Ріпак ози­мий: шкідни­ки та за­хист куль­ту­ри

Шкідники ріпаку

Ріпа­ку ози­мо­му за­вда­ють шко­ди чис­ленні шкідни­ки. Одні ви­ди об’їда­ють ли­с­тя, інші по­шко­­джу­ють бу­то­ни, насіння. Є такі, що пе­ре­но­сять віру­си — збуд­ни­ки хво­роб. Особ­ли­во гос­тро на по­шко­д­жен­ня шкідни­ка­ми рос­ли­ни ріпа­ку ози­мо­го ре­а­гу­ють під час по­су­хи.

Технологія вирощування  передбачає, що посів озимого ріпаку  по­чи­на­ють в  кін­ці пер­шої і  триває до се­ре­ди­ни тре­тьої де­ка­ди серп­ня. Вва­жається, що для ріпа­ко­вих рос­лин це най­оп­ти­мальніший строк, але цей період де­що умов­ний, то­му слід ро­би­ти по­прав­ку на зо­ну ви­ро­щу­ван­ня і по­годні умо­ви кон­крет­но­го регіону. Са­ме в цей період, по­чи­на­ю­чи з кінця лип­ня і про­тя­гом ве­рес­ня, на мо­ло­дих па­ро­ст­ках ріпа­ку ча­с­то спо­с­теріга­ють­ся ха­рак­терні по­шко­д­жен­ня, спри­чи­нені жу­ка­ми хре­с­тоцвітих блішок Phyllotreta spp.

За на­ши­ми спо­с­те­ре­жен­ня­ми, по­яву но­во­го по­коління хре­с­тоцвітих блішок відміча­ли від тре­тьої де­ка­ди лип­ня до дру­гої — серп­ня. Жу­ки, на­сам­пе­ред, за­се­ля­ли напівпо­жух­ле ли­с­тя рос­лин ріпа­ку ози­мо­го (кінець лип­ня), яро­го (пер­ша де­ка­да серп­ня), а та­кож ріпа­ко­ву па­да­ли­цю. На куль­турні посіви куль­ту­ри ози­мої фор­ми ви­ро­щу­ван­ня жу­ки пе­ре­хо­ди­ли із по­явою її сходів (з дру­гої де­ка­ди серп­ня). Ве­ли­ка кількість сходів па­да­лиці сповільню­ва­ла ак­тив­ний пе­рехід на рос­ли­ни ріпа­ку ози­мо­го.

В умо­вах Цен­т­раль­но­го Лісо­сте­пу роз­ви­ток хре­с­тоцвітих блішок у се­ред­нь­о­му три­вав 50 днів, але, за­леж­но від по­год­них умов, мо­же зміню­ва­ти­ся. Жу­ки йшли на зимівлю з дру­гої де­ка­ди ве­рес­ня, за теп­лої та су­хої по­го­ди зустріча­ли­ся на рос­ли­нах і в першій де­каді жовт­ня, під час теп­лої та су­хої осені.

Ранні посіви ріпа­ку ози­мо­го бу­ли більше по­шко­д­жені блішка­ми, ніж пізні. За­се­леність посіву блішка­ми у фазі по­я­ви сходів не завжди є сиг­на­лом для за­сто­су­ван­ня хімічних за­ходів за­хи­с­ту. Прий­нят­тя відповідно­го рішен­ня за­ле­жить від інтен­сив­ності по­шко­д­жу­ва­ності сім’ядоль­ної чи ли­ст­ко­вої по­верхні рос­лин. Про­тя­гом років досліджень по­шко­д­жу­ваність рос­лин бу­ла не завжди кри­тич­ною. Найбільших по­шко­д­жень за­зна­ва­ли схо­ди ріпа­ку ози­мо­го ран­нь­о­го стро­ку висіву (пер­ша де­ка­да серп­ня), а най­мен­ше — пізньо­го (тре­тя де­ка­да). По­шко­д­жен­ня ли­ст­ко­вої по­верхні ста­но­ви­ли, відповідно, від 10 до 25% і менш ніж 10% — на­прикінці тре­тьої де­ка­ди.

