Перші органічні жнива ПСП ім. Шевченка

56 ц/га жита, 17 ц/га сочевиці і очікування 30 ц/га сої – такі перші здобутки ПСП ім. Шевченка з села Тростинка Васильківського р-ну поблизу Києва на органічному клину. Як же вдалося на органічних полях отримати врожайність на рівні інтенсивного землеробства?

Секрети врожайності

«Це ще одне підтвердження тому, що зниження врожайності після переходу на органічне землеробство – це міф», - розповіла агроном з органічного виробництва ПСП ім. Шевченка Галина Кротевич. Почувши про таку врожайність без міндобрив і синтетичних ЗЗР, аж не віриться, що ця земля перед цим не гуляла (адже органічний сертифікат нерідко оформлюють на поля, які перед тим стояли цілиною). «Якби тут була цілина, то тут би бур’янів було по пояс», - переконує Галина Кротевич. Здивувало й те, що врожайність у 56 ц/га за органічної технології було отримано не на гібридному житі, а на сортосуміші, насіння якої було придбано в Інституті рослинництва.

А врожайність, за словами Г. Кротевич, - результат роботи агронома. Адже протягом двох перехідних років, коли на полях продукція вирощувалася без хімічних добрив і пестицидів, але ще не могла продаватися як органічна, того самого жита збирали по 3 т/га. «Займаючись органічним виробництвом, я згадую всі ті технології, яким мене вчили в вузі. А вчилася я давно – стажу маю 30 років», - розповідає Галина Кротевич.

«З сучасними гербіцидами агрономи забули про борони, а борона й коток – кращі друзі агронома», - продовжує вона. Пані Галина відзначає, що з гербіцидами і хімічними пестицидами взагалі агроному легше: вніс у відповідній фазі рекомендованою нормою – і все. Тоді як Галина Кротевич постійно їздить по полях  на старенькій «Ниві», оглядаючи кожне поле щодня, а інколи й двічі на день. «Зразу після сівби якщо спізнишся хоча б на півдня з обробкою, все поле буде в бур’яні. Особливо ретельно доводиться слідкувати за соєю й сочевицею, адже вони найбільш вразливі до бур’янів», - розповідає спірозмовниця.

Отже, щоб уникнути забур’яненості, вона на сою й сочевицю на 4-й день після сівби, жодним днем раніше чи пізніше, пускає штригель-борону на глибину 4 см. Відразу після сходів знову проходяться штригель-бороною, а якщо бур’яни все одно не вдалося – протягом тижня боронування ще раз повторюють. «Цієї весни була така суша, що на інтенсивних площах земля аж потріскалась. А на органічних після штригель-борони грунт був пухкий і вологий», - підсумовує Галина Кротевич.

Разом з тим вона відзначає, що зайвих культивацій господарство собі не дозволяє, щоб не втрачати вологи, адже останні 3 роки тут відчувають сильні проблеми з вологою.

Починається ж вирощування жита з осіннього вирівнювання грунту: оранка або глибоке розпушування і передпосівна культивація. Навесні також проводили обробіток ротаційною бороною.

Захист по-органічному

«З бур’янами за органічної технології ще можна боротися, а проти хвороб слід вживати цілий комплекс заходів», - розповідає пані Галина. До таких заходів входить навіть відмова від власного насінництва зернових: хоча жито не гібридне, а сортове, посівний матеріал купують щороку, бо інакше з кожним роком в насінні накопичуються хвороби й віруси.

Ще один засіб від хвороб – сівозміна. Основний принцип сівозміни в господарстві – чергування злакових і бобових. Наприклад, жито вирощувалося після сої. А повертатиметься жито на це саме поле, за словами агронома, не раніше, ніж через 2-3 роки.

Та найважливіший з подібних заходів – те, що основним критерієм підбору сортів є стійкість до хвороб. Мабуть, через це соя представлена майже винятково вітчизняними сортами: Аннушка, Муза, Черемош, і лише одним іноземним – Кент селекції Saatbau. Крім того, на сою двічі вносили біопрепарати і за небезпеки розвитку хвороб може виникнути потреба у ще одній обробці.

