Спецможливості
Технології

Обрізу­ван­ня кісточ­ко­вих плодових куль­тур

17.02.2017
9231
Обрізу­ван­ня кісточ­ко­вих плодових куль­тур фото, ілюстрація

Обрізка плодових дерев обрізка плодових дерев навесніобрізка плодових дерев навесніє трудомістким і відповідальним процесом, завдяки якому можна створити міцне дерево, підтримати інтенсивний ріст пагонів та формувати врожай. Без цього плоди високої якості отримати неможливо.

 

 

 

Кількість і ме­то­ди весняної обрізки плодових дерев за­ле­жать від віку де­ре­ва. В один період жит­тя їх мож­на за­сто­со­ву­ва­ти, в інший — ні. То­му будь-який аг­ро­технічний ме­тод слід роз­гля­да­ти відповідно до віко­во­го ста­ну де­ре­ва, а знан­ня за­ко­номірності роз­вит­ку де­рев до­по­мо­же пра­виль­но сфор­му­ва­ти кро­ну. 

До­гляд за де­ре­ва­ми тре­ба роз­по­чи­на­ти­ відра­зу після їхньо­го ви­са­д­жу­ван­ня. Про­тя­гом пер­ших двох-трьох років обрізу­ван­ня потрібне для ство­рен­ня міцно­го ске­ле­та. Від тре­ть­о­го ро­ку до ут­во­рен­ня пер­ших плодів во­но виз­на­чає особ­ли­вості май­бут­нь­о­го пло­до­но­шен­ня. Це кри­тич­ний період, по­за­як обрізу­ван­­ням мож­на при­ско­ри­ти чи сповіль­ни­ти по­ча­ток ма­со­во­го пло­до­но­шен­ня. На­далі ця опе­рація ре­гу­лює си­лу рос­ту й про­дук­тивність де­ре­ва та якість плодів. У цей період проріджу­ють кро­ну для поліпшен­ня освітлен­ня. Ко­ли в де­ре­ва по­чи­нається відми­ран­ня пло­до­вої де­ре­ви­ни та зни­жен­ня вро­жай­ності, то обрі­зу­­ван­ня, а са­ме силь­не вко­ро­чен­ня, спри­­яє віднов­лен­ню ве­ге­таційно­го рос­ту па­гонів, на яких онов­люється пло­до­ва де­ре­ви­на. 

Обрізу­ван­ня кісточ­ко­вих має свої особ­­ли­вості за­леж­но від по­ро­ди де­рев. Роз­г­ля­не­мо їх де­тальніше. 

Али­ча та аб­ри­кос

Для цих порід ха­рак­тер­ний ко­рот­кий період зи­мо­во­го роз­вит­ку бру­­ньок, що за­без­пе­чує от­ри­ман­ня двох-трьох хвиль рос­ту па­гонів за період ве­ге­тації. 

Інтен­сивні тех­но­логії пе­ред­ба­ча­ють три- або чо­ти­ри­крат­не обрізу­ван­ня. Обрізку плодових взимку проводять взимку або ж варто планувати обрізку плодових дерев навесні (до по­чат­ку роз­пу­с­кан­ня бру­нь­ок), або в червні — на по­чат­ку лип­ня, або відра­зу після зби­ран­ня вро­жаю. Особ­ли­ву роль відіграє літнє обрізу­ван­ня — ви­да­лен­ня зай­вих па­гонів і вко­ро­чен­ня силь­них. Во­но за­без­пе­чує пізніше на­стан­ня ок­ре­мих фе­но­фаз у про­цесі роз­пу­с­кан­ня бру­нь­ок і рос­ту па­гонів. 

