Глобальний форум із питань продовольства та сільського господарства

Під час проведення Міжнародної продовольчої виставки «Зелений тиждень» у Берліні міністерство закордонних справ і міністерство продовольства, сільського господарства та захисту споживачів Німеччини проводять «Глобальний форум із питань продовольства та сільського господарства». Нині до Берліна на цей глобальний форум злетілося аж 80 міністрів сільського господарства, хоча у виставці «Зелений тиждень» брали участь лише 67 країн.

Ю. Михайлов
propozitsiya@univest-media.com

Відповідальні інвестиції — гроші на вітер
Щороку тема цієї події подається під іншою назвою. Цього року це називалося «відповідальні інвестиції». Офіційне тлумачення цього таке:

«Інвестиції у весь ланцюжок доданої вартості в аграрному секторі: виробництво сільськогосподарської продукції, переробка та збут, навчання та консалтинг. Особливий наголос має бути зроблений на те, що інвестиції мають забезпечити суттєве економічне зростання з урахуванням інтересів дрібних виробників, жінок і сільської молоді. Більше того, “відповідальні інвестиції” означають право цих груп на частку отриманого прибутку з метою зменшення бідності в сільських регіонах світу».

Перекладаючи на зрозумілу мову, «відповідальні інвестиції» — це коли від підприємців вимагають, щоб вони не тільки працювали на селі, а ще й утримували всю його соціальну сферу. Іншими словами, «відповідальні інвестиції» означають: бюджет ми розікрали, так що, панове бізнесмени, окрім сплати податків, беріть на себе ще й утримання всього місцевого населення. Та ще й віддайте йому частину свого прибутку!
«Тло» цих балачок з року в рік не змінюється: населення планети зростає, і ми повинні забезпечити його харчами.
Власне, особовий займенник «ми» передбачає, що й я, в тому числі, маю забезпечити харчами зростаюче населення десь там в Африці. А чому, власне, я маю це робити? Це нагадує мені вірш Степана Руданського «Той, що над нами». У вірші йдеться про те, як хлопець умовляє дівчину зайнятися коханням, а та, хоча й не проти, але вагається: що робити, якщо вона завагітніє та народить дитину, хто її годуватиме? Хлопчина, якому аж свербить, відповідає, мовляв, «той, що над нами» (тобто Бог подасть). Аж виявляється, за хтивою парочкою з дерева підглядає батько дівчини, який справедливо обурюється: «О бісова мати!.. То ви будете робити, а я годувати?!».
Чому населення зростає? Політики на це запитання ухиляються відповідати. Адже тоді доведеться починати дискусію на тему, що робити, щоб воно не зростало. А це вже для політиків — питання небезпечне: краще обійти його десятою дорогою.
Або, наприклад, міністр сільського господарства Мозамбіку Жозе Кондунга Пачеко визнав, що більшість ферм управляється жінками.
Питання: а чим у цей час займаються чоловіки працездатного віку? Цмулять самогон у затінку та займаються коханням із жінками, які в цей час не працюють у полі, як наслідок, ще більше поглиблюючи демографічну ситуацію і збільшуючи потребу в харчах. На жаль, про це на таких форумах не говорять — політична коректність, розумієте!