По­коління хре­с­тоцвітих блішок, що пе­ре­зи­му­ва­ло, є аг­ре­сивнішим, ніж но­ве, літнє. Вес­ня­на не­ста­ча кор­му для шкід­ників зу­мов­лює інтен­сив­не жив­лен­ня жуків, чо­го не мож­на ска­за­ти про літнє по­коління блішок. Їхня чи­сель­ність на рос­ли­нах ріпа­ку ози­мо­го мо­же бу­ти більшою, а спри­чи­ню­вані ни­ми по­шко­д­жен­ня — мен­ши­ми. По­шко­д­жу­ваність ли­ст­ко­вої по­верхні сходів ріпа­ку ози­мо­го не­знач­на, оскільки в липні-серпні блішки ма­ють удо­с­таль до­дат­ко­во­го кор­му. Іде­аль­ним для оп­ти­маль­но­го рос­ту і роз­вит­ку жуків є чер­гу­ван­ня по­су­ш­ли­вих і во­ло­гих днів.

З ме­тою вимірю­ван­ня кри­тич­но­го зна­чен­ня по­­шко­д­жу­ва­ної хре­с­тоцвіти­ми блішка­ми (Phyllotreta spp.) площі ли­ст­ко­вої по­верхні рос­лин ріпа­ку че­рез кожні два-три дні, по­чи­на­ю­чи від по­яви сходів до по­чат­ку фор­му­ван­ня дру­гої па­ри справжніх листків, про­во­ди­ли об­сте­жен­ня всіх діля­нок. У чо­ти­рь­ох місцях кож­ної ділян­ки (1 м2) підра­хо­ву­ва­ли жу­ків і з’ясо­ву­ва­ли ха­рак­тер та ступінь по­шко­д­жен­ня (уко­ли, ви­раз­ки, об’їдені краї). Блішки нерівномірно розміщу­ють­ся на полі: їхня чи­сельність збіль­шується мірою відда­лен­ня від цен­т­ра по­ля і знач­но зро­с­тає по кра­ях. То­му облі­ки ми ро­би­ли кожні 20 п. м. у на­прям­ку до цен­т­ра ділян­ки. Стро­ки по­яви різних видів блішок, ха­рак­тер спри­чи­ню­ва­них ни­ми по­шко­д­жень під час жив­лен­ня на ли­с­точ­ках і за­галь­ний цикл роз­вит­ку при­близ­но оди­на­кові. Оцінку шко­до­чин­ності хре­с­тоцвітих блішок виз­на­ча­ли  за сту­пе­нем по­шко­д­жен­ня сім’ядоль­ної по­верхні сходів за 5-баль­ною шка­лою:

За да­ни­ми за­рубіжних уче­них, рос­ли­ни ріпа­ку ви­т­ри­му­ють по­шко­д­жен­ня сім’ядоль­ної по­верхні до 50%, про­те, за на­ши­ми спо­с­те­ре­жен­ня­ми, як­що по­­шко­д­же­на точ­ка рос­ту — рос­ли­на ги­не, вод­но­час по­шко­д­жен­ня сім’ядоль­них ли­с­точ­ків мо­же ко­ли­ва­ти­ся в ме­жах 10–20%. Та­ке яви­ще не­ча­с­те, особ­ли­во для сходів ріпа­ку ози­мо­го, про­те мож­ли­ве за су­хої жар­кої по­го­ди. Не­ста­ча во­ло­ги зу­мов­лює жуків інтен­сивніше жи­ви­ти­ся, що при­зво­дить до знач­но­го вис­на­жен­ня посівів. У та­кий період не­ста­чу во­ло­ги жу­ки хре­с­тоцвітих блішок ус­піш­но ком­пен­су­ють шля­хом жив­лен­ня на інших рос­ли­нах ро­ди­ни ка­пу­с­тя­них (Brassicaceae) і де­я­ких бур’янів, оскільки цикл їхньо­го роз­вит­ку за­вер­шив­ся. На­ступ­но­го ро­ку ста­те­во­незрілі жу­ки, що пе­ре­зи­му­ва­ли, ра­но на­весні мігру­ють на схо­ди ка­пу­с­тя­них рос­лин, се­ред яких як бур’яни (свиріпа), так і посіви ріпа­ку ози­мо­го. За на­ши­ми спо­с­те­ре­жен­ня­ми, блішки не за­вда­ва­ли суттєвої шко­ди рос­ли­нам ріпа­ку. За досліджен­ня­ми за­ру­біжних ко­лег, на те­ри­торії Євро­пи за ви­со­кої за­зви­чай чи­сель­ності хре­с­тоцвітих блішок на посівах ріпа­ку ози­мо­го еко­но­мічної за­гро­зи цей шкідник не ста­но­вив.

