збирання коренеплодів застосовують за реалізації молодої моркви. В такому разі слід мати на увазі, що в теплу, суху і вітряну погоду молоді коренеплоди швидко в’януть і стають більш схильними до пошкодження хворобами.

Вимоги до якості свіжих молодих коренеплодів моркви, вирощених у відкритому ґрунті, які заготовляють і реалізовують для споживання в свіжому вигляді. Стандартні коренеплоди моркви мають бути свіжі, не в’ялі, неушкоджені, з властивими для сорту (гібрида) формою і забарвленням, діаметром 2,5– 6,0 см (коренеплоди молодої свіжої моркви — не менше як 1,5 см). Вміст залишкової кількості пестицидів, мікотоксинів, нітратів у свіжій моркві не повинен перевищувати допустимі рівні.

 

Буряк

Із висівом буряку поспішати не можна, його насіння здатне прорости за настання тепла 5°С, тому терміни підзимового висіву слід змістити на період стійкого похолодання: 2…-4°С.

Глибина висіву насіння — 3–4 см. Відстань між рослинами — 5–10 см. Між рядами — 45–50 см. Норма висіву — 14 кг/га. Сорти для висіву під зиму слід обирати тільки холодостійкі або з позначкою «стійкі до стрілкування».

Перший збір коренеплодів із підзим­ніх посівів буряку можна буде провести вже наприкінці травня — на початку червня.

Але варто пам’ятати, що такий буряк зберігається гірше, ніж урожай весняної сівби, тому краще, як і стосовно моркви, заздалегідь продумати оптимально потрібний обсяг продукції.

 

О. Улянич, д. с.-г. н., професор

В. Яценко, аспірант,

Уманський національний університет садівництва

Журнал «Пропозиція», № 10, 2019

Інтерв'ю
Компанія ДП «ТАК» (на ринку — з 2013 р.), яка входила до складу групи компаній «ТАК», знана в Україні як надійний дистрибутор і співорганізатор «Битви Агротитанів».  Віднедавна ДП «ТАК» відокремилася від групи компаній «ТАК» і стала... Подробнее
Новітні системи обробітку ґрунту, насіннєвий матеріал від найкращих оригінаторів, нові підходи до живлення рослин, інтегровані системи захисту із залученням сучасних ЗЗР — все це стало звичним і пріоритетним для багатьох господарств... Подробнее

1
0