Продукти харчування мають виробляти там, де їх потребують...
Політична коректність — це така паршива тенденція: не називати речі своїми іменами. Так от, оце обурення тим, що в африканських країнах у чорношкірих африканців (щоб не бути звинуваченим у расизмі, я з політкоректності не використовую слово «негри», бо існують ще й білі африканці) «чадовідтворення» б'є всі рекорди, а мешканці розвинених країн мусять їх годувати, міністр сільського господарства Німеччини Ільзе Айгнер висловилася такою політкоректною фразою: «Продукти харчування мають виробляти там, де їх потребують». Тобто працювати треба в поті чола свого, а не розраховувати на гуманітарну допомогу.
Генеральний директор компанії «Нестле» Петер Брабек-Летмат констатував, що 70% продукції в країнах, що розвиваються, втрачається на шляху від виробника до споживача через відсутність або нерозвиненість інфраструктури.
Питання: а куди ж поділися понад 500 млрд дол. допомоги, кредитів та інвестицій, що їх протягом 50 років надали країнам Африки?
Відповідь: розікрали. Інвестуймо далі?
Німецькі журналісти запитали співголову ради директорів найбільшого німецького банку «Дойче банк» Юргена Фічена: скільки програм допомоги здійснює його банк у країнах Африки. Той визнав, що жодної, але пояснив, що «Дойче банк» — не благодійна організація, й акціонери банку, в тому числі пенсійні фонди, не зрозуміли б, якби він викидав гроші на вітер, тобто здійснював «відповідальні інвестиції».
Аж тут втрутився міністр Жозе Кондунга Пачеко з риторичним запитанням: чому банки не кредитують аграрний сектор у розвинених країнах, а кредитують закупівлі ними зброї?
Чому, чому… А тому що, як казав знаменитий американський гангстер Аль Капоне, з допомогою пістолета та доброго слова можна досягти набагато більшого, ніж за допомогою лише доброго слова...
Важливі продовольчі питання
Але, окрім усіляких дурниць, ця дискусія торкнулася кількох тем, які мають надзвичайно важливе значення, але жвавої дискусії довкола них не виникло.
Наприклад, директор Міжнародного дослідницького інституту продовольчої політики (The International Food Policy Research Institute, IFPRI) Шенгген Фан звернув увагу на те, що великі площі сільськогосподарських земель, у тому числі в країнах, що розвиваються, використовують для виробництва біопалив, що, крім того, потребує використання великих обсягів дефіцитної питної води. Чому країни, що розвиваються, відчуваючи брак харчів, ідуть на це? Тиша…
Далі Шенгген Фан торкнувся актуальної теми браку в організмі сучасної людини вітаміну А, внаслідок чого в світі щорічно сліпнуть 500 млн людей. І водночас у світі, в тому числі в країнах, що розвиваються, існує (із суто політичних або емоціональних причин) шалений опір генетично модифікованим культурам, наприклад, рису «Голден райс», що містить цей важливий для людського здоров’я вітамін А.
Зрештою на ці запитання Шенгген Фан відповів непрямо: недоїдання та брак вітамінів і мікроелементів у харчах впливає на розумовий розвиток. Без коментарів, як то кажуть...
«Глобальний форум із питань продовольства та сільського господарства» у Берліні проводиться вже вп’яте. Так само і я вп’яте відвідую публічну дискусію і з сумом констатую, що цей форум нагадує мені збіговиська радянських часів під назвою «партійно-політична робота» (ППР), яку в народі іронічно перейменували: «посиділи, побалакали та й розійшлися».
Взагалі питання, що розглядають на цьому форумі, крутяться довкола одного: як нагодувати зростаюче населення планети? Відповідь завжди одна й та сама, яку свого часу оприлюднив улюблений усіма нами герой романів Ільфа та Петрова — Остап Бендер: «Денги, денги давай!».
І надзвичайно іронічно виглядає проведення цього форуму (де балачки зосереджені довкола голоду в світі) під час роботи найбільшої в світі продовольчої виставки «Зелений тиждень», де всі експозиції всіх країн демонструють те, що харчів у світі — завалися. Тому на думку спадає старе комуністичне гасло: «Хто не працює — той не їсть!». Або, якщо хочете: «Їсть той, хто працює!».

Підводимо підсумки
Наостанок підсумую наведене вище.
Що таке «відповідальні інвестиції»? Це вкладення коштів у соціальну систему африканських країн без отримання прибутку. Практично — це данина. Чому це данина і чому європейські країни йдуть на це?
Європа потопає під напливом нелегальних мігрантів із країн Азії та Африки, адже перебратися до Європи, де можна «на халяву» одержати харчі, житло, освіту, «качати права», байдикувати за рахунок європейців тощо — це ж заповітна мрія кожного ледаря.
Питання «відповідальних інвестицій» турбує саме Європу, бо до Америки, Австралії, Канади чи Японії (міністри цих країн дружно проігнорували цей «глобальний форум») на моторному човні не потрапиш.
Тому Європа вже згодна платити данину, аби тільки стримати цей потік нелегалів. Але в умовах фінансової кризи грошей ледве вистачає на утримання тих з них, хто вже «пропхався» до Європи, а на данину коштів немає.
Через це уряди європейських країн спонукають приватний бізнес вкладати кошти в Африку, але інвестувати в африканські країни — справа абсолютно марна, і приватний бізнес уже не те що не хоче інвестувати, а взагалі тікає з Африки, що підтверджують останні звіти ФАО та Організації з економічного розвитку та співпраці.