По­ши­рен­ня та шкідливість віру­су віспи слив в Ук­раїні

Ці хво­ро­би плодових дерев спри­чи­ня­ють значні фізіоло­го-біохімічні та ана­то­мо-мор­фо­логічні по­ру­шен­ня, які при­зво­дять до зни­жен­ня про­дук­тив­ності й зре­ш­тою — до пе­ред­час­но­го відми­ран­ня рос­лин. По­тра­пив­ши до рос­ли­ни, ві­­ру­си віспи ча­с­то пе­ре­хо­дять у ла­тент­ний стан і не про­яв­ля­ють симп­томів хво­ро­би, про­те такі рос­ли­ни ста­ють дже­ре­лом інфекції.

Най­ш­ко­до­чиннішою вірус­ною хво­ро­бою кісточ­ко­вих куль­тур вва­жа­ють віспу слив (шар­ку), збуд­ни­ком якої є вірус віспи слив (BBC, Plum pox virus, PPV). BBC у всьо­му світі має ста­тус ка­ран­тин­но­го об’єкта і в нашій країні за­не­се­ний до «Пе­реліку ре­гу­ль­о­ва­них шкідли­вих ор­ганізмів», об­ме­же­но по­ши­ре­них на її те­ре­нах. Еко­номічні збит­ки спри­чи­нені щорічни­ми втра­та­ми вро­жаю сли­ви внаслідок нерівномірно­го до­сти­ган­ня плодів і пе­ред­час­но­го їхньо­го опа­дан­ня. Не­за­леж­но від то­го, наскільки силь­ний про­яв симп­томів на листі та пло­дах, інфіко­вані шар­кою де­ре­ва ма­ти­муть мен­шу про­дук­тивність та погірше­ну якість плодів; втра­ти вро­жаю мо­жуть ся­га­ти 30–40%, а в ок­ремі ро­ки на чут­ли­вих сор­тах — від 80 до 100%. Мо­лоді де­ре­ва, інфіко­вані віру­сом віспи, по­га­но де­рев’яніють та частіше ура­жу­ють­ся інши­ми хво­ро­ба­ми плодових дерев, ніж здо­рові. До­гляд за та­ки­ми де­ре­ва­ми стає не­рен­та­бель­ним, то­му їх ви­да­ля­ють.

На те­ри­торії Ук­раїни шар­ку сли­ви впер­ше ви­яв­ле­но 1966 року в Чернівецькій об­ласті. У 1969 р. не­ве­ликі во­гни­ща хво­ро­би віспи відміча­ли в Чернівецькій, Львівській, За­кар­патській, Тер­нопільській, Іва­но-Франківській та Вінницькій об­ла­с­тях. На 1 січня 1993 ро­ку бу­ло виз­на­че­но зо­ни об­ме­же­но­го по­ши­рен­ня шар­ки та вільну від неї. До пер­шої зо­ни на­ле­жа­ли Вінниць­ка, Іва­но-Франківська, За­кар­патсь­ка, Львівська, Ми­ко­лаївська, Одесь­ка, Тер­нопільська та Чернівець­ка об­ласті, в яких во­гни­ща шар­ки бу­ло ви­яв­ле­но у 83 гос­по­дар­ст­вах. Усі інші регіони Ук­раїни по­тра­пи­ли до зо­ни, вільної від цієї хво­ро­би плодових дерев. У Вінницькій, Іва­но-Франківській та Ми­ко­лаївській об­ла­с­тях осе­ред­ки ура­жен­ня пло­до­вих де­рев шар­кою вда­лось ліквіду­ва­ти, а в інших, по­при вжит­тя ра­ди­каль­них ка­ран­тин­них за­ходів, аре­ал хво­ро­би віспи що­ро­ку роз­ши­рюється. Так, ста­ном на 1 січня 2014 ро­ку во­гни­ща по­ши­рен­ня цьо­го па­то­ге­ну- віспи сливи ви­яв­ле­но в До­нецькій, За­кар­патській, Львівській, Одеській та Тер­нопільській об­ла­с­тях за­галь­ною пло­щею 4012 га.

