Оптимізація вирощування озимої пшениці
Кожен господар має власний підхід до ведення справ та застосовує певну техніку. Хтось для обробітку 2 тис. га використовує цілий арсенал техніки, хтось користується лише кількома одиницями. Що це за «одиниці» і чи справляються вони із покладеними на них завданнями, ми вирішили перевірити на прикладі одного із фермерських товариств.
За результатами досліджень з визначення частки впливу технологічних факторів на урожайність пшениці озимої, проведених в Інституті сільського господарства степової зони, встановлено найвпливовіші з них у зоні Степу України за останні 16 років (рисунок). З представленої діаграми видно, що високий вплив на врожайність культури мають захисний комплекс рослин (24,1%), попередники (22,7), добрива (20,1%), не менш важливим у формуванні врожаю є сорт, частка впливу якого на цей показник становить 14,2%. Разом з тим, слід зауважити, що ці розрахунки є усередненими за останні 16 років і не можуть бути «шаблоном» або «константою» для окремого року. На жаль, останніми роками спостерігається істотна мінливість в агрометеорологічних показниках, що спричиняє нестабільні умови зволоження грунту та теплового режиму. Реакція різних за генетичним потенціалом сортів на вказані мінливості є неоднорідною, тому в умовах кожного року частка впливу того чи іншого фактора може змінюватись.
Генетично закладений урожайний потенціал сучасних вітчизняних сортів пшениці озимої є високим і становить 10–12 т/га. Однак для його реалізації рослинам необхідно створити сприятливі умови вегетації. До того ж усі сорти по-різному реагують на умови вирощування. Останніми роками площі вирощування озимих культур після традиційних попередників (чорні та зайняті пари, багаторічні трави тощо) є обмеженими.
Левова частка посівів озимини розміщується по непарових попередниках, зокрема після стерньових, зернобобових та олійних культур, що не завжди дає змогу забезпечити достатні за рівнем зволоження умови вегетації пшениці озимої.
В умовах зони Степу одна з головних проблем, яка залишається і донині нерозв’язаною — це розробка таких технологій вирощування пшениці озимої, які б забезпечували одержання стабільних і високих валових зборів зерна незалежно від погодних умов. З метою оптимізації технології вирощування пшениці озимої проводили дослідження протягом 2010–2013 рр. у дослідному господарстві «Дніпро» ДУ Інституту сільського господарства степової зони НААН (Дніпропетровська обл.). Вивчали вплив попередників та рівня мінерального живлення на формування елементів структури врожаю та урожайність сучасних сортів пшениці озимої. Польовий трифакторний дослід закладали методом послідовних ділянок систематичним способом. Площа елементарної ділянки становила 60 м2, облікової — 40 м2. Повторність у досліді — триразова. Перед сівбою насіння протруювали препаратом Раксіл Ультра (0,2 л/т). Технологія вирощування пшениці озимої, за винятком поставлених на вивчення питань, була загальноприйнятою для північної частини Степу України. Сорти пшениці озимої селекції різних селекційних центрів — Зіра, Заможність та Розкішна висівали по чорному пару, після ячменю ярого та сої. Доза мінеральних добрив на варіантах досліду, які передбачали фонове удобрення, по чорному пару становила N30P30K30, після сої — N45P45K45, після ячменю ярого — N60P60K60. Азотні підживлення проводили аміачною селітрою, дозою N30 по мерзлоталому грунту (МТГ) та дозами N30 і N60 локально у фазі кущіння рослин пшениці навесні. Усі дослідження та спостереження в дослідах проводили згідно із загальноприйнятими методиками.
Результати проведення досліджень
За результатами проведених досліджень було встановлено, що рослини різних сортів пшениці озимої в умовах Північного Степу України залежно від сортових особливостей по-різному реагували на попередників та рівень мінерального живлення. Як правило, це проявлялося у формуванні елементів продуктивності, зокрема щільності продуктивного стеблостою (табл. 1).
У середньому за роки досліджень найбільшу кількість продуктивних стебел формували рослини сортів Заможність та Розкішна. Залежно від сортових особливостей, попередників та рівня мінерального живлення їхня кількість знаходилась у межах 271–429 та 298–482 шт./м2 відповідно. Найменшою кількість продуктивних стебел була у сорту Зіра і становила 251–389 шт./м2. Результати досліджень свідчать про стійку тенденцію до формування більш високих показників продуктивності у рослин різних сортів пшениці озимої за їхнього розміщення по чорному пару, на ділянках із внесенням фонового мінерального добрива у дозі N30P30K30 з наступним підживленням посівів навесні N30 по мерзлоталому грунту та аналогічною дозою у фазі кущіння навесні. Значною мірою на величину врожаю впливала маса зерна з колоса. Так, найбільші значення цього показника відмічали у рослин сортів Зіра та Розкішна — 1,34 та 1,20 г відповідно. Меншою маса зерна з колоса (1,19 г) була у сорту Заможність. Кількість зерен у колосі була також більшою у сортів Зіра та Розкішна і в середньому за роки досліджень становила 37,1 та 36,9 шт. За вирощування озимини після сої більшу масу зерна з колоса було отримано на ділянках із передпосівним внесенням фонового добрива у дозі N45P45K45 з наступним підживленням рослин N30 по МТГ та N30 — локально у фазі кущіння навесні. У сортів Зіра, Розкішна та Заможність зазначений показник становив 1,29; 1,16 та 1,15 г відповідно. Кількість зерен у колосі на цих ділянках також була більшою у сортів Зіра та Розкішна і становила 35,2 та 34,3 шт. відповідно.
