Спецможливості
Агрохімія

Особливості застосування гербіцидів гліфосатной групи після жнив

28.07.2017
5638
Особливості застосування гербіцидів гліфосатной групи після жнив фото, ілюстрація

За­без­пе­чи­ти по­вний кон­троль бур’янів на по­лях, у то­му числі і після жнив, мож­на за до­по­мо­гою за­сто­су­ван­ня за­для їхньо­го об­ме­жен­ня гербіцидів гліфо­сат­ної гру­пи. Гербіци­ди гліфо­сат­ної гру­пи, або гліфо­са­ти, — це клас хімічних ре­чо­вин, які є похідни­ми со­ля­ми гліфос­ної кис­ло­ти, зо­к­ре­ма амонійної, три­мезіум­ної, ізо­пропіламінної, калійної, які різнять­ся своїми хімічни­ми та гербіцид ни­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми.

 

Ме­ханізм дії пре­па­ратів

Гліфо­сат —  фо­с­фо­рор­ганічна спо­лу­ка, струк­ту­ра якої близь­ка до хімічної струк­ту­ри при­род­них аміно­кис­лот — гліци­ну і глу­таміну. У грунті пре­па­ра­ти цієї гру­пи ду­же швид­ко іна­кти­ву­ють­ся мікро­ор­ганізма­ми або ут­во­рю­ють хе­ла­ти із важ­ки­ми ме­та­ла­ми і сор­бу­ють­ся грун­то­ви­ми ча­ст­ка­ми. То­му в грунті во­ни інертні, тож їх за­сто­со­ву­ють ли­ше на бур’янах, що ве­ге­ту­ють, чи на куль­ту­рах — як де­си­кан­ти, де­фоліан­ти чи сенікан­ти. Це си­с­темні гербіци­ди суцільної дії, яким вла­с­ти­ва здатність під час транс­ло­кації рос­ли­ною пе­реміща­ти­ся аж до її ко­ре­не­ви­ща.

За­сто­со­ву­ють їх для кон­тро­лю од­норічних і ба­га­торічних видів бур’янів у си­с­темі ос­нов­но­го чи пе­ред­посівно­го об­робітку, пе­ред зби­ран­ням со­няш­ни­ку, сої, насінників ба­га­торічних трав, го­ро­ху, ози­мої пше­ниці або для спря­мо­ва­но­го (без по­трап­лян­ня на куль­турні рос­ли­ни) об­при­с­ку­ван­ня пло­до­вих де­рев і ви­но­град­ників. Та­кож ви­ко­ри­с­то­ву­ють їх на по­лях, при­зна­че­них під посіви ку­ку­руд­зи, цу­к­ро­вих бу­ряків, кар­топлі, сої, со­няш­ни­ку, ріпа­ку, лю­цер­ни, льо­ну, ово­че­вих і ба­ш­тан­них куль­тур.

Ба­га­торічні бур’яни пригнічу­ють­ся впро­довж усь­о­го ве­ге­таційно­го періоду, од­норічні — до по­втор­но­го відро­с­тан­ня но­вих. Симп­то­ми дії пре­па­ратів спо­с­теріга­ють­ся на од­норічних рос­ли­нах че­рез дві-чо­ти­ри до­би, на ба­га­торічних — че­рез 7–10 днів, а по­вна за­ги­бель бур’янів на­стає че­рез 20 днів і пізніше. Про­хо­лод­на і хмар­на по­го­да за­три­мує про­яв фіто­ток­сич­ності гербіци­ду, а опа­ди, які ви­па­ли менш ніж че­рез 2 год після об­при­с­ку­ван­ня, мо­жуть зни­зи­ти ефек­тивність об­роб­ки.