Мо­лоді са­д­жанці обріза­ють на­весні.  Обрізка плодових дерев навесні проводиться так: до по­чат­ку роз­пу­с­кан­ня бру­нь­ок їх уко­ро­чу­ють на ви­соті 90 см (аб­ри­кос) та 70–75 см (али­ча). Ви­да­ля­ють усі гілки, що відхо­дять від провідни­ка під гос­трим ку­том. Бо­кові гілки ма­ють рівномірно розміщу­ва­ти­ся на­вко­ло ліде­ра (кут їхньо­го відхо­д­жен­ня від стов­бу­ра — не менш як 45°). У гілок, що рос­туть уго­ру, зріз роб­лять над брунь­кою, спря­мо­ва­ною на­зовні, а в силь­но відхи­ле­них — на внутрішню.

В аличі та аб­ри­ко­са на дру­гий-чет­вер­тий рік після ви­са­д­жу­ван­ня ут­во­рю­ють­ся сильні па­го­ни, що не гілку­ють­ся, у то­му числі й па­го­ни-кон­ку­рен­ти. То­му, по­чи­на­ю­чи з дру­го­го ро­ку, весняна обрізка плодових - це періодич­не проріджування. Потрібно силь­но вко­ро­чу­ють од­норічні па­го­ни на 1/2 до­вжи­ни в силь­но­рос­лих сортів та на 2/3 — у сла­бо­рос­лих. Кон­ку­рен­та ви­да­ля­ють повністю або ж ріст пе­ре­во­дять на ньо­го, ви­да­ля­ю­чи провідник.

Обрізу­ван­ня на по­чат­ку пло­до­но­шен­ня підтри­мує ак­тив­ний ріст де­ре­ва та сприяє фор­му­ван­ню вро­жаю. Як­що цьо­го до­сяг­ну­то, то обрізу­ван­ня зво­дить­ся до мініму­му — вирізу­ван­ня зла­ма­них, хво­рих та тих, що за­гу­щу­ють кро­ну, гілок, вовчків, штам­бо­вої по­рос­лі. В цей період у силь­но­рос­лих сортів про­­­дов­жується ріст, то­му, крім прорід­жу­ван­ня, для от­ри­ман­ня плодів ви­со­кої якості доцільно вко­ро­чу­ва­ти па­го­ни на 1/3–1/4 до­вжи­ни. У де­рев сла­бо­рос­лих сортів уко­ро­чу­ють на по­ло­ви­ну до­вжи­ни од­норічні па­го­ни, щоб за­побігти за­­ги­­­белі пло­до­вих ут­во­рень та зни­жен­ню вро­жаю.
До кінця періоду пло­до­но­шен­ня ріст пригнічується і май­же при­пи­няється. У цей час про­во­дять омо­ло­д­жу­валь­не обрізу­ван­ня кро­ни на п’яти-, се­мирічну де­ре­ви­ну з пе­ре­ве­ден­ням на до­б­ре роз­ви­нені бічні гілки, які та­кож уко­ро­чу­ють на дво-, трирічні.

Літнє обрізу­ван­ня дає ре­зуль­тат ли­ше за до­стат­нь­о­го за­без­пе­чен­ня рос­лин во­ло­гою та по­жив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми. Як­що цих умов не­має, то йо­го про­во­ди­ти не­доцільно, оскільки стан де­рев погіршить­ся.

Пер­сик

Од­на з особ­ли­во­с­тей пер­си­ка — здатність за один ве­ге­таційний період ут­во­рю­ва­ти два ти­пи при­ростів на провідни­ках ске­лет­них і пло­до­вих гілок, унаслідок чо­го кро­на мо­же за­гу­щу­ва­ти­ся. Перші па­го­ни ут­во­рю­ють­ся на­весні з бру­нь­ок, сфор­мо­ва­них по­пе­ред­нь­о­го ро­ку. Під час ве­ге­тації (влітку) на цих па­го­нах із па­­­­зуш­них бру­нь­ок ви­ро­с­та­ють па­го­ни дру­гої ге­не­рації (так звані пе­ред­часні).

