Еска — небезпечна хвороба виноградників Пічнічного Причорномор’я

Упродовж 2009-2011 рр. спеціалісти вивчали розповсюдження та розвиток ески в умовах Півдня України. За результатами польових досліджень було встановлено, що хвороба набула поширення на багатьох сортах винограду Одеської, Миколаївської та Херсонської областей.

К. Шматковська,
мол. наук. співробітник лабораторії
захисту рослин,
Національний науковий центр
«Інститут виноградарства та виноробства ім. В. Є. Таїрова»

Виноградарство для регіонів України та в цілому для всього світу має важливе сільськогосподарське значення. Разом з цим, виноградна рослина уражується багатьма грибковими, вірусними, бактеріальними та мікоплазмовими хворобами, які щорічно знищують понад 30% урожаю.
Останніми роками найбільшого поширення набули хвороби багаторічної деревини: еутіпіоз, чорний рак та еска. Уражуючи багаторічні органи куща, вони впливають на смакові якості, товарність, урожайність та скорочують експлуатаційний вік винограду. Найшкодочиннішою серед них є еска. Хвороба зустрічається у Франції, Іспанії, Греції, Італії, в Закавказзі, на Північному Кавказі, в Молдові, Україні. В Молдові у 1945 р. цим захворюванням було охоплено до 80% кущів виноградників європейських сортів. У Словаччині хвороба набула значного поширення, щорічно знищуючи 3-5%, а в окремі роки - до 10% кущів. В Італії у 2000 р. понад 20-40% виноградних кущів мали візуальні симптоми ески, а трирічні спостереження показали, що прояв її на виноградниках досяг 85%.

   Перші симптоми хвороби з'являються в середині червня на листках у вигляді невеликих, чітко окреслених світлих плям між жилками. Поступово ці плями збільшуються в розмірі, лист жовтіє і всихає. Ці симптоми спочатку виявляються на деяких пагонах, але згодом хвороба поширюється на весь кущ. У деяких рослин від появи перших симптомів до опадання усіх листків проходить усього декілька тижнів - це так звана апоплексична форма прояву хвороби. В інших випадках симптоми ураження листків наростають із року в рік, причому в деякі вегетаційні сезони симптоми стають менш вираженими або зовсім зникають. Характерною особливістю ески є наявність частково або повністю незрілих пагонів. На штамбі та на багаторічних пагонах поширені ділянки мертвої деревини, які іноді досягають центра штамба. Типовою картиною хвороби є деревина білого кольору волокнистої консистенції. В кінцевій стадії хвороби більшість рукавів руйнується в поперечному напрямку й відмирає. Грона на уражених кущах опадають. Уражені кущі помітно відстають у розвитку.
Еска з року в рік «молодіє»: якщо раніше вона зустрічалася виключно в старих насадженнях, то за сучасного рівня технологічних прийомів вирощування винограду уражує й більш молоді кущі.

Методика досліджень
Дослідження виконані протягом 2009-2011 рр. на виноградниках Одеської, Миколаївської та Херсонської областей. Фітосанітарний стан виноградних рослин оцінювали в різних фазах їхнього розвитку. В польових умовах візуальними спостереженнями досліджували поширеність та інтенсивність розвитку захворювання.
У результаті наших досліджень було встановлено, що в цілому найсприятливішим для розвитку хвороби був 2009 р. Перші прояви ески було відмічено в другій декаді червня на окремих кущах. Інтенсивний розвиток хвороби відмічався впродовж липня-серпня. В осередках в Одеській та Миколаївській областях хворобою було уражено в середньому до 30% рослин різних вікових груп та сортів. Вищий відсоток загибелі рослин (відмирання рукавів та повне всихання кущів) відмічався на виноградниках віком понад 15 років. Це пояснюється великим інфекційним запасом збудників хвороби, неспроможністю старої рослини протистояти хворобі.
Рівень поширення та розвитку ески в 2010 р., порівняно з попереднім, був меншим у середньому по господарствах Одеської області на 3,28%, а в Миколаївській - на 1,45%. Такий прояв хвороби зумовлений метеорологічними умовами: низькими температурами повітря взимку та рано навесні, літніми посухами й високою температурою повітря. Високі температури в ці роки сприяли розвитку ески по типу апоплексії, швидкоплинному ураженню й повній загибелі всієї рослини. Це явище було відмічено нами в першій декаді липня на кущах винограду сортів Аліготе, Каберне Совіньон та Рубін таїровський.
В Херсонській області в умовах 2011 р. перші ознаки хвороби було зафіксовано на сортах Мускат одеський, Трамінер рожевий та на сорті Каберне Совіньон. Подальший розвиток її на кінець вегетаційного періоду спостерігався на всіх обстежених нами сортах.
У зв'язку з тим, що еска - комплексне захворювання, спричинене низкою патогенів, заходи боротьби з ним досить ускладнені.
У «Переліку пестицидів й агрохімікатів, дозволених для використання в Україні» засобів хімічного та біологічного захисту проти ески не зазначено. Проте наші виробничі дослідження показали, що проти ески та хвороб багаторічної деревини доцільно застосовувати такі фунгіциди, як Квадріс, Шавіт Ф, Косайд, Полірам ДФ, Делан тощо.

   Досягти успіху в протидії подальшому поширенню та шкідливості хвороби можна за рахунок удосконалення наявної технології ведення виноградних насаджень. Втратам урожаю винограду можна запобігти, раціонально використовуючи сучасні засоби захисту рослин із урахуванням економічної ефективності їхнього застосування на основі даних, одержаних у результаті фітосанітарного моніторингу хвороб багаторічної деревини винограду та створення системи прогнозування їхнього розвитку і поширення на виноградних насадженнях. Для підвищення стійкості рослин потрібно своєчасно і грунтовно проводити всі агротехнічні заходи, спрямовані на поліпшення росту і розвитку рослин. Внесення збалансованих доз органічних і мінеральних добрив, своєчасне обрізування кущів, обламування пагонів у кроні і на штамбах, боротьба з хворобами і шкідниками, які пригнічують виноградні кущі, без сумніву, знижують інтенсивність ураження деревини кущів ескою.