У зе­ле­них ча­с­ти­нах рос­лин гербіци­ди зу­мов­лю­ють на­ко­пи­чен­ня аміаку, який є силь­ною клітин­ною от­ру­тою. Відо­мо, що фо­с­фо­рор­ганічні гербіци­ди інгібу­ють 5-енолпіру­ват­шикімат-3-фо­с­фат­син­та­зу, фер­мент біосин­те­зу аро­ма­тич­них аміно­кис­лот, зо­к­ре­ма, феніла­ланіну і ти­ро­зи­ну. На уль­т­ра­ст­рук­тур­но­му рівні відбу­вається руй­ну­ван­ня обо­ло­нок хло­ро­пластів, на­бу­хан­ня ен­до­плаз­ма­тич­но­го ре­ти­ку­лу­му і про­гре­су­ю­чий роз­пад мем­б­ран. Не ви­клю­че­на мож­ливість існу­ван­ня інших центрів дії фо­с­фо­рор­ганічних гербіцидів.
Бур’яни спо­чат­ку на­бу­ва­ють світло-зе­ле­но­го за­барв­лен­ня, потім жовтіють, зне­барв­лю­ють­ся, втра­ча­ють тур­гор, за­си­ха­ють і че­рез 14–20 днів ги­нуть.

Зни­жен­ня тем­пе­ра­ту­ри до 10°С і по­су­ха уповільню­ють дію гербіцидів на ос­нові гліфо­са­ту. Для до­сяг­нен­ня най­кра­щих ре­зуль­татів за об­роб­ки пре­па­ра­та­ми на ос­нові гліфо­са­ту в грунті має місти­ти­ся до­стат­ньо во­ло­ги. У період об­при­с­ку­ван­ня бур’яни ма­ють пе­ре­бу­ва­ти у стані біологічної ак­тив­ності, а по­годні умо­ви — оп­ти­маль­ни­ми для їхньо­го роз­вит­ку впро­довж усь­о­го періоду дії пре­па­ратів.

Стер­нь­ові бур’яни    

Для післяз­би­раль­но­го періоду ха­рак­тер­ним є на­явність так зва­них стер­нь­о­вих засмічу­вачів, які є го­ло­вною про­бле­мою на по­лях. До цієї гру­пи на­ле­жать пред­став­ни­ки пізніх ярих бур’янів: мишій зе­ле­ний і си­зий, пло­с­ку­ха зви­чай­на, ку­рай зви­чай­ний, ку­рячі оч­ка по­льові, залізни­ця гірська та інші. За­зна­чені бур’яни під час ве­ге­тації зер­но­вих куль­тур пригнічу­ють­ся під їхнім по­кри­вом, а од­ра­зу після зби­ран­ня зер­но­вих по­чи­на­ють швид­ко роз­ви­ва­ти­ся, в ре­зуль­таті чо­го бур’яно­ве насіння та­кож всти­гає дозріти та зно­ву спри­чи­нює за­бур’яненість. Для не­до­пу­щен­ня цьо­го слід, перш за все, не зволіка­ти з лу­щен­ням стерні. Цю опе­рацію вар­то та­кож про­во­ди­ти і в разі, як­що із яки­хось при­чин не бу­ло мож­ли­вості про­ве­с­ти об­роб­ки полів гербіци­да­ми.

Спектр дії гербіцидів

Такі ви­ди бур’янів, як осо­ти ро­же­вий і жов­тий, бе­рез­ка (ви­ди), ку­че­ря­вець Софії, мо­ло­чай (ви­ди), жов­туш­ник, гірчак (ви­ди), куль­ба­ба лікарсь­ка, та­ла­бан по­льо­вий, го­ро­шок (ви­ди), ко­ню­ши­на по­взу­ча, мо­ло­чай, ам­б­розія та де­які інші, ма­ють підви­ще­ну стійкість до гліфо­сатів. То­му для за­без­пе­чен­ня надійно­го післяж­нив­но­го кон­тро­лю або під час осінньої їх­­ньої об­роб­ки вже не­до­стат­ньо тільки підви­ще­них норм ви­т­рат. Для об­ме­жен­ня чи­сель­ності цих бур’янів кра­ще ви­ко­ри­с­та­ти суміш 2,4-Д або 2,4-Д + ди­кам­ба із гліфо­са­та­ми. Ком­по­нен­ти суміші, до­пов­ню­ю­чи дію один од­но­го, ефек­тивніше кон­тро­лю­ва­ти­муть рос­ли­ни із підви­ще­ною стійкістю до дії гербіцидів на ос­нові гліфо­сатів.