Ос­нов­ною про­мис­ло­вою фор­мою кро­ни для пер­си­ка є ча­шо­подібна. Во­на найбільше відповідає йо­го ви­мо­гам до світла й теп­ла. Фор­мується за ви­со­ти штам­бу 50–60 см. Кро­ну за­кла­да­ють із трьох-чо­ти­рь­ох ске­лет­них гілок. Про­від­­­ник після ви­бо­ру гілок виріза­ють.

У пер­ший рік після ви­са­д­жу­ван­ня од­норічки вко­ро­чу­ють до 50–70 см. Із бічних літніх па­гонів або бру­нь­ок ви­би­ра­ють від трьох до п’яти май­бутніх ске­лет­них гілок — кра­ще че­рез дві-три брунь­ки, або 10–20 см. Ви­б­рані па­го­ни обріза­ють на дві-три брунь­ки, а як­що па­го­ни сильні, то на 1/4–1/3 їхньої до­вжи­ни. Зайві гілки вирізу­ють на кільце, не­за­де­рев’янілі гілки, що ут­во­ри­ли­ся на штамбі влітку, ви­да­ля­ють. 

У на­ступні три ро­ки ске­летні гілки вко­ро­чу­ють на 1/4–1/3 — за­ли­ша­ють не більш як 50–55 см їхньої до­вжи­ни. Вод­но­час за­кла­да­ють гілки дру­го­го по­ряд­ку (від однієї до трьох на кожній гілці) на відстані 30–50 см од­на від од­ної. Перші гілки розміщу­ють не ближ­че ніж 35–45 см від штам­ба.

У період пло­до­но­шен­ня пер­сик більше від інших куль­тур по­тре­бує обрізу­ван­ня й кра­ще ре­а­гує на ньо­го. Інак­ше кро­на швид­ко за­гу­щується, пло­до­но­шен­ня зміщується на пе­ри­ферію, а пло­ди дрібніша­ють. Обрізу­ван­ня в цей період сприяє силь­но­му при­ро­с­ту і за­­по­­­­­­­­­бігає пе­ри­ферійно­му зміщен­ню пло­до­но­шен­ня. То­му на пер­си­ку за­сто­со­ву­ють щорічне вко­ро­чен­ня і проріджу­ван­ня гілок.

Ступінь уко­ро­чен­ня гілок обу­мов­ле­ний си­лою при­ро­с­ту й розміщен­ням пло­до­вих бру­нь­ок по їхній до­вжині. За­леж­но від си­ли рос­ту під час уко­ро­чен­ня за­ли­ша­ють від трьох-п’яти до 12–15 груп пло­до­вих бру­нь­ок. У сортів із гу­с­то розміще­ни­ми пло­до­ви­ми брунь­ка­ми, на­бли­же­ни­ми до ос­но­ви гілок, уко­­­ро­чен­ня про­во­дять сильніше. За рідшо­го роз­та­шу­ван­ня пло­до­вих бру­­­ньок па­го­ни вко­ро­чу­ють мен­шою мірою.

У сортів, що за­кла­да­ють пло­дові брунь­ки у верхній ча­с­тині при­ро­с­ту, гілки не обрізу­ють або вко­ро­чу­ють ду­же сла­бо, а ті, що відпло­до­но­си­ли, ви­да­ля­ють. Та­ким чи­ном пло­до­но­шен­ня пе­­ре­­­­во­дять на од­ну-дві нижні рос­тові гіл­ки. Зайві гілки й па­го­ни ви­да­ля­ють.

Щоб за­побігти ого­лен­ню гілок, про­во­дять обрізу­ван­ня на заміщен­ня — рос­тові або змішані гілки вко­ро­чу­ють, за­ли­ша­ю­чи дві ве­ге­та­тивні брунь­ки. На­ступ­но­­­­­­го ро­ку з них ут­во­рю­ють­ся два па­го­ни: нижній із них зно­ву обріза­ють на дві брунь­ки (на заміщен­ня), а верхній — уко­­­ро­чу­ють на 5–12 бру­нь­ок і за­ли­ша­ють для пло­до­но­шен­ня. Що слаб­ший па­­­­­­гін, то мен­ше за­ли­ша­ють пло­до­вих бру­нь­ок. На­ступ­но­го ро­ку па­го­ни, що відпло­до­но­си­ли, ви­да­ля­ють, а два нижніх — обріза­ють, як і по­пе­ред­нь­о­го.

