Пар як акумулятор вологи або Strip-till для Півдня
![Пар як акумулятор вологи або Strip-till для Півдня фото, ілюстрація](https://propozitsiya.com/sites/default/files/styles/580x/public/field/image/_mg_1662_01_0.jpg?itok=EurZPs5E&v=1706206780)
Одне із господарств, що розміщене на Півдні України, замість запланованих прибутків, вже не перший рік отримує лише збитки, з надією, що наступного року все буде добре. А основна причина цього — катастрофічна нестача вологи. Під таку ситуацію потрапляють і інші аграрії цього регіону, і їх чимало. До вашої уваги варіанти розв’язання цієї проблеми в господарстві, яке вирішило поділитися своїм досвідом.
Для агровиробників центральної частини та північної зони України середня урожайність, скажімо, кукурудзи — 15 ц/га, пшениці — 15, соняшнику — 10 ц/га буде виглядати як найжахливіший сон за час ведення агробізнесу. Фермери півдня України господарюють і отримують таку урожайність, і причому не уві сні, а насправді, а причина цьому — відсутність достатньої кількості грунтової вологи. Більшість із них бажають отримувати значно вищі урожаї, тому перебувають у постійному пошуку такої технології, яка буде не лише вологозберігаючою, а й дасть змогу істотно знизити витрати під час виробництва з метою отримання більшого прибутку. Одну із таких технологій вперше минулого року впроваджували в господарстві «ВВІ-Агро», що знаходиться у Коблево Миколаївської області Березанського р-ну. Далі розповідає Юрій Цуканов, виробничий директор господарства «ВВІ-Агро».
— Наше господарство працює 10 років. В обробітку маємо близько 2 тис. га, основні культури, які вирощуємо — це зернові колосові та технічні: соняшник, озимий ріпак. На початку діяльності вирощували ще і кукурудзу, потім від неї відмовилися через низьку врожайність за відсутності достатньої кількості опадів за вегетаційний період. Максимальна урожайність, яку нам вдавалося досягти — 25, у середньому — 20 ц/га. Останніми роками повертаємося знову до цієї культури, пробуємо якось вирощувати.
Позаминулого року ми засівали 80% озимими зерновими культурами. Минулого року посіви соняшнику становили 400 га, озимої пшениці — 600, озимого ячменю — 300, ярого ячменю — 200, кукурудзи — 350 га. Минулий, 2014 р., виявився для нас повністю провальним. Середня урожайність озимої пшениці становила 15 ц/га, соняшнику — 10, кукурудзи — 14 ц/га. Грунти у господарстві суглинисті, на різних полях є кращі, є гірші. Згідно з нормою, у грунті повинно накопичуватися від 250 до 400 мм річних опадів. Позаминулу зиму випало 150 мм, влітку — близько 50 мм. Фактично, взимку 2013-го випало 50 мм опадів, разом із льодяною кіркою, і протягом вегетаційного періоду (якщо все скласти до купи) — не більше 40 мм, усього — 90 мм.
— Яку вологозберігаючу технологію ви застосовуєте у себе в господарстві і чи знайшли якусь альтернативу?
— Близько восьми років тому ми відмовилися від плуга, проводимо рихлення грунту на глибину 30–35 см. Якщо будуть опади, то через нарізані щілини волога глибше проникатиме у грунтовий горизонт і таким чином накопичуватись. Навесні проводимо передпосівну культивацію та сівбу. Вже досить тривалий час ми перебуваємо у пошуках вологозберігаючої технології, яка б дала нам можливість підвищити урожайність вирощуваних культур, а також зекономити ресурси, тобто зменшити виробничі витрати. Ми почули про технологію стрічкового обробітку грунту та розпочали пошук компаній, які продають такі агрегати. Все ж вийшли на постачальника цієї техніки на виставці у Кіровограді. Керівництвом одразу було прийнято рішення щодо купівлі агрегату в компанії «Грінко-Агро». Восени 2013-го ми придбали один такий агрегат, якого «тягає» трактор потужністю не менше 300 к. с., у даному разі це Case-340. Поточної осені провели обробіток грунту: 200 га — під соняшник і 300 га — під кукурудзу із внесенням нітроамофоски. У процесі виробництва з’явилися свої складнощі із переобладнанням та організацією, але це не суттєво.