Ще один, не менш важ­ли­вий, шкід­ник цієї куль­ту­ри — ріпа­ко­вий трач.
Ос­нов­ну не­без­пе­ку для рос­лин ози­мо­го ріпа­ку ста­нов­лять не­справжні гу­се­ниці цьо­го шкідни­ка.
Теп­лої по­го­ди не­справжні гу­се­ниці жив­лять­ся ли­с­тям, яке гру­бо об’їда­ють, за­ли­ша­ю­чи не­зай­ма­ни­ми жил­ки. Крім то­го, во­ни об­гри­за­ють бу­то­ни, квіти, зав’язі, а під час по­хо­ло­дан­ня — не­ак­тив­ні, мляві й пе­ре­бу­ва­ють вни­зу під ли­ст­ка­ми, хо­ва­ють­ся під гру­доч­ка­ми грун­ту. Ли­чин­ки пер­шо­го по­коління шко­дять у червні. Закінчив­ши свій роз­ви­ток, не­справжні гу­се­ниці за­ри­ва­ють­ся в грунт на гли­би­ну 2–10 см. Тут во­ни пле­туть ко­ко­ни і пе­ре­тво­рю­ють­ся на ля­ле­чок. Че­рез півто­ра-два тижні з ля­ле­чок ви­хо­дять трачі дру­го­го по­­ко­ління, не­справж­ні гу­се­ниці яко­го шко­дять за­зви­чай у кінці лип­ня — в серпні. Відміче­но, що ча­с­ти­на ли­чи­нок пер­шо­го по­коління не за­ляль­ко­вується, а діапа­у­зує до вес­ни на­ступ­но­го ро­ку. Літня діапа­у­за на­стає за тем­пе­ра­ту­ри по­над 27°С і віднос­ної во­ло­гості менш ніж 50%. Во­се­ни за тем­пе­ра­ту­ри 18°С і ниж­чої, світло­во­го дня три­валістю 14–15 год та за помірної во­ло­гості грун­ту не­справжні гу­се­ниці дру­го­го по­ко­ління впа­да­ють у діапа­у­зу.

Пер­ше по­коління по­шко­д­жує ярий ріпак, дру­ге — ози­мий.

Хо­лод­на і до­що­ва по­го­да не­спри­ят­ли­ва для трачів — во­ни мо­жуть за­ги­ну­ти, не відклав­ши яєць. За оп­ти­маль­ної по­го­ди мо­же роз­ви­ну­ти­ся і третє по­ко­лін­ня, яке жи­ви­ти­меть­ся мо­ло­дим ози­мим ріпа­ком. Най­кращі місяці для роз­вит­ку тра­ча — тра­вень-чер­вень та сер­пень-ве­ре­сень, особ­ли­во за теп­лої та су­хої по­го­ди, тоді рівень їхньої шко­до­чин­ності най­ви­щий.

Найбільшої шко­ди за­вдає не­справжня гу­се­ни­ця ози­мо­му рі­па­ку ран­ньої осені. Тільки в спри­ят­ливі ро­ки, з теп­лою і помірно во­ло­гою дру­гою по­ло­ви­ною літа та по­го­жою осінню, спо­с­терігається ча­ст­ко­вий виліт до­рос­лих трачів тре­ть­о­го по­коління, які не відкла­да­ють яєць і за­зви­чай ги­нуть.

Жу­ки ріпа­ко­во­го квіткоїда Meligethes aeneus F. не­без­печні для рос­лин ріпа­ку ози­мо­го, по­чи­на­ю­чи з кінця фа­зи стеб­лу­ван­ня. За на­ши­ми спо­с­те­ре­жен­ня­ми, мо­ло­де по­коління жуків ріпа­ко­во­го квіт­коїда на рос­ли­нах ози­мої фор­ми куль­ту­ри з’яв­ляється, за спри­ят­ли­во­го тем­пе­ра­тур­но­го ре­жи­му, з кінця трав­ня і про­тя­гом черв­ня та пе­ре­се­ляється на посіви ріпа­ку яро­го.
Під час ма­со­во­го за­се­лен­ня ріпа­ко­вих посівів жу­ка­ми-квіткоїда­ми ро­ду Meligethes St. рос­ли­ни ма­ли ви­гляд «об­ліпле­них» жу­ка­ми. Та­ке яви­ще ми спо­с­теріга­ли і на посівах ріпа­ку ози­мо­го та пізньо­с­тиг­лих сортів яро­го.