Під час за­сто­су­ван­ня за­зна­че­ної ви­ще суміші слід до­три­му­ва­ти­ся пев­них умов.

  1. У ба­ку об­при­с­ку­ва­ча потрібно зміша­ти 1,0 л/га діючої ре­чо­ви­ни 2,4-Д у формі ефіру і 3,0 л/га гліфо­са­ту. Звер­таємо ува­гу, що вар­то за­сто­со­ву­ва­ти тільки ефіри 2,4-Д, то­му що 2,4-Д у формі амінної солі під час змішу­ван­ня у ба­ку діяти­ме як ан­та­гоніст гліфо­са­ту.
  2. Че­рез 10–20 днів після об­роб­ки пре­па­ра­та­ми на ос­нові гліфо­са­ту потрібно про­ве­с­ти об­при­с­ку­ван­ня 2,4-Д (у будь-якій формі), оскільки в та­­ко­му разі за нор­ми ви­т­ра­ти 1,0–1,5 л/га пре­па­ра­тив­на фор­ма не має ніяко­го зна­чен­ня. Або мож­ли­ве за­сто­су­ван­ня 2,4-Д + ди­кам­ба, 1,0 л/га. 

Однією важ­ли­вою вла­с­тивістю гліфо­сатів є те, що во­ни не ма­ють грун­то­вої ак­тив­ності, то­му після об­при­с­ку­ван­ня мож­на висіва­ти будь-яку куль­ту­ру.    

Об­робіток стерні зер­но­вих

На Півдні Ук­раїни, а та­кож у північних рай­о­нах у ро­ки, ко­ли не бу­ває ранніх за­мо­розків після зби­ран­ня зер­но­вих куль­тур, за­ли­шається до­стат­ньо ча­су для рос­ту бур’янів, то­му їхнє зни­щен­ня за до­по­мо­гою пре­па­ратів на ос­нові гліфо­са­ту ви­хо­дить на пер­ший план. 

Після зби­ран­ня вро­жаю і со­ло­ми про­во­дять лег­ке дис­ку­ван­ня або пло­с­корізний об­робіток для про­по­лю­ван­ня ста­рих бур’янів і сти­му­лю­ван­ня про­ро­с­тан­ня но­вих насінин. Для цьо­го, як пра­ви­ло, потрібно, щоб прой­ш­ли рясні осінні дощі, то­му що після зби­ран­ня вро­жаю грунт за­зви­чай має по­ни­же­ну во­логість.

Як­що пла­нується ви­ко­ри­с­тан­ня гербіцидів у післяз­би­раль­ний період, гли­би­на пер­шо­го лу­щен­ня має бу­ти мінімаль­ною за умо­ви по­вно­го підрізу­ван­ня осо­то­вої стерні. Це дає змо­гу осо­ту сфор­му­ва­ти від підзем­но­го стеб­ла кілька ро­зе­ток, які й підпа­да­ти­муть під зни­щу­валь­ну дію гербіци­ду.

У сте­повій зоні, особ­ли­во в по­су­ш­ливі ро­ки, у по­жнив­ний період осо­там вла­с­ти­во за­для еко­номії за­пасів по­жив­них ре­чо­вин слаб­ко ут­во­рю­ва­ти ро­зет­ки. Після пер­шо­го лу­щен­ня відро­с­тан­ня відбу­вається повільно, а після дру­го­го з’яв­ляється не більш ніж 5–6% ро­зе­ток. У та­ко­му разі об­при­с­ку­ван­ня гербіци­да­ми слід про­ве­с­ти після відро­с­тан­ня у стерні бічних па­гонів бур’яну зав­виш­ки 10–12 см без лу­щен­ня. 