У сортів із гу­с­то роз­та­шо­ва­ни­ми пло­до­ви­ми брунь­ка­ми, розміще­ни­ми ближ­че до ос­но­ви гілок, за­сто­со­ву­ють гос­п­­­­о­дарсь­ке обрізу­ван­ня. Во­но про­сте, про­дук­тив­не і сприяє от­ри­ман­ню ви­со­ких уро­жаїв. Але в та­ко­му разі пло­до­но­шен­ня швид­ко пе­реміщається на пе­ри­ферію кро­ни, гілки ого­лю­ють­ся, і пло­ди дрібніша­ють. За та­ко­го обрізу­ван­ня ви­да­ля­ють слабкі од­норічні при­ро­с­ти (менш як 20 см), а нор­мальні па­го­ни (за­вдовжки 20–40 см) за­ли­ша­ють на пло­до­но­шен­ня. На кож­но­му з них за­ли­ша­ють по три-п’ять або шість-вісім пло­до­вих бру­нь­ок (за­леж­но від си­ли рос­ту). На прак­тиці за­зви­чай гос­по­дарсь­ке поєдну­ють з обрізу­ван­ням на заміщен­ня.

Гілки на заміщен­ня за­ли­ша­ють між пло­до­но­сни­ми на відстані до 20 см і вко­ро­чу­ють їх на дві-три брунь­ки. На­ступ­но­го ро­ку кра­щу гілку обріза­ють на пло­до­но­шен­ня, за­ли­ша­ю­чи шість-вісім ге­не­ра­тив­них бру­нь­ок, а слабші — на заміщен­ня. Гілки, що відпло­до­но­си­ли, вирізу­ють біля ос­но­ви.

У ста­ро­го пер­си­ка, ко­ли од­норічний приріст стає менш як 25–30 см, де­ре­ва омо­ло­д­жу­ють на дво-, трирічну де­ре­ви­ну. Зго­дом, ко­ли приріст стає ще мен­ший, омо­ло­д­жу­ють сильніше — на п’яти-, ше­с­тирічну де­ре­ви­ну.

У пер­си­ка з но­вих відрос­лих гілок лег­ко сфор­му­ва­ти кро­ну. Силь­не омо­ло­д­жен­ня де­рев доцільне тільки тоді, ко­ли най­ниж­ча ча­с­ти­на при­ще­пи ура­же­на ка­ме­де­те­чею. За силь­но­го обрізу­ван­ня де­рев не вар­то до­пу­с­ка­ти ура­жен­ня ли­с­тя кур­чавістю, кля­с­те­ро­с­поріозом та інши­ми хво­ро­ба­ми. Інак­ше важ­ко за­без­пе­чи­ти нор­маль­ну па­го­но­у­тво­рю­валь­ну здатність для віднов­лен­ня кро­ни.

У північних рай­о­нах Ук­раїни, де пер­сик ча­с­то підмер­зає, доцільно ви­ро­щу­ва­ти йо­го у ви­гляді ку­ща з трьо­ма-чо­тир­ма гілка­ми. Ку­що­ва фор­ма лег­ше віднов­люється після підмер­зан­ня.

Сли­ва

Без до­по­мо­ги садівни­ка в сли­ви за­гу­щується кро­на, во­на фор­мується з гос­три­ми ку­та­ми відхо­д­жен­ня ске­лет­них гілок від стов­бу­ра, в ре­зуль­таті чо­го мож­ли­ве відча­ху­ван­ня ве­ли­ких гілок. На ске­лет­них гілках ду­же ча­с­то ут­во­рю­ють­ся роз­га­лу­жен­ня, які та­кож не ба­жані, бо при­зво­дять до їхньо­го роз­ла­му­ван­ня. То­му фор­му­ван­ня кро­ни має три­ва­ти постійно. Де­ре­ва сли­ви обрізу­ють на­весні. Най­кра­щий період для цьо­го — бе­ре­зень — по­ча­ток квітня (до на­стан­ня ве­ге­тації).

