Завантажити «під зав’язку», зберегти без втрат

Мати власні сучасні зерносховища — для деяких господарів велика розкіш, адже їхня вартість може коливатися від одного до десятків мільйонів гривень. Ціна залежатиме від того, який обсяг зібраного врожаю ви збираєтеся закласти на зберігання до появи вигідної ринкової ціни.

Г. Жолобецький
g.zholobetskiy@univest-media.com
Консультував А. Окань,
менеджер компанії Spray Master

Силосні рукави на сьогодні для багатьох є альтернативою дорогим зерносховищам. Проте якщо ви ще не визначилися, яке саме зерносховище придбати (але робите ставку на мішки), тоді вам обов'язково потрібно знати, з якими проблемами можете стикнутися під час завантаження зерна та його зберігання.
Для початку вам потрібно визначити, яку кількість товарного зерна чи то насіння ви маєте намір закласти на зберігання. Якщо ж ви плануєте постійно закладати 1,5 тис. т або менше, то питання зберігання зерна в рукавах автоматично відпадає з економічної точки зору: сукупні витрати на техніку та мішки будуть занадто великими, й період окупності становитиме як мінімум десять років, а то й більше (якщо порівнювати з елеваторними затратами, коли ви здаєте своє зерно для зберігання на елеватор).
Економічно доцільним, з точки зору спеціалістів, можна вважати закладання зерна у кількості від 2 тис. т. Словом, що більше збіжжя - то швидше окупляться витрати на оборотні засоби (тобто рукави) та техніку. Але ж за умови, що зерно із поля надходитиме в стані, що відповідає кондиційним вимогам (особливо - щодо вологості), або ж потрібно мати власну сушарку та досушувати його і вже потім закладати на зберігання.
Цікавий факт. На практиці у виробничих умовах зерно озимої пшениці в одному із господарств надходило з поля неочищеним від зелених рослинних решток, і його закладали на зберігання у силосні рукави за вологості 17,5%. Так воно зберігалося впродовж п'яти місяців без втрат своєї якості, по закінченні цього терміну його розпакували, досушили, доочистили і використали відповідно до призначення.
Що стосується кукурудзи. Спеціалісти спиртової промисловості закладали на зберігання зерно вологістю 28-30% для того, щоб пішов початковий етап ферментації та зерно почало бродити. Попри те, що у мішках для вільного доступу повітря робили прорізи, зерно все одно мало кислий запах і не починало бродити. Тож його потрібно запарювати і зберігати за вільного доступу повітря. Також закладали зерно кукурудзи вологістю 17%, і воно також пролежало близько чотирьох місяців. Проте все ж рекомендується закладати зерно на зберігання за його базисної вологості: якщо закладаєте кукурудзу вологістю 14%, то її зберігання у силосних рукавах може тривати до двох років (!) без втрат якості.
Нагадаємо, що закладання зерна у силосні рукави першими почали впроваджувати в Україні спеціалісти компанії «Спрей Мастер» у 2007 р., завізши цю технологію з Аргентини. Але що потрібно знати для здійснення вдалого вибору? Через рік-півтора багато компаній «впали на цю тему», відчувши її актуальність, і почали завозити кому що заманеться: дешеве, середньої цінової політики та дороге обладнання, також з'явилися й українські спеціалісти - виробники відповідної техніки. Чимало агропідприємств закуповувало вітчизняне обладнання, потім у розпачі «чухали потилицю» й «плювалися», адже воно доволі часто виходило з ладу та не виконувало свого функціонального призначення.