— Вам сподобалася робота агрегату на ваших грунтах, зокрема, якість обробітку смуг?
— У нас ні із чим порівнювати роботу самого агрегату, оскільки роботу інших ми не бачили і у нашому регіоні немає в кого подивитися. Ну, нібито працює, взагалі нам подобається. Грунт розпушуємо на глибину 25 см, восени, в основний обробіток, вносимо три види добрив: хлористий калій — 30 кг, карбамід — 100, N10P26K26 — 60 кг. Навесні, за настання оптимальних температур, розпочинаємо висівання кукурудзи із густотою 30–40 тис./га та соняшнику — 45–50 тис./га. (Раніше ми висівали соняшник з густотою 65–70 тис./га і отримували урожайність 30–35 ц/га. Для того, аби збільшити площу живлення культур, ми вимушені піти на зниження густоти рослин.) Кукурудзу ми висіваємо кулісним методом — 70×210. Також цього року провели експеримент: висівали кукурудзу із міжряддям 70 см і кулісним методом — 70×210 як за глибокого рихлення, так і за смугового обробітку. То кулісний метод сівби показав кращий результат, ніж висів із міжряддям 70 см.
— Як Ви вважаєте, чи правильно ви розрахували норму внесення мінеральних добрив, наприклад під соняшник чи кукурудзу, адже у вашому випадку, коли у грунті майже відсутня волога, така їхня кількість може призвести до фітотоксичності рослин?
— Особисто ми вважаємо, якщо така кількість добрив внесена з осені на глибину 20 см і глибше, то до весни, протягом зимового періоду, вони повністю розкладуться. Завжди сподіваємося на те, що наступний рік буде з достатньою кількістю опадів і добрим урожаєм. Ще якихось три роки тому ми збирали по 50 ц озимої пшениці на круг, по 40 ц озимого ріпаку, але ж у ті роки вологи було ого-го для нашої зони.
Наразі єдиний варіант накопичення вологи — пар. По пару цього року ми отримали пшениці 50 ц/га, ячменю — 43 ц/га, тоді як після соняшнику — 12 ц/га. Це говорить про те, що пар є акумулятором вологи, адже на формування 1 т насіння соняшник виносить із грунту 1,3 т вологи (кукурудза, наприклад, — 600–800 л).
— А як розв’язуєте проблему із бур’янами?
— На кукурудзі за кулісного способу висіву міжряддя (210 см) ми обробляємо фрезою, на соняшнику цю проблему вирішуємо з допомогою гербіцидів.
— Але ж фреза висушує грунт?
— Ми обробляємо не глибше 5 см, у цьому шарі вологи майже немає, тому втрачати тут нічого.
— І як себе проявила технологія «стрип-тілл» у ваших грунтово-кліматичних умовах у перший рік застосування?
— Якщо порівнювати урожайність, наприклад, по соняшнику за технологією, що вже тривалий час застосовується у нашому господарстві, та за технологією «стрип-тілл», що упроваджуємо нещодавно, — різниці поки що ми не побачили ніякої. Урожайність за технології «стрип-тілл» становила 10–13 ц/га. Що стосується кукурудзи, то за глибокого розпушення вона дала вищу урожайність, але різниця була не суттєвою. Можливо, нас іще підвів GPS, адже висів був проведений із зміщенням оброблювальної смуги, і це якось вплинуло на врожайність. А так, фактично, показники за обома культурами та обома технологіями знаходяться на однаковому рівні. Хочеться відмітити те, що кукурудза на тому полі, де працював глибокорозпушувач, почала скоріше розвиватися на початковому етапі росту та розвитку. Це, мабуть, пов’язано із тим, що за суцільного обробітку краще «стрельнула» коренева система і, відповідно, швидше почала рости надземна маса, тоді як за смугового обробітку утворилася обмежена зона розвитку кореневої системи.
— Із Вашого невеликого досвіду, наскільки технологія «стрип-тілл» є економічно вигіднішою від тієї, що Ви застосовуєте у своєму господарстві (глибоке розпушення та передпосівна культивація)?
