Весняне підживлення озимої пшениці
Коли йдеться про пшеницю озиму, то весняні підживлення асоціюють із високими врожаями цієї культури, адже у фазі весняного кущення вона потребує найвищого рівня забезпеченості рухомими формами елементів живлення в ґрунті.
Так, рослини пшениці озимої найінтенсивніше споживають азот і фосфор від фази весняного кущення до початку колосіння, тобто в період інтенсивного росту вегетативних органів. До настання фази колосіння пшениця озима може поглинати до 78% азоту, 76 — фосфору та 95% калію. Тож навесні потрібно звернути увагу насамперед на азотне живлення, оскільки за нестачі азоту диференціація колоса закінчується передчасно. В результаті він формується вкороченим, із невеликою кількістю колосків та плюсклим зерном. Ось чому неправильно дібрані дози азотних добрив у цей період призводять до значного зниження врожаю, що неможливо компенсувати у наступні фази росту й розвитку культури.
Для отримання позитивного результату від підживлення пшениці озимої у фазі весняного кущення слід врахувати два важливі фактори: правильно встановити дозу мінерального добрива й дібрати відповідну форму азоту в ньому. Розпочнемо з першого. Враховуючи результати багатьох рекомендацій щодо живлення культури, під пшеницю озиму потрібно внести 30–60 кг/га д.р. азоту. Загальновідомо, що дозу азотних добрив можна встановити:
по-перше, за зовнішнім станом посівів — шляхом орієнтовного візуального визначення. Для слабких зріджених посівів слід вносити більшу дозу, для добре розвинених — меншу. За забарвленням листкового апарату також можна встановити умовну потребу рослин в азоті, проте ознаки нестачі цього макроелемента можуть бути схожі з подібним проявом щодо інших елементів живлення або зумовлені впливом інших факторів (погода, фізичні чи фізико-хімічні властивості ґрунту). Тож унесення азоту«на око» не завжди виправдовує очікування й не дає підстав говорити про максимальну реалізацію генетичного потенціалу сорту;
по-друге, на підставі результатів рослинної діагностики. Для швидкого приблизного визначення рівня забезпеченості рослин пшениці озимої азотом можна скористатися експрес-лабораторією. Для точного встановлення цього показника проводять хімічний аналіз у лабораторіях. Проте такого роду діагностика не дає реальної картини потреби рослин у цьому елементі живлення, тому що не враховує сортових відмінностей, погодних і ґрунтових умов вирощування. Точніше потребу в азоті можна встановити за допомогою функціональних листкових діагностик, таких як «Екотест-Агро», «Аквадоніс», «Агровектор ПФ-014»;
по-третє, на підставі даних аналізу ґрунту. Для визначення потрібної дози внесення добрив слід визначити показники азотного режиму залежно від обраних методик розрахункової дози. Так, у період весняного відновлення вегетації пшениці озимої доцільно визначити вміст мінерального азоту в шарі ґрунту 0–20 см. Саме цей показник вкаже агроному на стан забезпечення рослин доступними азотними сполуками у конкретний момент. Якщо вміст мінерального азоту високий, то ранньовесняне підживлення проводити недоцільно, тому що воно може спровокувати утворення непродуктивних пагонів. Посіви пшениці на ґрунтах із такою характеристикою за потреби підживлюють азотними добривами в період кінець кущення — початок виходу в трубку. Для встановлення рівня забезпеченості рослин цим поживним елементом на весь період вегетації визначають уміст легкогідролізованого азоту, який є найближчим резервом для поповнення мінеральних сполук;
по-четверте, за індексом NDVI із урахуванням певних показників родючості ґрунтів. На підставі супутникових знімків або результатів аерофотозйомки створюють карту посівів. Розбивши її на умовні зони, відбирають ґрунтові зразки. За результатами проведеної роботи створюють карту внесення добрив, що використовується як елемент точного землеробства. Такий підхід сприяє оптимізації витрат на застосування азотних добрив і підвищенню врожайності на ділянках із високим потенціалом до 40%. Сучасні технології побудови системи удобрення для всіх культур поступово стають неодмінною умовою ефективного ведення сільського господарства в Україні.
