Особливості вирощування винограду
Складність фітосанітарної ситуації на виноградних насадженнях, стрімке зростання цін на енергоносії, здорожчання добрив та засобів захисту рослин потребує від фахівців-виноградарів виваженого ставлення до технології вирощування винограду з урахуванням особливостей розвитку виноградної рослини та різних нюансів догляду протягом усього її життєвого циклу.
Життєвий цикл виноградної рослини (онтогенез) являє собою низку послідовних морфологічних і функціональних змін, які відбуваються у рослині протягом усіх етапів її життя, а саме: ембріонального, ювенільного, продуктивного та періоду відмирання. Основними показниками переходу рослини від одного етапу до наступного є певні фізіологічні зміни, які започатковують новий етап розвитку виноградної рослини.
Проходження виноградною рослиною цих етапів життя у конкретних умовах становить великий життєвий цикл розвитку, що визначає тривалість її життя. Життєвий цикл виноградної рослини включає періоди: ріст, розвиток та повне плодоношення, ослаблення росту та розмноження. Період росту — найкоротший, він триває три-шість років. У цей час відбувається накопичення вегетативної маси та розпочинається часткове плодоношення. Період повного плодоношення найдовший — тривалістю 25–50 років і більше. Період ослаблення росту та репродуктивної діяльності продовжується доти, доки експлуатація насаджень стає економічно нерентабельною, після чого вони підлягають викорчовуванню.
Життєвий період винограду (загальна тривалість онтогенезу) залежить від умов вирощування, виду, сорту, факторів середовища, способів розмноження, агротехніки та інших чинників. Визначається вік виноградної рослини за кількістю річних кілець деревини надземних або підземних штамбів. Граничним віком рослин винограду прийнято вважати 80–100 років. Однак відомі окремі рослини як дикого, так і культурного винограду, вік яких досягає 200–300 років.
Середня тривалість функціонування виноградних насаджень у різних зонах виноградарства неоднакова і становить від 20 до 60 років. На Півдні України виноградні кущі мають найкращі ріст і плодоношення протягом перших 15 років. Подальші економічні показники експлуатації насаджень залежать від низки факторів, основні з яких — рівень агротехніки та захисних заходів. У більшості виноградарських регіонів Західної Європи середня тривалість життя виноградних насаджень — 30 років.
Тривалість життя виноградників залежить від багатьох еколого-біологічних чинників, культури виноградарства, соціальних умов, впливу антропогенних факторів тощо. Одним із чинників, котрий здатен впливати на тривалість життя виноградної рослини, є зростання чисельності шкідників та збудників хвороб, що значно погіршує фітосанітарний стан насаджень. Ускладнює фітосанітарну ситуацію й те, що виноградні насадження створюють стабільне середовище для розвитку і розмноження шкідливих організмів, які трофічно пов’язані із виноградною рослиною і пошкоджують її. Хвороби та шкідники винограду щорічно знищують вагому частину врожаю, ослаблюють рослину, скорочуючи таким чином період експлуатації насаджень, тобто зменшують період її життя.
Наразі технологія вирощування та догляду за виноградними насадженнями досить затратна, отже, знання особливостей розвитку виноградної рослини на кожному етапі її життєвого циклу – запорука грамотного та економічно виправданого вирощування винограду. У зв’язку з цим зупинимось на загальних ознаках і процесах, які відбуваються на різних фазах розвитку виноградної рослини, та найважливіших технологічних операціях на кожному етапі її життєвого циклу.
Водночас із великим життєвим циклом виноградна рослина у своєму розвитку щорічно проходить малий цикл, який, своєю чергою, складається із періодів спокою та вегетації. Так, у період спокою у виноградній рослині повільно перебігають процеси вуглеводного обміну, дихання, випаровування та метаболізму органічних речовин. Цей період складається із трьох фаз: умовного (підготовчого), органічного (фізіологічного) та зимового (вимушеного) спокою.
Фаза умовного спокою розпочинається восени, після закінчення визрівання однорічних пагонів, коли вони набувають характерного для певного сорту забарвлення. У цій фазі бруньки вічок за нормальних погодних умов не розвиваються, але якщо рослину або пагін помістити у сприятливі умови освітлення, тепла й вологи, вони швидко почнуть проростати.
Органічний (фізіологічний) спокій розпочинається ще до закінчення періоду вегетації нижніх вічок пагонів і продовжується протягом вересня — жовтня (1,5–2 місяці), коли у рослині ще тривають процеси росту, асиміляції, визрівання пагонів і накопичення поживних речовин. Фазу органічного спокою називають іще «фазою непроростання бруньок» і розглядають як період пристосування виноградної рослини до умов перезимівлі.
