Захист соняшнику від білої та сірої гнилей
Соняшник потребує захисту від сірої та білої гнилей на всіх етапах свого росту та розвитку.
Соняшник потребує захисту від сірої та білої гнилей на всіх етапах свого росту та розвитку.
Біла гниль
Біла гниль уражує всі органи соняшнику: корені, стебла, листки, кошики та насіння. Хворобу можна виявити в будь-якому віці рослин, починаючи від сходів і до дозрівання насіння. Найчастіше рослини уражуються на початку цвітіння й пізніше. Наслідком появи захворювання є загибель сходів, в'янення рослин, загнивання та руйнування кошиків і ураження насіння. Загалом у посівах соняшнику можна виявити три форми появи білої гнилі: прикореневу, стеблову та кошикову.
На сходах захворювання проявляється у вигляді загнивання підсім'ядольного коліна, що призводить до загибелі рослин. Характерною ознакою хвороби є утворення на уражених ділянках білої грибниці та темних склероціїв.
Прикоренева форма білої гнилі соняшнику є наслідком ураження кореневої системи рослин. Досить часто її симптоми можна спостерігати під час цвітіння соняшнику. При цьому основа стебла буріє, а за вологих умов на ураженій частині утворюється біла ватоподібна грибниця, що охоплює кореневу шийку. Захворювання поширюється на деяку відстань вгору по стеблу. Пізніше на поверхні та всередині ураженої частини стебла формуються склероції гриба - спочатку у вигляді білих горбиків (ущільнень грибниці), які дозріваючи, стають чорними. Міцелій гриба може розповсюджуватися також від хворої рослини на органічні рештки, що лежать поблизу на поверхні грунту. В посушливих умовах симптоми прикореневої форми білої гнилі можуть дещо змінюватися. Зокрема, білий повітряний міцелій на уражених ділянках практично не помітний, а на стеблі утворюються знебарвлені концентричні зони. При цьому склероцій на поверхні стебла немає - вони формуються тільки всередині порожнини стебла.
У рослин, уражених прикореневою формою білої гнилі, починає в'янути листя, а з часом всихає вся рослина. Уражена тканина стебла стає трухлявою, відбувається її мацерація. Слероції, що зберігалися на поверхні стебел, опадають на грунт. Як наслідок, стебла надламуються або переламуються.
На уражених стеблах (стеблова форма) хвора ділянка буріє та стає коричневою, а тканина - мокрою. Стебло розмочалюється й переламується. Всередині нього утворюються склероції. Листя вище ураженої частини стебла в'яне й всихає. У суху погоду на стеблах, уражених білою гниллю, з'являються знебарвлені плями, розміщені концентричними зонами.
Поява білої гнилі на кошиках соняшнику (кошикова форма) часто спостерігається в кінці цвітіння або у фазі молочно-воскової стиглості й пізніше. З тильного боку уражених кошиків з'являються блідо-коричневі плями. Тканини ураженого кошика буріють і загнивають. Хвороба протікає як мокра гниль із руйнуванням тканини квітколожа, а іноді плодової частини суцвіття. Уражені тканини навіть у суху погоду залишаються вологими й розм'якшеними. На їхній поверхні формується біла ватоподібна грибниця, що пронизує й насіння. У м'якоті кошиків утворюються численні склероції. Білий пластівчастий міцелій, який міститься між насінинами, з часом перетворюється на решітчастий склероцій різної величини. Внаслідок сильного розвитку хвороби, кошик руйнується й розпадається на шматочки, насінини випадають. На місці кошика залишається пучок окремих судин, які виступають у вигляді товстих шнурів. В окремі вегетаційні періоди кошикова форма хвороби є найпоширенішою та небезпечною.
У разі раннього ураження насіння, а також за сильного розвитку хвороби гриб утворює дрібні склероції не тільки ззовні насіння, а й усередині. В останньому випадку має місце прихована зараженість. Іноді хворе насіння вирізняється з-поміж здорового світлішим, аж до білястого, забарвленням. Часто сильно уражене насіння стає плюсклим.
