Один у полі — воїн!

Значення в народному господарстві зернобобових культур, до яких належать горох, соя, кормові боби, люпин, вика, чина, сочевиця, нут тощо, важко переоцінити. Вони відіграють величезну роль як у кормовиробництві, так і в харчовій та нехарчовій промисловості.

С. Умаров,
агроном-консультант ГК «Біона»

Зерно цих культур вирізняється високим вмістом білка — понад 25–30%. За його кількістю вони перевершують зернові культури (пшениця, жито, ячмінь, овес тощо) вдвічі-втричі. У насінні зернобобових міститься близько 50% вуглеводів, а у деяких, крім того, — велика кількість жиру: наприклад, у насінні сої його 20–25%. Із нього отримують цінну олію, яку не тільки вживають в їжу, але й використовують для миловаріння та в лакофарбовій промисловості тощо.
 Зернобобові культури мають і велике кормове значення. Їхнє зерно слугує цінним високобілковим концентрованим кормом для тварин, а вегетативна маса дає відмінний силос, сінаж, зелений корм, сіно. Солома гороху, сочевиці, чини та інших бобових культур містить 8–12% білків, перевершуючи за цим показником солому хлібних злаків удвічі-втричі. У зеленій масі вміст білка становить 4–5%, а в сіні, збирання якого відбувалося в фазі повного цвітіння культур, — до 16%. Зернобобові високоцінні також і в агротехнічному відношенні: вони збагачують грунт азотом (до 100–150 кг/га/рік), який фіксують із повітря бульбочкові бактерії, що розвиваються на їхніх коренях. Отже, зернобобові є цінними попередниками для багатьох сільськогосподарських культур.
Сучасний рівень валового виробництва зерна зернобобових культур у країні не задовольняє потреб народного господарства. Основний напрям успішного вирішення цієї проблеми — подальше підвищення середньої врожайності зернобобових культур у всіх районах їхнього вирощування.
Усім добре відомо, що зернобобові, як і все інше живе творіння на Землі, потребує захисту від негативного впливу патогенних мікроорганізмів.

З чим ми маємо справу?
Гнилі сходів і коріння. Збудниками можуть бути гриби й бактерії. Ураження сходів гороху, сої, квасолі та бобів призводить до загнивання корінця, кореневої шийки і сім’ядолей. Часто проростки гинуть до виходу на поверхню грунту. На дорослих рослинах спостерігається відмирання кореневої системи або основи стебла. Уражені рослини низькорослі, гинуть куртинами.
Фузаріозне в’янення (фузаріози). Збудник — гриб Fusarium oxysporum Schl. Рослини уражуються протягом вегетації, особливо за нестачі вологи в грунті та високої температури. Спочатку жовтіє і никне верхівка, а потім поступово буріє вся рослина і легко виривається з грунту внаслідок загнивання коріння.
Сіра гниль. Збудник — гриб Botrytis сіnегеа Pers. Уражує переважно молоді сходи або плодоносні рослини. Спочатку утворюються плями типу мокрої гнилі з сірим пухнастим нальотом, що згодом буріє, в місцях ураження з’являються плоскі темно-бурі склероції збудника.
Аскохітоз. Збудники хвороби — незавершені гриби з роду Ascochyta. Уражуються листки, стебла, боби й насіння. У місцях ураження утворюються характерні округлі або неправильної форми світло-каштанові чи темно-коричневі з чітко вираженою облямівкою плями, на яких помітне крапчасте спороношення — пікніди.
Пероноспороз, або несправжня борошниста роса, викликається різними видами грибів роду Peronospora. На горосі найбільше проявляється на початку бутонізації і уражує всі надземні органи рослин. Спостерігається місцеве і дифузне ураження. За місцевого ураження з верхнього боку листків, а також на стеблах і бобах утворюються округлі бліді або жовті плями з розпливчастими краями і сірувато-фіолетовим нальотом.
За дифузного ураження верхівки стебел щільно прилягають одна до одної, нагадуючи головки цвітної капусти. На всіх надземних органах з’являється сіро-фіолетовий наліт.
Бактеріози сої та квасолі. На листках сої з’являються дрібні кутасті, неправильної форми, темні плями з жовтуватою облямівкою, а на квасолі — бурі плями з широкою жовтою або світло-зеленою облямівкою. На стеблах — смуги різного кольору, у сої вони чорні, а в квасолі — червоно-бурі. На бобах — розпливчасті маслянисті світло-коричневі мокрі плями.
На жаль, цей список можна ще довго продовжувати, і складається невтішне враження, що потужна армія патогенних мікроорганізмів ніколи не відступить. Але рішення є, і воно — в природі. Багаторічні дослідження довели, що з усіма наведеними захворюваннями ефективно бореться бактерія Pseudomonas Aureofaciens, яка спроможна продукувати широкий спектр метаболітів, у тому числі антибіотиків групи феназинів, які пригнічують ріст і розвиток фітопатогенних грибів і бактерій; сидерофорів, що виконують функцію зв’язування заліза в недоступну для фітопатогенів форму, що також призводить до обмеження розвитку фітопатогенів.
Особливо потрібна допомога цієї бактерії під час гербіцидної обробки. Завдяки своїм надзвичайним властивостям Pseudomonas Aureofaciens допомагає рослині витримати стрес після хімічного втручання. Окрім того, за рахунок синтезу індоліл-3-оцтової кислоти та продукування інших важливих стимуляторів росту, таких як ауксини, цитокініни і гібереліни, P. Aureofaciens слугує потужним стимулятором росту, справляє прямий вплив на ріст і розвиток рослин.
Окрім того, Pseudomonas Aureofaciens сприяє поліпшенню фосфорного живлення за рахунок гідролізу органічних фосфатів під дією фосфатаз, а також розчиненню мінеральних фосфатів за рахунок органічних кислот.