Відомі різні си­с­те­ми фор­му­ван­ня кро­ни. Най­кра­щою для про­мис­ло­во­го ви­ро­щу­ван­ня вва­жа­ють поліпше­ну ярус­ну. Од­нак садівни­ки-ама­то­ри мо­жуть фор­му­ва­ти де­ре­ва у ви­гляді навскісної паль­ме­ти, пло­щин­но­го ве­ре­те­на, ку­що­подібної кро­ни або інших штуч­них форм, більш де­ко­ра­тив­них і тру­домістких.

За фор­му­ван­ня кро­ни за поліпше­но-ярус­ною си­с­те­мою штамб ли­ша­ють зав­виш­ки близь­ко 60 см (сли­ву після ви­са­д­­­­­­­­­­­­­­­жу­ван­ня зрізу­ють на ви­соті 80–90 см). Як­що ви­ще штам­бу є ко­роткі па­го­ни, то їх уко­ро­чу­ють, ли­шив­ши дві-три брунь­ки. Так вільно де­ре­во рос­те про­тя­гом пер­шо­го ве­ге­таційно­го періоду. На­весні на­ступ­но­го ро­ку оби­ра­ють чо­ти­ри кращі па­го­ни. Три з них ли­ша­ють для за­кла­дан­ня гілок пер­шо­го яру­су, а ос­танній як пагін про­дов­жен­ня цен­т­раль­но­го стов­бу­ра. Ре­ш­ту, що ви­рос­ли в кроні, або виріза­ють на кільце, або вко­ро­чу­ють до 25–30 см. Дру­гий і третій яру­си фор­му­ють із двох ске­лет­них гілок. Відстань між пер­шим і дру­гим яру­сом — 70–90, а між дру­гим і третім — 50–60 см.

Перші ске­летні гілки дру­го­го по­ряд­­­ку фор­му­ють на ске­лет­них гілках на відстані близь­ко 60 см від ос­но­ви, а на­ступні  — на відстані 50–60 см від по­пе­ред­ньої. Па­го­ни, що ви­рос­ли між за­ли­ше­ни­ми гілка­ми дру­го­го по­ряд­ку, потрібно ви­да­ля­ти або вко­ро­чу­ва­ти до 25–30 см.

Під час фор­му­ван­ня кро­ни постійно ви­да­ля­ють гілоч­ки-кон­ку­рен­ти па­гонів і цен­т­раль­но­го провідни­ка. За нор­маль­но­го рос­ту де­ре­ва фор­му­валь­ний про­цес за­вер­шу­ють на чет­вер­тий-п’ятий рік, що збігається з по­чат­ком пло­до­но­шен­ня де­ре­ва. В цей період спо­с­теріга­ють зро­с­тан­ня вро­жай­ності з од­но­ча­сним про­дов­жен­ням ак­тив­но­го рос­ту. Відповідно до цьо­го про­во­дять та­ке обрізу­ван­ня: як­що од­норічні при­ро­с­ти ма­ють до­вжи­ну 30–40 см, то їх доцільніше за­ли­ши­ти. Ко­ли ж во­ни зайві й кон­ку­ру­ють із па­го­на­ми по­до­вжен­ня чи надмірно за­гу­щу­ють кро­ну — ви­да­ля­ють. Як­що па­го­ни по­до­вжен­ня ске­лет­них гілок ма­ють до­вжи­ну по­над 60 см, то їх слід уко­ро­ти­ти до 45–50 см.