Збудником хвороби є гриб Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary, який у циклі розвитку утворює міцелій, склероції та сумчасту стадію. Склероції здатні проростати міцеліально (з утворенням грибниці) та карпогенно (продукують плодові тіла - апотеції, в яких формуються сумками із сумкоспорами). Сумкоспори активно викидаються з апотеції, розносяться повітряними потоками, дощем, комахами тощо. Після потрапляння на органи рослин проростають і спричинюють їхнє зараження.
Первинне зараження рослин можливе безпосередньо грибницею, а також за допомогою сумкоспор. Під час вегетації паразит розповсюджується шматочками міцелію, що викликає повторні зараження.
Гриб S. sclerotiorum є некротрофом та уражує багато рослин з різних ботанічних родин. В умовах України він паразитує на ріпаку, горосі, сої, квасолі, картоплі, огірках, томатах, перці, моркві, капусті.
Джерелами інфекції хвороби є: склероції гриба в грунті та у вигляді домішок серед насіння; уражене насіння, всередині якого патоген зберігається грибницею. Значну кількість інфекційного матеріалу продукують також інші рослини - резерватори гриба S. sclerotiorum.
Слід зазначити, що склероції є спочиваючою стадією патогену. Вони стійкі до дії різних чинників і тривалий період не втрачають життєздатності. За даними різних дослідників, у грунті склероції зберігаються від одного до п'яти років (Почапська Є. М., 1972, Тихонов О. І. та ін., 1987), а також до восьми років (Кочеткова К. Г., 1975), що залежить від глибини їхнього перебування.
Поява та розвиток білої гнилі залежать від вологості й температури грунту та повітря. Масове ураження соняшнику спостерігається в роки з підвищеною вологістю та частими атмосферними опадами. При цьому на поширення прикореневої форми гнилі впливає кількість опадів, що випали переважно в першій половині вегетації, а на кошикову форму мають вплив опади, що випали в період цвітіння й дозрівання рослин.
Існує вікова стійкість соняшнику проти білої гнилі: сильніше уражуються рослини у фазі проростків та під час дозрівання кошиків. Стійкіші вони у фазі бутонізації. Розвиток прикореневої форми гнилі посилюється в разі загущення посівів.
Шкодочинність білої гнилі виявляється в зниженні врожаю, посівних і товарних якостей насіння та залежить від часу зараження рослин. Соняшник, уражений у молодому віці, гине, а на рослині, ураженій в пізніший період, насіння хоч і утворюється, але воно легке, часто має зруйнований зародок і містить значно менше жиру. Плюсклого насіння з уражених рослин у 5-20 разів більше, ніж із здорового.
Сіра гниль
Хвороба проявляється протягом вегетації на всіх надземних органах. Патоген уражує сходи, стебла, кошики та насіння. Хворі сходи гинуть дуже швидко. На молодих рослинах хвороба "облюбовує" собі місце біля основи стебла й листя. Уражені ділянки буріють і покриваються сірим нальотом, пізніше в цих місцях утворюються дрібні чорні склероції.
На стеблах хвороба проявляється у вигляді пожовтіння, а потім побуріння тканини, частина стебла, розміщена вище ураженого місця, в'яне та поникає.
Характериними симптомами за ураження кошиків є утворення на зворотному боці спершу гнильних сірувато-коричневих плям, які іноді облямовані червонувато-бурою тканиною. Плями надалі розростаються, вкриваються попелясто-сірим нальотом, і гниль може охоплювати велику частину або весь кошик.
Заражене насіння втрачає схожість і вкривається суцільним сірим нальотом, що складається з органів спороношення патогену. Проростки зараженого насіння спочатку мають темно-коричневий колір, а потім загнивають.