У фазі зимового (вимушеного) спокою стан непроростання бруньок зумовлений несприятливими умовами навколишнього середовища, в основному — низькими температурами. Фаза вимушеного спокою, як правило, триває із листопада по березень. Якщо ж у цей період пагони винограду помістити у воду в теплому приміщенні, бруньки вийдуть зі стану вимушеного спокою і почнуть розвиватись (також у природних умовах виноградні рослини можуть вийти із вимушеного спокою у період зимових відлиг). Загальна тривалість органічного та вимушеного спокою становить п’ять-сім місяців.
Вегетація виноградної рослини розпочинається навесні із сокоруху, набубнявіння і розпукування бруньок, коли встановлюється тепла погода із середньодобовою температурою 10°С. Цю температуру для виноградної рослини прийнято вважати за біологічний нуль. Закінчується період вегетації восени із початком похолодання і зниження середньодобової плюсової температури до 10°С і нижче. Тривалість періоду вегетації залежить як від сорту, району вирощування винограду, так і від метеорологічних умов року. У сортів дуже раннього строку достигання тривалість періоду вегетації коротка — 95–120, у пізніх сортів — близько 170 днів.
Період вегетації виноградної рослини характеризується активним проявом життєвих функцій, таких як ріст, розвиток, плодоношення, та охоплює весну, літо і частину осені. У вітчизняній виноградарській практиці вегетаційний період у плодоносних рослин прийнято поділяти на шість фаз: сокорух — «плач» винограду; ріст пагонів та суцвіть; цвітіння; ріст ягід; достигання ягід; визрівання пагонів та листопад. Календарні строки проходження фаз вегетації у різні роки можуть не збігатися. Слід зазначити, що тривалість фаз вегетації у різних сортів неоднакова та має ключове значення для правильного застосування технологічних прийомів вирощування винограду.
Перша фаза — «плач» винограду, або сокорух, триває від початку весняного сокоруху до початку розпускання бруньок (10–50 днів). Характеризується відновленням та активізацією життєвих процесів виноградного куща. У цей період із ран та зрізів на одно- та багаторічній деревині активно виділяється пасока у вигляді крапель «сліз», звідки і назва фази. Кількість пасоки, що виділяється із куща, становить приблизно від 1 до 7 л (є дані, що з окремих кущів може виділятись до 16 л!). Пізнє обрізування виноградних кущів провокує посилене виділення пасоки, що зумовлює зневоднення лози та впливає на загальний стан виноградної рослини. Із розпусканням бруньок та розвитком пагонів і листя виділення пасоки припиняється.
У фазі сокоруху доцільно провести «сухе» підв’язування, за потреби — замінити саджанці на місці загиблих кущів, видалити поверхневі корені та підщепну поросль.
Для подальшого визначення захисних заходів, які проводитимуться протягом вегетаційного сезону, в період набубнявіння вічок слід провести фітосанітарне обстеження задля виявлення осередків пошкодження бруньок гусеницями п’ядунів, скосарями, іншими шкідниками та визначити перезимувалий запас збудників грибних хвороб. За виявлення на кущі трьох-п’яти пошкоджених шкідниками бруньок рекомендується провести обробку осередків пошкодження інсектицидами системної дії.
Під час ранньовесняного фітосанітарного обстеження насаджень відбирають зразки багаторічної деревини, тогорічні рослинні рештки та проводять детальний мікробіологічний аналіз на наявність зимуючих ооспор мілдью, плодових тіл чорної та білої гнилей, збудників інших хвороб.
Друга фаза розвитку — ріст пагонів і суцвіть — триває від початку розпускання бруньок до початку цвітіння винограду. Загальна тривалість фази — 35–55 днів. За настання стійкої температури повітря 10°С активізуються усі життєві процеси виноградної рослини: посилюється дихання, підвищується тургор клітин, зростає активність ферментів, набухають та розпускаються бруньки. Із підвищенням температури розпочинається активний ріст пагонів, листя й суцвіть. До кінця фази росту пагонів та суцвіть добовий приріст пагонів становить 6–10 см. Найважливішим агротехнічним прийомом у цей період є обламування зайвих молодих пагонів. За досягнення пагонами 35–50 см проводять перше їхнє підв’язування, за потреби корегують навантаження кущів суцвіттями. У кінці фази рекомендується провести обробку кущів фізіологічно активними речовинами, що сприяє укороченню пагонів, прискоренню процесів визрівання лози. Протягом цієї фази орієнтовно можна визначити кількість урожаю поточного року.