Тож який арсенал техніки потрібний? Беремо по мінімуму
Для завантаження збіжжя на зберігання потрібно: один завантажувач (беггер), один бункер-перевантажувач, який може також виконувати функцію забирання зерна з-під комбайна (також це одна з основних технічних одиниць, що впливає на швидкість завантажування зерна у мішки), та один вивантажувач зерна із мішків. На весь цей комплект високоякісної техніки ви потратите одноразово близько 100 тис. у. о.
На чому ми зможемо зекономити і чи варто це робити?
Замінити беггер ми нічим не можемо, адже він завантажує зерно у мішки. Далі розглядаємо бункер-перевантажувач. Якщо у вашому господарстві є гідроборт (який встановлений на автомобілях ГАЗ-53, ЗИЛ), то, замість бункера-перевантажувача, можете використати його. Але за умови, що час у вас не лімітований.
Так, використовуючи бункер-перевантажувач місткістю 25 т та беггер, ви можете завантажити мішок місткістю 200 т (60-метровий стандартний мішок) за 2-3 год. Також слід враховувати відстань від пункту завантаження бункера-перевантажувача: вона має бути якомога мінімальною (0,5-1 км або навіть, за можливості, меншою), адже його потрібно завантажити, доставити зерно до місця закладання та завантажити у беггер. Вирахувавши потреби для забезпечення цього циклу, ви зможете визначити, за який час завантажите мішок.
Маючи два бункери-перевантажувачі, які рухатимуться човниковим способом і забезпечуватимуть безперебійну роботу беггера, завантажити мішок місткістю 200 т за мінімальної відстані ви зможете за одну годину. Проте не варто витрачати кошти на додатковий бункер-перевантажувач, оскільки одного буде достатньо для продуктивного завантаження зерна обсягом до 5 тис. т. У разі збільшення відстані від завантаження бункера-перевантажувача до місця закладання зерна, а також обсягу закладання від 5 до 10-15 тис. т, найдоцільнішим буде придбання двох-трьох бункерів-перевантажувачів місткістю 25 т (причому беггер залишається лише один).
Використовуючи беггер та гідроборт, як показує практика, стандартний мішок в ідеальному разі ви завантажите за 24 год - це пов'язано із малою продуктивністю самого гідроборту (5 м3, або 4 т зерна, які він може одноразово доставити). Тут діє проста арифметика: 200 т (місткість мішка) розділимо на 4 т (вантажопідйомність транспорту, на якому встановлений гідроборт), у результаті маємо 50 таких машин. Плюс півгодини на завантаження та доставку до місця завантаження на зберігання - у підсумку маємо розрахунковий час завантаження мішка: 24 год. Тобто за наявності в господарстві двох гідробортів завантаження мішка триватиме 12 год.

Вибір та підготовка ділянки
для зберігання зерна
70% успіху завантаження зерна та подальшого його зберігання залежать від підготування відповідної ділянки. Ідеальний варіант, якщо ви маєте заасфальтований майданчик, на який поміститься все відведене для зберігання зерно. Одним із несуттєвих недоліків цього способу можна вважати те, що ви не можете його мобілізувати відповідно до зміни потреб розміщення: щороку доведеться зберігати зерно на постійному місці. Якщо ж у вас немає такого майданчика, але хочете його мати, то доведеться заасфальтувати хоча б один гектар землі для закладання 2 тис. т зерна, на що потратите чимало коштів. Це суттєвий недолік, і на практиці спеціально під зберігання зерна ніхто майданчик не асфальтує. Якщо наявна асфальтована ділянка завдовжки менша від відповідного показника стандартного мішка (60 м), а, скажімо, має лише 30-40 м, то вам під час завантаження зерна доведеться ділити мішок на дві частини. Тоді завважте: у розділений на дві частини мішок вміщується 180 т, на чотири частини - 160 т зерна. Також мішки можна розділяти для відокремленого зберігання зерна різних культур або різного призначення (насіннєве або товарне).
Як економнобюджетний варіант ви можете закласти зерно на грунтовій ділянці (поблизу поля), що за нинішніх умов робить уже більшість господарств. Для цього її потрібно відповідним чином підготувати: вирівняти грейдером під кутом 2-3° для відведення води внаслідок випадання дощів чи танення снігу, ретельно видалити всю рослинність та ущільнити грунтовий майданчик котками. Основним недоліком грунтової ділянки є те, що за потреби вивантаження зерна (як правило, пізно восени або рано навесні), ви не матимете до нього доступу через перезволожений грунт (на практиці неодноразово траплялися випадки, коли був лише односторонній доступ техніки до вивантаження зерна, і тоді наповнені по 10 т вантажівки доводилося у зворотному напрямку витягувати тракторами «Кіровець»).
Якщо ж ви маєте невелику асфальтовану ділянку, тоді доцільним буде роздільне зберігання: більшу стратегічну частину зерна зберігати у полі, а ту, яку плануєте продати незабаром, - на асфальтованому майданчику, до якого буде доступ за будь-якої погоди.