Збудник сірої гнилі - гриб - космополіт Botrytis cinerea Pers., що паразитує на різних рослинах у багатьох районах світу. Він з'являється скрізь, де є сприйнятливі до нього культури та сприятливі погодні умови. На думку дослідників, B. cinerea може паразитувати на різних органах тисячі видів рослин із різноманітних родів, родин та порядків, які не мають між собою ніякого внутрішнього зв'язку. Наприклад, в умовах України розвиток сірої гнилі ми фіксували на горосі, люпині, ріпаку, картоплі, огірках, томаті, перці, баклажанах, моркві, капусті, суниці, малині, винограді та ін. культурах.
У циклі свого розвитку гриб B. cinerea формує грибницю, конідіальне спороношення та склероції. Утворення останніх ми спостерігали на уражених частинах рослин в осінній період. Під час вегетації рослин поширення патогену відбувається за допомогою конідій (конідієносці та конідії формуються на уражених тканинах рослин у вигляді сірого нальоту). Деякі дослідники відмічають у цього гриба наявність сумчастої стадії: формування апотеціїв, у яких зберігаються сумки із сумкоспорами, що теж можуть спричинити інфікування рослин.
Згідно з нашими дослідженнями, В. cinerea є досить пластичним щодо температурного чинника. Оптимальною температурою для його вегетативного росту є 20...25°С, кардинальні температурні умови - 3 та 32°С. Спороношення гриба відбувається за температури від 5 до 30°С; склероції формуються за температурних умов від 3 до 25°С, оптимум становить 20°С. Конідії здатні проростати за температурних термоумов 3...28°С. Лімітуючим фактором щодо життєвих структур B. cinerea у багатьох випадках є відносна вологість повітря. Вегетативний ріст грибниці відбувається за вологості від 80 до 100%. Конідіальне спороношення здатне формуватися в досить вузькому діапазоні вологості, а саме: 97,5-100%. Відносна вологість повітря, що забезпечує активне проростання конідій, становить 90-100 відсотків.
Інтенсивно розвивається хвороба на соняшнику за певного поєднання температури й вологості повітря, коли гідротермічний коефіцієнт (ГТК) буде більше трьох і якщо таке відношення зберігається протягом кількох днів (Кукін В. Ф., 1982).
Територіальні прогнози білої та сірої гнилей соняшнику свідчать, що дуже сильно хвороба проявляється, якщо за вегетаційний період культури середній показник ГТК досягає 1,2. Сильне виявлення гнилей на соняшнику, якщо ГТК за вегетаційний період дорівнює 1; помірна поява сірої та білої гнилей, якщо ГТК перебуває в межах 0,9; слабке - ГТК за вегетаційний період культури становить 0,8.
Особливо сіра гниль поширена в районах, де період дозрівання соняшнику збігається з рясними опадами.
Сіра гниль соняшнику є економічно небезпечною хворобою в багатьох країнах світу. Потенційний недобір урожаю цієї культури може становити понад 50%. Залежно від часу зараження кошиків, насіння в них не утворюється або формується з пониженими посівними якостями. Вміст олії в ньому зменшується, а кислотне число зростає.
Основне джерело інфекції - склероції гриба, які містяться в грунті та зберігають високу здатність до проростання після перезимівлі. Інфекція може зберігатися також у вигляді грибниці в ураженому насінні.
Заходи захисту соняшнику від білої та сірої гнилей
Для зменшення ураження рослин соняшнику білою та сірою гнилями найперше потрібно виконати комплекс привентивних заходів, які забезпечували б зменшення інфекційного потенціалу патогенів та створювали умови для оптимального росту й розвитку рослин.
Кращими попередниками для соняшнику є озимі та ярі колосові культури, що не мають з ним спільних захворювань. Повертати соняшник на колишнє поле потрібно не раніше ніж через вісім років. Якісний обробіток грунту сприяє швидшій деструкції інфекційного початку збудників у грунті та знищенню рослин, що можуть бути резерваторами інфекції. Збалансована система удобрення також підвищує стійкість рослин проти хвороб, зокрема, внесення фосфорно-калійних добрив. Стале використання азотних добрив або їхнє переважання сприяє розвитку гнилей.