Встановивши дозу азотного добрива за однією із розроблених методик, переходимо до наступного етапу — вибору форми азоту. Цей елемент живлення можна вносити у вигляді амідів (NH2), амонію (NH4+) або нітратів (NО3-). Кожна сполука має свої умовні переваги й недоліки. Тому під час вибору форми азоту потрібно враховувати стан посівів, властивості ґрунту, прогноз погоди та інші фактори, що безпосередньо впливатимуть на перетворення цих сполук і їхню доступність для рослин пшениці. Ринок мінеральних добрив пропонує широкий асортимент азотовмісних добрив, які можуть мати в своєму складі супутні елементи живлення або речовини, що сприяють зменшенню втрат азоту і, відповідно, підвищенню коефіцієнта його використання. Цей момент також варто враховувати під час вибору добрива. Що ж є на ринку для весняного підживлення озимини?
Розпочнемо із «класики». Аміачна селітра (34% азоту) — добриво, що містить у своєму складі дві форми азоту: амонійну й нітратну. Ці азотні форми добре поглинає коренева система рослин пшениці озимої, але іон NО3- все ж таки доступніший. Водночас мобільність нітрат-іона спричинює його вимивання у глибші шари. Натомість амонійний азот фіксується ґрунтово-вбирним комплексом, завдяки чому не вимивається. Ця форма в результаті мікробіологічних перетворень за певних умов перетворюється на нітратну. Тобто якщо виникає потреба в швидкій реакції рослин пшениці на підживлення, то аміачна селітра є ідеальним варіантом.
Альтернативою аміачній селітрі можна вважати вапняково-аміачну, що містить у своєму складі до 28% азоту і до 22% оксиду кальцію. Крім вищезгаданих амонію і нітрату, позитивну дію на фізико-хімічні властивості ґрунту й біохімічні процеси в рослинах матиме кальцій. Саме цей елемент живлення активізує проходження ферментних реакцій, впливає на вуглеводний та азотний обміни, є необхідним для нормального росту надземних органів і кореневої системи рослин.
Враховуючи тенденції до збільшення обсягів внесення фізіологічно кислих мінеральних добрив і зменшення — органічних, а також вапнякових матеріалів, додаткове внесення кальцію сприятиме незначному розкисленню прикореневого шару ґрунту. Варто зазначити, що пшениця належить до групи культур з оптимальним показником рН у межах від 5 до 7,5 і добре реагує на вапнування. Тому потрібно пам’ятати, що на ґрунтах із рН<5 вапняково-аміачна селітра не матиме високої ефективності. За таких умов варто проводити вапнування.
Популярним на ринку азотних добрив залишається карбамід, або сечовина (46% азоту). Привабливість його полягає насамперед у низькій вартості 1 кг д.р. азоту. У сечовині цей елемент представлено у формі NH2. Амідну форму найкраще використовувати для листкового живлення. У ґрунті аміди, щоб стати доступними для рослини, мають пройти низку мікробіологічних перетворень, тривалість яких може коливатися від кількох днів до декількох тижнів. Цей період перетворень безпосередньо визначається температурним режимом. Тому від використання сечовини у ранньовесняне підживлення не варто чекати швидкого ефекту, особливо в зоні Полісся й Північного Лісостепу.
Однією з причин низької ефективності сечовини за внесення у прикореневе підживлення є втрати азоту через високу активність уробактерій у ґрунті. Ці мікроорганізми виділяють фермент уреазу, що зумовлює швидке перетворення амідного азоту на вуглекислий амоній. Останній, своєю чергою, вступає у взаємодію з водою і повітрям та легко розкладається. Ось чому для підвищення ефективності використання сечовини застосовують інгібітори уреази, зокрема полімер Nutisphere-N для обробки сечовини. Дослідники встановили, що ці речовини сприяли зростанню коефіцієнта використання азоту з добрива і, що закономірно, збільшенню врожаїв с.-г. культур. Щоправда, обробка інгібіторами потребує додаткових витрат, але прибавка врожайності зможе їх компенсувати й забезпечити прибуток. Також можна використовувати UTEC-46 або так званий жовтий карбамід (добриво, що оброблене інгібітором UTEC). Встановлено, що використання в підживлення UTEC-46, порівняно із простим карбамідом, поліпшувало умови азотного живлення рослин пшениці озимої і забезпечило прибавку врожаю на рівні 5,4 ц/га.
Для весняного підживлення доцільно використовувати ще одне популярне азотне добриво — карбамідо-аміачну суміш (КАС). Є три марки КАСу з умістом азоту 28, 30 і 32%. Азот у ньому міститься в трьох формах: амідній, амонійній і нітратній. Рослини насамперед можуть використовувати нітрати, потім — амоній і зрештою — аміди після їхніх перетворень. Ось чому КАС вважають добривом із пролонгованою дією. Навесні рослини пшениці озимої ще активно не вегетують, тому можна застосовувати високі дози азоту — до 50–60 кг/га д.р. Є певні обмеження щодо застосування цього добрива в ранньовесняне підживлення пшениці. Так, за використання КАС-32 температура повітря має бути не нижчою за 0°С, оскільки його кристалізація відбувається за -2°С. У період від’ємних температур краще використовувати КАС марок 30 та 28 із температурою кристалізації -9°С та -17°С відповідно.