У період по­вно­го пло­до­но­шен­ня звер­та­ють ува­гу на проріджен­ня кро­ни — вирізу­ють вовчки й гілки, що за­гу­щу­ють її. Про­те як­що в кроні є вільний простір, то де­які жи­рові па­го­ни не ви­да­ля­ють, а на­ги­на­ють чи підріза­ють для спря­му­ван­ня до вільно­го про­сто­ру. З ча­сом їх пе­ре­тво­рю­ють на пло­дові гілки. Гілоч­ки за­вдовжки по­над 35 см, які за­гу­щу­ють кро­ну, слід ви­да­ли­ти або вко­ро­ти­ти до 20–25 см. Усі інші гілки, за­вдовжки менш як 30 см, уко­ро­чу­ва­ти не слід.

Де­ре­ва сли­ви з ма­лим од­норічним при­ро­с­том (менш як 20–25 см) потрібно омо­ло­д­жу­ва­ти. Для цьо­го обріза­ють ске­летні й напівске­летні гілки на дворічну де­ре­ви­ну над бічним роз­га­лу­жен­ням. У період по­вно­го пло­до­но­шен­ня різко зга­са­ють рос­тові про­це­си й ви­ни­кає по­тре­ба в омо­ло­д­женні де­рев для по­до­вжен­ня про­дук­тив­но­го віку. За омо­ло­д­жу­валь­но­го обрізу­ван­ня ске­летні гілки тре­ба вко­ро­чу­ва­ти на дво-, трирічну де­ре­ви­ну, а гілки дру­го­го по­ряд­ку — на дворічну.

Як­що після та­ко­го омо­ло­д­жен­ня од­норічний приріст до­стат­нь­ою мірою не по­си­люється, тоді про­во­дять сильніше обрізу­ван­ня — вко­ро­чу­ють ске­летні гілки на чо­ти­ри-, п’ятирічну де­ре­ви­ну. Од­но­час­но з омо­ло­д­жен­ням слід проріди­ти кро­ну, особ­ли­во це сто­сується ста­рих об­ро­с­та­ю­чих гілок.Та­ке омо­ло­д­жу­ван­ня про­во­дять че­рез чо­ти­ри-п’ять років — своєчас­не та якісне обрізу­ван­ня ста­рих де­рев підви­щує їхню про­дук­тивність на 25–30% і знач­но підви­щує якість плодів. Важ­ли­ве за­ува­жен­ня: омо­ло­д­жу­валь­не обрізу­ван­ня дає ви­со­кий ефект ли­ше тоді, як­що пе­ред цим вне­сти в ґрунт підви­щені до­зи ор­ганічних і міне­раль­них до­б­рив.

Че­реш­ня та виш­ня

Обрізу­ван­ня че­решні має бу­ти си­с­те­ма­тич­ним із пер­шо­го ро­ку ви­са­д­жу­ван­ня з ура­ху­ван­ням за­ко­номірно­с­тей рос­ту, особ­ли­во­с­тей сор­ту, віку й умов зро­с­тан­ня.

Че­реш­ня пло­до­но­сить тільки на од­норічних па­го­нах і бу­кет­них гілоч­ках, на які при­па­дає три чверті вро­жаю. У цієї куль­ту­ри ду­же ви­со­кий ступінь про­бу­д­жен­ня бру­нь­ок на­весні, а от здатність га­лу­зи­ти­ся — низь­ка. То­му для неї вла­с­ти­ва ярус­на фор­ма кро­ни. Крім то­го, слаб­ке роз­га­лу­жен­ня су­про­во­д­жує щорічне силь­не відро­с­тан­ня па­гонів, де­ре­во важ­ко піддається фор­му­ван­ню — замість зріза­них па­гонів ду­же швид­ко відро­с­та­ють інші, ча­с­то ще довші. За­ли­шені без обрізуван­ня або невміло обрізані де­ре­ва ма­ють ма­ло­про­дук­тив­ну, рідку, ого­ле­ну та над­то ви­со­ку кро­ну.