Для сівби слід використовувати якісне насіння соняшнику, що не містить домішок склероціїв. Щоб зменшити ураженість рослин у початковий період росту, рекомендують протруювати його з використанням таких препаратів: Апрон XL 350 ЕS, т. к. с., 3 л/т (проти білої гнилі, пероноспорозу та вертицильозу); Вінцит 050 CS, к. с., 2 л/т (проти фомозу, пероноспорозу, сірої та білої гнилей, пліснявіння насіння); Дерозал, к. с., 1,5 л/т (проти сірої та білої гнилей, фомозу, пероноспорозу); Максим XL 035 FS, т.к.с., 6,0 л/т (проти пліснявіння насіння, фузаріозної кореневої гнилі, пероноспорозу, білої гнилі); Металакс, т. к. с., 2-2,5 л/т (проти пероноспорозу, вертицильозу білої гнилі); Роялфло, в. с. к., 2,5-3 л/т (проти сірої та білої гнилей, пероноспорозу); Форсаж 500 SC, к. с., 0,8 л/т (проти пліснявіння насіння, фомозу, сірої та білої гнилей).
У період вегетації рослин проти білої та сірої гнилей соняшнику доцільно проводити обприскування фунгіцидами, зокрема препаратами, діючою речовиною яких є карбендазим (500 г/л): Дерозал, к. с., 1,5 л/га; Абсолют, к. с., 1,5 л/га; Бар-Кот-5, к. с., 0,5 л/га; Композит, к. с., 1,5 л/га. Спектр дії цих фунгіцидів поширюється й на інші хвороби соняшнику. Період очікування становить 30 днів. Максимальна кратність обробок для препаратів Дерозал, Абсолют, Бар-Кот-5 становить 2, а для Композиту - 1. Фунгіциди Тайтл 50, в. г. (0,4-0,6 кг/га) і Танос 50, в. г. (0,4-0,6 кг/га), діючими речовинами яких є цимоксаніл, 250 г/кг + фамоксадон, 250 г/кг, рекомендовано застосовувати профілактично після вегетації культури. Перше обприскування проводять у фазі чотирьох-шести листків або за висоти рослин 60-80 см, друге - на початку бутонізації. Ці препарати рекомендовані також проти несправжньої борошнистої роси, фомозу, фомопсису та альтернаріозу соняшнику. Фунгіцид Хорус 75 WG, в. г. (ципродиніл, 750
г/кг), у нормі 0,75 кг/га рекомендовано проти сірої гнилі для одноразового застосування в період вегетації рослин.
Передзбиральна десикація рослин прискорює їхнє дозрівання та попереджує розвиток білої й сірої гнилей. Тому цей захід ефективний також проти гнилей кошиків соняшнику. У фазі початку побуріння кошиків обприскування посівів здійснюють одним із рекомендованих препаратів: Гліфос Супер (діюча речовина - ізопропіламінна сіль гліфосату, 607 г/л, у кислотному еквіваленті - 450 г/л), в. р., 2,4 л/га; Реглон Супер 150 SL (д. р. - дикват, 150 г/л), в. р. к., 2-3
л/га; Ураган Форте 500 SL (д. р. - гліфосат, 500 г/л), в. р. к., 1,5-2 л/га. Застосовуючи препарати, обов'язково враховують строк останньої обробки (в днях до збирання врожаю). Використовують також інші дозволені десиканти, які внесено в "Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні").
Урожай треба зібрати в стислі терміни, оскільки за підвищеної вологості повітря відбувається швидке прогресування білої та сірої гнилей. Своєчасне очищення насіння та доведення його до кондиційної вологості унеможливлює ураження сапротрофними мікроорганізмами.
У статті використано фотографії
М. Піковського
М. Кирик,
д-р біол. наук,
М. Піковський,
канд. біол. наук.,
НУБіП України