Спо­с­те­ре­жен­ня свідчать, що шкідники озимого ріпаку, - жу­ки рі­па­ко­во­го квіткоїда,  з’яв­ля­ють­ся восени,  після зимівлі в пер­ших чис­лах квітня спер­шу на жов­токвіту­чих рос­ли­нах, се­ред яких: ма­ти-й-ма­чу­ха, жовті нар­ци­си, жовті ане­мо­ни.
Чи­сельність жуків ріпа­ко­во­го квіт­коїда на посівах ріпа­ку на­ро­с­та­ла по­сту­по­во. Спо­чат­ку це бу­ли жу­ки, що вий­ш­ли з місць зимівлі і за­се­ли­ли посіви ріпа­ку ози­мо­го, потім з’яви­ли­ся жу­ки но­во­го по­коління, які за­хо­пи­ли вже ріпак ярий. Оче­вид­но, час, ко­ли відбу­вається іммі­гра­ція, є важ­ли­вим чин­ни­ком, що виз­на­чає ступінь еко­номічних втрат, вик­ли­ка­них шкідни­ком. Уп­ро­довж років дослід­жень ми поміти­ли, що про­тя­гом п’яти-де­ся­ти днів чи­сельність жуків ріпа­ко­во­го квіткоїда на посівах ріпа­ку ози­мо­го по­сту­по­во змен­шується. Це відбу­вається під час відцвітан­ня цен­т­раль­ної ки­тиці куль­ту­ри. В ос­нов­но­му, по­даль­ша до­ля цих мігрантів невідо­ма. За на­ши­ми спо­с­те­ре­жен­ня­ми, жу­ки по­сту­по­во ча­ст­ко­во відми­ра­ли.

Ли­чин­ки і жу­ки ріпа­ко­во­го квіткоїда за відсут­ності квіток як дже­ре­ла жив­лен­ня по­шко­д­жу­ють зав’язі, жу­ки гри­зуть мо­лоді (до 1 см) ріпа­кові струч­ки. Це яви­ще тим­ча­со­ве, відбу­вається, в ос­нов­но­му, ко­ли ріпак ози­мий відцвів, а ярий пе­ре­бу­ває у фазі кінця стеб­лу­ван­ня. Шко­да від них у цей час не­знач­на. Спо­с­теріга­ють­ся інко­ли де­фор­мо­вані струч­ки та відсутність насіння в та­ких струч­ках. По­шко­д­же­ни­ми бу­ли бо­кові гілки рос­лин ріпа­ку ози­мо­го, що трап­ля­ло­ся по кра­ях посівів. Це яви­ще та­кож не­ча­с­те.

Обліки чи­сель­ності жуків-квіткоїдів на посівах ріпа­ку ози­мо­го і яро­го по­ка­за­ли, що впро­довж ве­ге­таційно­го періо­ду щільність їхньої по­пу­ляції зміню­ва­ла­ся за­леж­но від по­год­них умов та інших чин­ників і ко­ли­ва­ла­ся в до­сить ши­ро­ких ме­жах. Так, під час фа­зи бу­­тонізації щільність жуків ріпа­ко­во­го квіткоїда на посівах ріпа­ку ози­мо­го ста­но­ви­ла в се­ред­нь­о­му 60 екз./росл., жуків-квіткоїдів на яро­му — 80 екз./росл. Найбільшою чи­сельність рі­па­ко­во­го квіткоїда на ріпа­ку ози­мо­му бу­ла на по­чат­ку цвітіння — по­чат­ку і в се­ре­дині дру­гої де­ка­ди трав­ня. Так, чи­сельність жуків на досліджу­ваній рос­лині сяг­ну­ла в се­ред­нь­о­му 97 екз./росл. за 100%-ої за­се­ле­ності рос­лин.

Міграція жуків ріпа­ко­во­го квіткоїда на посіви ріпа­ку ози­мої фор­ми ви­ро­щу­ван­ня роз­по­чи­на­ла­ся з дру­гої де­ка­ди квіт­ня, їхня чи­сельність зро­с­та­ла під кінець фа­зи стеб­лу­ван­ня.

