Хліб політичний
Вересневі дощі, які заливали значну частину країни в останню декаду місяця, дещо призупинили сільськогосподарські роботи. Але користі від рясних опадів для стомлених спрагою грунтів значно більше — вони зволожили висохлу землю. Отже, сприятимуть розвитку і вже висіяного, й тих культур, які висіють хлібороби під урожай наступного року. Тим часом у керівних кабінетах напередодні парламентських виборів порахували ще не зібране остаточно зерно сезону нинішнього.
Вересневі дощі, які заливали значну частину країни в останню декаду місяця, дещо призупинили сільськогосподарські роботи. Але користі від рясних опадів для стомлених спрагою грунтів значно більше — вони зволожили висохлу землю. Отже, сприятимуть розвитку і вже висіяного, й тих культур, які висіють хлібороби під урожай наступного року. Тим часом у керівних кабінетах напередодні парламентських виборів порахували ще не зібране остаточно зерно сезону нинішнього.
Г. Квітка
Спеціально для журналу «Пропозиція»
Міжвідомча робоча група, що працює при Мінекономрозвитку, оприлюднила баланс попиту та пропозиції збіжжя на поточний маркетинговий рік (липень 2014-го — червень 2015-го). Виробництво зернових оцінюється на рівні 59 млн 934 тис. т, у тому числі 23,7 млн т пшениці, 8,9 — ячменю, 25,2 — кукурудзи. Це без урахування тимчасово окупованої території Криму. Також у кабінетах визначилися з експортом збіжжя. Він прогнозується на рівні 33 млн 685 тис. т. Зокрема, за межі держави планується вивезти майже 11,7 млн т пшениці та 17 — кукурудзи.
Про заміновані поля й кукурудзу із «підмоченою репутацією»
Одразу з приводу останньої. Урожай кукурудзи справді очікується непоганий. Хоча торік, за офіційними даними, вал качанистої мали на 5,7 млн т вищий навіть за нинішні оптимістичні прогнози. Тоді було зібрано 30,9 млн т. Кукурудзи недоберемо не лише через події на Сході, а, здебільшого, через посушливу погоду у серпні. Нині у середньому ця стратегічна для аграріїв та експортерів культура дає 43–44 ц/га, тоді як торік мали 50 ц. Те, що невисока врожайність — одна справа. Для південно-східних регіонів кукурудза взагалі може стати розчаруванням сезону. Збирання там якраз набирає обертів, а нинішні рятівні для грунтів дощі значно підмочили врожай. Уже зрозуміло, що сушіння зерна влетить у добру копієчку. Тож затрати на доведення качанистої до кондицій можуть «з’їсти» увесь зиск від її вирощування, а для частини господарств і поготів обернутися збитками. Хоча, звісно, головною перепоною на шляху до прогнозованих у кабінетах зернових перспектив стають події на українському «близькому сході». Механізаторам у зоні конфлікту навряд чи хтось дає гарантії, що поле незаміноване, та й під кулями — яке врожаювання. Що ж до посівної у східних областях, то стримуючим фактором на додачу до вибухів та мін виступає ще й такий психологічний чинник: хлібороби не впевнені, що вони збиратимуть закладений з осені врожай. Тож із великою ймовірністю можна припустити: озимий клин у цих областях значно скоротиться.
Про згубний зв’язок пшениці і долара
Навіть якщо нинішні офіційні прогнози щодо врожаю у майже 60 млн т зерна не справдяться, можна з упевненістю говорити, що його для внутрішнього споживання у будь-якому разі вистачить. Річна потреба країни оцінюється у 27,4 млн т збіжжя. Це і на продовольчі цілі, і на насіння, й на корм худобі. А ось майбутній сезон — під питанням. І не лише через уже згадані проблеми для сільгоспвиробництва, які несе протистояння на Сході України. Стрімка девальвація гривні — на користь експортерам, але не аграріям. У зв’язку з падінням гривневого курсу ціни на зернові у доларах суттєво знизилися.
Така арифметика: для господарств тонна пшениці третього класу, приміром, по 2400 грн, тоді як долар в обмінниках був по 8 грн — це одне. Бо виходило вторгувати 300 дол. Коли американська валюта почала коштувати 12 грн — це дещо інше. Адже й пшениця у такому разі коштує вже лише 200 дол. А нині — за курсу у 15 грн — можна виручити тільки 160 дол. Водночас високий курс іноземної валюти веде за собою збільшення цін на пальне, насіння та інші складові, необхідні для ведення сільгоспвиробництва. Якщо нині продати тонну зерна за 2400 грн, тонну добрив (а вони за рік подорожчали на 70–80%) за виручені гроші вже не купити. Хоча ще кілька сезонів тому це було реально. Адже 2000 грн за тонну пшениці третього класу позаторік, як це не дивно, — більше від нинішніх 2400 грн. Бо тоді це становило 250, а тепер — лише 160–170 дол. Психологічно у національній валюті ціна зернових начебто й прийнятна, та як доходить до придбання ресурсів для осіннього висіву — грошей катастрофічно бракує. Тож ситуація, коли гривневі ціни на зерно не встигають за курсом долара, може обернутися великими негараздами для агровиробництва країни.