Вірус віспи сливи має ши­ро­ке ко­ло рос­лин-ха­зяїв. Окрім куль­тур­них та де­ко­ра­тив­них видів кісточ­ко­вих куль­тур, він ура­жує ще 37 ди­ких видів Prunus та по­над 100 видів трав’яни­с­тих рос­лин. Ре­зер­ва­то­ра­ми віру­су віспи сливи мо­жуть бу­ти дзво­ни­ки ріпча­с­то­подібні, повій зви­чай­ний, кро­пи­ва дво­дом­на, кро­пи­ва глу­ха, лю­цер­на сер­по­подібна, жовтець не­справжнь­о­буль­би­с­тий, ко­ню­ши­на по­взу­ча, паслін со­лод­ко-гіркий, бо­би та го­рох.

Ви­со­кий рівень віру­лент­ності віру­су віспи слив по­яс­нюється йо­го різно­манітним шта­мо­вим скла­дом. За візу­аль­ною кла­сифікацією за Д. Шу­ти­чем, вірус віспи сливи має декілька груп штамів (не­кро­тич­на, жов­та та проміжна), які різнять­ся симп­то­ма­ми, інду­ко­ва­ни­ми на трав’яни­с­тих рос­ли­нах-інди­ка­то­рах після штуч­ної іно­ку­ляції. За біологічни­ми, се­ро­логічни­ми, мо­ле­ку­ляр­ни­ми та епідеміологічни­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми розрізня­ють шість штамів віспи сливи PPV: D (Dideron), М (Marcus), EA (El-Amar) і виш­не­вий штам С (Cherry). Слід відміти­ти, що PPV-C зустрічається ли­ше на вишні та че­решні, вод­но­час PPV-D, PPV-M та PPV-EA ніко­ли не бу­ли ізо­ль­о­вані з цих куль­тур у при­роді. Інші два шта­ми — PPV-W (Winona) та PPV-Rec (ре­комбінант між D та М) — менш досліджені.

Віріони BBC ви­яв­ля­ють у всіх тка­ни­нах та ор­га­нах рос­ли­ни-ха­зяїна: листі, ко­ре­нях, квітах, пло­дах, за­род­ках, корі та мо­ло­дих па­го­нах, ме­зофілі, кси­лемі й ци­то­плазмі.

Вірус віспи сливи лег­ко пе­ре­дається ме­ханічною іно­ку­ляцією, а та­кож під час щеп­лен­ня та за до­по­мо­гою ко­мах-пе­ре­нос­ників. Сто­сов­но пе­ре­дачі цьо­го віру­су насінням є не­од­но­значні повідо­млен­ня: одні ав­то­ри свідчать про здатність до насіннєвої пе­ре­дачі, інші — на­впа­ки, не підтвер­д­жу­ють це. BBC не по­ши­рюється рос­лин­ним пил­ком під час кон­так­ту між рос­ли­на­ми.  

Афідни­ми век­то­ра­ми віру­су віспи сливи є близь­ко 20 видів по­пе­лиць, про­те ли­ше чо­ти­ри-шість із-поміж них є най­е­фек­тивніши­ми. Це такі, як: лю­цер­но­ва — Aphis craccivora, спірей­на — A. spiraecola, чор­то­по­ло­хо­ва — A. cardui, хеліхри­зо­ва — Brachycaudus helichrysi, та­тар­ни­ко­ва — B. сardui, сли­во­ва об­пи­ле­на — Hyalopterus pruni, пер­си­ко­ва зе­ле­на — Myzus persicae.