Сьогодні є альтернатива звичайному КАСу — КАС+S (23% азоту, 3,6% сірки). Проведені дослідження у стаціонарі кафедри агрохімії та якості продукції рослинництва ім. О.І. Душечкіна НУБіП України показали, що прибавка врожаю за умов проведення весняно-літніх підживлень КАС-32, порівняно з аміачною селітрою, була незначною (в межах 2,0–2,4 ц/га), що забезпечило отримання додаткового прибутку на рівні 591,7 грн/га. Водночас відзначили поліпшення показників якості зерна: вміст білка підвищився на 1,10%, а клейковини — на 2,14%. Також констатували ефективніше використання сірковмісного азотного добрива (КАС+S). Так, прибавка врожаю, порівняно з результатом застосування аміачної селітри, становила 9,0 ц/га, а порівняно з КАС-32 — 3,5 ц/га, був вищим і чистий прибуток з урахуванням цін — 3468,3 грн/га.
Демонстраційні досліди в ТОВ «Біотех ЛТД» Київської області також підтвердили високу ефективність використання рідких азотних добрив. Зокрема, за використання в підживлення КАС-32 врожай зерна з показниками 2-го класу якості становив 70,1 ц/га. За внесення азотно-сірковмісного добрива КАС+S прибавка врожаю становила 4,4 ц/га, а умовно чистий прибуток, порівняно з результатами використання КАС-32, досягав 2706,0 грн/га. Основна перевага КАС+S для підживлення — це додаткове внесення сірки. На жаль, останньому елементу не приділяють належної уваги в живленні пшениці. Проте зниження обсягів внесення сірковмісних та органічних добрив зумовило низький вміст сірки, особливо на ґрунтах легкого гранулометричного складу. Нехтувати цим фактором недопустимо, адже цей макроелемент також дуже важливий у живленні рослин пшениці озимої.
Сірка відіграє істотну роль у рості й розвитку пшениці починаючи від перших фенологічних фаз. Її метаболізм у рослинній клітині взаємопов’язаний із азотом, позаяк обидва елементи є обов’язковими складовими білків. За нестачі одного з них синтез протеїну затримується. Тому й візуальні ознаки прояву нестачі цих двох елементів є дуже схожими. Вважається, що на одиницю дефіциту сірки в ґрунті втрачається близько 15 одиниць азоту.
Питання щодо потреби внесення сірки для підживлення озимих нині перебуває в процесі активного вивчення — багато наукових установ і провідних фірм проводять широкі дослідження в цьому напрямі. ТОВ«Агрілаб», наприклад, виконує агрохімічні дослідження ґрунтового покриву за допомогою сучасних технічних та лабораторних засобів. Однією з послуг цієї компанії є проведення діагностики азотного живлення по вегетації культур. Для озимих і ярих зернових компанія пропонує такий спектр визначення реальних агрохімічних показників ґрунту: рівень pH, вміст мінерального азоту та рухомої сірки (S-SO4). Це ще раз підтверджує важливість забезпечення рослин пшениці на початку відновлення весняної вегетації не тільки азотом, а й сіркою.
Висновок
Для вибору найкращого азотного добрива у конкретних умовах потрібно враховувати не лише форму азоту, а й уміст супутніх елементів. А от підбір оптимальної дози його внесення лежить у площині поєднання візуальної, рослинної і ґрунтової діагностики з використанням новітніх засобів дослідження. Акцентуючи увагу на азотному живленні, не варто забувати, що для максимальної реалізації генетичного потенціалу сортів пшениця озима потребує внесення й інших макро- та мікроелементів, адже закон обмежувальних факторів, як кажуть, ніхто не відміняв.
І. Марчук, канд. с.-г. наук, головний агроном ДП «Агроцентр ЄвроХім-Україна»,
О. Тарасенко, канд. с.-г. наук, завідувач лабораторії НУБіП України
Інформація для цитування
Озима пшениця: «ні» весняному голодуванню! / І. Марчук, О. Тарасенко // Пропозиція. — 2017. — № 2. — С. 110-111