Захист ріпаку

Ви­би­ра­ю­чи інсек­ти­цид для за­хи­с­ту посівів, слід ке­ру­ва­ти­ся, на­сам­пе­ред, доцільністю йо­го за­сто­су­ван­ня. На­при­клад, як­що не­має за­гро­зи зни­щен­ня по­сі­вів ріпа­ку ози­мо­го жу­ка­ми хре­с­тоцві­тих блішок, то мож­на про­ве­с­ти тільки край­о­ві об­роб­ки по­ля, для цьо­го при­дат­ні пре­па­ра­ти з кла­су піре­т­роїдів на ос­нові та­ких діючих ре­чо­вин: зе­та-ци­пер­ме­т­рин, дель­та­ме­т­рин, аль­фа-ци­пер­ме­т­рин, ес­фен­ва­ле­рат, лямб­да-ци­га­ло­т­рин то­що та з кла­су не­оніко­ти­ної­дів — пре­па­ра­ти на ос­нові клотіаніди­ну (за за­гро­зи зни­щен­ня посівів). Для за­хи­с­ту посівів від гу­се­ниць підгри­за­ю­чих со­вок та не­справжніх гу­се­ниць ріпа­ко­во­го тра­ча до на­ве­де­но­го ви­ще спи­с­ку слід до­да­ти і фо­за­лон.

Пре­па­ра­ти си­с­тем­ної дії кра­ще за­сто­су­ва­ти під час ве­ге­тації рос­лин, ко­ли відміче­но по­яву жуків ріпа­ко­во­го квіт­коїда і при­хо­ва­но­хо­бот­ників, які з’яв­ля­ють­ся пер­ши­ми. Для цьо­го ви­ко­ри­с­то­ву­ють фо­с­фо­рор­ганічні пре­па­ра­ти: піри­міфос-ме­тил, ди­ме­то­ат, хлорпіри­фос; не­оніко­ти­ноїди: аце­таміприд, тіак­ло­прид. Пре­па­ра­ти з кла­су піре­т­роїдів про­ти жуків ріпа­ко­во­го квіткоїда за­сто­со­ву­ва­ти не ре­ко­мен­до­ва­но, оскільки існує ве­ли­ка ймовірність ви­ник­нен­ня ре­зи­с­тент­ності. Об­при­с­ку­ван­ня посівів слід про­во­ди­ти до на­стан­ня фа­зи бу­тонізації або як ви­ня­ток — у вечірній час.

Фо­с­фо­рор­ганічні пре­па­ра­ти на ос­но­ві ме­тил-па­ратіону кра­ще при­датні для за­хи­с­ту куль­ту­ри від по­пе­лиць, ли­чи­нок міну­ю­чих шкідників. Об­при­с­ку­ван­ня про­­­во­дять на­прикінці цвітіння куль­ту­ри.

Про­ти грун­то­жи­ву­чих ли­чи­нок ко­­мах, бу­ря­ко­вої не­ма­то­ди (і в разі по­тре­би бо­роть­би зі сли­ма­ка­ми) за­сто­со­­вують інсек­ти­цид на ос­нові кар­бо­суль­фа­ну (клас кар­ба­ма­ти).

От­же, вибір за­собів за­хи­с­ту чи­ма­лий, вра­хо­ву­ю­чи й те, що ба­га­то інсек­ти­цидів мож­на поєдну­ва­ти за­для підви­щен­ня ефек­тив­ності дії пре­па­ратів. Пра­виль­ний і еко­номічно вигідний вибір пре­па­ра­ту ба­зується, на­сам­пе­ред, на об­грун­то­ва­но­му підході до ви­ро­щу­ван­ня куль­ту­ри. Один із важ­ли­вих чин­ників ос­­тан­нь­о­го — ком­плекс за­хис­них за­хо­дів, по­чи­на­ю­чи від пла­ну­ван­ня сівозмі­ни і закінчу­ю­чи зберіган­ням насіннєво­го ма­теріалу у зер­но­с­хо­ви­щах.    

Ю. Ла­ба, провідний фахівець, Дер­жав­на інспекція сільсько­го гос­по­дар­ст­ва Ук­раїни (ДІСГУ)