Усі ви­ди по­пе­лиць, що здатні пе­ре­да­ва­ти вірус віспи слив, на­ле­жать до гру­пи видів, що мігру­ють на­весні й на по­чат­ку літа з кісточ­ко­вих (ос­нов­них) на трав’янисті (проміжні) рос­ли­ни. Пе­ре­да­ча віру­су віспи сливи по­пе­ли­ця­ми відбу­вається за не­пер­си­с­тент­ним не­цир­ку­ля­тив­ним ти­пом. За та­ко­го по­ши­рен­ня віру­си не транс­пор­ту­ють­ся крізь мем­б­ра­ни пе­ре­нос­ни­ка і не по­трап­ля­ють усе­ре­ди­ну ко­ма­хи. Період по­ро­гу віру­со­пе­ре­дачі зай­має всьо­го 2 хв, а три­валість ап­ро­бації, про­тя­гом якої пе­ре­нос­ник у про­цесі жив­лен­ня ак­тив­но за­хоп­лює вірусні ча­с­тин­ки і пе­ре­дає їх здо­ро­вим рос­ли­нам, ста­но­вить усь­о­го 10–30 с. От­же, мож­на при­пу­с­ти­ти, що ко­ма­ха пе­ре­дає віру­си віспи без­по­се­ред­ньо від однієї кліти­ни епідермісу до іншої у про­цесі жив­лен­ня.

Ро­то­вий апа­рат по­пе­лиць ко­лю­чо-сис­но­го ти­пу й чу­до­во при­сто­со­ва­ний для іно­ку­ляції рос­лин віру­са­ми. Мак­си­маль­ну здатність до пе­ре­не­сен­ня віру­су за­реєстро­ва­но за тем­пе­ра­ту­ри 20…23°С. Інфекційність віру­су в ор­ганізмі ко­мах зберігається не більш ніж 4 год. Про­те, по­при та­кий до­сить ко­рот­кий час йо­го збе­ре­жен­ня на сти­ле­тах по­пе­лиць, він мо­же бу­ти пе­ре­не­се­ний на знач­ну відстань, навіть за тихої по­го­ди шкід­ни­ки літа­ють зі швидкістю 1,6–3,2 км/год.

Ефек­тивність век­торів по­ши­рен­ня під час пе­ре­дачі BBC за­ле­жить від чут­ли­вості куль­тур, щільності по­пу­ляції по­пе­лиць та періоду над­хо­д­жен­ня віру­су. Для ви­со­ко­чут­ли­вих рос­лин до­стат­ньо декількох мігру­ю­чих осо­бин шкідни­ка та ко­рот­ко­го періоду їхньо­го жив­лен­ня. Для ура­жен­ня стійкіших куль­тур успішна пе­ре­да­ча віру­су віспи сливи мож­ли­ва за ви­щої щільності по­пе­лиць та до­вшо­го періоду їхньо­го жив­лен­ня. Окрім то­го, шта­ми віру­су різнять­ся здатністю до век­тор­но­го пе­ре­не­сен­ня на різні рос­ли­ни-ха­зяї, особ­ли­во на пер­сик.
Ус­та­нов­ле­но, що по­ши­рен­ня вірус­ної інфекції у про­мис­ло­вих са­дах відбу­вається во­се­ни під час пе­ре­не­сен­ня віру­су кри­ла­ти­ми по­пе­ли­ця­ми-ремігран­та­ми, які по­вер­та­ють­ся із трав’яни­с­тих рос­лин на де­ре­ва. Жив­ля­чись на ура­же­них віру­сом віспи слив шар­ки де­ре­вах, по­пе­лиці ста­ють віро­фор­ни­ми і, пе­реліта­ю­чи на здо­рові де­ре­ва, інфікують їх.

Швидкість по­ши­рен­ня віру­су віспи слив в са­дах за­ле­жить від відстані між здо­ро­ви­ми де­ре­ва­ми та дже­ре­лом інфекції. Вста­нов­ле­но, що на площі діаме­т­ром 100 м на­вко­ло ок­ре­мо­го інфіко­ва­но­го де­ре­ва про­тя­гом 10 років ста­ли ура­же­ни­ми 48–100% де­рев. Про­те сли­вові де­ре­ва, що рос­ли на відстані 500 м від во­гни­ща інфекції, за­ли­ша­лись здо­ро­ви­ми.
Симп­то­ми, зу­мов­лені пев­ним віру­сом, знач­ною мірою за­ле­жать від ви­ду кісточ­ко­вих, шта­му віру­су віспи слив та фак­торів на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща (тем­пе­ра­ту­ри, інтен­сив­ності освітлен­ня то­що). Іноді кісточ­кові, ура­жені віру­са­ми віспи, мо­жуть уза­галі не про­яв­ля­ти ви­ди­мих симп­томів. Крім то­го, такі фак­то­ри, як нез­ба­лан­со­ваність еле­ментів міне­раль­но­го жив­лен­ня, їхня не­ста­ча, ви­со­ка інтен­сивність освітлен­ня, інвазії ко­ма­ха­ми та кліща­ми, бак­теріальні та грибні ура­жен­ня чи ге­не­тичні по­ру­шен­ня в рос­ли­нах, мо­жуть зу­мов­лю­ва­ти по­яву симп­томів, схо­жих з оз­на­ка­ми вірус­ної інфекції. То­му діаг­ноз «вірус­на інфекція» слід підтвер­д­жу­ва­ти спе­цифічни­ми ме­то­да­ми діаг­но­с­ти­ки за­хво­рю­вань та іден­тифікації вірусів.

Нині є ба­га­то надійних ме­тодів ви­яв­лен­ня вірус­них хво­роб кісточ­ко­вих плодових дерев, зо­к­ре­ма іму­нофер­мент­ний аналіз (ІФА) з ви­ко­ри­с­тан­ням ко­мерційних тест-си­с­тем, спе­цифічних що­до віру­су віспи слив, та еле­к­трон­но-мікро­ско­пічне досліджен­ня вірусів.

Так, ре­зуль­та­ти досліджень, про­ве­де­них співробітни­ка­ми ка­фе­д­ри віру­со­логії Київсько­го національ­но­го універ­си­те­ту імені Та­ра­са Шев­чен­ка шля­хом візу­аль­но­го об­сте­жен­ня та за до­по­мо­гою ІФА у ше­с­ти об­ла­с­тях Ук­раїни, по­ка­за­ли, що найбільший відсо­ток ура­же­них плодових рос­лин зафіксо­ва­но в За­кар­патській об­ласті, при­чо­му вірус віспи був іден­тифіко­ва­ний у ше­с­ти рай­о­нах: Бе­регівсько­му, Ви­но­градівсько­му, Іршавсь­ко­му, Му­ка­чів­сько­му, Уж­го­родсь­ко­му та Хустсь­ко­му. Най­частіше ВВС уда­ва­лось іден­тифіку­ва­ти на сливі та аб­ри­косі в Хустсь­ко­му та Іршавсь­ко­му рай­о­нах.

Та­кож знач­ний відсо­ток ура­же­них плодових рос­лин бу­ло ви­яв­ле­но в Одеській об­ласті, зо­к­ре­ма в Біляївсько­му рай­оні, на сливі й аб­ри­косі та Овідіопольсь­ко­му рай­оні — на сливі та пер­си­ку. В Київській об­ласті відсо­ток ура­же­них рос­лин був знач­но мен­ший, при­чо­му вірус ви­я­ви­ли ли­ше в Києво-Свя­то­шинсь­ко­му рай­оні на сливі. Крім то­го, про­яв ВВС спо­с­теріга­ли у Вінницькій (Бер­шадсь­кий р-н), Хмель­ницькій (Те­офіпольсь­кий р-н) та Харківській (Харківський р-н) об­ла­с­тях на сливах при­са­диб­них діляно­к.

ВВС на кісточ­ко­вих плодових деревах мож­на ви­я­ви­ти впро­довж усь­о­го періоду ве­ге­тації, по­чи­на­ю­чи з бе­рез­ня й аж до жовт­ня, як у гілках, брунь­ках, квітках, ли­ст­ках, так і в пло­дах — звісно, в різній кон­цен­т­рації. 

Ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи іму­но­сор­бент­ну еле­к­трон­ну мікро­скопію (ICEM), у со­ку хво­рих рос­лин, що да­ва­ли по­зи­тив­ний ре­зуль­тат ІФА з тест-си­с­те­мою до віру­су віспи слив, ми спо­с­теріга­ли нит­ко­подібні вірусні ча­ст­ки близь­ко 700–720 та 20 нм у діаметрі, що, за літе­ра­тур­ни­ми да­ни­ми, ха­рак­терні для ВВС. 

От­ри­мані під час по­льо­вих досліджень ре­зуль­та­ти свідчать, що в Ук­раїні до­сить гос­тро стоїть пи­тан­ня по­ши­рен­ня і шко­до­чин­ності віру­су віспи слив на кісточ­ко­вих куль­ту­рах. Та­ким чи­ном, виз­на­чен­ня аре­а­лу віру­су та вив­чен­ня йо­го біології (шляхів пе­ре­дачі, ко­ла рос­лин-ха­зяїв та ре­зер­ва­торів), а та­кож ре­акції на зміни на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща да­дуть змо­гу роз­ро­би­ти дієві за­хо­ди із за­побіган­ня по­ши­рен­ню та роз­вит­ку віспи у на­са­д­жен­нях кісточ­ко­вих куль­тур.

Ви­ро­щу­ван­ня кісточ­ко­вих плодових дерев є однією з га­лу­зей су­час­но­го садівництва. По­тре­ба ве­ден­ня віру­со­логічно­го кон­тро­лю під час ви­ро­щу­ван­ня плодових дерев, до­гля­ду та ре­про­дукції кісточ­ко­вих обу­мов­ле­на на­сам­пе­ред труд­но­ща­ми, а частіше — не­мож­ливістю звільнен­ня рос­лин від вірус­ної інфекції, роз­ви­ток якої не вдається кон­тро­лю­ва­ти зви­чай­ни­ми фізич­ни­ми та хімічни­ми ме­то­да­ми. Вра­хо­ву­ю­чи це, ос­нов­ним дієвим за­хо­дом є за­кла­дан­ня но­вих садів плодових дерев не ли­ше здо­ро­вим по­сад­ко­вим ма­теріалом, вільним від вірусів віспи, а й стійким до них. 

Сьо­годні для от­ри­ман­ня безвірус­но­го по­сад­ко­во­го ма­теріалу плодових дерев ши­ро­ко ви­ко­ри­с­то­ву­ють різні спо­со­би оз­до­ров­лен­ня ура­же­них віру­са­ми віспи рос­лин, зо­к­ре­ма ме­тод куль­ту­ри ізо­ль­о­ва­них ме­ри­с­тем. Як аль­тер­на­ти­ву йо­му за­сто­со­ву­ють тер­мо­те­рапію, яка до­сить ефек­тив­на в прак­тиці от­ри­ман­ня вільно­го від вірусів по­сад­ко­во­го ма­теріалу більшості рос­лин (пло­до­вих, ягідних, квітко­вих то­що), здат­них до ве­ге­та­тив­но­го розмно­жен­ня. Цей ме­тод ши­ро­ко за­сто­со­ву­ють у Данії, Нідер­лан­дах, Німеч­чині, а та­кож у Латвії та Мол­дові.

Для рос­лин, що не ви­т­ри­му­ють умов тер­мо­те­рапії, пер­спек­тивніший ме­тод хіміоте­рапії. Нині є ве­ли­ка кількість хімічних ре­чо­вин, що іна­кти­ву­ють фіто­па­то­генні віру­си, але жод­на з них не на­бу­ла ши­ро­ко­го за­сто­су­ван­ня для хіміоп­рофілак­ти­ки та ліку­ван­ня хво­рих рос­лин. Труд­нощі на цьо­му шля­ху зу­мов­лені, перш за все, тим, що віру­си віспи ду­же тісно пов’язані з кліти­ною рос­ли­ни-ха­зяїна й пригнічен­ня віру­су в рос­лині інгібіто­ром май­же завжди су­про­во­д­жується при­гнічен­ням життєво важ­ли­вих про­цесів у самій рос­лині. Про­те в Інсти­туті мікробіології і віру­со­логії ім. Д.К. За­бо­лот­но­го НА­НУ (Київ) роз­роб­ля­ють нові підхо­ди до оз­до­ров­лен­ня й за­хи­с­ту рос­лин від вірус­них інфекцій, у то­му числі пло­до­вих та ви­но­гра­ду. Нові на­нобіотех­но­логії та ме­то­ди су­пра­мо­ле­ку­ляр­ної хімії да­ли змо­гу ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти хімічні ре­чо­ви­ни як індук­то­ри при­род­ної стійкості рос­лин про­ти вірус­них хво­роб, а та­кож роз­ро­би­ти спо­со­би кон­ст­ру­ю­ван­ня пре­па­ратів та їхньої ад­рес­ної до­став­ки до відповідних «міше­ней» без суттєво­го по­ру­шен­ня нор­маль­них ме­та­болічних про­цесів у рос­лин­них тка­ни­нах та за­без­пе­чи­ти стабілізацію вро­жай­ності ба­га­ть­ох по­льо­вих і пло­до­вих куль­тур, чут­ли­вих до вірусів.

Су­ча­сним підхо­дом, який виз­на­но най­пер­спек­тивнішим, та­кож є ви­ве­ден­ня сортів, стійких до вірусів кісточ­ко­вих порід де­рев. Ба­га­то дослідників ро­би­ли чи­ма­ло спроб що­до кон­тро­лю BBC шля­хом кла­сич­но­го до­бо­ру плодових рос­лин під час розмно­жен­ня, про­те во­ни не закінчи­лись ви­ве­ден­ням ко­рис­них ко­мерційних стійких сортів. На­разі іден­тифіко­ва­но ли­ше декілька при­род­них дже­рел стійкості. Для тра­диційно­го ви­ве­ден­ня пло­до­вих де­рев із ба­жа­ни­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми потрібно ба­га­то ча­су й за­трат праці декількох по­колінь се­­лекціонерів. На­при­клад, для плодових де­рев із мінімаль­ним періодом роз­вит­ку, та­ких як пер­сик, час, за­тра­че­ний на ви­ве­ден­ня поліпше­но­го сор­ту, ста­но­вить 20 років. Крім то­го, ко­жен сорт плодових рос­лин, у то­му числі й кісточ­ко­вих, є унікаль­ним. То­му за­сто­су­ван­ня про­сто­го до­бо­ру, в ре­зуль­таті яко­го ге­ни ре­зи­с­тент­ності от­ри­му­ють від од­но­го з батьківських ор­ганізмів по­за ме­жа­ми сор­ту, зу­мов­лює зміни фе­но­ти­по­вих ха­рак­те­ри­с­тик вихідно­го сор­ту. Го­ри­зон­таль­не пе­ре­не­сен­ня генів стійкості, яс­на річ, є при­датнішим ме­то­дом ціле­с­пря­мо­ва­но­го от­ри­ман­ня стійких до вірусу віспи сортів кісточ­ко­вих рос­лин. От­же, стра­тегією, якій на­да­ли пе­ре­ва­гу за роз­роб­ки ме­тодів кон­тро­лю­ван­ня BBC, ста­ло ви­ко­ри­с­тан­ня транс­ген­них куль­тур рос­лин.
Уп­ро­довж ос­танніх двох де­ся­тиліть роз­ви­ток ге­не­тич­ної інже­нерії та біотех­но­логії спри­яв роз­робці швид­ких та ефек­тив­них спо­собів от­ри­ман­ня віру­состійких еко­номічно важ­ли­вих куль­тур. Ек­с­пресія різних вірус­них генів у рос­лині, зо­к­ре­ма тих, що ко­ду­ють кап­сид­ний білок, не­­струк­турні білки, ан­ти­смис­лові РНК та інші, — надійний за­хист від інфекцій.
Спро­би із ви­ве­ден­ня де­рев кісточ­ко­вих куль­тур, стійких до BBC, із ви­ко­ри­с­тан­ням су­час­них ме­тодів біотех­но­логії ви­я­ви­лись успішни­ми в Австрії та Франції. Так, 1992 ро­ку повідо­мля­ли про ви­ве­ден­ня рос­лин аб­ри­ко­са, стійко­го до BBC, в Інсти­туті при­клад­ної мікробіо­логії в Австрії, що бу­ло пер­шим ви­пад­ком успішної транс­фор­мації до BBC у кісточ­ко­вих куль­ту­рах. 