Слід зазначити, що за сівби пшениці після ячменю ярого показники елементів структури врожаю в усіх сортів за розмірами були нижчими, ніж за розміщення посівів озимини по паровому попереднику та після сої. Так, на варіантах досліду, які передбачали передпосівне внесення N60P60K60 з подальшим підживленням рослин азотом N30 по мерзлоталому грунту та N60 — у фазі кущіння навесні, маса зерна з колоса у рослин сорту Зіра становила 1,25 г, сорту Розкішна — 1,14 г. Найменшою маса зерна з колоса була у сорту Заможність — 1,10 г.
Залежно від попередників та рівня мінерального живлення показник маси 1000 зерен коливався в широких межах і в середньому за роки досліджень у сорту Зіра становив 32–40 г, у сортів Розкішна та Заможність — 31–40 та 31–39 г відповідно.
Взаємодія елементів продуктивності рослин, формування яких відбулося за складного поєднання впливу на пшеницю абіотичних і біотичних факторів, за тісної взаємодії з поставленими на вивчення агротехнічними прийомами спричинили формування посівами різного за розмірами врожаю зерна у роки досліджень (табл. 2).
Серед сортів, що вивчали у дослідах, найврожайнішим за вирощування після ячменю ярого та сої, а також по чорному пару виявився сорт Розкішна, найменш продуктивним — сорт Заможність.
Завдяки створенню сприятливіших умов для вегетації усі поставлені на вивчення сорти пшениці озимої найвищу врожайність формували по чорному пару. За вирощування по паровому попереднику сорти забезпечували одержання максимальної врожайності на варіантах досліду, які передбачали внесення фонового добрива з послідуючим підживленням азотом N30 по мерзлоталому грунту та N30 — у фазі кущіння навесні. По чорному пару у сортів Зіра, Розкішна та Заможність у середньому за роки досліджень вона становила 5,12; 5,82 та 5,03 т/га відповідно. Прибавка врожаю відносно до варіанта з внесенням тільки фонового добрива становила відповідно 11,5; 12,7 та 14,3%. За розміщення посівів після сої зернова продуктивність сортів Зіра, Заможність та Розкішна також була найвищою на аналогічних варіантах досліду і становила відповідно 4,11; 3,75 та 4,29 т/га.
За вирощування після ячменю ярого урожайність зерна пшениці озимої була найвищою на варіантах, які передбачали внесення фонового добрива з наступним підживленням азотом N30 по мерзлоталому грунту та N60 — локально у фазі кущіння навесні. На зазначених ділянках досліду у сортів Розкішна, Зіра та Заможність урожайність становила 3,96; 3,74 та 3,50 т/га відповідно. Порівняно з варіантами, де вносили тільки фонове добриво, прибавка врожаю зерна у цих сортів становила 0,93; 0,94 та 0,84 т/га, тобто тільки завдяки проведенню азотного підживлення урожайність зросла на 23,5; 25,1 та 24,0% відповідно.
У розрізі років проведення досліджень урожайність пшениці озимої змінювалась у достатньо широких межах. Так, у порівняно несприятливих за гідротермічним режимом умовах 2011/12 вегетаційного року врожайність вивчаємих сортів була найнижчою і, залежно від сортових особливостей та рівня мінерального живлення, по чорному пару становила 3,29–4,58 т/га, після ячменю ярого — 2,14–3,24, після сої — 2,17–3,58 т/га.
Найвищу врожайність було одержано в умовах 2012/13 вегетаційного року, відповідно до зазначених попередників: 5,44–7,22; 3,52–5,20 та 3,70–5,54 т/га.
Висновок
Таким чином, в умовах північної частини Степу України під час вирощування пшениці озимої по чорному пару за умови забезпечення достатнього рівня мінерального живлення рослин доцільно використовувати сорти різного рівня інтенсивності — Зіра, Заможність та Розкішна, які забезпечували в наших дослідах високий рівень зернової продуктивності. За вирощування після сої перевагу слід надавати сортам напівінтенсивного (Зіра) та універсального (Розкішна) типу, а після ячменю ярого — краще використовувати сорти універсального типу, зокрема сорт Розкішна.
Найефективнішою системою удобрення, яка забезпечує одержання максимальної зернової продуктивності різних сортів пшениці озимої під час вирощування по чорному пару, є передпосівне внесення мінерального добрива N30P30K30 з наступним підживленням посівів озимини азотом N30 по МТГ та N30 локально у фазі кущіння навесні. За вирощування після сої — внесення N45P45K45 під основний обробіток грунту, N30 — по МТГ та N30 — локально у фазі кущіння. Після ячменю ярого пшеницю озиму краще вирощувати за технологією, що передбачає внесення N60P60K60 восени, N30 — по МТГ, та N60 — локально у фазі кущіння навесні.
О. Желязков, канд. с.-г. наук,
Н. Пальчук, канд. с.-г. наук,
Інститут сільського господарства степової зони НААН,
Г. Кирсанова, канд. с.-г. наук,
Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет