Спецможливості
Агрохімія

По­ши­рен­ня та шкідливість віру­су віспи слив в Ук­раїні

19.01.2017
5591
По­ши­рен­ня та шкідливість віру­су віспи слив в Ук­раїні фото, ілюстрація

Як правило, вірусні хвороби кісточкових мають системний характер. Вони уражують усі тканини рослини-хазяїна, за винятком меристем (точок росту) коренів та пагонів. Уражені рослини залишаються інфікованими протягом усього життя.

 

 

Ці хво­ро­би плодових дерев спри­чи­ня­ють значні фізіоло­го-біохімічні та ана­то­мо-мор­фо­логічні по­ру­шен­ня, які при­зво­дять до зни­жен­ня про­дук­тив­ності й зре­ш­тою — до пе­ред­час­но­го відми­ран­ня рос­лин. По­тра­пив­ши до рос­ли­ни, ві­­ру­си віспи ча­с­то пе­ре­хо­дять у ла­тент­ний стан і не про­яв­ля­ють симп­томів хво­ро­би, про­те такі рос­ли­ни ста­ють дже­ре­лом інфекції.

Най­ш­ко­до­чиннішою вірус­ною хво­ро­бою кісточ­ко­вих куль­тур вва­жа­ють віспу слив (шар­ку), збуд­ни­ком якої є вірус віспи слив (BBC, Plum pox virus, PPV). BBC у всьо­му світі має ста­тус ка­ран­тин­но­го об’єкта і в нашій країні за­не­се­ний до «Пе­реліку ре­гу­ль­о­ва­них шкідли­вих ор­ганізмів», об­ме­же­но по­ши­ре­них на її те­ре­нах. Еко­номічні збит­ки спри­чи­нені щорічни­ми втра­та­ми вро­жаю сли­ви внаслідок нерівномірно­го до­сти­ган­ня плодів і пе­ред­час­но­го їхньо­го опа­дан­ня. Не­за­леж­но від то­го, наскільки силь­ний про­яв симп­томів на листі та пло­дах, інфіко­вані шар­кою де­ре­ва ма­ти­муть мен­шу про­дук­тивність та погірше­ну якість плодів; втра­ти вро­жаю мо­жуть ся­га­ти 30–40%, а в ок­ремі ро­ки на чут­ли­вих сор­тах — від 80 до 100%. Мо­лоді де­ре­ва, інфіко­вані віру­сом віспи, по­га­но де­рев’яніють та частіше ура­жу­ють­ся інши­ми хво­ро­ба­ми плодових дерев, ніж здо­рові. До­гляд за та­ки­ми де­ре­ва­ми стає не­рен­та­бель­ним, то­му їх ви­да­ля­ють.

На те­ри­торії Ук­раїни шар­ку сли­ви впер­ше ви­яв­ле­но 1966 року в Чернівецькій об­ласті. У 1969 р. не­ве­ликі во­гни­ща хво­ро­би віспи відміча­ли в Чернівецькій, Львівській, За­кар­патській, Тер­нопільській, Іва­но-Франківській та Вінницькій об­ла­с­тях. На 1 січня 1993 ро­ку бу­ло виз­на­че­но зо­ни об­ме­же­но­го по­ши­рен­ня шар­ки та вільну від неї. До пер­шої зо­ни на­ле­жа­ли Вінниць­ка, Іва­но-Франківська, За­кар­патсь­ка, Львівська, Ми­ко­лаївська, Одесь­ка, Тер­нопільська та Чернівець­ка об­ласті, в яких во­гни­ща шар­ки бу­ло ви­яв­ле­но у 83 гос­по­дар­ст­вах. Усі інші регіони Ук­раїни по­тра­пи­ли до зо­ни, вільної від цієї хво­ро­би плодових дерев. У Вінницькій, Іва­но-Франківській та Ми­ко­лаївській об­ла­с­тях осе­ред­ки ура­жен­ня пло­до­вих де­рев шар­кою вда­лось ліквіду­ва­ти, а в інших, по­при вжит­тя ра­ди­каль­них ка­ран­тин­них за­ходів, аре­ал хво­ро­би віспи що­ро­ку роз­ши­рюється. Так, ста­ном на 1 січня 2014 ро­ку во­гни­ща по­ши­рен­ня цьо­го па­то­ге­ну- віспи сливи ви­яв­ле­но в До­нецькій, За­кар­патській, Львівській, Одеській та Тер­нопільській об­ла­с­тях за­галь­ною пло­щею 4012 га.Уражене вірусом віспи листя сливи

Вірус віспи сливи має ши­ро­ке ко­ло рос­лин-ха­зяїв. Окрім куль­тур­них та де­ко­ра­тив­них видів кісточ­ко­вих куль­тур, він ура­жує ще 37 ди­ких видів Prunus та по­над 100 видів трав’яни­с­тих рос­лин. Ре­зер­ва­то­ра­ми віру­су віспи сливи мо­жуть бу­ти дзво­ни­ки ріпча­с­то­подібні, повій зви­чай­ний, кро­пи­ва дво­дом­на, кро­пи­ва глу­ха, лю­цер­на сер­по­подібна, жовтець не­справжнь­о­буль­би­с­тий, ко­ню­ши­на по­взу­ча, паслін со­лод­ко-гіркий, бо­би та го­рох.

Ви­со­кий рівень віру­лент­ності віру­су віспи слив по­яс­нюється йо­го різно­манітним шта­мо­вим скла­дом. За візу­аль­ною кла­сифікацією за Д. Шу­ти­чем, вірус віспи сливи має декілька груп штамів (не­кро­тич­на, жов­та та проміжна), які різнять­ся симп­то­ма­ми, інду­ко­ва­ни­ми на трав’яни­с­тих рос­ли­нах-інди­ка­то­рах після штуч­ної іно­ку­ляції. За біологічни­ми, се­ро­логічни­ми, мо­ле­ку­ляр­ни­ми та епідеміологічни­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми розрізня­ють шість штамів віспи сливи PPV: D (Dideron), М (Marcus), EA (El-Amar) і виш­не­вий штам С (Cherry). Слід відміти­ти, що PPV-C зустрічається ли­ше на вишні та че­решні, вод­но­час PPV-D, PPV-M та PPV-EA ніко­ли не бу­ли ізо­ль­о­вані з цих куль­тур у при­роді. Інші два шта­ми — PPV-W (Winona) та PPV-Rec (ре­комбінант між D та М) — менш досліджені.

Віріони BBC ви­яв­ля­ють у всіх тка­ни­нах та ор­га­нах рос­ли­ни-ха­зяїна: листі, ко­ре­нях, квітах, пло­дах, за­род­ках, корі та мо­ло­дих па­го­нах, ме­зофілі, кси­лемі й ци­то­плазмі.

Вірус віспи сливи лег­ко пе­ре­дається ме­ханічною іно­ку­ляцією, а та­кож під час щеп­лен­ня та за до­по­мо­гою ко­мах-пе­ре­нос­ників. Сто­сов­но пе­ре­дачі цьо­го віру­су насінням є не­од­но­значні повідо­млен­ня: одні ав­то­ри свідчать про здатність до насіннєвої пе­ре­дачі, інші — на­впа­ки, не підтвер­д­жу­ють це. BBC не по­ши­рюється рос­лин­ним пил­ком під час кон­так­ту між рос­ли­на­ми.  

Афідни­ми век­то­ра­ми віру­су віспи сливи є близь­ко 20 видів по­пе­лиць, про­те ли­ше чо­ти­ри-шість із-поміж них є най­е­фек­тивніши­ми. Це такі, як: лю­цер­но­ва — Aphis craccivora, спірей­на — A. spiraecola, чор­то­по­ло­хо­ва — A. cardui, хеліхри­зо­ва — Brachycaudus helichrysi, та­тар­ни­ко­ва — B. сardui, сли­во­ва об­пи­ле­на — Hyalopterus pruni, пер­си­ко­ва зе­ле­на — Myzus persicae.

Уражені вірусом віспою плоди сливиУсі ви­ди по­пе­лиць, що здатні пе­ре­да­ва­ти вірус віспи слив, на­ле­жать до гру­пи видів, що мігру­ють на­весні й на по­чат­ку літа з кісточ­ко­вих (ос­нов­них) на трав’янисті (проміжні) рос­ли­ни. Пе­ре­да­ча віру­су віспи сливи по­пе­ли­ця­ми відбу­вається за не­пер­си­с­тент­ним не­цир­ку­ля­тив­ним ти­пом. За та­ко­го по­ши­рен­ня віру­си не транс­пор­ту­ють­ся крізь мем­б­ра­ни пе­ре­нос­ни­ка і не по­трап­ля­ють усе­ре­ди­ну ко­ма­хи. Період по­ро­гу віру­со­пе­ре­дачі зай­має всьо­го 2 хв, а три­валість ап­ро­бації, про­тя­гом якої пе­ре­нос­ник у про­цесі жив­лен­ня ак­тив­но за­хоп­лює вірусні ча­с­тин­ки і пе­ре­дає їх здо­ро­вим рос­ли­нам, ста­но­вить усь­о­го 10–30 с. От­же, мож­на при­пу­с­ти­ти, що ко­ма­ха пе­ре­дає віру­си віспи без­по­се­ред­ньо від однієї кліти­ни епідермісу до іншої у про­цесі жив­лен­ня.

Ро­то­вий апа­рат по­пе­лиць ко­лю­чо-сис­но­го ти­пу й чу­до­во при­сто­со­ва­ний для іно­ку­ляції рос­лин віру­са­ми. Мак­си­маль­ну здатність до пе­ре­не­сен­ня віру­су за­реєстро­ва­но за тем­пе­ра­ту­ри 20…23°С. Інфекційність віру­су в ор­ганізмі ко­мах зберігається не більш ніж 4 год. Про­те, по­при та­кий до­сить ко­рот­кий час йо­го збе­ре­жен­ня на сти­ле­тах по­пе­лиць, він мо­же бу­ти пе­ре­не­се­ний на знач­ну відстань, навіть за тихої по­го­ди шкід­ни­ки літа­ють зі швидкістю 1,6–3,2 км/год.

Ефек­тивність век­торів по­ши­рен­ня під час пе­ре­дачі BBC за­ле­жить від чут­ли­вості куль­тур, щільності по­пу­ляції по­пе­лиць та періоду над­хо­д­жен­ня віру­су. Для ви­со­ко­чут­ли­вих рос­лин до­стат­ньо декількох мігру­ю­чих осо­бин шкідни­ка та ко­рот­ко­го періоду їхньо­го жив­лен­ня. Для ура­жен­ня стійкіших куль­тур успішна пе­ре­да­ча віру­су віспи сливи мож­ли­ва за ви­щої щільності по­пе­лиць та до­вшо­го періоду їхньо­го жив­лен­ня. Окрім то­го, шта­ми віру­су різнять­ся здатністю до век­тор­но­го пе­ре­не­сен­ня на різні рос­ли­ни-ха­зяї, особ­ли­во на пер­сик.
Ус­та­нов­ле­но, що по­ши­рен­ня вірус­ної інфекції у про­мис­ло­вих са­дах відбу­вається во­се­ни під час пе­ре­не­сен­ня віру­су кри­ла­ти­ми по­пе­ли­ця­ми-ремігран­та­ми, які по­вер­та­ють­ся із трав’яни­с­тих рос­лин на де­ре­ва. Жив­ля­чись на ура­же­них віру­сом віспи слив шар­ки де­ре­вах, по­пе­лиці ста­ють віро­фор­ни­ми і, пе­реліта­ю­чи на здо­рові де­ре­ва, інфікують їх.

Швидкість по­ши­рен­ня віру­су віспи слив в са­дах за­ле­жить від відстані між здо­ро­ви­ми де­ре­ва­ми та дже­ре­лом інфекції. Вста­нов­ле­но, що на площі діаме­т­ром 100 м на­вко­ло ок­ре­мо­го інфіко­ва­но­го де­ре­ва про­тя­гом 10 років ста­ли ура­же­ни­ми 48–100% де­рев. Про­те сли­вові де­ре­ва, що рос­ли на відстані 500 м від во­гни­ща інфекції, за­ли­ша­лись здо­ро­ви­ми.
Симп­то­ми, зу­мов­лені пев­ним віру­сом, знач­ною мірою за­ле­жать від ви­ду кісточ­ко­вих, шта­му віру­су віспи слив та фак­торів на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща (тем­пе­ра­ту­ри, інтен­сив­ності освітлен­ня то­що). Іноді кісточ­кові, ура­жені віру­са­ми віспи, мо­жуть уза­галі не про­яв­ля­ти ви­ди­мих симп­томів. Крім то­го, такі фак­то­ри, як нез­ба­лан­со­ваність еле­ментів міне­раль­но­го жив­лен­ня, їхня не­ста­ча, ви­со­ка інтен­сивність освітлен­ня, інвазії ко­ма­ха­ми та кліща­ми, бак­теріальні та грибні ура­жен­ня чи ге­не­тичні по­ру­шен­ня в рос­ли­нах, мо­жуть зу­мов­лю­ва­ти по­яву симп­томів, схо­жих з оз­на­ка­ми вірус­ної інфекції. То­му діаг­ноз «вірус­на інфекція» слід підтвер­д­жу­ва­ти спе­цифічни­ми ме­то­да­ми діаг­но­с­ти­ки за­хво­рю­вань та іден­тифікації вірусів.

Нині є ба­га­то надійних ме­тодів ви­яв­лен­ня вірус­них хво­роб кісточ­ко­вих плодових дерев, зо­к­ре­ма іму­нофер­мент­ний аналіз (ІФА) з ви­ко­ри­с­тан­ням ко­мерційних тест-си­с­тем, спе­цифічних що­до віру­су віспи слив, та еле­к­трон­но-мікро­ско­пічне досліджен­ня вірусів.

Так, ре­зуль­та­ти досліджень, про­ве­де­них співробітни­ка­ми ка­фе­д­ри віру­со­логії Київсько­го національ­но­го універ­си­те­ту імені Та­ра­са Шев­чен­ка шля­хом візу­аль­но­го об­сте­жен­ня та за до­по­мо­гою ІФА у ше­с­ти об­ла­с­тях Ук­раїни, по­ка­за­ли, що найбільший відсо­ток ура­же­них плодових рос­лин зафіксо­ва­но в За­кар­патській об­ласті, при­чо­му вірус віспи був іден­тифіко­ва­ний у ше­с­ти рай­о­нах: Бе­регівсько­му, Ви­но­градівсько­му, Іршавсь­ко­му, Му­ка­чів­сько­му, Уж­го­родсь­ко­му та Хустсь­ко­му. Най­частіше ВВС уда­ва­лось іден­тифіку­ва­ти на сливі та аб­ри­косі в Хустсь­ко­му та Іршавсь­ко­му рай­о­нах.

Та­кож знач­ний відсо­ток ура­же­них плодових рос­лин бу­ло ви­яв­ле­но в Одеській об­ласті, зо­к­ре­ма в Біляївсько­му рай­оні, на сливі й аб­ри­косі та Овідіопольсь­ко­му рай­оні — на сливі та пер­си­ку. В Київській об­ласті відсо­ток ура­же­них рос­лин був знач­но мен­ший, при­чо­му вірус ви­я­ви­ли ли­ше в Києво-Свя­то­шинсь­ко­му рай­оні на сливі. Крім то­го, про­яв ВВС спо­с­теріга­ли у Вінницькій (Бер­шадсь­кий р-н), Хмель­ницькій (Те­офіпольсь­кий р-н) та Харківській (Харківський р-н) об­ла­с­тях на сливах при­са­диб­них діляно­к.

ВВС на кісточ­ко­вих плодових деревах мож­на ви­я­ви­ти впро­довж усь­о­го періоду ве­ге­тації, по­чи­на­ю­чи з бе­рез­ня й аж до жовт­ня, як у гілках, брунь­ках, квітках, ли­ст­ках, так і в пло­дах — звісно, в різній кон­цен­т­рації. 

Ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи іму­но­сор­бент­ну еле­к­трон­ну мікро­скопію (ICEM), у со­ку хво­рих рос­лин, що да­ва­ли по­зи­тив­ний ре­зуль­тат ІФА з тест-си­с­те­мою до віру­су віспи слив, ми спо­с­теріга­ли нит­ко­подібні вірусні ча­ст­ки близь­ко 700–720 та 20 нм у діаметрі, що, за літе­ра­тур­ни­ми да­ни­ми, ха­рак­терні для ВВС. 

От­ри­мані під час по­льо­вих досліджень ре­зуль­та­ти свідчать, що в Ук­раїні до­сить гос­тро стоїть пи­тан­ня по­ши­рен­ня і шко­до­чин­ності віру­су віспи слив на кісточ­ко­вих куль­ту­рах. Та­ким чи­ном, виз­на­чен­ня аре­а­лу віру­су та вив­чен­ня йо­го біології (шляхів пе­ре­дачі, ко­ла рос­лин-ха­зяїв та ре­зер­ва­торів), а та­кож ре­акції на зміни на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща да­дуть змо­гу роз­ро­би­ти дієві за­хо­ди із за­побіган­ня по­ши­рен­ню та роз­вит­ку віспи у на­са­д­жен­нях кісточ­ко­вих куль­тур.

Ви­ро­щу­ван­ня кісточ­ко­вих плодових дерев є однією з га­лу­зей су­час­но­го садівництва. По­тре­ба ве­ден­ня віру­со­логічно­го кон­тро­лю під час ви­ро­щу­ван­ня плодових дерев, до­гля­ду та ре­про­дукції кісточ­ко­вих обу­мов­ле­на на­сам­пе­ред труд­но­ща­ми, а частіше — не­мож­ливістю звільнен­ня рос­лин від вірус­ної інфекції, роз­ви­ток якої не вдається кон­тро­лю­ва­ти зви­чай­ни­ми фізич­ни­ми та хімічни­ми ме­то­да­ми. Вра­хо­ву­ю­чи це, ос­нов­ним дієвим за­хо­дом є за­кла­дан­ня но­вих садів плодових дерев не ли­ше здо­ро­вим по­сад­ко­вим ма­теріалом, вільним від вірусів віспи, а й стійким до них. 

Сьо­годні для от­ри­ман­ня безвірус­но­го по­сад­ко­во­го ма­теріалу плодових дерев ши­ро­ко ви­ко­ри­с­то­ву­ють різні спо­со­би оз­до­ров­лен­ня ура­же­них віру­са­ми віспи рос­лин, зо­к­ре­ма ме­тод куль­ту­ри ізо­ль­о­ва­них ме­ри­с­тем. Як аль­тер­на­ти­ву йо­му за­сто­со­ву­ють тер­мо­те­рапію, яка до­сить ефек­тив­на в прак­тиці от­ри­ман­ня вільно­го від вірусів по­сад­ко­во­го ма­теріалу більшості рос­лин (пло­до­вих, ягідних, квітко­вих то­що), здат­них до ве­ге­та­тив­но­го розмно­жен­ня. Цей ме­тод ши­ро­ко за­сто­со­ву­ють у Данії, Нідер­лан­дах, Німеч­чині, а та­кож у Латвії та Мол­дові.

Для рос­лин, що не ви­т­ри­му­ють умов тер­мо­те­рапії, пер­спек­тивніший ме­тод хіміоте­рапії. Нині є ве­ли­ка кількість хімічних ре­чо­вин, що іна­кти­ву­ють фіто­па­то­генні віру­си, але жод­на з них не на­бу­ла ши­ро­ко­го за­сто­су­ван­ня для хіміоп­рофілак­ти­ки та ліку­ван­ня хво­рих рос­лин. Труд­нощі на цьо­му шля­ху зу­мов­лені, перш за все, тим, що віру­си віспи ду­же тісно пов’язані з кліти­ною рос­ли­ни-ха­зяїна й пригнічен­ня віру­су в рос­лині інгібіто­ром май­же завжди су­про­во­д­жується при­гнічен­ням життєво важ­ли­вих про­цесів у самій рос­лині. Про­те в Інсти­туті мікробіології і віру­со­логії ім. Д.К. За­бо­лот­но­го НА­НУ (Київ) роз­роб­ля­ють нові підхо­ди до оз­до­ров­лен­ня й за­хи­с­ту рос­лин від вірус­них інфекцій, у то­му числі пло­до­вих та ви­но­гра­ду. Нові на­нобіотех­но­логії та ме­то­ди су­пра­мо­ле­ку­ляр­ної хімії да­ли змо­гу ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти хімічні ре­чо­ви­ни як індук­то­ри при­род­ної стійкості рос­лин про­ти вірус­них хво­роб, а та­кож роз­ро­би­ти спо­со­би кон­ст­ру­ю­ван­ня пре­па­ратів та їхньої ад­рес­ної до­став­ки до відповідних «міше­ней» без суттєво­го по­ру­шен­ня нор­маль­них ме­та­болічних про­цесів у рос­лин­них тка­ни­нах та за­без­пе­чи­ти стабілізацію вро­жай­ності ба­га­ть­ох по­льо­вих і пло­до­вих куль­тур, чут­ли­вих до вірусів.

Су­ча­сним підхо­дом, який виз­на­но най­пер­спек­тивнішим, та­кож є ви­ве­ден­ня сортів, стійких до вірусів кісточ­ко­вих порід де­рев. Ба­га­то дослідників ро­би­ли чи­ма­ло спроб що­до кон­тро­лю BBC шля­хом кла­сич­но­го до­бо­ру плодових рос­лин під час розмно­жен­ня, про­те во­ни не закінчи­лись ви­ве­ден­ням ко­рис­них ко­мерційних стійких сортів. На­разі іден­тифіко­ва­но ли­ше декілька при­род­них дже­рел стійкості. Для тра­диційно­го ви­ве­ден­ня пло­до­вих де­рев із ба­жа­ни­ми вла­с­ти­во­с­тя­ми потрібно ба­га­то ча­су й за­трат праці декількох по­колінь се­­лекціонерів. На­при­клад, для плодових де­рев із мінімаль­ним періодом роз­вит­ку, та­ких як пер­сик, час, за­тра­че­ний на ви­ве­ден­ня поліпше­но­го сор­ту, ста­но­вить 20 років. Крім то­го, ко­жен сорт плодових рос­лин, у то­му числі й кісточ­ко­вих, є унікаль­ним. То­му за­сто­су­ван­ня про­сто­го до­бо­ру, в ре­зуль­таті яко­го ге­ни ре­зи­с­тент­ності от­ри­му­ють від од­но­го з батьківських ор­ганізмів по­за ме­жа­ми сор­ту, зу­мов­лює зміни фе­но­ти­по­вих ха­рак­те­ри­с­тик вихідно­го сор­ту. Го­ри­зон­таль­не пе­ре­не­сен­ня генів стійкості, яс­на річ, є при­датнішим ме­то­дом ціле­с­пря­мо­ва­но­го от­ри­ман­ня стійких до вірусу віспи сортів кісточ­ко­вих рос­лин. От­же, стра­тегією, якій на­да­ли пе­ре­ва­гу за роз­роб­ки ме­тодів кон­тро­лю­ван­ня BBC, ста­ло ви­ко­ри­с­тан­ня транс­ген­них куль­тур рос­лин.
Уп­ро­довж ос­танніх двох де­ся­тиліть роз­ви­ток ге­не­тич­ної інже­нерії та біотех­но­логії спри­яв роз­робці швид­ких та ефек­тив­них спо­собів от­ри­ман­ня віру­состійких еко­номічно важ­ли­вих куль­тур. Ек­с­пресія різних вірус­них генів у рос­лині, зо­к­ре­ма тих, що ко­ду­ють кап­сид­ний білок, не­­струк­турні білки, ан­ти­смис­лові РНК та інші, — надійний за­хист від інфекцій.
Спро­би із ви­ве­ден­ня де­рев кісточ­ко­вих куль­тур, стійких до BBC, із ви­ко­ри­с­тан­ням су­час­них ме­тодів біотех­но­логії ви­я­ви­лись успішни­ми в Австрії та Франції. Так, 1992 ро­ку повідо­мля­ли про ви­ве­ден­ня рос­лин аб­ри­ко­са, стійко­го до BBC, в Інсти­туті при­клад­ної мікробіо­логії в Австрії, що бу­ло пер­шим ви­пад­ком успішної транс­фор­мації до BBC у кісточ­ко­вих куль­ту­рах. 

Спільни­ми зу­сил­ля­ми дослідників із Франції (INRA) та США (USDA-ARS) 1997 ро­ку бу­ло ви­ве­де­но ге­не­тич­но мо­дифіко­вані рос­ли­ни сли­ви, стійкі до PPV. Шля­хом ви­ко­ри­с­тан­ня бак­терій ро­ду Agrobacterium дослідни­ки вве­ли ге­ни вірус­но­го білка обо­лон­ки (СР) у кліти­ни сли­ви. Транс­ген­на лінія слив, якій да­ли на­зву С-5, про­яви­ла ви­со­ку ре­зи­с­тентність до BBC в умо­вах оран­же­реї як за щеп­лен­ня інфіко­ва­них віру­сом бру­нь­ок, так і в дослідах із по­пе­ли­ця­ми — пе­ре­нос­ни­ка­ми віру­су. Про­тя­гом трьох років досліджень сли­ви С-5 за­ли­ша­лись безвіру­сни­ми. Для вив­чен­ня три­ва­лості ре­зи­с­тент­ності в різних кліма­тич­них умо­вах, за різно­го на­ван­та­жен­ня інфекції та різних штамів віру­су віспи  транс­генні С-5-сли­ви пе­ревіря­ли в по­льо­вих досліджен­нях у Польщі, Ру­мунії та Іспанії. Во­ни підтвер­ди­ли ви­со­ку стійкість С-5-слив до BBC.

У ре­зуль­таті вда­лих спроб із ви­ве­ден­ня транс­ген­них плодових рос­лин, стійких до віру­су віспи слив, цією стра­тегією заціка­ви­лись учені всьо­го світу. Їхні досліджен­ня спря­мо­вані на мож­ливість ви­ро­щу­ван­ня та­ких рос­лин у ши­ро­ких мас­шта­бах без ри­зи­ку за­вда­ти шко­ди здо­ров’ю лю­ди­ни.

Та­ким чи­ном, із роз­вит­ком но­вих біо- та на­но­тех­но­логій відкри­ва­ють­ся все нові й нові пер­спек­ти­ви по­до­лан­ня і по­пе­ре­джен­ня шкідли­вої дії вірус­них інфекцій у плодових рос­лин та, зо­к­ре­ма, кон­тро­лю­ван­ня по­ши­рен­ня й не­га­тив­но­го впли­ву ВВС на сливі та інших пло­до­вих куль­ту­рах.      

 

Г. Снігур, канд. біол. на­ук,
Л. Юсь­ко, канд. біол. на­ук,
О. Ко­ва­лен­ко, д-р біол. на­ук, про­фе­сор,
В. Поліщук, д-р біол. на­ук, про­фе­сор

Інтерв'ю
КАБП
Завдяки проведенню реформ, Україна сьогодні має найбільший за останній час інвестиційний потенціал. До найважливіших міжнародних партнерів України належить Канада.
Ігор Чечітко, директор компанії  HZPC Ukraine
Після того, як запрацювала Угода про вільну торгівлю з ЄС, низка українських сільгоспвиробників спробували вийти на європейський ринок. Стало зрозуміло, що продукцію, яка продається у свіжому вигляді,

1
0