Спільни­ми зу­сил­ля­ми дослідників із Франції (INRA) та США (USDA-ARS) 1997 ро­ку бу­ло ви­ве­де­но ге­не­тич­но мо­дифіко­вані рос­ли­ни сли­ви, стійкі до PPV. Шля­хом ви­ко­ри­с­тан­ня бак­терій ро­ду Agrobacterium дослідни­ки вве­ли ге­ни вірус­но­го білка обо­лон­ки (СР) у кліти­ни сли­ви. Транс­ген­на лінія слив, якій да­ли на­зву С-5, про­яви­ла ви­со­ку ре­зи­с­тентність до BBC в умо­вах оран­же­реї як за щеп­лен­ня інфіко­ва­них віру­сом бру­нь­ок, так і в дослідах із по­пе­ли­ця­ми — пе­ре­нос­ни­ка­ми віру­су. Про­тя­гом трьох років досліджень сли­ви С-5 за­ли­ша­лись безвіру­сни­ми. Для вив­чен­ня три­ва­лості ре­зи­с­тент­ності в різних кліма­тич­них умо­вах, за різно­го на­ван­та­жен­ня інфекції та різних штамів віру­су віспи  транс­генні С-5-сли­ви пе­ревіря­ли в по­льо­вих досліджен­нях у Польщі, Ру­мунії та Іспанії. Во­ни підтвер­ди­ли ви­со­ку стійкість С-5-слив до BBC.

У ре­зуль­таті вда­лих спроб із ви­ве­ден­ня транс­ген­них плодових рос­лин, стійких до віру­су віспи слив, цією стра­тегією заціка­ви­лись учені всьо­го світу. Їхні досліджен­ня спря­мо­вані на мож­ливість ви­ро­щу­ван­ня та­ких рос­лин у ши­ро­ких мас­шта­бах без ри­зи­ку за­вда­ти шко­ди здо­ров’ю лю­ди­ни.

Та­ким чи­ном, із роз­вит­ком но­вих біо- та на­но­тех­но­логій відкри­ва­ють­ся все нові й нові пер­спек­ти­ви по­до­лан­ня і по­пе­ре­джен­ня шкідли­вої дії вірус­них інфекцій у плодових рос­лин та, зо­к­ре­ма, кон­тро­лю­ван­ня по­ши­рен­ня й не­га­тив­но­го впли­ву ВВС на сливі та інших пло­до­вих куль­ту­рах.      

Г. Снігур, канд. біол. на­ук,
Л. Юсь­ко, канд. біол. на­ук,
О. Ко­ва­лен­ко, д-р біол. на­ук, про­фе­сор,
В. Поліщук, д-р біол. на­ук, про­фе­сор