Ос­нов­ним за­вдан­ням обрізу­ван­ня мо­ло­дих де­рев є пра­виль­не фор­му­ван­ня кро­ни зі зруч­но роз­та­шо­ва­ни­ми ске­лет­ни­ми гілка­ми, що міцно зрос­ли­ся із стов­бу­ром. У пер­ший рік ви­са­д­жені не­роз­га­лу­жені сильні од­­норічки вко­ро­чу­ють на ви­соті до 100 см від по­верхні ґрун­ту, як­що ви­со­та мен­ша, то зрізу­ють ли­ше верхівко­ву брунь­ку, щоб спо­ну­ка­ти ріст бічних гілок.Обрізування вишневого дерева: а — після садіння; б — навесні наступного року; в — навесні третього року; г — навесні четвертого-п’ятого років

На дру­гий-третій рік у мо­ло­дих де­рев силь­но вко­ро­чу­ють річний приріст ске­лет­них гілок, при­близ­но на 1/3–1/2 до­вжи­ни. Цен­т­раль­ний провідник має бу­ти один. За на­яв­ності роз­га­лу­жень нижні з них уко­ро­чу­ють на 20–30 см від ос­но­ви, а цен­т­раль­ний — ви­ще на шість бру­нь­ок від них. Кро­ну май­же не проріджу­ють. Як­що є гілки, роз­та­шо­вані під гос­трим ку­том до стов­бу­ра, їх тре­ба ви­да­ли­ти повністю.

На чет­вер­тий рік рос­ту де­ре­ва про­дов­жу­ють фор­му­ва­ти йо­го кро­ну, але обрізу­ють на­ба­га­то мен­ше — вко­ро­чу­ють тільки па­го­ни, які відрос­ли більш ніж на 50 см. У пло­до­нос­них де­рев на 1/4 вко­ро­чу­ють приріст ске­лет­них гілок тільки в сортів, що слаб­ко га­лу­зять­ся. Ви­лу­ча­ють по­шко­д­жені гілки й ті, що пе­репліта­ють­ся. Ви­со­ту де­рев ут­ри­му­ють у ме­жах 4–4,5 м, пе­ре­во­дя­чи цен­т­раль­ний провідник на бічну гілку. У період по­вно­го пло­до­но­шен­ня кро­ну че­решні проріджу­ють сла­бо, виріза­ють ли­ше сухі, по­шко­д­жені та зайві гілки.

За змен­шен­ня в пло­до­нос­них де­рев до­вжи­ни од­норічно­го при­ро­с­ту до 15 см ске­летні гілки знач­но ого­лю­ють­ся, а пло­ди дрібніша­ють і вро­жайність змен­шується. То­му за­сто­со­ву­ють омо­ло­д­жу­валь­не обрізу­ван­ня на дво-, трирічну де­ре­ви­ну.

Обрізу­ван­ня де­рев вишні про­во­дять ра­но на­весні, до роз­пу­с­кан­ня бру­нь­ок. На са­д­жанці після по­сад­ки за­ли­ша­ють близь­ко п’яти силь­них гілок, рівномірно роз­та­шо­ва­них по різні бо­ки кро­ни й на відстані не менш як 10 см од­на від од­ної вздовж стов­бу­ра.

За обрізу­ван­ня мо­ло­дої вишні до­три­му­ють­ся та­ких пра­вил:

— на дру­гий і в на­ступні ро­ки після ви­са­д­­­жу­ван­ня фор­му­ють кро­ну, не до­пу­с­ка­ю­чи її надмірно­го за­гу­щен­ня (за­ли­ша­ють у кроні близь­ко 10–15 гіло­чок);

— як­що виш­ня де­ре­во­подібна, то обріза­ють гілки, які рос­туть за­над­то ви­со­ко, що ство­рить ком­пакт­ну кро­ну й на­далі по­лег­шить до­гляд та зби­ран­ня вро­жаю;

— за­сохлі та хворі гілки ви­да­ля­ють що­ро­ку.