Важлива особливість нинішнього року, про яку варто згадати: ще до завершення збирання колосових гривневі ціни на пшеницю почали зростати, а не стрімко падати, як зазвичай. Хоча у минулі роки жнива обвалювали ціни на пшеницю і в доларах, і в національній валюті.
І хліб у крамницях дорожчає, хоча збільшення ціни на «продукт номер один» виглядає не надто логічним, адже й прогнози на врожай обнадійливі, й збіжжя в країні вдосталь. Так, у Києві ще в серпні буханець додав у ціні майже 20%: приміром, 500-грамовий «Український» здорожчав одразу на гривню — до 6 грн 40 коп. Начальник управління із питань цінової політики Київської міськдержадміністрації Василь Яструбинський щиро тоді зізнавався: ціни на «продукт номер один» у столиці вже не втримати. Мовляв, ПАТ «Київхліб» фінансово геть ослабло — у підприємства накопичились мільйони гривень збитків. Тож, якщо «не переписати» цінники, доведеться погашати втрати із місцевого бюджету. Тобто хоч як крути, а «розкошелюватися» споживачам доведеться й надалі. Дещо заспокоїти покупців українських буханців мало запевнення все того ж пана Яструбинського, що градоначальник Віталій Кличко проблему розуміє і просить провадити подорожчання таким чином, щоб це мінімально позначилося на киянах. До речі, цінники у «булочних» виправляють на тлі пояснень, що, окрім цін на зерно, є й інші складові вартості хліба, зокрема — енергоресурси та транспортні витрати.
Про вал і експортний потенціал
Тим часом експорт зернових іде небаченими темпами. Наше збіжжя конкурентоспроможне (якщо брати у валюті) у багатьох державах. Відомо, що вирощене на українських ланах зерно суттєво впливає на світові ціни через те, що ми можемо пропонувати його дешевше. Цей факт, а також оптимістичні врожайні прогнози у майже 60 млн т, здається, роблять поле діяльності для трейдерів безмежним. Якщо, за даними Мінагрополітики, на 19 вересня із держави було вивезено 7,4 млн т зернових, із яких пшениці — 4,28 млн, то на 23 вересня обсяги експорту вже становили, відповідно, 7,82, зокрема пшениці — 4,5 млн т. Нескладно підрахувати, що за ці кілька днів у середньому за кордон щодоби переправляли по 100 тис. т українського зерна, зокрема більш як по 50 тис. т пшениці. Очевидно, взявши такий розгін, трейдери досить швидко розпродадуть експортний потенціал пшениці і перейдуть до кукурудзи. Тут головне — не перестаратися, тобто щодо кожної держави важливо розуміти відповідну межу: який обсяг хлібних культур можна поставити за кордон, аби потім не довелося шукати пшеницю для продовольчих потреб на зовнішніх ринках.
У матеріальному плані експортери виглядають перед аграріями привабливіше, ніж переробники, що працюють на вітчизняного споживача і котрим для своєї діяльності потрібно створити стратегічні обсяги збіжжя. Трейдери, зважаючи на високий курс долара та євро, мають більше фінансових можливостей підвищувати закупівельні ціни на збіжжя, ніж ті самі пекарі чи мірошники, які зі своєю продукцією орієнтуються на внутрішній ринок. Простіше кажучи, переробники мають підтягувати свої закупівельні ціни на зерно до тих, які тримають експортери. Така конкуренція, на перший погляд, вигідна аграріям, адже змушує виробників хліба платити за зерно все більше, що позначатиметься й на ціні паляниць на полицях магазинів. Але для господарств цей зиск не такий уже й очевидний. Адже зернових пропозицій на внутрішньому ринку поки що не бракує, збіжжя вистачає всім гравцям. Експортери не відчувають конкуренції ні з боку більш обмежених у фінансах внутрішніх споживачів, ні з боку своїх колег, тож і самі не поспішатимуть підвищувати ціни на хлібні культури. Але очевидно, що за такої ситуації зерно дорожчатиме разом із посиленням конкуренції. Бо що більше його експортуватимуть, то менше залишатиметься на внутрішньому ринку. А у державних кабінетах процес вивезення зерна, схоже, пригальмовувати не збираються. Нині валюта країні потрібна як ніколи…