— Якщо брати за кількістю операцій, то за застосування «стрип-тілл» ми не проводимо передпосівної культивації, а це 5 л/га дизельного пального. Основна економія в «стрип-тілл» — на добривах. Так, під кукурудзу та соняшник ми внесли їх на 30% менше лише тому, що добрива вносяться у зону рядка і не потрапляють у міжряддя, де ними живляться бур’яни. За кулісного способу висіву кукурудзи таке локальне внесення добрив є особливо актуальним, адже у міжрядді 210 см вони там взагалі недоречні та недосяжні для культури. Для того, аби зрозуміти «стрип-тілл», потрібно років зо три попрацювати із ним. Основний прибуток слід отримувати не лише від підвищення урожайності, але й від економії в агробізнесі.
— Окрім вологозберігаючої технології, системи зрошення, яка ще є альтернатива щодо накопичення вологи?
— Я великий прихильник пару, і в нашій зоні він має бути, адже недаром у радянські часи тут вимагали утворення чистих, добре «заправлених» парів, після яких отримували 50–60 ц/га, а решта перекривалась кукурудзою та іншими культурами, і цього було достатньо для добрих показників.
Наразі у нашому господарстві пар становить 10% оброблювальної площі (приблизно 200 га). Можливо, ми прийдемо до того, що розширимо площу під ним до 20–30%.
У Штатах, у дуже посушливих регіонах, фермери висівають культури через рік, застосовуючи пар. У своєму господарстві після чорного пару ми отримували урожайність озимої пшениці за 4 т, кукурудзи — також за 4 т, соняшнику — 2,5 т/га.
— Чому Ви не переймаєте досвід Штатів?
— У нашому варіанті навіть якщо поділити площу 50/50 (1000 га пустити під чорний пар, решту половини — під вирощування культур), то пар буде сильно дорого обходитися. Адже, залежно від року, поле потрібно обробляти від двох до шести разів. Якщо опади відсутні — достатньо лише дві-три культивації, коли є хоч якась волога — очікується поява значної кількості бур’янів. Поруч у нас є господарство, яке вирощує культури по «нулю», то навіть і у них є площа під чорним паром, тільки вони замість культивації бур’яни знищують гербіцидними обробками.
— Яка повинна бути урожайність у вашій зоні, аби господарство було прибутковим? Адже, наприклад, фермери центральної частини якщо отримують, скажімо, кукурудзи 6 т, то виходять на нульову рентабельність.
— У них інша проблема, вони збирають кукурудзу із вологістю 25–30% і дуже багато коштів іде на досушування зерна. У нас збирання кукурудзи проводиться за вологості нижче 14%, тому стаття затрат на досушування відпадає. Далі давайте порахуємо: за теперішньої ціни на засоби виробництва, оренду тощо потрібно як мінімум 8 тис. грн/га. Для того, аби отримати ці 8 тис., потрібно зібрати 4 т по 2 тис. грн. Тож, аби вийти хоча б на мінімальну рентабельність, потрібно, щоб урожайність була не меншою 5–6 т/га.
— Що спонукає Вас до ведення агробізнесу в таких нелегких умовах господарювання?
— Якщо довкола є велика кількість землі, то чим же ще займатися, як не агробізнесом?! Тим паче у нашій проблемній зоні, якщо все правильно застосовувати і не ставити собі задачу отримати, скажімо, пшениці 60–70, кукурудзи 100–130 ц/га, а все це розрахувати та вирівняти (використовуючи вітчизняну, бюджетну, техніку — не «розганяючись» на імпортну, оскільки її утримання дуже дороге), то, в принципі, можна працювати і, як то кажуть, мати і на хліб і до хлібу. Незважаючи на те, що в перший рік технологія «стрип-тілл» не показала суттєвих результатів, ми не розчарувалися, адже це один із наших шляхів у пошуку вологозберігаючої технології. А для того, щоб отримати всі переваги від «стрип-тілл», потрібен не один рік...
Проаналізувавши цю конкретну ситуацію, можна зробити такі висновки щодо переваг двох найбільш альтернативних вологозберігаючих технологій — «стрип-тіллу» та чорного пару — для господарств Півдня України. Найближчим часом найкращим варіантом у південних регіонах буде поєднання технології «стрип-тілл» із чорним паром.
Г. Жолобецький, g.zholobetskiy@univest-media.com