Особливості збирання насіння льону олійного

Одним із найважливiших заходів у вирощуванні льону олійного є збирання. Неякісне збирання може знецінити всю агротехніку й призвести до значних втрат урожаю. Це трудомісткий процес, витрати праці на який становлять 50–80% загальних витрат.

Біологічною особливістю льону олійного є нерівномірність цвітіння, формування коробочок та їхнього дозрівання. Перші бутони квіток утворюються на верхніх гілках центрального стебла й зацвітають раніше інших. У такій же послідовності настає стиглість коробочок: спочатку дозрівають коробочки на гілках, розташованих вище по стеблу, пізніше всіх дозрівають коробочки, які знаходяться в нижній частині суцвіття.

У період дозрівання льону олійного виділяють такі основні фази стиглості: зелену, жовту й повну. Від сходів до повної стиглості проходить 80–95 днів залежно від особливостей сорту, метеорологічних умов, родючості та якості обробітку ґрунту, елементів живлення тощо.

Зелена стиглість настає незабаром після закінчення цвітіння льону. У цей період стеб­ла, листя й коробочки мають інтенсивно зелений колір. У більшості коробочок насіння сформувалося, але ще має зелений колір і легко роздавлюється пальцями. Збирати льон олійний у цій фазі не можна.

У фазі жовтої стиглості лляне поле набуває однорідного світло-жовтого кольору. Стебло жовте, листя починає обсипатися в нижній частині стебла. Основна маса коробочок жовтого кольору. Насіння фізіологічно зріле, світло-коричневе. У цій фазі льон олійний можна скошувати у валки для двофазного збирання: насіння в коробочках під час сушіння в полі дозріває й цілком придатне для технічних і посівних цілей.

У фазі повної стиглості лляне поле має коричневий колір. Усі листки на стеблах обпадають, стебло сухе буро-коричневе, коробочки жовто-коричневі, за дощової погоди – буро-коричневі. У цей час довершується формування насіння й відбувається швидке здерев’яніння стебла. Насіння тверде, блискуче, набирає типового для сорту кольору й починає відставати від перетинок коробочок. Якщо коробочку струснути, насіння в ній торохтить. У цій фазі, за умови чистих від бур’янів посівів, льон олійний збирають однофазним способом, тобто прямим комбайнуванням.

Збирання льону олійного здійснюють тим же комплексом машин, що й зернові колосові культури. Період збирання льону припадає на кінець липня-початок серпня, тобто збігається із зерновими жнивами. Конкуренції між агрокультурами не виникає, тому що льон може постояти до закінчення зернових жнив: насіння з його коробочок не обсипається, стебла не вилягають. Але запізнюватися зі збиранням не варто, оскільки своєчасно зібране насіння льону містить більше олії та має вищу схожість. Оптимальні строки збирання прямим комбайнуванням — це період, коли дозріває 75% коробочок, із вологістю насіння в межах 12–13%.

Недоліком однофазного способу збирання є втрати врожаю внаслідок поганого вимолочування частини недозрілих коробочок і можливого самозігрівання вороху на току. Льон олійний — це культура з незакінченим типом вегетації і в деякі роки після посушливого періоду випадіння рясних дощів у другій половині літа викликає вторинне цвітіння льону. На майже дозрілих рослинах відростають пагони, утворюються нові бутони, квітки, а потім і коробочки, які дозрівають дуже недружно. Повільно й нерівномірно дозріває льон і за надмірного азотного живлення та пізніх строках сівби. У цьому разі не слід чекати дозрівання всіх коробочок. Затягування зі збиранням льону призводить до втрати коробочок першого строку цвітіння, в яких міститься фізіологічно більш зріле, виповнене насіння. Для прискорення дозрівання, а також у разі забур’яненості посівів, можна застосувати десикацію. Обробку посівів проводять за 7–14 днів до збирання препаратами Реглон Супер (3 л/га), Баста (2 л/га), Раундап (2-3 л/га).

Важливою умовою для збирання прямим комбайнуванням є те, щоб стебла рослин були бурими й сухими, оскільки вологі стебла погано зрізуються, забивають ножі різального апарата жатки й намотуються на обертові частини комбайна. Скошування краще розпочинати в найспекотніший час доби.

Роздільним (двофазним) способом посіви льону олійного збирають за значної засміченості посівів або відростання бічних пагонів і вторинному цвітінні. Скошування починають за 10–12 днів до повного достигання, коли дозріє 50–75% коробочок. На цю пору вологість коробочок становить 40–45%, стебел — 40–60%.

Перевагою скошування у валки є більш раннє збирання (на 6–8 днів раніше). У валках льон значно швидше підсихає, ніж за дозрівання на корені, при цьому посівні якості насіння не втрачаються. Під час обмолоту насіння немає втрат через недомолот недозрілих коробочок, внаслідок чого значно поліпшується якість зібраної продукції. Насіння не потребує підсушування, а втрати врожаю не перебільшують 2%. Підвищується продуктивність роботи комбайну, адже суха маса добре обмолочується і комбайн працює в 3–4 рази продуктивніше, ніж за прямого комбайнування. Менші витрати праці й коштів на післязбиральну доробку насіння, порівняно з прямим комбайнуванням.

