Сівба без помилок

Проте деякі фермери «умудряються» отримати нерівномірні сходи і за використання якісного насіння, нової техніки і навіть за сприятливого забезпечення вологою. Що ж не так у цьому разі? Саме такий прикрий випадок нам довелося спостерігати на полях одного із господарств Дніпропетровщини.

Господарство перед осінньою посівною кампанією придбало новий сучасний посівний комплекс із дисковими робочими органами. Основна вимога до сівалки — це можливість провести висівання за всіма технологіями, адже наразі якоїсь однієї технології в господарстві не використовують. У перспективі, із набуттям досвіду та за умови повного відповідного технічного оснащення, тут планують повністю перейти на «нульову» технологію.

І ось перша посівна кампанія восени — і часткове розчарування керівництва. На полях, де висівали за «нульовою» технологією обробітку грунту, сходи пшениці були ідеальними, а на полях, засіяних у традиційний спосіб, сходи були, як то кажуть, «через один». Тобто один рядок — повноцінний, наступний — зріджений, із кволими паростками. Перше, на що було звернено увагу, — це перевірка налаштування сівалки на предмет виявлення нерівномірності за глибиною загортання насіння. Тож до весняної посівної було вирішено підійти з особливою увагою. Головний інженер та агроном ще раз уважно і серйозно повністю перечитали інструкцію з експлуатації агрегату. Потім провели ретельне налаштування сівалки згідно з усіма вимогами. Тобто все було зроблено чітко «по книжці».

Після виходу в поле у процесі висівання проводили неодноразові перевірки на рівномірність закладання насіння. Все ніби нормально. Проте через певний час сходи показали протилежне, хоча цього разу картина була трішки кращою: у місцях, де проводили заміри, сходи були нормальними, нерівномірність же проявлялась там, де сівалка віддалялась від краю поля. Тобто середина поля знову була «смугастою». І знову ж таки ситуація у стилі «дежавю»: на полях, засіяних за технологією ноу-тілл, сходи були якісні, а там, де було застосовано оранку, — ні. Не було жодної відповіді, яка б могла прояснити причини цієї проблем. У такому разі, як прийнято вважати у нас в народі, можна стверджувати одне: «пороблено!».

Проте «собака зарита» не так глибоко, як нам здається... Виявляється, головна проблема всіх анкерних і дискових сівалок подібного типу із дворядним розташуванням робочих органів та великою відстанню між ними — для роботи по великій кількості пожнивних решток така: під час роботи за класичною схемою (оранка) за збільшення швидкості агрегату понад 7–8 км/год створюється небажаний ефект. Він проявляється тим, що задній ряд робочих органів дещо присипає землею передній, уже засіяний насінням на задану глибину і ущільнений котком рядок.

І як результат — нерівні сходи.

Так, наприклад, на більшість сівалок, на яких висівання відбувається за швидкості понад 12–15 км/год і найчастіше — за класичною або мінімальною технологією обробітку грунту, виробник передбачає можливість відведення потоків землі сусідніми дисками. Тобто  в такому разі не відбувається присипання зайвим шаром землі уже засіяного рядка. А на машинах подібної серії, що призначена для технології ноу-тілл, де висівання проводять по мульчі, а іноді і по великому накопиченню рослинних решток, таку можливість розробники агрегату свідомо відкинули задля кращого проходження пожнивної маси, що залишилась на полі, та запобігання забиванню робочих органів сівалки.

Тобто вся причина нерівномірних сходів після висівання цією сівалкою — це недотримання швидкісного режиму оператором техніки за роботи на полях із традиційним обробітком. Проте й оператора тут не можна звинуватити! Адже в тій самій «книжці»-інструкції написано, що робоча швидкість сівалки — 8–12 км/год. І це дійсно так — проте з поправкою на одне «але»… І полягає вона в тому, що це відмінна швидкість, але для роботи «по нулю». Працюючи ж за традиційною системою, потрібно було зменшити робочу швидкість до 7, максимум — 8 км/год. У цьому ж господарстві за переходу від однієї технології обробітку грунту до іншої під час висівання за різними системами тільки зменшили тиск на сошник.
Тож цей «замок із секретом» просто відкривався… Тепер усе стає на свої місця. На краю поля, де швидкість посівного комплексу була невелика, було отримано дружні та рівномірні сходи. За віддалення агрегату від краю поля і виходу на «необхідний» швидкісний режим отримали ефект присипаного рядка.

І це стосується практично всіх сівалок цього типу незалежно від того, який сошник використовують. Господарство, про яке йде мова, у майбутньому повністю планує перейти на систему обробітку грунту ноу-тілл, для чого було придбано сівалку із дисковими робочими органами. Проте на ринку можна зустріти й агрегати з анкерними сошниками, продавці яких в один голос стверджують, що їхні агрегати якнайкраще придатні для роботи «по нулю». Тож хто все-таки найкращий? Можливо, хтось із продавців певного типу сівалок кривить душею? Як не попастися на обман?

Відповідь також дуже проста. Обману немає. Обидва типи сошників якісно проводять висівання. Проте потрібно звернути увагу на географічну поширеність таких сівалок. Анкерний сошник більше поширений у зонах землеробства, де середньорічні температури становлять 4…7°С, а дискові (одно- та дво-) — у зонах із середньорічними температурами понад 20°С. Про що це свідчить? Фермери кожної із зон стикаються із різними проблемами. Перед фермером помірної зони навесні стоїть завдання розкрити рядок і дати змогу прогрітися грунту в зоні висіву. Адже відомо: пожнивні рештки уповільнюють його прогрівання, тому анкерний сошник, який агресивніше працює із грунтом, у такому разі краще розсовує пожнивну масу. Коли чорна земля потрапляє під сонячні промені, ті прогрівають її до температур, за яких проростання насіння стає можливим.

Натомість перед фермером спекотної зони землеробства стоїть протилежне завдання — якомога менше зруйнувати рослинні рештки і структуру грунту, щоб зберегти вологу і не дати сонцю перегріти землю. Тому вони обирають дискові сошники. Таким чином, кожен із типів сошників має цілу низку властивих їм переваг. Але що є перевагою в одних умовах землеобробітку, те водночас стає недоліком — в інших. Тому, обираючи собі сівалку, потрібно насамперед враховувати кліматичні умови та географічне розташування земель господарства.

—   Отже, як бачимо, нова техніка — це ще не запорука якісного висівання. У кожній технологічній операції є свої нюанси, правила, які повністю описати у «книжках» з експлуатації неможливо. Тож працюймо з розумом, змінюймося відповідно до вимог часу, навчаймось і набуваймо передового досвіду! Сподіваємось, надана інформація допоможе вам уникнути прикрих помилок та отримати гідні результати роботи.

Г. Жолобецький
g.zholobetskiy@univest-media.com