У фазі двох-трьох (до утворення п’яти) листків проводиться обприскування насаджень фунгіцидами для попередження виникнення чорної плямистості, інфекційного засихання кущів, антракнозу, оїдіуму. Така захисна обробка потрібна у разі, якщо не було проведено викорінювальних заходів щодо цих хвороб. Препарат для вжиття захисних заходів слід обирати залежно від виду збудника хвороби та рівня поширення і розвитку інфекції. У цей самий період важливо провести обробіток грунту навколо штамба для руйнування грунтової кірки та механічне або хімічне знищення бур’янів — резервацій сисних шкідників (цикадок, трипсів, кліщів). Водночас цей агроприйом забезпечить задовільне провітрювання кущів, що перешкоджатиме розвитку мілдью. Перед цвітінням винограду обов’язково потрібно обробити виноградні насадження проти грибних хвороб (фунгіциди добирають залежно від погодних умов). На цей час уже має бути сформована ажурна, добре провітрювана, крона куща. Строки подальших обприскувань визначають залежно від тривалості терміну захисної дії фунгіциду та погодних умов.
У період розрихлення суцвіть за результатами феромонного моніторингу популяції гронової листовійки за потреби проводять захисні обробки проти гусениць цього шкідника І-го покоління. Потреба в захисній обробці необхідна, якщо кількість відловлених самців на одну пастку за добу в період масового льоту метеликів перевищує 20 екз. Після цього прийому проводять подальший моніторинг чисельності шкідника і в разі потреби обробку інсектицидами повторюють. За наявності інших шкідників захисні заходи включають застосування препаратів широкого спектра дії. Моніторинг популяції гронової листовійки та обліки пошкодження суцвіть і грон винограду проводять протягом усього сезону вегетації.
Третя фаза — цвітіння триває 8–14 днів. Настання цього періоду залежить основним чином від температури. Розпочинається цвітіння за температури повітря 16°С, а оптимальним температурним показником є 20…30°С. Найважливішими агротехнічними заходами у цей час є друге підв’язування зелених пагонів, заведення їх між рядами шпалери. За потреби проводять штучне запилення суцвіть.
Четверта фаза — ріст ягід. Триває вона 30–60 днів — від початку утворення ягід до початку їхнього достигання. Характеризується переходом стадії зав’язі в стадію формування ягоди, її ростом і збільшенням у розмірах. Протягом усієї цієї фази ягоди залишаються зеленими і функціонують як асиміляційні органи. За досягнення розмірів 4–7 мм у діаметрі їхні продихи закриваються, після чого асиміляція ягід зменшується і згодом припиняється, а надходження поживних речовин із листя відбувається через ніжку гребеня і власне через сам гребінь.
У фазі росту ягід листки середнього і нижнього ярусів припиняють свій розвиток. Інтенсивність фотосинтезу досягає максимуму. Пагони повільно продовжують рости у довжину, а також потовщуються. Відбувається інтенсивне розгалуження коренів. У клітинах усіх органів зменшується кількість води та збільшується вміст крохмалю. Рослини потребують достатньої кількості вологи і поживних речовин. Після припинення росту пагонів проводять їхню чеканку.
В період росту ягід, залежно від погодних умов, на основі результатів постійного моніторингу фітосанітарного стану конкретних виноградних насаджень проводять захисні заходи проти хвороб винограду. В цей період максимальну увагу слід приділяти контролю комплексу гнилей, особливо розвитку сірої гнилі (насамперед — на ділянках, де було виявлено пошкодження гроновою листовійкою).
П’ята фаза — достигання ягід — припадає на кінець липня — жовтень. У сортів раннього строку достигання фаза триває 20–30, а пізнього – 50–60 днів. Протягом цієї фази ягоди стають м’якими, в них інтенсивно перебігають процеси цукронакопичення. У цей період у межах тижня кількість цукрів збільшується у 6–7 разів. До кінця фази ягоди набувають типової для сорту форми і забарвлення, покриваються пруїном (специфічним восковим нальотом). У цій фазі закінчується диференціація пазушних бруньок, відмічається повний розвиток листкової маси, обмінні процеси досягають максимуму. В разі потреби на сортах пізнього строку достигання проводять захисні заходи, чітко дотримуючись регламентів застосування пестицидів з урахуванням строку захисної дії та періоду очікування. Найважливіший агротехнічний прийом у цей період — збирання врожаю.
Шоста фаза — визрівання пагонів та листопад — починається із настанням повного достигання ягід і закінчується визріванням лози, триває 30–45 днів, припадає на жовтень — листопад. Характерними для фази є зменшення та припинення інтенсивності фотосинтезу, зміна забарвлення листя. Нормальному визріванню лози сприяє зниження температури повітря до 15…10°С, різкі коливання денної та нічної температур, що характерно для осіннього періоду, скорочений світловий день та настання заморозків. Після листопаду рослини перебувають у стані органічного спокою. Важливим у цей період є проведення осіннього обробітку грунту, внесення органічних та мінеральних добрив.
Чітке дотримання строків проведення агротехнічних прийомів та заходів із захисту насаджень у зазначені фази розвитку виноградної рослини гарантовано забезпечить стабільний урожай та тривалу продуктивну експлуатацію виноградних насаджень.
М. Константинова, канд. с.-г. наук