За роздільного способу збирання льон спочатку скошують жатками й укладають у валки. Поле, призначене для збирання, має бути рівним, прикоченим, без каменів. Краї поля слід вирівняти для рівного проходу жатки й комбайна. Висота скошування — 12–15 см. За такої висоти зрізу стерня добре витримує масу щільного валка та забезпечує швидке й рівномірне його підсихання. За низької стерні валок лежить на ґрунті, погано провітрюється й нерівномірно висихає, що призводить до зіпрівання й псування насіння в нижній частині валка, особливо в разі випадіння дощів. За сприятливих умов валки висихають протягом п’яти-семи днів, після чого їх підбирають і обмолочують комбайнами з підбирачами при зниженні вологості насіння до 12–13%. Обмолот непросушених валків призводить до великих втрат урожаю від недомолоту та намотування стебел на обертові деталі комбайна. Зниження вологості насіння до 8–10% призводить до сильного його травмування.

Скошують льон олійний тими самими жатками, що й для зернових колосових – ЖВН-6А, ЖРБ-4,2 та ін. Льон олійний скошується значно важче, ніж колосові культури через наявність у стеблах міцних луб’яних волокон, тому різальний апарат жаток необхідно готувати з особливою ретельністю. У першу чергу жатку регулюють на якісний зріз, щоб не залишалися незрізані стебла. Причиною цього може бути збільшений зазор між елементами різального апарата або надмірне спрацювання сегментів ножа чи протирізальних пластин пальців (порушене центрування ножа). Несправність усувають у першому випадку регулюванням відповідних зазорів (між протирізальною пластиною й сегментом у межах 0,3–1,5 мм), у другому — заміною спрацьованих елементів. Збігання осей сегментів і протирізальних пластин у крайніх положеннях ножа забезпечують регулюванням кривошипно-шатунного механізму привода різального апарата. Оптимальний режим роботи жатки також забезпечують регулюванням мотовила шляхом переміщення у вертикальній та горизонтальній площинах за допомогою гідроциліндрів і розсувних тяг, безступінчастим регулюванням частоти обертання мотовила за допомогою варіатора, зміною кута нахилу граблин та зміною положення лопатей граблин мотовила.

Низькорослий (до 30 см) і зріджений льон укладають у здвоєні валки, скошуючи жатками ЖНС-6-12. Для запобігання перекидання низькорослих рослин за вітровий щит, останній нарощують на 300–400 мм.

Підготовку комбайна для збирання льону розпочинають з регулювання привода транспортера підбирача. При цьому маса валка не повинна нагромаджуватися перед транспортером і зміщуватися за напрямком руху комбайна. Слід пам’ятати, що за великої швидкості обертання вала підбирача відбувається розрив валка й вибивання насіння, за малої — стебла нагромаджуються перед підбирачем. Для запобігання надмірного подрібнення насіння й биття соломи режим обмолоту повинен бути м’яким. Надмірно бита солома призводить до втрат зерна внаслідок складності сепарації через волокнисті стебла, втрати можуть сягати більше 10 %. Швидкість обертання молотильного барабана, залежно від стану валків, регулюють у межах 800–1300 об./хв. Зазори між бичами барабана і планками деки на виході встановлюють від 2 до 8 мм. У разі обмолочування валків зі зниженою вологістю насіння потрібно зменшити зазори в молотильному апараті за можливо меншої швидкості обертання барабана. Максимальну швидкість обертання барабана з мінімальними зазорами необхідно встановлювати лише за обмолочування не дуже просохлих валків.

Доцільно на комбайні нижнє жалюзійне решето замінити решетом із подовжніми отворами шириною 4 мм. Від цього збільшується чистота, зменшується травмування та зводиться до мінімуму недомолот насіння, яке надходить у бункер.

Основним продуктом у вирощуванні олійного льону є його насіння, у більшості господарств стебла не переробляють. За актуальної технології збирання солома залишається в полі, заорюється або спалюється, хоча має велику цінність. Адже стебла льону олійного, як і льону-довгунця, містять у луб’яних частинах целюлозне волокно. Один гектар посіву льону олійного може дати 1,5 центнера волокна, з якого виготовляють мішковину, шпагат, парусину, брезент, корабельні снасті. Солома містить понад 50 % целюлози, яку можна використовувати для виготовлення високоякісного паперу й картону. У середньому з кожного гектара посівів льону отримують до 300 кг паперової сировини. З відходів (костриці) виготовляють термоізоляційні плити, які використовують у житловому будівництві та для упаковки.

Технологія збирання льону олійного на насіння й волокно має деякі особливості. Висота зрізу стебла повинна бути мінімальною, щоб мінімізувати втрати врожаю технічної частини стебла. Цього досягають скошуванням посівів роторною косаркою. Обмолочувати льон доцільно комбайном з однобарабанним молотильним апаратом, так як за однакового вимолочування насіння він менше пошкоджує соломку, ніж двобарабанний. Зібрану тресту перевозять на спеціалізовані льонопереробні пункти – льонозаводи.

Т. Товстановська, канд. с.-г. наук, Інститут олійних культур НААН

журнал «Пропозиція», №9, 2021 р.