Пільговий податок
Тимчасово запроваджений наприкінці 90-х фіксований сільськогосподарський податок із прийняттям Податкового кодексу став постійним. Проте підстав у податківців для позбавлення аграріїв статусу ФСП-платників побільшало.
Якщо таке трапиться, - це буде дуже прикро і з точки зору розмірів податкових платежів сільгоспвиробника, і щодо обліку. Отже, що корисно знати, аби таку ситуацію попередити.
Тимчасово запроваджений наприкінці 90-х фіксований сільськогосподарський податок із прийняттям Податкового кодексу став постійним. Проте підстав у податківців для позбавлення аграріїв статусу ФСП-платників побільшало.
Якщо таке трапиться, - це буде дуже прикро і з точки зору розмірів податкових платежів сільгоспвиробника, і щодо обліку. Отже, що корисно знати, аби таку ситуацію попередити.
Слово Автора
Олександр Шишанов,
партнер ЮК Jurimex
- Напевно, жоден сільгоспвиробник не уявляє свою роботу без фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП). Вигоди від застосування саме такого податкового режиму очевидні. Адже, сплачуючи фіксовану ставку податку (залежить від площі наявних у власності чи користуванні угідь), аграрій звільняється від сплати податку на прибуток підприємств, земельного податку та деяких інших податків та зборів. Таке оподаткування цілком виправдано називати пільговим.
За старою народною мудрістю: немає нічого постійнішого за тимчасове. ФСП, запроваджений 1999 року як тимчасовий засіб стимулювання розвитку сільського господарства, надійно та надовго вкоренився в реалії українського агропромислового комплексу. Щоправда, вибухового розвитку сільського господарства він не викликав, але у тяжкі роки допоміг утриматися на ногах ледь живим сільгоспвиробникам. Наразі ж чинний Податковий кодекс України (далі - ПК України) закріпив право аграріїв застосовувати режим ФСП на безстрокових засадах.
Ставки фіксованого сільськогосподарського податку є цілком прийнятними навіть для найменш заможних селян. До того ж, у зв'язку зі звільненням від сплати окремих податків та зборів платники ФСП ведуть спрощений податковий облік. Наслідком цього є економія коштів та часу на адміністрування податків, а також зниження ризиків накладення штрафних санкцій з боку органів податкової служби. В умовах хронічної незабезпеченості села кваліфікованими кадрами, у тому числі бухгалтерами та юристами, - це теж перевага.
Вигоду від співпраці з платниками ФСП мають і фізичні особи - власники земельних ділянок. Як і скасований закон про ФСП, ПК України звільняє їх від сплати земельного податку в разі надання земель в оренду платникові ФСП.
Позбавлення статусу платника ФСП є нічним жахом для головного бухгалтера та керівника сільськогосподарського підприємства. А з прийняттям ПК України підстав для позбавлення такого статусу стало більше. Зокрема, підпункт 308.6.2. кодексу передбачає, що реєстрація сільгоспвиробництва платником ФСП скасовується за рішенням органу державної податкової служби у разі встановлення за результатами документальної перевірки недотримання платником податку положень ст. 301 кодексу, де передбачаються загальні вимоги до платника ФСП.
Увагу - профілю діяльності
й оформленню угідь
Податкові органи цілком обгрунтовано пов'язують сільськогосподарське виробництво із наявністю у підприємства землі. Отже, однією з передумов для отримання, а у подальшому - і збереження статусу платника ФСП є наявність у власності або користуванні товариства сільськогосподарських угідь або земель водного фонду.
Права на земельні ділянки мають бути посвідчені та зареєстровані відповідно до чинного законодавства. Якщо земля належить сільгоспвиробнику на праві власності або постійного користування, то такими документами є державні акти. Якщо ж підприємство орендує землю, то це зареєстровані договори оренди землі.
На практиці процедура державної реєстрації договорів оренди землі може тривати від декількох місяців до кількох років. Якщо ж сільгоспвиробник вирощує продукцію на земельних ділянках, орендованих на підставі незареєстрованих договорів оренди, державна податкова інспекція має всі підстави для відмови товариству в реєстрації платником ФСП. Понад те, податковий орган може скасувати статус платника ФСП, якщо буде встановлено, що на момент звернення сільгоспвиробника про реєстрацію платником ФСП договори оренди землі були зареєстровані, однак на момент вирощування сільськогосподарської продукції у попередньому році такої реєстрації не було.
Сільгоспвиробникам потрібно уважно слідкувати за збереженням сільськогосподарського профілю діяльності. Обов'язковою умовою для реєстрації платником ФСП є дотримання підприємством частки сільгоспвиробництва за попередній (звітний) рік розміром не менше 75%. При цьому вказана частка визначається як питома вага доходу товариства, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу.
До сільськогосподарської продукції належать товари, що підпадають під визначення груп 1-24 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), затвердженої Законом "Про митний тариф". Такі товари мають бути вироблені (вирощені, відгодовані), перероблені безпосередньо сільгоспвиробником на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання. Товари зазначених груп включають у себе широке коло продукції не тільки рослинництва, тваринництва та рибальства, а й продукти їхньої переробки: корми, харчові продукти тощо.
У процесі здійснення господарської діяльності сільгоспвиробники часто надають супутні послуги населенню та іншим особам: збирання врожаю, транспортування вантажів, оранка, дискування тощо. Вартість таких послуг та робіт не включається до частки сільськогосподарського виробництва і в разі досягнення питомої ваги доходу, отриманого від надання таких послуг чи робіт, розміру понад 25% загального доходу, підприємство втратить право отримати статус платника ФСП у наступному році. Те саме стосується і перепродажу сільськогосподарської продукції, мінеральних добрив тощо, раніше придбаних агровиробником.