Є певні відмінності обрізу­ван­ня вишні де­ре­во­подібної та ку­що­вої: пер­ша за щорічно­го при­ро­с­ту гілок мо­же да­ва­ти ба­га­тий уро­жай. Для то­го щоб обрізу­ван­ня бу­ло вда­лим, звер­та­ють ува­гу на бу­кетні гілоч­ки, ад­же са­ме від них за­ле­жить кількість плодів. Слід уко­ро­чу­ва­ти ли­ше од­норічні па­го­ни, щоб ут­во­рю­ва­лось яко­мо­га більше бічних.

Та­кож, щоб сфор­му­ва­ти зріле про­дук­тив­не де­ре­во, потрібно про­во­ди­ти омо­ло­д­жу­валь­не обрізу­ван­ня. За йо­го до­по­мо­гою пе­ре­во­дять пло­до­но­шен­ня зі ста­рих гілок на нові, сильні ске­летні, та­ким чи­ном відбу­вається по­етап­на заміна. Не страш­но, ко­ли після силь­но­го обрізуван­ня верх­ня ча­с­ти­на кро­ни вишні повністю ви­да­ле­на. Це кра­ще ро­би­ти, ко­ли з’яв­ля­ють­ся бічні відга­лу­жен­ня, на яких і фор­мується но­вий уро­жай (при­чо­му розмір плодів збільшується вдвічі). Та­ке обрізу­ван­ня де­ре­ва про­во­дять тільки на­весні.

Про ко­ристь вес­ня­но­го обрізу­ван­ня де­рев, на­пев­но, зна­ють усі, про­те не слід не­хту­ва­ти цією про­це­ду­рою і во­се­ни. Осіннє обрізу­ван­ня про­во­дять, за­леж­но від кліма­тич­ної зо­ни, у період із ве­рес­ня по ли­с­то­пад. Важ­ли­во не че­ка­ти на­стан­ня за­мо­розків, оскільки тоді ра­ни на де­реві го­ять­ся дов­го й болісно. Та­кож не вар­то обрізу­ва­ти де­ре­ва, са­д­жанці яких ви по­са­ди­ли на­весні то­го са­мо­го ро­ку — во­ни ма­ють по­сто­я­ти рік до осінньо­го обрізу­ван­ня, хо­ча вес­ня­не во­ни ма­ють прой­ти. Во­се­ни де­ре­ва обрізу­ють із санітар­ною ме­тою (ви­да­ля­ють і зни­щу­ють сухі, хво­рі й ура­жені гілки) та фор­му­валь­ною — проріджу­ють кро­ну для до­сяг­нен­ня оп­ти­маль­них її розмірів. Осіннє обрізу­ван­ня менш тру­домістке, про­те не менш важ­ли­ве, ніж вес­ня­не.

До­три­ман­ня всіх за­зна­че­них ви­ще ре­ко­мен­дацій під час обрізу­ван­ня кісточ­ко­вих де­рев до­по­мо­же садівни­кам ство­ри­ти гар­ний і про­дук­тив­ний сад, який по­ра­дує сво­го гос­по­да­ря відмінною якістю плодів і кількістю зібра­но­го вро­жаю.

О. Га­лич, О. Гри­цай, О. Дя­чук, В. Ла­с­ка­вий, ст. на­ук. співробітни­ки, Інсти­тут по­мо­логії ім. Л.П. Си­ми­рен­ка НА­АН Ук­раїни

 

Інформація для цитування

Обрізу­ван­ня кісточ­ко­вих плодових куль­тур / О. Га­лич, О. Гри­цай, О. Дя­чук, В. Ла­с­ка­вий // Пропозиція. — 2017. — № 2. — С. 164-167

https://mzuri.in.ua/

https://mzuri.in.ua/

Інтерв'ю
Николай Орлов
У 2016 році значно зросла кількість рейдерських захоплень підприємств. Серед постраждалих є і  представники аграрного бізнесу. Лише протягом першого півріччя зі скаргами на дії рейдерів до
КАБП
Завдяки проведенню реформ, Україна сьогодні має найбільший за останній час інвестиційний потенціал. До найважливіших міжнародних партнерів України належить Канада.

1
0