Вибір мішків для зберігання
Мішки для товарного зерна уніфіковані: діаметром 9 футів, завдовжки 60-75-100 м. Як показує практика, мішки завдовжки 75-100 м фізично важкі в експлуатації. Так, мішки завдовжки 60 м мають вагу 120 кг, і операції з їхнього натягання на завантажувальну машину (беггер), розправляння і запуск процесу завантаження можуть легко виконувати два працівники. Мішки завдовжки 75-100 м важать до 180 кг, і двом особам уже не впоратися фізично із заважкою комплектацією обладнання.
Який мішок вибрати: якісніший, але дорожчий чи дешевий китайський? Закладаючи зерно на зберігання, скажімо, у дешеві мішки, ризик втрати зерна під час його зберігання багаторазово зростає: він може не витримати тиску самого зерна під час завантаження та зберігання або впливу низьких температур і лопнути по всій довжині (адже за знижених температур плівка неякісного мішка грубіє і втрачає свою еластичність), і вам потім доведеться збирати зерно і в дощ, і в сніг. Дорогі якісні мішки витримують зниження температур до -20°С. Що ж стосується дешевих мішків, які містять 20-30% різних добавок вторсировини, то, як свідчить практика, вони більше до вподоби мишоподібним гризунам, порівняно із дорогими, що виготовлені із 100%-го пластику.

Завантаження зерна
у мішки та зберігання
Таким чином, прорахувавши всі нюанси і вибравши якісне обладнання та відповідні мішки, розпочинаємо процес завантажування зерна на зберігання. У завантаженні бере участь один трактор МТЗ-80, до якого чіпляють беггер. Для рівномірного завантаження мішка та оптимального його розтягування по довжині на самому беггері є гідравлічні гальма із манометром. Червона зона на манометрі вказує, в якому діапазоні вони мають працювати. Сам трактор потрібен для дотримання прямолінійності руху та приведення у роботу беггера. Також (що важливо під час завантажування) на якісні мішки через кожний рівний проміжок (70 см) нанесено контроль-лінію, яка теж указує на оптимальність наповнення мішка.
Напрям руху завантаження на підготовленій сухій асфальтованій ділянці з нахилом 2-3° - від краю та згори вниз. Перед початком завантаження мішок начіплюють на беггер, а його кінець зав'язують та підкладають під мішок, аби вода, що стікатиме з майданчика, не потрапила всередину та не попсувала його вміст. У беггері за допомогою манометра вмикаємо гідрогальма до 25%. До беггера під'їжджає транспорт із бункером-перевантажувачем і починає подавати зерно у приймальний бункер беггера. Під час завантажування перші 10 т зерна не заповнять мішок відразу рівномірно, тому на початку він буде дещо скошеним. Під час подальшого його завантаження, коли буде досягнуто рівномірності заповнення за висотою та контрольною лінією, нанесеною на ньому, що відповідатиме мірному шаблону (40 см), посилюємо гальма, щоб стрілка манометра була у робочій зоні (червона позначка), і в такому режимі наповнюємо мішки. Дотримуючи правильного виконання завантажувальних операцій, за ідеальних умов сам процес завантаження відбувається дуже легко й просто. Але ж це - якщо умови справді ідеальні, і саме за них можна недовантажити у стандартний мішок 5-10 т зерна кукурудзи, пшениці чи ячменю (насіння соняшнику не беремо до уваги, оскільки воно має іншу об'ємну вагу).     
Тепер розглянемо реалії завантаження на грунтовій ділянці: як правило, його здійснюють пізно восени, коли грунтове покриття, внаслідок типових для цієї пори погодних умов, уже мокре або сире. Які проблеми виникають у такому разі: під час завантаження зерна у мішки вологий грунт не забезпечує надійного зчеплення коліс беггера із грунтом. Навіть за 100% загальмовування беггера його колеса йдуть юзом, що призводить у кінцевому результаті до значного недовантаження мішка. Тож один із варіантів уникнення цієї проблеми: на беггер слід поставити здвоєні колеса для кращого грунтового зчеплення, також додатково можна загальмувати з допомогою ручного механічного гальма на самому тракторі.