Тож різного роду договори про обробіток чужої землі, надання за плату послуг населенню чи перепродаж матеріалів можуть призвести до позбавлення виробника статусу платника ФСП у майбутньому. Тому доцільно здійснювати постійний облік питомої ваги доходів, отриманих із інших джерел, а не за реалізацію власної сільгосппродукції.
Підставою для скасування реєстрації товариства платником ФСП є виробництво агровиробником підакцизних товарів, крім виноградних виноматеріалів на підприємствах первинного виноробства. Цікавим є те, що донедавна платникам ФСП також було заборонено торгувати підакцизними товарами. Однак законом, що набув чинності 06.08.11, обмеження щодо торгівлі скасовано.
Відповідно до ПК України, групу підакцизних товарів, зокрема, становлять:
алкогольні напої і пиво;
тютюнові вироби;
нафтопродукти,
легкові автомобілі, кузови та причепи до них.
Тобто фактично виробляти вказані товари платникам ФСП заборонено (що, втім, є малоймовірним), а торгувати ними можна з неперевищенням 25% частки від реалізації таких товарів та інших непрофільних доходів (про що йшлося вище) в загальному доході платника за рік.
Не може бути зареєстрованим як платник ФСП суб'єкт господарювання, у якого понад 50% доходу, отриманого від продажу власної сільгосппродукції, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на належних виробникові на праві власності або користування угіддях), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини). Таким чином, у разі виробництва вказаної вище продукції сільгоспвиробник також повинен уважно вести облік розміру частки від її реалізації.
Своєчасний контроль за характером та обсягами господарських операцій, їхнє завчасне планування сільгоспвиробником є запорукою дотримання всіх вимог, установлених для платника ФСП.
Якщо в кінці року буде виявлено, що частка сільськогосподарського товаровиробництва є меншою 75%, підприємство має можливості виправити таку ситуацію. Найбільш очевидним є, звичайно, збільшення доходу від реалізації сільгосппродукції шляхом її продажу у поточному році. При цьому, навіть якщо сільгоспвиробник продав продукцію, але грошові кошти йому не були сплачені, сума такої заборгованості враховуватиметься у частці доходу сільськогосподарського товаровиробника.
Можливим є і зменшення підприємством доходу від продажу невласної продукції. Для цього потрібно за згодою з покупцем таких товарів розірвати договір постачання та повернути все отримане за договором одне одному. Наступного року постачання можна здійснити на підставі нового договору.
Уникати податкових боргів
Однією з підстав для відмови у реєстрації сільгоспвиробника як платника ФСП є наявність у такої особи податкового боргу станом на 01 січня звітного року. Щоб правильно застосовувати вказану норму, слід правильно розуміти поняття "податковий борг". ПК України визначає податковий борг як суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їхньої наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений строк, а також пеня, що її нараховано на суму такого грошового зобов'язання.
Суми податків, самостійно визначені платниками у податковій звітності, є узгодженим грошовим зобов'язанням. У разі несплати таких податкових платежів у встановлені законом строки вони перетворюються на податковий борг.
Поширеніший спосіб виникнення грошових зобов'язань зі сплати податків та зборів - їхнє донарахування податковими органами під час перевірок. У такому разі платникові податків направляється податкове повідомлення-рішення, в якому і вказується розмір донарахованого податкового зобов'язання.
Корисно знати, що вказані вище податкові зобов'язання, донараховані податковими органами, не вважаються податковим боргом автоматично. У разі оскарження податкового повідомлення-рішення (у податковому органі вищої інстанції чи в адміністративному суді) в 10-денний термін з моменту його отримання відповідне податкове зобов'язання вважається неузгодженим, а отже, не може бути підставою для відмови у реєстрації платником ФСП.
Підсумовуємо: податковий борг утворюється в разі, якщо грошове зобов'язання зі сплати податків та зборів є узгодженим і несплаченим в установлені ПК України строки. При цьому узгодженим є податкове зобов'язання, зокрема:
самостійно визначене платником податку;
щодо якого збіг термін на адміністративне оскарження;
щодо якого є рішення суду про відмову скасувати рішення податкового органу про донарахування.
Кому поскаржитись...
Коли постає питання, чи має сільгоспвиробник право бути платником ФСП, ключовим поняттям стає дохід, отриманий від реалізації власної сільгосппродукції та від продажу інших товарів, робіт, послуг. І під час визначення доходу, частки сільськогосподарського товаровиробництва бухгалтерові слід виходити не з усних рекомендацій працівників податкової інспекції, а з вимог чинного законодавства, а саме:
ПК України №2755-VI від 02.12.10 (з наступними змінами);
Методичних рекомендацій щодо складання Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній (звітний) рік, затверджених наказом Мінагрополітики України №837 від 17.12.10;
Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Мінфіну України №290 від 29.11.99.
Також можна брати до уваги письмові роз'яснення податкових органів. Попри те, що вони не мають загальнообов'язкової сили та часто суперечать законодавству, для податківців такі роз'яснення важливіші навіть за норми законів.
Рішення податкового органу про скасування статусу платника ФСП, а також про відмову у реєстрації таким платником може бути оскаржене сільгоспвиробником в адміністративному суді. І хоча такий спосіб потребує часу, особливо з урахуванням можливості апеляційного оскарження судового рішення, він є найефективнішим. За належного обгрунтування позову вже у поточному році підприємство може поновити свої порушені права. Втім, слід відзначити негативну тенденцію, що склалася протягом останнього року, щодо необгрунтованої судової підтримки податкових органів у їхніх спорах із платниками податків.
Олександр Шишанов
Спеціально для "Пропозиції"