Під час підго­тов­ки полів під висів ку­ку­руд­зи во­се­ни про­во­дять лу­щен­ня стерні, а після відро­с­тан­ня ро­зе­ток бур’янів — об­при­с­ку­ван­ня їх гербіци­дом, потім, не раніш ніж че­рез два тижні, — гли­бо­ку зяб­ле­ву оран­ку. За повідо­млен­ня­ми дослідників, та­кий захід змен­шує чи­сельність осо­ту, пирію по­взу­чо­го у посівах ку­ку­руд­зи на 90–95% (на куль­турі — у дослідах це був ячмінь, який висіва­ли після ку­ку­руд­зи, — за­бур’я­неність знач­но змен­ши­ла­ся).

Най­кращі ре­зуль­та­ти до­ся­га­ють за ви­ко­ри­с­тан­ня гліфо­са­ту, 2,0 л/га, у поєднанні із 2,4-Д (ефір), 2,0 л/га, в оп­ти­мальні фа­зи роз­вит­ку бур’янів: для осо­ту — це 10–20 см у фазі ро­зет­ки, бе­рез­ки по­льо­вої — 10–30 см у фазі ро­зет­ки, од­норічних — 10–20 см зав­виш­ки або у діаметрі. Стро­ки відро­с­тан­ня бур’янів, зви­чай­но, за­ле­жать від кліма­тич­них умов, але го­ло­вне — не до­пу­с­ти­ти їхньо­го надмірно­го відро­с­тан­ня.

На відміну від ко­ре­не­вищ­них бур’янів, осот і бе­рез­ка по­льо­ва ма­ють відро­с­ти за­но­во, перш ніж мож­на бу­де про­ве­с­ти об­при­с­ку­ван­ня. Як пра­ви­ло, де­які бур’яни, такі як осот, бу­дуть вод­но­час пе­ре­бу­ва­ти в усіх фа­зах роз­вит­ку. То­му за­для до­сяг­нен­ня найбільшої ефек­тив­ності від за­сто­су­ван­ня пре­па­ра­ту об­при­с­ку­ван­ня слід про­во­ди­ти після мак­си­маль­ної схо­жості і після то­го періоду, ко­ли більшість бур’янів до­сяг­не потрібної фа­зи роз­вит­ку. Вне­сен­ня глі­фо­­­сатів про­во­дять у нормі 2,0–3,0 л/га за ви­т­ра­ти ро­бо­чо­го роз­чи­ну 100–
150 л/га. У разі надмірної засміче­ності ши­ро­ко­ли­с­ти­ми бур’яна­ми, та­ки­ми як бе­рез­ка по­льо­ва, бу­дяк, мо­ло­чай і ам­б­розія, до гліфо­са­ту до­да­ють 2,4-Д (ефір) у нормі 2,0 л/га або 2,4-Д + ди­кам­ба, 1,0 л/га.

Бур’яни втра­ча­ють свою шко­до­чинність че­рез 5–12 днів, теп­ла по­го­да сприяє при­швид­шен­ню цьо­го про­це­су, хо­лод­на, на­впа­ки, — уповільнює йо­го. На цей час гліфо­сат повністю транс­ло­кується у ко­ре­не­ву си­с­те­му, за­вдя­ки чо­му куль­ти­вацію мож­на про­во­ди­ти у будь-який мо­мент після по­буріння бур’янів або висіва­ти озимі без по­пе­ред­нь­о­го об­робітку грун­ту.

У по­су­ш­ли­вих умо­вах бур’яни мо­жуть ма­ти слаб­ку схожість, і ефек­тивність від за­сто­су­ван­ня пре­па­ратів бу­де низь­кою. За та­ких об­ста­вин потрібно ут­ри­ма­ти­ся від об­при­с­ку­ван­ня стерні.