У процесі закладання рекомендовано повністю завантажувати приймальний бункер беггера, що також створюватиме додатковий тиск на грунт. Щоб дотримувати такого режиму завантаження, слід користуватися бункером-перевантажувачем із продуктивністю, рівнозначною такій у беггера (5 т/хв) і не користуватися гідробортом, продуктивність якого - 1,5 т/хв.
По закінченні завантаження мішка останні два його погонних метра слід недовантажувати, щоб у подальшому створити зручні умови для вивантаження. Кінець мішка також потрібно щільно зав'язати або запаяти.
Таким чином завантаживши мішок зерном зі стандартною вологістю, немає потреби впродовж року відбирати проби для перевірки якості його збережуваності. В процесі зберігання СО2 витісняє кисень, у мішку створюються анаеробні умови, що спричинює  загибель шкідників, бактерій, збудників хвороб. Температура всередині стає наближеною до навколишнього середовища.
Єдиною проблемою впродовж зберігання є боротьба із мишоподібними гризунами. Найбільше піддаються пошкодженню мішки по периметру майданчика та в місцях перегину матеріалу, найменше - в середині. Під час зберігання з періодичністю три-п'ять днів слід проводити візуальний огляд мішків для своєчасного виявлення їхнього пошкодження і в разі потреби залатати спеціально призначеним для цього скотчем. Як варіант можна використовувати монтажну піну, проте обійдеться вона вам дещо дорожче.
На практиці боротьбу з гризунами проводять усіма відомими способами: розкладання протруєних принад (слід врахувати, що, скуштувавши принаду, гризуни відразу не гинуть і все одно можуть пошкодити мішок, проте цей захід зменшить їхню популяцію). У деяких господарствах ставлять пастки (як не дивно, але, розмістивши навіть 100 таких пасток, до них може не потрапити жодного гризуна, а мішки водночас будуть пошкоджені). Найефективніший нині спосіб збереження свого врожаю від гризунів - відлякування їх спеціальними ультразвуковими пристроями, які встановлюють по периметру майданчика. Виявлені і залатані вчасно пошкодження не призведуть до втрат зерна під час його зберігання.

Вивантажування
Цю операцію кожен може вирішувати по-своєму. За використання вивантажувальної машини продуктивність становить близько 300 т/год. Транспорт із причепом вантажопідйомністю 20 т можна завантажити за 5-7 хв. Якщо ж у вас закладено 2 тис. т і немає потреби вивантажувати все швидко та відразу, можна обійтися будь-якими засобами (телескопічним навантажувачем або іншими шнековими зернонавантажувачами), враховуючи довший час завантаження автотранспорту такої самої місткості.Основною перевагою вивантажувальної машини є те, що за її допомогою із мішка можна буде вибрати лише необхідну для вас партію зерна, решту запаковують для подальшого зберігання. При цьому втрати зерна взагалі унеможливлюються. За умови, коли випадатимуть атмосферні опади, ви можете призупинити процес вивантажування, не від'єднуючи вивантажувач від мішка.
Під час вивантаження будь-якими засобами мішок розкривають повністю, і ви маєте вибрати із нього все зерно. Для цього обов'язково будуть задіяні працівники з лопатами та мітлами. Також стандартний мішок ви не зможете вивантажити за день.        
Перед початком вивантаження зерна потрібно правильно розкрити мішок, аби не допустити його саморозпаковування по всій довжині. Для цього від місця закінчення завантаження через два погонних метри від вільного кінця мішка посередині роблять поперечний розріз (20 см). Він буде приблизно на тій самій висоті, що й лезо вивантажувальної машини. Потім із середини поперечного розрізу потрібно зробити поздовжній розріз до кінця мішка. Розгорнувши вільні краї врізнобіч, розпаковуємо мішок по всій його ширині. Після цього вільний край мішка кріпимо до вала вивантажувальної машини, і відбувається автоматичний процес вивантажування зерна.
Підсумовуючи сказане, можна зробити певні висновки: не варто в даному разі економити на дешевому обладнанні; перед початком завантаження зерна для зберігання потрібно ретельно підготувати майданчик із дотриманням відповідних вимог. Слід заздалегідь подбати про зручний доступ до збережуваного зерна за будь-яких непередбачуваних ситуацій; упродовж зберігання, аби уникнути втрат, потрібно періодично проводити моніторинг мішків щодо їхньої цілісності.