Моніліоз плодових культур

Шкідливість хвороби проявляється у відмиранні суцвіть, зав’язей, плодових гілочок, загниванні плодів у саду і під час їхнього зберігання. Втрати врожаю сприйнятливих сортів можуть досягати 85 відсотків.

Розрізняють весняну форму моніліозу, що проявляється у вигляді по-буріння і відмирання суцвіть, засихання листків і молодих пагонів (моніліальний опік), та більш типову літню — під час дозрівання плодів (плодова гниль). Чи не щороку хвороба уражує майже 40% плодів зерняткових і понад 15% плодів кісточкових культур. Збудниками хвороби є гриби роду Monilia, зокрема M. fructigena (Pers.) Pers. і M. cinerea Bonord.
На поверхні уражених плодів утворюється невелика бура пляма, яка швидко розростається і через декілька днів охоплює увесь плід. Такі плоди розм’якшуються, повністю втрачають смакові якості і загнивають, а на їхній поверхні через 8–10 днів утворюються світло- або брудно-жовті подушечки спороношення збудника хвороби. Їхній розмір — 1–3 мм, складаються вони з великої кількості конідій, з’єднаних між собою у ланцюжки. З часом уражені плоди, особливо зерняткові, засихають, зморщуються і муміфікуються.
Розвитку хвороби сприяє висока відносна вологість повітря (понад 75%) і підвищена температура повітря (24… 28°С). У зв’язку з коротким інкубаційним періодом (3–5 днів) хвороба швидко поширюється у саду. Конідії легко змиваються дощем, розносяться вітром і комахами, потрапляючи на здорові плоди. Їхньому зараженню сприяють різні механічні пошкодження покривних тканин, зокрема комахами (казарки, самки яких відкладають яйця у м’якоть плодів; листовійки та ін.), птахами, градом тощо, або тісний контакт здорових і уражених плодів. Також збудник моніліозу може проникати у плоди яблуні і груші через тріщини, спричинені паршею або неоптимальним водним режимом.
У сховищах за несприятливих умов для розвитку грибів роду Monilia на уражених плодах спороношення грибів (подушечки) зазвичай не формується, а плоди набувають глянцево-чорного забарвлення і муміфікуються.
У саду збудник хвороби зберігається у муміфікованих плодах (опалих або на дереві). Навесні на них формується конідіальне спороношення, яке є первинним джерелом інфекції.
Відносну стійкість проти моніліозу проявляють сорти яблуні: Айдаред, Джонатан, Ренет Симиренка, Флоріна та ін.; сорти груші: Кюре, Конференція, Роксолана, Трембіта та ін.; сорти вишні: Норд Стар, Ранній десерт, Відродження, Згода та ін.; сорти черешні: Зодіак, Ніжність та ін.; сорт сливи: Ненька; сорти персику: Мрія, Чарівник, Спокуса тощо.
Серед заходів захисту плодових культур від моніліозу важливе значен-ня мають: збирання і знищення муміфікованих плодів під час проведення обрізування гілок; обприскування дерев у період розпускання бруньок 1%-ною або 3%-ною бордоською рідиною із повним змочуванням гілок і штамба; знищення шкідників плодових культур; попередження механічних пошкоджень плодів під час збирання і закладання у сховища. Повторні обприскування (перед цвітінням, після цвітіння і наступні — за потреби з інтервалом 10–12 днів і врахуванням кратності обробок та строку від останньої обробки до збирання врожаю) проводять рекомендованими фунгіцидами (табл.).
Для підвищення імунітету і обмеження розвитку хвороби дерева можна також обприскувати біологічним препаратом Лепідоцид, в.р. (3–4 л/га).

О.Дерменко,
канд. с.-г. наук, кафедра фітопатології НУБіП України