А от зі шкідниками за органічної технології майже нічого не вдієш. Цього року серед шкідників на органічних полях господарства був помічений хлібний жук, але, на щастя хліборобів, шкідник перелетів до сусідів. А від проблем зі шкідниками на сої та сочевиці, за словами агронома, врятувала трихограма, яку розкидали з безпілотника.

Міндобрива на органічних полях ПСП ім. Шевченка замінили двома підживленнями жита спеціальним препаратом – на початку кущення і по прапорцевому листку, на сою вносили інше добриво, спеціально для сої. Обов’язковим елементом технології стали сидерати. В даному господарстві в якості сидерату використовують гірчицю. Її сіють спеціальним агрегатом, який за один прохід дискує й сіє. Сівбу гірчиці проводять відразу після жнив по стерні, а скошують через тиждень після цвітіння, щоб не дати насінню сформуватися.

З гноєм поки що проблема, але зараз у господарстві, котре на початку століття функціонувало як племзавод молочних порід ВРХ, взялися відновлювати поголів’я. Гній не зразу вноситимуть на поля, а використовуватимуть як сировину для вермикомпосту, який і вноситимуть на поля. Вже закладено 2 бурти для вермикомпосту. Як розповіли фахівці господарства, дощових черв’яків купували в Кременчуці. 1 колонія черв’яків налічує близько 2000 особин і коштує в Україні від 300 до 800 грн.

Черв’яків поселяють у бурти заввишки 50-80 см, і за рік вони переробляють гній у вермикомпост – аби лише температура в буртах була плюсовою. Для вермикультури підходить гній саме ВРХ, бо у свинячого інший рН через відмінності в будові системи травлення тварин.

Заходи перестороги

Окрім традиційних елементів технології – удобрення, захист, обробіток грунту – невід’ємною складовою органічного землеробства є система застережних заходів. У ПСП ім. Шевченка вона має особливо важливе значення, адже в господарстві отримано органічний сертифікат отриманий тільки на частину площ. Наприклад, під жито було відведено 100 га, під сою – 380 га. Більшість площ господарства обробляються за інтенсивною технологією. Тому надзвичайно важливо зробити так, щоб органічні продукти під час вирощування і післязбиральної доробки не перетиналися з конвенційними. Адже цьому моменту приділяють велику увагу під час отримання органічного сертифіката.

Першим таким застережним заходом стало впровадження принципу: кожна культура вирощується тільки за однією технологією. Наприклад, якщо господарство вирощує органічне жито, то за інтенсивною технологією воно цю культуру не вирощує. Пшениця натомість цього року в господарстві тільки конвенційна.

Техніку теж намагаються використовувати на органічних площах і на конвенційних різну. Ясна річ, тримати два повних комплекти сільгосптехніки для господарства занадто дорого. Тому машини, які потрібно задіяти і на органічних площах, і на конвенційних, спрямовують спочатку на органічні поля, а потім на інтенсивні. Але все одно трапляються випадки, коли на органічні поля слід перекидати техніку з інтенсивних. Тоді машину після роботи на конвенційному полі перед переїздом на органічне повністю очищають – обдувають і миють під тиском, щоб навіть залишки конвенційної продукції не змішалися з органічною. Про це складають відповідний акт, який підписують спеціалісти господарства. Хоча втрачається година, яка під час польових робіт теж має значення, але подібна процедура – вимога органічної сертифікації.

Крім того, під час жнив по житньому полю комбайн зробив прохід по периметру і намолочене жито вивантажив окремо, не до органічної продукції – це теж один із запобіжних заходів. Також створюють буферну зону вздовж меж із сусідами, які працюють за інтенсивною технологією.

Щойно господарство отримало органічний сертифікат, на його продукцію відразу ж з’явився жвавий попит. Німецькі переробники доплачують за органічне жито 30% ринкової ціни цієї культури, а за сою – всі 50%. З урожайністю на рівні середнього в інтенсивному землеробстві органічне виробництво неабияк вигідне і надалі приваблюватиме все нових сільгоспвиробників, якщо тільки органічна премія не знизиться до символічних показників.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com