Умо­ви за­сто­су­ван­ня гербіцидів

Навіть у спе­котні дні (35°С) втра­ти роз­чи­ну на ви­па­ро­ву­ван­ня за за­сто­су­ван­ня для об­при­с­ку­ван­ня трак­тор­них об­при­с­ку­вачів ду­же малі. Пре­па­ра­ти на ос­нові гліфо­са­ту мож­на за­сто­со­ву­ва­ти із відмінни­ми ре­зуль­та­та­ми навіть у спе­кот­ну по­го­ду за умо­ви, як­що бур’яни от­ри­му­ють до­стат­ню кількість во­ло­ги з грун­ту і до­б­ре ве­ге­ту­ють. На­томість за авіаційно­го об­при­с­ку­ван­ня в умо­вах ви­со­кої тем­пе­ра­ту­ри і низь­кої во­ло­гості повітря зне­сен­ня і втра­ти ро­бо­чо­го роз­чи­ну мо­жуть бу­ти суттєви­ми. Про­цес об­при­с­ку­ван­ня гліфо­са­та­ми як си­с­тем­ни­ми гербіци­да­ми по­тре­бує ве­ли­кої обе­реж­ності: не мож­на до­пу­с­ка­ти зне­сен­ня пре­па­ратів на лісові на­са­д­жен­ня і посіви сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур, то­му що це не­без­печ­но. Із досвіду відо­мо, що ефек­тивнішим і без­печнішим для довкілля бу­де ви­ко­нан­ня авіахімічних робіт у ран­ко­вий час — з чет­вер­тої до вось­мої го­ди­ни та у над­вечір’я — з вісімнад­ця­тої до дев’ят­над­ця­тої із за­вер­шен­ням ро­бо­ти у вечірній час, тоб­то за півго­ди­ни до за­хо­ду сон­ця. Ре­ко­мен­до­вані нор­ми ви­т­ра­ти ро­бо­чо­го роз­чи­ну під час ви­ко­ри­с­тан­ня літаків, гвин­то­крилів та дель­та­планів для об­при­с­ку­ван­ня гербіци­да­ми гліфо­сат­ної гру­пи — 30–120 л/га.

Ме­та об­при­с­ку­ван­ня, не­за­леж­но від спо­собів, пе­ред­ба­чає рівномірне на­не­сен­ня хімічної ре­чо­ви­ни на ли­с­тя або грунт. Під час за­сто­су­ван­ня од­на­ко­вої нор­ми ви­т­ра­та роз­чи­ну ефек­тивніша у разі ад­сор­бу­ван­ня ли­с­тям ве­ли­кої кількості дрібних кра­пель, ніж мен­шої кількості ве­ли­ких.

До скла­ду більшості гербіцидів вхо­дить по­верх­не­во-ак­тив­на ре­чо­ви­на, що сти­му­лює ад­сорбцію пре­па­ра­ту ли­с­тям бур’янів. Гліфо­сат вміщує 18% по­верх­не­во-ак­тив­них ре­чо­вин.

Пев­на кон­цен­т­рація та­ких ком­по­нентів потрібна і у ро­бо­чо­му роз­чині: у разі надмірно ви­со­кої нор­ми йо­го ви­т­ра­ти кон­цен­т­рація в ньо­му по­верх­не­во-ак­тив­ної ре­чо­ви­ни па­дає ниж­че до­пу­с­ти­мої межі.

То­му під час за­сто­су­ван­ня трак­тор­но­го об­при­с­ку­ва­ча нор­ма ви­т­ра­ти ро­бо­чо­го роз­чи­ну пре­па­ратів на ос­нові гліфо­са­ту не має пе­ре­ви­щу­ва­ти 200 л/га.

І. Стор­чо­ус, канд. с.-г. на­ук   

 

Інтерв'ю
Керівник агрохімічної лабораторії з дослідження ґрунтів університету Міссурі-Дельта-Центр Девід Данн
Майбутня урожайність приблизно на 60% залежить саме від родючості ґрунту. Визначити, яких елементів бракує, а яких забагато, допоможе аналіз ґрунту. США як один із світових лідерів у вирощуванні зернових та бобових накопичили великий... Подробнее
Вихід на зовнішні ринки все частіше стає закономірним етапом розвитку успішного бізнесу. Втім, перед керівником, що прийняв рішення про зовнішню експансію, традиційно постає багато запитань. І хоча

1
0